ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2026 м.Дніпро справа №912/645/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
з секретарем судового засідання Кахикало А.С.
за участю прокурора Федотова О.П., посвідчення №069880
за участю скаржника Серебряник О.О., адвокат (в режимі відеоконференції)
за участю позивача 2 Данілова А.М., адвокат (в режимі відеоконференції)
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 (суддя Коваленко Н.М.) у справі
за позовом: Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, код ЄДР 02910025, вул. Євгена Чикаленка, 11, м. Кропивницький, 25002, в інтересах держави в особі позивачів:
позивач 1 Східний офіс Держаудитслужби, код ЄДР 40477689, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м.Дніпро, 49101, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, код ЄДР 41127387, вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, 25006
позивач 2 Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДР 04364905, вул. Шевченка, 23, с.Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641)
до відповідачів:
відповідач 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (далі - ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС»), код ЄДР 41427817, вул. Петра Сагайдачного, 25, літ. Б, офіс 5, м. Київ, 04070
відповідач 2 Відділ освіти Соколівської сільської ради (код ЄДР 41830324, вул.Шевченка, 23, с.Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641)
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 110 086 грн 29 коп.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовної заяви.
Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області (далі -прокурор) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» та Відділу освіти Соколівської сільської ради про визнання недійсними додаткової угоди №1 від 01.09.2022, додаткової угоди №2 від 18.11.2022 та додаткової угоди №3 від 29.12.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №25 від 20.01.2022, укладених між Відділом освіти Соколівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь загального фонду бюджету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області надмірно отриманих коштів у сумі 110086 грн 29 коп.
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що між Відділом освіти Соколівської сільської ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (Постачальник) за результатами відкритих торгів укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №25 від 20.01.2022, до якого протягом 2022 року шляхом укладення додаткових угод №1-3 внесено зміни до істотних умов щодо ціни за одиницю товару.
Прокурор зазначив, що оскаржувані додаткові угоди укладено з порушенням умов Договору та вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10 відсотків) від ціни одиниці товару, визначеної сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі. За доводами прокурора, загалом шляхом укладення додаткових угод до Договору первісну ціну за 1 кВт·год збільшено з 3,7079975 грн до 4,[номер приховано] грн, тобто на 18,63 відсотка, що суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Прокурор також указав, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, які стали підставою для підтвердження коливання ціни одиниці товару на ринку у бік збільшення та укладення додаткових угод, не можуть слугувати належними доказами обґрунтування підстав для укладення оскаржуваних додаткових угод; зазначений факт знайшов своє підтвердження в ході проведення Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу освіти Соколівської сільської ради за період з 01.01.2020 до 31.08.2023.
З огляду на викладене прокурор просив визнати оскаржувані додаткові угоди недійсними на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, а надмірно отримані Постачальником кошти у сумі 110086 грн 29 коп. - стягнути на користь загального фонду бюджету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в суді, прокурор послався на статтю 1311 Конституції України та статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначивши, що уповноважені органи - Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Соколівська сільська рада, будучи обізнаними про порушення інтересів держави, самостійно заходів для їх захисту, у тому числі шляхом звернення до суду, не вжили.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 позов задоволено частково, визнано недійсними додаткову угоду №1 від 01.09.2022, додаткову угоду №2 від 18.11.2022 та додаткову угоду №3 від 29.12.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №25 від 20.01.2022. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь загального фонду бюджету Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області надмірно отримані кошти у сумі 110 086 грн 09 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 6055 грн 75 коп., а з Відділу освіти Соколівської сільської ради - 3633 грн 60 коп. У решті позову відмовлено.
Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, місцевий господарський суд виходив із того, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а Соколівська сільська рада, як розпорядником бюджетних коштів і Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (орган державного фінансового контролю), були обізнаними про виявлені порушення, належних заходів для захисту інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду, не вжили, що свідчить про їх бездіяльність та обумовлює правомірність звернення прокурора. Суд першої інстанції зазначив, що Соколівська сільська рада, як розпорядник бюджетних коштів, на користь якого прокурор просив стягнути кошти, є належним позивачем у справі, пославшись на висновок, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд керувався статтями 203, 215, 216, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України та статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), і виходив із того, що зазначений Закон установлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю у частині збільшення ціни за одиницю товару допускається лише за умови документально підтвердженого коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення та за умови, що загальне збільшення ціни не перевищує 10 відсотків від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Суд першої інстанції встановив, що підставою для укладення спірних додаткових угод стали довідки Харківської торгово-промислової палати, які не підтверджують коливання ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення у відповідні періоди та не містять аналізу динаміки й пропорційності зміни ціни, а тому не можуть слугувати належним доказом обґрунтування підстав для внесення змін до Договору. Суд урахував, що загалом шляхом укладення додаткових угод первісну ціну за 1 кВт·год збільшено з 3,7079975 грн до 4,[номер приховано] грн, тобто на 18,63 відсотка, що перевищує встановлену законом межу.
З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржувані додаткові угоди №1-3 укладені всупереч приписам Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними, також суд визнав обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача надмірно отриманих коштів, які становлять різницю між фактично сплаченою за Договором сумою та сумою, що підлягала сплаті за первісною ціною. Суд першої інстанції встановив, що прокурором при обрахунку суми до стягнення допущено арифметичну помилку, унаслідок чого замість заявлених 110086 грн 29 коп. стягненню підлягає 110086 грн 09 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» 10.04.2026 подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 у справі №912/645/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а судові витрати покласти на прокурора.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник апеляційної скарги наполягає на правомірності укладення додаткових угод №1-3, зазначаючи, що коливання ціни одиниці товару на ринку у бік збільшення підтверджене не лише ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати, а й загальнодоступною інформацією, яка розміщена на офіційному вебсайті АТ «Оператор ринку». За доводами скарги, ціна одиниці товару за додатковою угодою №1 від 01.09.2022 збільшилася з 3,7079975 грн до 4,0369911270498 грн (на 8,9 відсотка), а за додатковою угодою №2 від 18.11.2022 - до 4,[номер приховано] грн (на 9,0 відсотка порівняно з умовами додаткової угоди №1), що кожного разу не перевищувало 10 відсотків і не призвело до збільшення суми Договору, тоді як додаткова угода №3 від 29.12.2022 укладена, у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі.
Апелянт послався на Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24), яким визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначивши, що з підстав неконституційності відповідних положень прокурор не має ані підстав, ані визначеного законом порядку для представництва інтересів держави у суді, а тому позов подано неналежним суб`єктом.
Апелянт указав, що на момент укладення додаткових угод сторони виходили з можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, керуючись принципом правової визначеності та судовою практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанови від 05.07.2021 у справі №826/11063/17 та від 05.04.2023 у справі №420/17618/21), а також роз`ясненнями Міністерства економіки України, і не могли передбачити подальшої зміни судової практики Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Скаржник наголосив, що Закон України «Про публічні закупівлі» є актом, прийнятим на виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і спрямованим на імплементацію acquis ЄС, а тому при його тлумаченні та застосуванні суд зобов`язаний ураховувати практику Суду Європейського Союзу та положення Директив 2014/24/ЄС і 2014/25/ЄС, які, з огляду на біржовий характер електричної енергії та волатильність її ціни, допускають механізми динамічного ціноутворення з можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, керуючись принципом правової визначеності та судовою практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанови від 05.07.2021 у справі №826/11063/17 та від 05.04.2023 у справі №420/17618/21), а також роз`ясненнями Міністерства економіки України, і не могли передбачити подальшої зміни судової практики Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Апелянт послався на статтю 44 Закону України «Про публічні закупівлі», зазначивши, що відповідальність за порушення вимог цього Закону, у тому числі за внесення змін до істотних умов договору, покладена виключно на уповноважених та службових (посадових) осіб замовника і має адміністративний характер (стаття 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення), тоді як покладення на Постачальника цивільно-правових наслідків у вигляді стягнення коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України фактично створює нову, не передбачену законом форму відповідальності, що суперечить пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України та принципу правової визначеності.
Заступник керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів заперечив та просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Прокурор зазначив, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни електричної енергії у відповідні періоди, а Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави, які виникли під час чинності визнаних неконституційними приписів; відповідні приписи втрачають чинність із 01.01.2027. На підтвердження прокурор послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №344/12305/18 та Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №160/4161/24, а також на висновки, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
10.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» подало до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 у справі №912/645/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), суддів Стефанів Т.В., Кошлі А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 залишено без руху та надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у сумі 11206 грн 40 коп.
30.04.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення - платіжну інструкцію №538 від 22.04.2026 про сплату судового збору на суму 11206 грн 40 коп.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026, витребувано матеріали справи №912/645/25 з Господарського суду Кіровоградської області та установлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
08.05.2026 на адресу суду надійшов відзив заступника керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області на апеляційну скаргу.
12.05.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 надійшли матеріали справи №912/645/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 призначено у судовому засіданні на 01.07.2026.
30.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» подало два клопотання про зупинення провадження у справі №912/645/25: до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/2486/23 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України; та до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
01.07.2026 Заступник керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області подав заперечення на зазначені клопотання, у яких просив відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 01.07.2026 апеляційний господарський суд, заслухавши думку учасників справи, протокольними ухвалами відмовив у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про зупинення провадження у справі, встановивши відсутність об`єктивної неможливості розгляду справи, оскільки зібрані у справі докази дозволяють установити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
У судовому засіданні 01.07.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.
Обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
13.12.2021 на вебсайті «Prozorro» Відділом освіти Соколівської сільської ради оприлюднено оголошення №UA-2021-12-13-005761-a про проведення відкритих торгів щодо закупівлі за предметом «Активна електрична енергія» обсягом 800000 кВт·год з терміном постачання до 31.12.2022 та з очікуваною вартістю 4000000 грн 00 коп.
За результатами відкритих торгів між Відділом освіти Соколівської сільської ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (Постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №25 від 20.01.2022 (далі - Договір). За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачу у 2022 році електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5) у кількості 800 000 кВт·год, а Споживач - прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії.
Постачальник здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі ліцензії, яка видана згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03.12.2019 №2594. Договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, і встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (пункт 1.1 Договору).
Загальна сума Договору визначена сторонами у розмірі 2966398 грн 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 20 відсотків - 494399 грн 67 коп. (пункт 5.1 Договору, пункт 5 Комерційної пропозиції). Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Споживача (пункт 2.2 Договору).
Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції (Додаток №1 до Договору) (пункт 3.1 Договору). Постачальник за Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції (пункт 3.2 Договору).
Строк постачання товару визначено з 28.01.2022 до 31.12.2022 (пункт 4.1 Договору).
Для забезпечення безперервного постачання електричної енергії Постачальник зобов`язався здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту Споживача, та забезпечити комерційну якість послуг, що передбачає вчасне і повне інформування Споживача про умови постачання електричної енергії та вартість послуг, ведення точних і прозорих розрахунків, а також можливість досудового врегулювання спірних питань (пункти 4.1, 4.2 Договору). Споживач має право на отримання компенсації за недотримання Постачальником показників комерційної якості надання послуг у порядку, затвердженому Регулятором (пункт 4.3 Договору).
Згідно з пунктом 1 Комерційної пропозиції (Додаток №1 до Договору) ціна за одиницю товару включає ціну закупівлі електричної енергії на організованих сегментах ринку, тариф на передачу електричної енергії, усі обов`язкові податки (крім податку на додану вартість, що обліковується окремо), збори та платежі, передбачені правилами ринку електричної енергії. Загальний обсяг постачання електричної енергії становив 800000 кВт·год, а загальна сума Договору - 2966398 грн 00 коп. з податком на додану вартість (пункти 4, 5 Комерційної пропозиції). У Договорі застосовано регульовану складову ціни - тариф на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» (пункт 5.3 Договору).
Порядок розрахунку, спосіб визначення ціни на електричну енергію та її складові зазначаються в комерційній пропозиції; для одного об`єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (пункт 5.2 Договору). Ціна електричної енергії зазначається Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії, у тому числі у разі її зміни, та в актах приймання-передачі (пункт 5.4 Договору).
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (пункт 5.5 Договору). Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання (пункт 5.6 Договору); рахунок формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії та підлягає оплаті у строк, визначений у рахунку, але не пізніше ніж через 10 робочих днів від дати отримання Споживачем рахунка (пункт 5.7 Договору). У разі порушення строків оплати Споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення, індекс інфляції та 3 відсотки річних за кожен день прострочення (пункт 5.8 Договору).
Постачальник має право змінити ціну за одиницю товару у разі зміни регульованих складових ціни (тарифів на послуги з передачі електричної енергії) та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування таких складових, а також ініціювати збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку (підпункти 7, 8 пункту 7.1 Договору). Зміна ціни за одиницю товару внаслідок зміни регульованих складових здійснюється у такому порядку: Постачальник письмово звертається до Споживача та направляє проект додаткової угоди щодо внесення змін до Договору та копії відповідних постанов НКРЕКП щодо зміни тарифів; Споживач протягом 5 робочих днів з дня отримання повертає Постачальнику підписану додаткову угоду; у разі надання Споживачем письмової заяви про незгоду зі змінами Договір вважається розірваним за ініціативою Споживача на 20-й день після отримання Постачальником повідомлення про відмову, без сплати штрафних санкцій (пункт 13.6 Договору).
Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 13.6 Договору, зокрема: зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (підпункт 13.6.1); збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми Договору (підпункт 13.6.2); покращення якості предмета закупівлі (підпункт 13.6.3); продовження строку дії Договору та строку виконання зобов`язань у разі документально підтверджених об`єктивних обставин (підпункт 13.6.4); погодження зміни ціни в бік зменшення (підпункт 13.6.5); зміни ціни у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування (підпункт 13.6.6); зміни встановленого органами державної статистики індексу інфляції, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів (підпункт 13.6.7).
Постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта Споживача від електропостачання у разі порушення Споживачем строків оплати за Договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості (пункт 8.1 Договору); припинення електропостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість (пункт 8.2 Договору), а відновлення постачання здійснюється за умови повного розрахунку Споживача за спожиту електричну енергію або складення графіка погашення заборгованості та відшкодування витрат Постачальника (пункт 8.3 Договору).
Спори та розбіжності, що можуть виникнути з виконання умов Договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між Сторонами, можуть бути вирішені шляхом звернення Споживача до Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії, а в разі недосягнення згоди - шляхом звернення до Регулятора чи його територіального підрозділу та/або до енергетичного омбудсмена; звернення Споживача до Регулятора не позбавляє Сторони права на вирішення спору в судовому порядку (пункти 11.1, 11.2 Договору).
Об`єктами постачання електричної енергії за Договором є 22 заклади загальної середньої та дошкільної освіти Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, перелік яких з енергетичними ідентифікаційними кодами точок розподілу (ЕІС-кодами) наведено у Додатку №2 до Договору «Перелік об`єктів споживача».
Оператором системи розподілу, з яким Споживач уклав договір про розподіл електричної енергії, є Приватне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго»; погодившись із Заявою-приєднанням (Додаток №3 до Договору), Споживач приєднався до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника за результатами процедури публічних закупівель.
Договір набирає чинності з 20.01.2022 і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх завершення (пункти 13.1, 13.6 Договору).
У подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до Договору:
01.09.2022 укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої пункт 1 Комерційної пропозиції викладено у новій редакції, за якою ціну за одиницю товару встановлено у розмірі 3,3641592725415 грн за 1 кВт·год без податку на додану вартість та 4,0369911270498 грн за 1 кВт·год з податком на додану вартість, а загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 754692,467 кВт·год. За умовами цієї угоди електрична енергія обсягом 244043 кВт·год підлягала оплаті за первісною ціною 3,7079975 грн за 1 кВт·год (на суму 904910 грн 63 коп.), а обсягом 510649,467 кВт·год - за збільшеною ціною 4,0369911 грн за 1 кВт·год (на суму 2061487 грн 37 коп.); загальна сума Договору залишена незмінною - 2966398 грн 00 коп. Додаткова угода №1 набрала чинності з 01.09.2022.
В обґрунтування необхідності укладення додаткової угоди №1 від 01.09.2022 відповідачем надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №415/22 від 21.07.2022, яка складена на підставі звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» від 19.07.2022, згідно з якою середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» в об`єднаній енергетичній системі України за 1 МВт·год електроенергії становила за другу декаду червня 2022 року - 2253 грн 61 коп, за другу декаду липня 2022 року - 2655 грн 20 коп (відсоток коливання ціни склав +17,82 відсотка).
18.11.2022 укладено Додаткову угоду №2 до договору , відповідно до якої пункт 1 Комерційної пропозиції викладено у новій редакції, за якою ціну за одиницю товару встановлено у розмірі 3,665709347 грн за 1 кВт·год без податку на додану вартість та 4,[номер приховано] грн за 1 кВт·год з податком на додану вартість, а загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 714648,818 кВт·год. За умовами цієї угоди електрична енергія обсягом 244043 кВт·год підлягала оплаті за ціною 3,7079975 грн за 1 кВт·год (на суму 904910 грн 63 коп.), обсягом 23870 кВт·год - за ціною 4,0369911 грн за 1 кВт·год (на суму 96362 грн 98 коп.), а обсягом 446735,818 кВт·год - за ціною 4,3988512 грн за 1 кВт·год (на суму 1965124 грн 39 коп.); загальна сума Договору залишена незмінною - 2966398 грн 00 коп. Додаткова угода №2 набрала чинності з 01.10.2022.
Підставою для укладення додаткової угоди №2 від 18.11.2022 стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №732/22 від 04.10.2022, згідно з якою середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» в об`єднаній енергетичній системі України за 1 МВт·год електроенергії становила за серпень 2022 року - 2 993 грн 06 коп, за вересень 2022 року - 3503 грн 26 коп (відсоток коливання ціни склав +17,05 відсотка).
29.12.2022 укладено Додаткову угоду №3 до договору, у якій зазначено, що у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника зменшено суму Договору на 1314178 грн 00 коп. та викладено пункт 5.1 Договору у новій редакції, за якою вартість Договору становить 1652220 грн 00 коп. (у тому числі податок на додану вартість 20 відсотків - 275370 грн 00 коп.), а обсяг постачання електричної енергії зменшено до 415894 кВт·год.
На виконання умов Договору та додаткових угод до нього Постачальник передав, а Споживач прийняв електричну енергію, обсяги та вартість якої зафіксовано у щомісячних актах приймання-передачі електричної енергії:
акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00000347 від 17.02.2022 за січень 2022 року - на 48651 кВт·год на суму 180397 грн 79 коп. (у тому числі податок на додану вартість 30066 грн 30 коп.);
акт №УГР00000635 від 09.03.2022 за лютий 2022 року - на 80468 кВт·год на суму 298375 грн 14 коп. (у тому числі податок на додану вартість 49729 грн 19 коп.);
акт №УГР00001445 від 20.04.2022 за березень 2022 року - на 54310 кВт·год на суму 201381 грн 35 коп. (у тому числі податок на додану вартість 33563 грн 56 коп.);
акт №1983 від 19.05.2022 за квітень 2022 року - на 22912 кВт·год на суму 84957 грн 42 коп. (у тому числі податок на додану вартість 14159 грн 57 коп.);
акт №2279 від 15.06.2022 за травень 2022 року - на 11649 кВт·год на суму 43194 грн 47 коп. (у тому числі податок на додану вартість 7199 грн 08 коп.);
акт №2702 від 07.07.2022 за червень 2022 року - на 9386 кВт·год на суму 34803 грн 26 коп. (у тому числі податок на додану вартість 5800 грн 54 коп.);
актом №3251 від 22.08.2022 за липень 2022 року - на 8430 кВт·год на суму 31258 грн 42 коп. (у тому числі податок на додану вартість 5209 грн 74 коп.);
акт №3773 від 20.09.2022 за серпень 2022 року - на 8237 кВт·год на суму 30542 грн 77 коп. (у тому числі податок на додану вартість 5090 грн 46 коп.);
акт №4143 від 21.10.2022 за вересень 2022 року - на 23870 кВт·год на суму 96362 грн 98 коп. (у тому числі податок на додану вартість 16060 грн 50 коп.);
акт №4557 від 18.11.2022 за жовтень 2022 року - на 26253 кВт·год на суму 115483 грн 04 коп. (у тому числі податок на додану вартість 19247 грн 17 коп.);
акт №4747 від 14.12.2022 за листопад 2022 року - на 57259 кВт·год на суму 251873 грн 82 коп. (у тому числі податок на додану вартість 41978 грн 97 коп.);
проміжний акт №УГР00004987-П від 19.12.2022 за грудень 2022 року - на 64469 кВт·год на суму 283589 грн 54 коп. (у тому числі податок на додану вартість 47264 грн 92 коп.).
Загалом за актами приймання-передачі Постачальник передав Споживачу електричну енергію обсягом 415894 кВт·год на загальну суму 1652220 грн 00 коп. (з податком на додану вартість). Сторони претензій щодо кількості та якості переданої електричної енергії не мали.
На виконання Договору та додаткових угод №1-3 до нього Споживач в рахунок оплати електричної енергії перерахував Постачальнику кошти у сумі 1652220 грн 00 коп. (протягом періоду
За результатами проведення Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу освіти Соколівської сільської ради за період з 01.01.2020 до 31.08.2023 складено Акт ревізії від 22.12.2023, у якому установлено порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод №1 від 01.09.2022 та №2 від 18.11.2022 до Договору, що призвело до недоотримання електричної енергії протягом 2022 року у кількості 29688 кВт·год на загальну суму 110086 грн 29 коп. через зайве перерахування коштів Відділом освіти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС».
За інформацією, яка розміщеною на офіційному вебсайті адміністратора розрахунків, середньозважена ціна електричної енергії за ресурс січня станом на 20.01.2022 (дата укладення Договору) становила 2806 грн 47 коп/МВт·год, а за період з 20.01.2022 до 31.01.2022 - 2712 грн/МВт·год (зменшилася на 3,35 відсотка); упродовж лютого - серпня 2022 року середньозважена ціна коливалася в межах від 2127 грн 23 коп/МВт·год (лютий 2022 року) до 2993 грн 06 коп/МВт·год (серпень 2022 року). Таким чином, у період з дати початку застосування умов Договору до дати укладення додаткової угоди №1 від 01.09.2022 сталого коливання ціни на електричну енергію у бік збільшення, яке б обґрунтовувало внесення відповідних змін до Договору, не встановлено.
Упродовж дії Договору Постачальник поставив електричну енергію загальним обсягом 415894 кВт·год, вартість якої за умовами основного Договору за первісною ціною становила б 1542133 грн 91 коп. Різниця між фактично сплаченою сумою коштів за Договором (1652220 грн 00 коп.) та сумою коштів, яка підлягала сплаті (1542133 грн 91 коп.), становить 110086 грн 09 коп.
Різниця у 110086 грн 09 коп. утворилася внаслідок застосування збільшеної ціни до фактично поставлених після 01.09.2022 обсягів електричної енергії, а саме: до 23870 кВт·год, поставлених за ціною додаткової угоди №1 (4,0369911270498 грн за 1 кВт·год), та до 147981 кВт·год, поставлених за ціною додаткової угоди №2 (4,[номер приховано] грн за 1 кВт·год), тоді як електрична енергія обсягом 244043 кВт·год (за період з січня по серпень 2022 року) поставлена за первісною ціною Договору 3,7079975 грн за 1 кВт·год. За умови застосування до всього поставленого обсягу 415894 кВт·год первісної ціни 3,7079975 грн за 1 кВт·год його вартість становила б 1542133 грн 91 коп.
Шляхом укладення додаткових угод до Договору первісну ціну за 1 кВт·год збільшено з 3,7079975 грн до 4,[номер приховано] грн, тобто на 18,63 відсотка.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо наявності підстав прокурора на звернення з цим позовом до суду, колегія апеляційного суду зазначає таке.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у тій частині, у якій вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Водночас пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення визначено, що такі приписи втрачають чинність із 01.01.2027, а пунктом 4 його резолютивної частини визначено, що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності визнаних неконституційними приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, який передбачений частиною4 цієї статті, крім випадку, який визначений абзацом 4 цієї частини.
Відповідно до частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального Кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що навіть з урахуванням Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) прокуратура не позбавлена права на звернення до суду з позовом для представництва у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, як то визначено нормами прямої дії Конституції України та нормами Закону України «Про прокуратуру» (які не визнані неконституційними). Разом з тим, прокурор зобов`язаний обґрунтувати у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності
Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Сільські, селищні, міські ради, відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Положення про відділ освіти Соколівської сільської ради затверджено рішенням сесії Соколівської сільської ради від 27.05.2021 №821, відповідно до якого Відділ освіти Соколівської сільської ради є виконавчим органом Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, створюється Соколівською сільською радою, підзвітне і підконтрольне Соколівській сільській раді, підпорядковане виконавчому комітету, Соколівському сільському голові, першому заступнику Соколівського сільського голови, заступнику Соколівського сільського голови та керуючому справами виконкому, відповідно до розподілу обов`язків, а з питань здійснення делегованих повноважень підконтрольне відповідним органам виконавчої влади.
Згідно з пунктом 1.3. Положення засновником Відділу є Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області. Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс рахунки в територіальних органах Державного казначейства України, печатку з зображенням Державного герба і своїм найменуванням, кутовий штамп, бланк встановленого зразка, має право від свого імені укладати угоди з юридичними і фізичними особами, мати майнові і немайнові права, бути позивачем і відповідачем у судах.
Спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель та пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету. Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.03.2025 12 органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18). Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом «Про публічні закупівлі».
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону «Про публічні закупівлі», частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 652 Цивільного Кодексу України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону «Про публічні закупівлі»). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, у якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, які встановлені у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 01.10.2024 у справі №918/779/23, від 06.02.2025 у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: збільшення ціни за одиницю товару до 10 %; збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Шляхом укладення додаткових угод до Договору первісну ціну за 1 кВт·год збільшено з 3,7079975 грн до 4,[номер приховано] грн, тобто на 18,63 відсотка.
Водночас, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим, а також не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального Кодексу України.
Отже, внесення змін до договору про закупівлю у частині збільшення ціни за одиницю товару є правомірним лише за умови документально підтвердженого коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення у період з моменту укладення договору (або останньої зміни ціни) до моменту укладення відповідної додаткової угоди. На підтвердження коливання ціни на електричну енергію на час укладення спірних умов відповідач надав цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №415/22 від 21.07.2022 та №732/22 від 04.10.2022, які стали підставою для укладення додаткових угод №1 і №2. Водночас наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», такого коливання у відповідні періоди не підтверджують, що узгоджується з висновками ревізії Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.
Оскільки загалом шляхом укладення додаткових угод первісну ціну за 1 кВт·год збільшено з 3,7079975 грн до 4,[номер приховано] грн, тобто на 18,63 відсотка, що перевищує встановлену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» межу у 10 відсотків, а належного документального підтвердження коливання ціни на ринку у бік збільшення не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність оскаржуваних додаткових угод. При цьому визнання недійсною додаткової угоди №1 зумовлює недійсність похідних від неї додаткових угод №2 та №3.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Правовий висновок щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та підтверджений у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, які є остаточними та обов`язковими для врахування судами. За таких обставин посилання апелянта на висновки, які викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №826/11063/17 та від 05.04.2023 у справі №420/17618/21, а також на роз`яснення Міністерства економіки України не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки зазначені роз`яснення не є нормативно-правовим актом і не мають переваги над обов`язковим для врахування висновком Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару, передбаченою договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що стягнення з Постачальника безпідставно набутих коштів створює не передбачену законом форму відповідальності та підміняє собою адміністративну відповідальність, установлену статтею 44 Закону України «Про публічні закупівлі» і статтею 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є не питання відповідальності за порушення вимог Закону в розумінні статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі», а застосування наслідків недійсності правочину та повернення безпідставно одержаних коштів. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 13.01.2026 у справі №910/9215/24.
Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 у справі №912/645/25 відповідає наведеним вимогам. Суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дослідив докази сторін у їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 - без змін.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони за наслідками вирішення справи. Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта та не підлягають перерозподілу.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 03.09.2026.
Головуючий суддя О.І. Кучеренко
судді Т.В. Стефанів
А.О. Кошля