ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
УХВАЛА
про залишення заяви про покладення субсидіарної відповідальності без руху
04.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/4387/19 (904/5322/26)
Суддя Первушин Ю.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Приватного підприємства "Деліція" (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, будинок 2-В; Ідентифікаційний код 31202174)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про покладення субсидіарної відповідальності на суму у загальному розмірі 825509409,06грн
Без участі (виклику) учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
Провадження у справі №904/4387/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Касаткін Денис Миколайович.
До Господарського суду Дніпропетровської області 02.09.2026 від Приватного підприємства "Деліція" (далі-позивач) за допомогою системи "Електронний суд" до ОСОБА_1 (далі-відповідач) надійшла заява (вх. суду №26-2294/26) про покладення субсидіарної відповідальності на суму у загальному розмірі 825 509 409,06 грн, відповідно до якої позивач (заявник) просить суд:
- враховуючи зазначене, керуючись частиною 2 статті 61 Кодексу з процедур банкрутства, покласти субсидіарну відповідальність на відповідача в сумі 825 509 409,06 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2026 матеріали заяви про покладення субсидіарної відповідальності №904/4387/19 (904/5322/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю., відповідно до положень частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Дослідивши матеріали поданої заяви про покладення субсидіарної відповідальності на суму у загальному розмірі 825 509 409,06 грн, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарського процесуального кодексу України, іншими законами України.
Відповідно до положень частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №911/3554/17 (911/401/21) та у справі №914/1196/20 наголосив на тому, що заява про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, тобто в окремому позовному порядку, з визначенням відповідного суб`єктного складу сторін спору.
Отже, заява кредитора про покладення субсидіарної відповідальності на особу, винну у доведенні боржника до банкрутства, хоча і підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, розглядається в окремому позовному провадженні за правилами Господарського процесуального кодексу України, а тому за формою, змістом та доданими до неї документами має відповідати вимогам, установленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, а саме спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії відповідно до вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, в обґрунтування наявності підстав для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності заявник, зокрема, посилається на укладений 29.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокур Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" договір переведення боргу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором №КЛ-DON-14 від 10.07.2014 на загальну суму 171 861 623,29 грн.
Також заявник посилається на договір фінансового лізингу №1-ФЛ від 10.07.2014 та зазначає про сплату боржником протягом 2016-2018 років лізингових платежів у загальному розмірі 180 000 000,00 грн.
Разом з тим, належним чином засвідчені копії договору переведення боргу від 29.03.2018, кредитного договору №КЛ-DON-14 від 10.07.2014, договору фінансового лізингу №1-ФЛ від 10.07.2014, а також докази здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" платежів за зазначеним договором фінансового лізингу до заяви не додано. З переліку додатків до заяви вбачається, що серед доданих документів зазначені докази направлення заяви, докази сплати судового збору та роздруківка публікації, натомість зазначені вище договори та первинні документи щодо здійснення платежів у переліку додатків відсутні.
При цьому посилання заявника на те, що всі документи та докази, на які містяться посилання у заяві, вже перебувають у матеріалах справи про банкрутство №904/4387/19, саме по собі не усуває обов`язку дотриматися вимог до позовної заяви, що розглядається в окремому позовному провадженні. Заявником не конкретизовано, в яких саме томах та на яких аркушах матеріалів справи №904/4387/19 містяться наведені договори та докази їх виконання, а також не зазначено обставин, що унеможливлюють подання відповідних доказів разом із заявою. Водночас сам заявник зазначає, що докази, які не можуть бути подані разом із заявою, відсутні.
Крім того, обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне підприємство "Деліція" посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", незважаючи на наявність неплатоспроможності, продовжувало до серпня 2019 року отримувати від постачальників товар, приховуючи свою неплатоспроможність. Водночас докази на підтвердження факту отримання боржником відповідного товару до заяви не додані та місцезнаходження таких доказів у матеріалах справи про банкрутство заявником не конкретизовано.
Таким чином, обставини, на які заявник безпосередньо посилається як на складові дій, що, на його думку, призвели до погіршення майнового стану боржника та доведення його до банкрутства, не підтверджені доданими до заяви доказами, що свідчить про недотримання заявником вимог частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судом встановлено недотримання заявником вимог пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення складу учасників спору та змісту заявлених до них вимог.
Так, у вступній частині заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" та ОСОБА_1 зазначено як відповідачів. Водночас надалі у тексті заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" визначається як боржник, а ОСОБА_1 як особа, на яку заявник просить покласти субсидіарну відповідальність.
При цьому у прохальній частині Приватне підприємство "Деліція" просить суд покласти субсидіарну відповідальність на відповідача в сумі 825 509 409,06 грн, не зазначаючи безпосередньо дану особу та не конкретизуючи зміст вимог стосовно кожного із осіб, які у вступній частині заяви зазначені відповідачами.
За таких обставин зі змісту заяви неможливо однозначно встановити визначений заявником процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" у цьому позовному провадженні, а також зміст заявленої вимоги до кожного із зазначених у заяві відповідачів. З огляду на наведене заявнику необхідно уточнити склад учасників спору та викласти прохальну частину заяви таким чином, щоб вона містила чітко сформульовану вимогу із зазначенням особи, до якої така вимога пред`являється, змісту субсидіарної відповідальності та суми, щодо якої заявлено відповідну вимогу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 164 та частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви мають бути додані документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів; таке направлення може здійснюватися, зокрема, в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
У зв`язку з необхідністю подання заявником уточненої заяви та додаткових доказів, заявник при усуненні недоліків повинен направити іншим учасникам цього позовного провадження копію заяви про усунення недоліків, уточненої заяви та доданих до них документів і надати суду належні докази такого направлення.
Відповідно до частин 1-4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Вказані вище обставини є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу 10-денного строку з дня вручення вказаної ухвали для усунення зазначених недоліків.
Суд звертає увагу на те, що залишення заяви про покладення субсидіарної відповідальності без руху не є перешкодою в доступі до правосуддя.
Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду заяви, поданої без дотримання статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.
Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями Господарського процесуального кодексу України процесуальний механізм залишення заяви без руху та повернення позовної заяви у разі неусунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Приватного підприємства "Деліція" про покладення субсидіарної відповідальності на суму у загальному розмірі 825 509 409,06 грн - залишити без руху.
Встановити позивачу - Приватному підприємству "Деліція" - строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про покладення субсидіарної відповідальності без рух, а саме:
- належним чином засвідчену копію договору переведення боргу від 29.03.2018 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соокур Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", а також додатків та додаткових угод до вказаного договору;
- належним чином засвідчену копію кредитного договору КЛ-DON-14 від 10.07.2014 укладений між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соокур Інвест", , а також додатків та додаткових угод до вказаного договору;
- належним чином засвідчену копію договору фінансового лізингу №1-ФЛ віл 10.07.2014, а також додатків та додаткових угод до вказаного договору;
- докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" лізингових платежів за фінансового лізингу №1-ФЛ віл 10.07.2014;
- докази отримання товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" від постачальника до серпня 2019 року;
- уточнену заяву із конкретизованим складом учасників, а також конкретизованою прохальною частиною;
- доказів направлення заяви про усунення недоліків з доданими до неї документами на адресу учасників справи.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважається неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.09.2026 та не підлягає оскарженню.
Суддя Ю.Ю. Первушин