ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року Справа № 914/4117/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., суддів: Шаповал Д.В., Рим Т.Я розглянувши матеріали апеляційної скарги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України б/н від 03.07.2026 (вх.№01-05/2166/26)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (суддя Гоменюк З.П.)
у справі №914/4117/25
позивача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівнет», м. Львів
позивача-2: Фізичної особи-підприємця Каліти Романа Богдановича, м. Львів
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Львівська область, місто Львів
про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/235-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 31.10.2025 у справі №63/3-02-84-2025.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 клопотання про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі №914/4071/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівнет» та Фізичної особи-підприємця Каліти Романа Богдановича до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/235-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 31.10.2025 у справі №63/3-02-84-2025 закрито.
Представник позивача-1 у справі №914/4117/25 звернувся до Господарського суду Львівської області з клопотанням про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 17981/26 від 24.06.2026), в якому просив стягнути з Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь ТзОВ «Львівнет» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500 грн. А також просив для розгляду питання про стягнення правничих витрат призначити додаткове судове засідання, після винесення ухвали про закриття провадження у справі.
Клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 17981/26 від 24.06.2026) - задоволено повністю. Стягнуто з Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь ТОВ «Львівнет» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500 грн.
Задовольняючи клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків:
- представник позивача обґрунтував співмірність витрат на професійну правничу допомогу, що підтвердив доданими договором про надання правничих послуг №1 від 30.10.2025, рахунком про оплату №1 від 30.11.2025, рахунком про оплату №2 від 23.06.2026 та актом надання послуг за листопад 2025;
- представником позивача-1 здійснювалося представництво інтересів останнього у суді, зокрема підготовлено та подано позовну заяву, процесуальні документи, клопотання, письмові пояснення, а також забезпечено участь у судових засіданнях;
- суд врахував, що саме внаслідок дій відповідача, вчинених після звернення позивача до суду, було усунуто предмет спору шляхом скасування оскаржуваного рішення, що фактично призвело до задоволення позовних вимог без ухвалення судового рішення по суті спору;
- враховуючи обсяг наданої професійної правничої допомоги, характер виконаних представником позивача-1 процесуальних дій та результат розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500,00 грн;
- приймаючи рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд врахував, що спір у даній справі виник з вини відповідача, що спонукало позивача залучати для представництва у суді адвоката та понести у зв`язку з цим витрати;
- тільки перебуваючи на стадії розгляду справи по суті відповідач самостійно скасував оскаржуване позивачем рішення АМК, що у свою чергу призвело до процесуальних наслідків у вигляді закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, водночас, провадження у справі тривало ще з 08.01.2026, що призвело до понесення позивачем витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 у справі №914/4117/26, в якій заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволення клопотання ( вх.№17981/26 від 24.06.2026) позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500 грн. та покладення їх на відповідача та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано таким:
- оскаржуване позивачем рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було скасовано вищим органом у порядку внутрішньої процедури перевірки відповідно до вимог ст.57 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а не судом у зв`язку з доведенням протиправності дій відділення;
- відсутність предмета спору відбулася внаслідок реалізації контролюючих функцій самого Антимонопольного комітету України, а не внаслідок визнання позову (його добровільного задоволення) Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України після відкриття справи судом, витрати на правову допомогу не повинні автоматично покладатися на відповідача;
- відповідач також звертає увагу суду на викладені у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №917/1161/25 правові висновки відповідно до яких зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні частини третьої статті 130 ГПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення. Та обставина, що предмет спору перестав існувати після задоволення позовних вимог іншою особою - не відповідачем у справі, - не може бути ані свідченням обґрунтованості позову, ані свідченням неправомірної поведінки відповідача в межах конкретного спору;
- сторона відповідача наголошує, що у випадку, якщо суд дійде висновків щодо правомірності задоволення клопотання сторони позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним заявленим позовним вимогам; суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи;
- у рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим;
- у відзиві на позовну заяву сторона відповідача у справі звертала увагу суду на те, що витрати, вказані в позовній заяві не відповідають розумності їхнього розміру, не співвідносяться з реальністю адвокатських витрат; становлять надмірний тягар для відділення, що суперечить принципу розподілу таких витрат;
- суд першої інстанції зробив передчасні висновки щодо недоцільності розгляду питання про стягнення витрат на правову допомогу в окремому судовому засіданні, вважаючи наявні в матеріалах справи докази достатніми, щоб надати правову оцінку, що на думку сторони відповідача є порушенням принципу змагальності в судовому процесі та порушенням права на участь в судовому процесі, яке гарантоване статтею 13 ГПК України.
Позивач-1 подав відзив (вх.№01-04/6550/26) в якому просить поновити строк на подання відзиву; в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 в оскаржуваній частині залишити без змін; стягнути з відповідача на користь позивача правничі витрати за представництво в апеляційній інстанції в розмірі 12 000,00 грн.
Скаржник в запереченні на відзив позивача зазначив наступне:
- оскаржуване в судовому порядку Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ухвалене 31.10.2025; не дочекавшись перегляду Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/235-р/к від 31.10.2025 позивач звернувся 31.12.2025 до Господарського суду Львівської області з позовною заявою;
- Ухвала Господарського суду Львівської області про закриття провадження у справі №914/4117/25 постановлена 24.06.2026 без наявності в матеріалах справи належним чином засвідченого рішення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адмінколегії ЗМТВ АМКУ, що є порушенням норм процесуального права щодо повноти дослідження доказів, а відтак скаржник вважає таку ухвалу суду передчасною;
- Антимонопольний комітет України (ЄДРПОУ 00032767) та Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ЄДРПОУ 20812013) є двома окремими юридичними особами з різними реєстраційними даними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- позивач з приводу свого права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у відзиві покликається на рішення Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України"); скаржник погоджується з позицією, висвітленою у вказаному рішенні та акцентує увагу суду на тому, що такі витрати мали б бути дійсно неминучими.
Позивач-1 в додаткових поясненнях зазначив наступне:
- відповідач подаючи заяву про закриття провадження мав усвідомлювати, що суд ухвалою про закриття провадження також прийме рішення щодо правничих витрат; якби адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не було прийнято протиправне рішення, не було б подано позову для захисту своїх прав; саме протиправність дій зі сторони відповідача спричинило подання позову;
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Зварич О.В., Шаповал Д.В.
Ухвалою від 08.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026, у зв`язку із відпусткою судді Зварич О.В. здійснено повторний автоматизований розподіл справи та сформовано колегію у складі Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Шаповал Д.В., Рим Т.Я.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України б/н від 03.07.2026 (вх.№01-05/2166/26) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 та постановлено проводити розгляд скарги без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвали суду доставлено до електронних кабінетів учасників справи що підтверджується довідками про доставку та скеровано позивачу 2 за поштовою адресою.
05.08.2026 позивач-1 подав відзив (вх.№01-04/6550/26) в якому просить поновити строк на подання відзиву; в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів ухвалила відмовити в його задоволенні з огляду на таке.
Ухвалу суду від 15.07.2026 доставлено до електронного кабінету позивача 17.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відтак останнім днем строку на подання відзиву є 03.08.2026.
Обґрунтовуючи клопотання про визнання поважними причин пропущеного строку на подання відзиву та його поновлення позивач-1 зазначає, що такою підставою є проведення звірки розрахунків та очікування на отримання підтвердження розрахунку по правничих витратах.
Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод, які унеможливлювали подання відзиву у встановлений судом строк, а тому не можуть бути визнані поважними причинами його пропуску. Позивач мав достатній строк для здійснення необхідних розрахунків, узгодження відповідних та підготовки відзиву, однак доказів того, що вчинення таких дій у межах встановленого судом строку було об`єктивно неможливим з причин, що не залежали від його волі, матеріали справи не містять. Відтак, наведені у клопотанні обставини не є належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на подання відзиву, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Оскільки відзив подано поза межами встановленого судом строку та відсутні підстави для його поновлення, відзив позивача-1 залишається без розгляду.
07.08.2026 скаржник подав заперечення на відзив (вх.№01-04/6613/26) в якому підтримав вимоги апеляційної скарги, а також просив відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного без поважних причин строку на подання відзиву; відмовити у задоволенні клопотання позивача від 05.08.2026 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів позивача в апеляційній інстанції в розмірі 12 000,00 грн.
15.08.2026 позивач-1 подав додаткові пояснення (вх.№01-04/6848/26 від 17.08.2026), в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Предметом спору у цій справі є перевірка наявності правових підстав для покладення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 39 500 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, на відповідача та дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про їх розподіл.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи встановлено, що в позовній заяві від 30.12.2025 вказано: (Том 1, а.с. 18)- орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу позивача-1 в розмірі 37 500 грн (а саме: 23500 грн вже фактично понесених, з яких: консультації - 2000, ознайомлення з матеріалами у Західному міжобласному територіальному відділення Антимонопольного комітету України - 4000, адвокатські запити - 6000, позов - 10500, клопотання 1000, та 14 000 грн., що очікується понести, з яких судові засідання - 9000 (по 3000 за 1 засідання) та 5000 за відповідь на відзив); - орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу позивача-2 в розмірі 15 000 грн., що складається з комплексного супроводу у справі.
Відтак, в позовній заяві наведено розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 52 500 грн.
24.06.2026 позивачем-1 подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх.№17981/26), в якому заявник просить стягнути з Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь ТзОВ «Львівнет» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500 грн. А також просив для розгляду питання про стягнення правничих витрат призначити додаткове судове засідання, після винесення ухвали про закриття провадження у справі. (Том 2, а.с. 231)
До заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх.№17981/26) та до позовної заяви долучено договори про надання професійної правничої допомоги №1 від 30.10.25р., №33 від 29.12.25р., рахунок №1 від 30.11.25р., акт наданих послуг від 30.11.25р., рахунок №2 від 23.06.26р.
Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівнет» (замовник) та Адвокатським бюро «Брикар» (виконавець) було укладено договір про надання правничих послуг №1 від 30.10.2025 відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника, в порядку та на умовах визначених цим договором, надати правничі послуги, а замовник зобов`язується оплатити їх. Правничі послуги, що надаються за договором, пов`язані із захистом прав та інтересів замовника, що порушені Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України шляхом прийняття рішення (розпорядження), яким накладено штраф на Замовника. (Том 2, а.с. 63, 233)
Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 договору, розмір наданих виконавцем комплексних правничих послуг замовнику становить сукупність усіх платежів виконаних в його рамках з розрахунку 2000 грн., на одну годину. В свою чергу погодинний облік затраченого часу здійснюється виконавцем та фіксується в актах наданих послуг.
Згідно із п. 5.1 та 5.2 договору №1 він є безстроковим та набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.
Відповідно до акту за листопад 2025 за договором №1 надано послуги ТзОВ «Львівнет» на суму: 23 500,00 грн. В доданому акті приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги від 30.11.2025 за договором про надання правничих послуг №1 від 30.10.2025 вказано, що на виконання договору про надання правової допомоги, клієнту надано такі послуги: консультації щодо справи проти Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (1 год) - 2 000,00 грн; ознайомлення з матеріалами справи в Західному міжобласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України (2 год) - 4 000,00 грн; підготовка адвокатських запитів та їх відправка в рамках збору інформації для подання позову, включно із підбором адресатів (3 год) - 6 000,00 грн; підготовка позову, включно з аналізом отриманої інформації та формуванням додатків (5,25 год) - 10 500,00 грн; клопотання про витребування доказів (0,5 год) - 1 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 23 500,00 грн.
За вказаним актом позивачу-1 виставлено рахунок №1на суму 23500грн. (Том 2, а.с. 65-66, 234-235). Також, матеріали справи містять долучений рахунок №2 на загальну суму 16 000 грн. Згідно із вказаним рахунком, клієнту надано такі послуги ТзОВ «Львівнет»: участь у судових засіданнях з врахуванням часу, потраченого на добирання до суду та очікуванням судового засідання (5 год.) - 15 000,00 грн; клопотання про долучення доказів (1 год) - 1 000,00 грн. (Том 2, а.с. 236)
В поданому відзиві на позовну заяву (вх.№2479/26 від 27.01.2026) відповідач зокрема, надав заперечення на клопотання про стягнення професійної правничої допомоги. (Том 2, а.с. 103). Заперечення обґрунтовані тим, що витрати, вказані в позовній заяві не відповідають розумності їхнього розміру, не співвідносяться з реальністю адвокатських витрат та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу їх розподілу.
Відповідачем зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Розглянувши подані матеріали, колегія суддів зазначає таке.
Свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатував, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу положень ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст.75-79 ГПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №904/1744/25.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем-1 докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам означених вище статей ГПК України, є належними і допустимими.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони підтверджують як факт надання позивачу-1 професійної правничої допомоги, так і її обсяг та вартість у заявленому до відшкодування розмірі 39 500 грн.
Колегія суддів також враховує, що спір виник саме внаслідок прийняття відповідачем рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2025 №63/235-р/к, яке стало предметом судового оскарження. Лише після відкриття провадження у справі та під час її розгляду Антимонопольним комітетом України скасовано зазначене рішення, що зумовило закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.
За таких обставин саме прийняття оспорюваного рішення адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стали причиною звернення позивача до суду та необхідності залучення адвоката для захисту своїх прав, а тому покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу відповідає положенням статей 126, 129, 130 ГПК України .
Колегія суддів зазначає, що позовну заяву подано 31.12.2025, тоді як провадження у справі закрито ухвалою від 24.06.2026 у зв`язку з відсутністю предмета спору після скасування Антимонопольним комітетом України оскаржуваного рішення. Протягом зазначеного періоду представником позивача-1 здійснювалося процесуальне представництво інтересів клієнта, підготовка процесуальних документів та участь у судових засіданнях, що свідчить про фактичне надання професійної правничої допомоги протягом усього розгляду справи та підтверджує співмірність заявлених до відшкодування витрат.
Щодо доводів апелянта про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на завищений розмір гонорару без наведення конкретних доводів і належних доказів, які б свідчили про невідповідність заявлених витрат критеріям, визначеним частиною четвертою статті 126 ГПК України, не можуть бути підставою для їх зменшення. Апелянтом не доведено, які саме послуги адвоката не пов`язані з розглядом справи, які роботи є надмірними або не виконувалися, а також чому визначена позивачем-1 сума не відповідає складності справи, обсягу виконаної роботи чи тривалості розгляду спору.
Колегія суддів погоджується із аргументами апеляційної скарги, щодо процесуального недоліку, з огляду на те, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу подана 24.06.26р. та розглянута того ж дня без участі представника відповідача.
Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві зазначено детальний опис робіт та їх вартість в загальному розмірі 37500грн. витрат на правничу допомогу позивача-1, долучено договір про надання правничих послуг №1 укладений з адвокатським бюро «Брикар» та ТзОВ «Львівнет» ; рахунок №1 від 30.11.25р та акт наданих послуг від 30.11.2025р. із детальним описом наданих послуг та їх вартості, а також у прохальній частині позовної заяви заявлено вимоги про відшкодування судових витрат у розмірі 37500грн витрат на правничу допомогу надану позивачу -1.
Відповідач реалізував свої процесуальні права, у відзиві на позовну заяву зазначивши аргументи щодо стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача 24.06.2026р. подав клопотання про закриття провадження у справі, явки в судове засідання не забезпечив та клопотань про відкладення не заявляв.
Відповідно до положень ст.244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Суд першої інстанції враховуючи, вимоги позовної заяви, матеріали справи, та докази, подані позивачем-1 на підтвердження понесених витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, рахунки та детальний опис виконаних адвокатом робіт, що давало суду можливість надати їм належну правову оцінку без призначення окремого судового засідання.
Відтак, враховуючи вищевикладене, матеріали справи в їх сукупності, з огляду на надані докази, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про підставність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем- 1 розмірі.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №917/1161/25, колегія суддів відхиляє. Правовідносини у зазначеній справі не є подібними до правовідносин, що склалися у даній справі, оскільки предметом дослідження Верховного Суду було застосування частини третьої статті 130 ГПК України, яка регулює розподіл судових витрат у разі відмови позивача від позову внаслідок задоволення його вимог відповідачем після пред`явлення позову. Натомість у цій справі позивач від позову не відмовлявся, а провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Відтак положення частини третьої статті 130 ГПК України судом першої інстанції не застосовувалися, а тому наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки апеляційного господарського суду.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України б/н від 03.07.2026 (вх.№01-05/2166/26) - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2026 у справі №914/4117/25 - залишити без змін.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
У зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці повну постанову складено та підписано 03.09.2026
Головуючий суддя Іванчук С.В.
суддя Шаповал Д.В.
суддя Рим Т.Я.