КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи №381/3814/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1724/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Янченко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Кафідова О.В., Кашперська Т.Ц.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідачки ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 16 червня 2025 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Боярська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , згідно з яким просила:
- визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 право власності на 14 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв. м., житловою площею 16,5 кв.м., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 2525409732140;
- визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 право власності на 14 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 52,8 кв. м., житловою площею 21,7 кв.м., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 25253771132000;
- визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 право власності на 14 частку вкладів в банку;
-стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати.
20.09.2024 року позивачкою було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивачка уточнила позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на 1/4 частку вкладів в банку, та виклала у ціи? частині вимоги в наступніи? редакціі?:
- визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_6 право власності на 14 частку вкладу в АБ «Укргазбанк» в сумі 600 000 грн. з відповідними до сплати відсотками;
- визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_6 право власності на 14 частку вкладу в АБ «Укргазбанк» в сумі 600 000 грн., внесеного на рахунок ОСОБА_5 в АБ «Укргазбанк» 30.06.2020 за договором № 004/06/0565;
- стягнути з ОСОБА_5 1/4 частку вкладу в АБ «Укргазбанк» в сумі 600 000 грн, внесеного на рахунок ОСОБА_5 в АБ «Укргазбанк» 30.06.2020 за договором № 004/06/0565, що становить 150 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка ОСОБА_7 є донькою померлого.
До дня смерті батько був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
З 26.09.2008 року і до дня смерті ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина. Розпоряджень на випадок своєї смерті (заповіту) він не залишив. Отже його спадкоємцями першої черги за законом є його єдина дочка - ОСОБА_3 (позивачка) та дружина - ОСОБА_5 (відповідачка).
В період шлюбу батьком позивачки та відповідачкою за спільні сумісні кошти подружжя було придбане нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв. м., житловою площею 16,5 кв.м., та квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 52,8 кв. м., житловою площею 21,7 кв.м.
Обидві квартири було зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_5 .
Крім того, за отриманою від нотаріуса інформацією, було встановлено, що померлий мав вклад у АБ «Укргазбанк» в сумі 600 000 грн., який входить до складу спадшини.
Однак, із слів померлого батька позивачці відомо, що такий самий вклад має і відповідачка, а отже він також само є спільною власністю подружжя, а відтак 1/2 його частка входить до складу спадщини.
У встановлений законом строк позивачка звернулась до Боярської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, на підставі якої було заведено спадкову справу № 315/2022.
Після спливу шести місяців з дати відкриття спадщини позивачка звернулась до Боярської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, зокрема на належну їй частку в спадковому майні - квартирах АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 .
Однак, постановою від 26.07.2023 № 1244/02-31 державного нотаріуса Боярської державної нотаріальної контори Прокопенка О.В. у видачі на її ім?я свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно було відмовлено з тих підстав, що воно оформлене не на померлого, а на його дружину, а остання надати документи на право власності на це майно відмовилась, в той час як позивачка їх не має.
Щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва на вклад померлого в порядку спадкування нотаріус поставив умову про написання нею заяви про відмову від звернення до суду з позовом про визнання право власності на спадкове майно.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2025 заяву представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Каращука Юрія Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 30 000,00 грн.У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Надточиєвої А.П. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить:
- Рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог;
- Додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та стягнути з відповідачки на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 13420 грн., а також судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 20130 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо відсутності у відповідачки коштів для купівлі двох квартир та їх реальної вартості, спростування покладення нею на депозитний рахунок будь-яких коштів від продажу власного майна та відсутності будь-яких доказів сплати відповідачкою коштів за придбання двох квартир з коштів, виручених від продажу майна.
При цьому, зазначає, що відповідачкою не надано жодного належного доказу на спростування презумпції права спільної власності, окрім посилання на те, що продаж її особистого майна та купівля двох спірних квартир відбулися в один день.
Також, вказує, що представником відповідачки було подано до суду відзив з суттєвим пропуском строку, встановленого судом для надання відзиву, та за відсутності вагомих підстав для його поновлення. Водночас, матеріали справи не містять ухвали суду про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права про те, що надання в договорі купівлі-продажу згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, і суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.
Крім того, оскільки на переконання позивачки судове рішення у справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, то разом з ним підлягає скасуванню і додаткове рішення, з відповідних перерозподілом судових витрат.
Представниця позивачки у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник відповідачки у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду повідомлена належним чином, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю.
Судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю третьої особи, оскільки її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.08.1986 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.03.2021.
26.09.2008 між ОСОБА_6 та відповідачкою було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 881 та видано Свідоцтво серії НОМЕР_3 .
16.04.2010 ОСОБА_6 продав квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , набуту ним до укладення шлюбу за ціною 475 548 грн., що за курсом НБУ становило 60 000 дол. США.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 лютого 2007 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Коцюрбою Г.Г., за реєстровим № 3-201, ОСОБА_5 отримала у спадок від своєї матері, ОСОБА_9 , житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Зазначене підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 8422111 від 09.02.2007 року.
Право власності на житловий будинок було зареєстроване Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 02 березня 2007 року в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 17732171, номер запису 17, в книзі 1. Зазначене підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13761007 від 02.03.2007 року.
19 липня 2007 року рішенням Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області № 103, відповідачці згідно свідоцтва про право на спадщину за законом Р № 3-201, надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,07 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 .
27 листопада 2008 року Рішенням Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області № 341, затверджено результати інвентаризації та надано Відповідачці безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,1554 га, в тому числі: - 0,15 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; - 0,0054 га - та ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння від 09 лютого 2007 року, спадкова справа № 77 за 2006 рік, що зареєстрована в реєстрі за № 3-201.
На підставі вищезазначеного Рішення № 341, 06 вересня 2011 року Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 205590, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 32224[телефон приховано].
17.09.2018 року Відповідачка подала Заяву про поділ земельної ділянки, зареєстровану в реєстрі за № 963, в якій просила розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:0076 та поділити земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га на дві окремо сформовані земельні ділянки площами 0,0880 га та 0,0620 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 . Вищезазначену заяву було задоволено, та здійснено поділ земельної ділянки 0.1500 га, яка належала відповідачці на праві приватної власності, на дві окремо сформовані земельні ділянки, а також проведено реєстрацію нових земельних ділянок.
Відповідно до Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21.12.2018 року, відповідачка продала земельну ділянку, яка належала їй на праві приватної власності, площею 0,088 га кадастровий номер [номер приховано]:01:003:5229, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , за 119 873 грн (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні). Виручені кошти покладено на депозитний рахунок Відповідачки.
Відповідно до Договору купівлі - продажу земельної ділянки та житлового будинку, розташованого на ній від 10.02.2022 року, Відповідачка продала земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності, площею 0,0620 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:5230, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , та житловий будинок, що розташований на зазначеній ділянці і теж належить їй на праві приватної власності. Ціна Житлового будинку складала 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн, а ціна земельної ділянки - 679 000 (шістсот сімдесят дев`ять тисяч) грн. Загальна ціна Договору купівлі - продажу становить 747 000 (сімсот сорок сім тисяч) грн.
За час перебування сторін у шлюбі, а саме 10.02.2022 між ТОВ "Люкс Холдінг Групс" та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 2525409732140. Балансова вартість квартири становить 170040,00 грн.
10.02.2022 між ТОВ "Люкс Холдінг Групс" та ОСОБА_5 було Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 25253771132000. Балансова вартість квартири становить 137280,00 грн.
Обидві квартири було зареєстровано за відповідачкою, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 342536248 від 11.08.20243.
Також, згідно з листом АБ "Укргазбанк" від 13.04.2023 за № БТ-4307 на ім`я ОСОБА_6 30.06.2020 було відкрито рахунок IBAN НОМЕР_4 , внутрішній № 2604133429096.980, на якому розміщено вклад на суму 600000,00 грн.
Крім того, відповідно до листа АБ "Укргазбанк" від 07.02.2024 за №БТ-1349 та виписки по рахунку на ім`я ОСОБА_5 у банку відкрито картковий рахунок № IBAN НОМЕР_5 , внутрішній НОМЕР_9, 30.06.2020 на вказаний рахунок було внесено 600000,00 грн., дата закриття рахунку 04.07.2023.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 03.11.2022, актовий запис № 55 від 22.09.2022.
На випадок своєї смерті ОСОБА_6 розпоряджень не залишив.
02.12.2022 державним нотаріусом Боярської державної нотаріальної контори на підставі заяви № 895 про прийняття спадщини, що надійшла від імені доньки померлого спадкодавця - ОСОБА_4 - була відкрита спадкова справа № 315/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
Постановою від 26.07.2023 № 1244/02-31 державного нотаріуса Боярської державної нотаріальної контори Прокопенка О.В. у видачі на її ім?я свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 було відмовлено з тих підстав, що воно оформлене не на померлого.
Так, статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст. 15 ЦК України визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частки квартир, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуто ними у період шлюбу.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що у п. 1.7 Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , зазначено наступне: "Згода чоловіка покупця на укладання цього Договору, викладена в заяві, справжність підпису на якій посвідчено 10 лютого 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С. за реєстровим № 95".
Також, у п. 1.7 Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , зазначено наступне: "Згода чоловіка покупця на укладання цього Договору, викладена в заяві, справжність підпису на якій посвідчено 10 лютого 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С. за реєстровим № 95".
При цьому, на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 16.04.2026, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 29.04.2026 про виправлення описки, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу А.С. Чернявською надано належним чином завірену копію заяви ОСОБА_6 , як чоловіка ОСОБА_5 , про надання їй згоди на купівлю за ціну та на умовах на її розсуд, квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_2 , за їх спільні кошти та укладення відповідних договорів купівлі-продажу, справжність підпису на якій засвідчена 10 лютого 2022 року приватним нотаріусом Чернявською А.С. за реєстровим № 95.
Так, відповідно до змісту цієї заяви ОСОБА_6 надав згоду своїй дружині ОСОБА_5 «на купівлю, за ціною та на умовах на її розсуд, квартири АДРЕСА_7 , за наші спільні кошти». Також зазначено, що договори купівлі-продажу «відповідають інтересам сім`ї» (т. 4, а.с. 51).
У свою чергу, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі й у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
У постанові від 20 листопада 2024 року в справі № 703/715/23 Верховний Суд виснував про те, що квартира, яку один із подружжя придбав за письмовою згодою іншого з подружжя й оформив на себе під час перебування у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (частини перша - третя статті 65 СК України).
Верховний Суд неодноразово зауважував, що по своїй суті згода подружжя є одностороннім правочином (постанови Верховного Суду від 23 червня 2021 року в справі № 537/3100/17; 10 листопада 2021 року в справі №756/2312/18; 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18; 26 січня 2022 року в справі № 754/5554/16-ц; 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19).
Відступаючи від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року у справі № 127/16354/17 (провадження № 61-5698св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 523/8319/14-ц (провадження № 61-38040св18), про те, що "наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору на придбання майна, зафіксованої у такому договорі, не свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки письмова згода необхідна при розпорядження таким майном, а не на його придбання", Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23) зробив висновок, що "вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.
Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.
Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.
Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.
Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.
Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.
Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпорядження майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.
Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.
У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність".
З урахуванням наведених приписів чинного законодавства та судової практики, суд не може своїм рішенням підміняти домовленість (договір) між подружжям, яка не суперечить умовам законодавства України та моральним засадам суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 466/7242/22).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третястатті 202 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 759/1534/18).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України)і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див., постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірні квартири були придбані подружжям у період шлюбу, а також те, що перед придбанням таких чоловіком відповідачки ОСОБА_6 надано згоду на їх придбання за спільні кошти в інтересах сім`ї, обидва з подружжя висловили свою волю щодо правового режиму такого нерухомого майна, а саме набуття такого у спільну сумісну власність за спільні кошти подружжя, що підтверджується письмовою заявою ОСОБА_6 від 10.02.2022 та положеннями пункту 1.7 укладених після цієї заяви договорів купівлі-продажу від цього ж числа, висновок суду першої інстанції про спростування відповідачкою презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуто ними у період шлюбу, є помилковим.
При цьому, умови згаданих договорів також не містять положень про те, що спірні квартири набуваються в особисту приватну власність відповідачки та/або за її особисті кошти. З позовом (зустрічним позовом) про визнання недійсним згоди ОСОБА_6 на придбання спірного нерухомого майна, як одностороннього правочину, відповідачка не зверталась.
Разом з тим, слід зауважити, що з отриманих на підставі ухвали суду першої інстанції банківських документів щодо руху коштів по рахунках відповідачки ОСОБА_10 не вбачається, що нею відповідно до п. 2.2 договорів купівлі-продажу від 10.02.2022 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 148 від 29.12.2017, до укладення цих договорів здійснювалася оплата на рахунок ТОВ "Холдинг Люкс" і що така оплата за квартири здійснювалася нею з особистих коштів, отриманих від продажу особистого майна, а не коштів, які є спільним майно подружжя.
Крім того, відповідачкою не було надано витребуваних судом першої інстанції доказів того, що вартість спірних квартир була оплачена нею за рахунок коштів, отриманих від продажу особистого майна.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , та на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 .
Також, як вже зазначалося вище, з виписок по особового рахунку відповідачки, наданих АБ "Укргазбанк" на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, станом на дату смерті ОСОБА_6 у відповідачки був наявний вклад в АБ "Укргазбанк" у розмірі 600000,00 грн., якими відповідачка розпорядилася 04.07.2023.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на 1/4 частки вкладу в АБ "Укргазбанк", внесеного на рахунок ОСОБА_5 , та стягнення з останньої на її користь 1/4 частки вкладу, що становить 150000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що кошти, виручені відповідачкою від продажу земельної ділянки площею 0,088 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:5229, та залишок коштів від продажу земельної ділянки площею 0,0620 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:5230, та житлового будинку, розташованого на ній, є особистою приватною власністю відповідачки, оскільки отримані внаслідок продажу її приватного майна та покладені на її депозитний рахунок, а тому не є спільною власністю подружжя та до спадкової маси майна ОСОБА_6 не входять. Відповідачка розпорядилася вказаними грошовими на свій розсуд, оскільки вони є її приватною власністю.
Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги, що матеріалами справи, а саме витребуваними на підставі ухвалу суду першої інстанції доказами - відомостями, отриманими з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної податкової служби України (лист ДПСУ від 28.06.2024 № 18891/5/26-15-12-06-09ср з додатками) підтверджується, що в період шлюбу з ОСОБА_6 було отримано доходи:
- за період з 3-го кварталу 2008 року по 4-й квартал 2012 року включно - 876,86 грн. від філії міського комунального підприємства "Київпастранс";
- за період з 1 кварталу 2013 року по 4 квартал 2017 року включно - 0 грн.;
- за період з 1 кварталу 2018 року по вересень 2022 року включно - 747000,00 грн. ( ОСОБА_11 - нотаріус, яка внесла відомості щодо відчуження майна в лютому 2022 року) та 2500 грн. від Чабанської селищної ради у вересні 2022 року.
При цьому, банківськими виписками, наданими АБ "Укргазбанк", підтверджується, що депозитний рахунок на ім`я відповідачки у розмірі 600000,00 грн. було відкрито 30.06.2020.
Доказів наявності у відповідачки інших особистих доходів на суму 600000,00 грн. у період з 2008 по 30.06.2020, окрім тих, які наведені вище, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з вищенаведеного, висновок суду першої інстанції про те, що кошти, покладені на депозитний рахунок, є її особистою приватною власністю, є безпідставними, адже відповідачкою не доведено наявності у неї особистих коштів для внесення 30.06.2020 на свій депозитний рахунок 600000,00 грн., а відтак ці кошти є спільною власністю подружжя та входять до складу спадкового майна, право на 1/4 частку якого має позивачка.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що вкладом на суму 600000,00 грн. відповідачка розпорядилася 04.07.2023, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_6 права власності на 1/4 частку вкладу в АБ "Укргазбанк" в сумі 600 000 грн. 00 коп., внесеного на рахунок ОСОБА_5 в АБ "Укргазбанк" 30.06.2020 за договором № 004/06/0565 (IBAN НОМЕР_5 , внутрішній НОМЕР_9, дата закриття рахунку 04.07.2023) та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1/4 частки вказаного вкладу в АБ "Укргазбанк", що становить 150 000 грн. 00 коп.
Також, як вже зазначалося вище, згідно з листом АБ "Укргазбанк" від 13.04.2023 за № БТ-4307 на ім`я ОСОБА_6 30.06.2020 було відкрито рахунок IBAN НОМЕР_4 , внутрішній № 2604133429096.980, на якому розміщено вклад на суму 600000,00 грн.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вклад в АБ " Укргазбанк" в сумі 600000,00 грн. з відповідними відсотками є спільною сумісною власністю подружжя померлого ОСОБА_6 та відповідачки по справі, а тому належна ОСОБА_6 частка входить до складу спадкового майна і підлягає поділу порівну між його спадкоємцями.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивачки про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку вказаного вкладу, оскільки у матеріалах справи відсутня обгрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на 1/4 частку вкладу в АБ "Укргазбанк" в сумі 600000,00 грн. з відповідними до сплати відсотками.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, адже враховуючи наявність між спадкоємцями спору про розмір вкладів подружжя у банку, які входять до спадкової маси, цей спір підлягає вирішенню в судовому порядку.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивачки про визнання за нею в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_6 права власності на 1/4 частку вкладу в АБ "Укргазбанк" (МФО 320478,Ж ЄДРПОУ 23697280, адреса: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087) в сумі 600000 грн. 00 коп. з відповідними до сплати відсотками (IBAN НОМЕР_4 , внутрішній № 2604133429096.980), також є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Таким чином, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Крім того, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення у даній справи, то додаткове рішення, яке є невід`ємною частиною вказаного рішення, також підлягає скасуванню.
Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у суді першої інстанції у розмірі 13420 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 20130 грн. 00 коп., понесення яких позивачкою підтверджується матеріалами справи у їх сукупності, а саме: квитанцією на суму 13420,00 грн. (т. 1, а.с. 25), квитанцією на суму 20130,00 грн. (т. 3, а.с. 141), договором № 26/07-2023 від 26.07.2023, додатком № 1 договору, рахунком на оплату від 26.09.2023 та квитанцією на суму 25000,00 грн., платіжною інструкцією на суму 25000,00 грн. та актом приймання-передачі наданих послуг від 27.03.2025 (т. 3, а.с. 49-56).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 16 червня 2025 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Боярська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 2525409732140.
Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 21,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 25253771132000.
Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_6 право власності на 1/4 частку вкладу в АБ "Укргазбанк" (МФО 320478,Ж ЄДРПОУ 23697280, адреса: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087) в сумі 600000 грн. 00 коп. з відповідними до сплати відсотками (IBAN НОМЕР_4 , внутрішній № 2604133429096.980).
Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_6 право власності на 1/4 частку вкладу в АБ "Укргазбанк" (МФО 320478,Ж ЄДРПОУ 23697280, адреса: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087) в сумі 600 000 грн. 00 коп., внесеного на рахунок ОСОБА_5 в АБ "Укргазбанк" 30.06.2020 за договором № 004/06/0565 (IBAN НОМЕР_5 , внутрішній НОМЕР_9, дата закриття рахунку 04.07.2023).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1/4 частку вкладу в АБ "Укргазбанк" (МФО 320478, ЄДРПОУ 23697280, адреса: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087) в сумі 600000 грн. 00 коп., внесеного на рахунок ОСОБА_5 в АБ "Укргазбанк" 30.06.2020 за договором № 004/06/0565 (IBAN НОМЕР_5 , внутрішній НОМЕР_9, дата закриття рахунку 04.07.2023), що становить 150 000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у суді першої інстанції у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 20130 (двадцять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 .
Відповідачка: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 .
Третя особа: Боярська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884380, місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Хмельницького, 113.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 31 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді О.В. Кафідова
Т.Ц. Кашперська