ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"31" серпня 2026 р. м. Харків Справа № 922/2638/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
секретар судового засідання - Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
представник боржниці - Гарманчук Олександра Романівна (в режимі відеоконференції)
боржниця - ОСОБА_1 (особисто, в залі суду)
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2638/26 від 24.07.2026) у справі
за заявою: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,-
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Харківської області (далі - суд) звернулась ОСОБА_1 (далі за текстом - заявниця/боржниця) із заявою від 24.07.2026 (вх. № 2638/26) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність як фізичної особи. Зазначена заява обґрунтована з посиланням на наявність у заявниці заборгованості перед кредиторами у сумі 1 057 304 гривні 08 копійки, яка виникла, зокрема на підставі кредитних договорів, і найближчим часом остання не зможе виконати грошові зобов`язання та здійснювати звичайні поточні платежі, тобто наявна загроза неплатоспроможності.
Заявницею запропоновано призначити керуючою реструктуризацією боргів боржника - арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича, та надано заяву зазначеного арбітражного керуючого на участь у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026, справу № 922/2638/26 передано на розгляд судді Юрченко В.С.
28.07.2026, суд, заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність (вх. № 2638/26 від 24.07.2026), залишив без руху, з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.
04.08.2026, заявниця скерувала, через систему «Електронний Суд», заяву про усунення недоліків (вх. № 18948 від 18948).
Водночас, суддя Юрченко В.С. перебувала у відпустці з 03.08.2026 по 14.08.2026, згідно наказу В.о. Голови Господарського суду Харківської області від 08.07.2026 № 93-в.
Ухвалою суду від 18.08.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2638/26 від 24.07.2026) до розгляду. Підготовче засідання по справі призначкено на 31 серпня 2026 р.
В судовому засіданні 31.08.2026 ОСОБА_1 зазначила, що підтримує в повному обсязі заяву про визнання її неплатоспроможною.
В судовому засіданні 31.08.2026 представниця заявниці коротко визначила основні моменти щодо поданої заяви про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
31.08.2026, судом, в порядку ч. 4 ст. 233 ГПК України, для постановлення ухвали (щодо заяви з грошовими вимогами до боржника), що оформлюється окремим документом, було оголошено в судовому засіданні перерву.
31.08.2026, після перерви, судом оголошено скорочений текст (вступну та резолютивну частини) ухвали.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, заслухавши пояснення представника боржника, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне
Загальні положення щодо провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб та предметний висновок суду щодо поданої заяви боржника.
Стаття 6 КУзПБ визначає перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника. Згідно з частиною 2 названої статті до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Дійсно Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно доЗакону України"Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, щоу підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.
Отже,завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особиє перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов`язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
У відповідності до п.3. ч.3. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що заява боржника має містити конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
Отже, обов`язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов`язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов`язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця посилається на те, що у неї наявні невиконані прострочені грошові зобов`язання перед первинними кредиторами: ТОВ "ФК «Нові Кредити»", ТОВ «ФК «Процент»», ТОВ "Мультікредит", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Споживчий Центр", ТОВ «Алекскредит», ТОВ "Іннова Нова", АТ "Сенс Банк", та перед вторинними кредитрами (за договорами факторингу): ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "ФК "Технофінанс", ТОВ "Юніт Капітал", ТОВ "Цикл Фінанс" , ТОВ "Свеа Фінанс, ТОВ "Факторин Партнерс" , ТОВ "Факторин Партнерс" , ТОВ "ФК «Ел.Ен.Груп" на загальну суму боргу у розмірі 1 057 304,08 грн (один мільйон п`ятдесят сім тисяч триста чотири гривні 08 копійок)
В поданій заяві боржниця зазначає про те, що протягом тривалого часу укладалися договори на отримання кредитних коштів у банківських та фінансових установах України, за якими надавалися послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою покращення її фінансового становища. Також, у судовому засіданні 31.08.2026, боржниця зазначила, що перші кредитні кошти бралися для покращення свого фінансового становища які використовувалися на споживчі цілі, такі як придбання продуктів харчування, сезонного одягу, оплата комунальних послуг, тощо.
Проте, як встановив суд, в деклараціях за 2023, 2024, 2025 та 2026 (станом на 01.06.2025) роки у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов`язання боржника та членів його сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України" в розділі 65 - 73 боржником не зазначено жодних фінансових зобов`язань та витрат. Отже, саме на які цілі були витрачені кредитні кошти, боржницею відповідних доказів не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявниці на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином. Як було зазначено вище,
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов`язань) у межах об`єктивних можливостей за рахунок наявних активів боржника є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов`язання. Проте , як встановив суд, у боржника взагалі відсутні будь-які активі.
Суд вважає, що боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проєкт плану реструктуризації своїх зобов`язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявницею долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що наразі вона перебуває в декретній відпустці та сумарний місячний дохід в сім`ї в середньому становить 40 000,00 грн. Щомісяця боржниця має намір виділяти на погашення вимог кредиторів в сумі 12 000,00 грн. Проте будь -яких доказів, які підтверджують, що вона зможе отримувати дохід 12000,00 грн, для погашення вимог кредиторів, боржницею не надано. Також, як вбачається з матеріалів заяви, у боржниці відсутні будь-які активи (грошові кошти, рухоме та нерухоме майно).
Таким чином наданий до суду проєкт плану реструктуризації не є реальним та виконуваним, адже у боржниці за даними її документів, на даний час відсутні будь- які активи, які вона може направити на погашення вимог кредиторів. Фактично план реструктуризації ОСОБА_1 не містить умови відновлення платоспроможності боржниці шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Суд зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ.
Вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
На думку суду, поданий до суду план реструктуризації наразі є невиконуваним, що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника, шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань перед кредиторами за планом реструктуризації, а лише може свідчити про звернення із заявою про її неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу з боржника.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржницею належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, а відтак суд відмовляє ОСОБА_2 у відкриття провадження про її неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 232-235, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 9, 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвала складена та підписана 03.09.2026.
Суддя Юрченко В.С.