Справа № 127/7488/26
Провадження № 22-ц/801/1877/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Стадник І. М.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 вересня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Стьоби Юрія Миколайовича
на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Бойка В.М.,
у справі №127/7488/26
за скаргою ОСОБА_2 (скаржник)
за участі: ОСОБА_1 , Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (заінтересовані особи)
на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -
встановив:
Короткий зміст вимог
У травні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії/бездіяльність головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України мотивуючи її тим, що ухвалою від 10.04.2026 заяву адвоката Стьоби Ю.М., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі № 127/7488/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволено та вжито заходів для забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 у межах суми позову 474 346,17 грн, що знаходяться на рахунках у всіх банках.
29.04.2026 року головним державним виконавцем Вінницького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крот Н.С. за заявою ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження № 80881505 на підставі вищевказаної ухвали.
Вважає постанову про відкриття виконавчого провадження № 80881505 від 29.04.2026 року, винесену державним виконавцем Вінницького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області ХМУ МЮУ незаконною та такою, що суперечить нормам процесуального та матеріального права, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам визначених статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема виконавцем зазначено, що стягувачем є ОСОБА_8 , який не є стороною виконавчого провадження згідно виконавчого документа, а також накладено арешт на рахунок ОСОБА_2 , який є рахунком зі спеціальним режимом, й передбачений для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України.
За наведених обставин просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Вінницького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крот Н.С. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 80881505 та скасувати цю постанову.
Рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року скаргу задоволено. Постановлено визнати неправомірними дії головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крот Наталії Сергіївни, в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 80881505 від 29.04.2026 року.
Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 80881505 від 29.04.2026 року з виконання ухвали від 10.04.2026 про забезпечення позову у цивільній справі № 127/7488/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Стьоба Ю.М. до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, задоволено та вжито заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 у межах суми позову 474 346,17 грн, що знаходяться на рахунках у всіх банках.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Стьоба Ю.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд неправильно застосував положення статті 157 ЦПК України щодо правової природи ухвали про забезпечення позову, принципу обов`язковості судового рішення; відсутність окремих реквізитів та формальні недоліки виконавчого документа не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа без виконання; суд помилково визнав незаконним відкриття виконавчого провадження у зв`язку із зазначенням адвоката як стягувача; оцінюючи питання арешту коштів суд вийшов за межі предмета розгляду скарги, а також залишив поза увагою, що права заявника, які б підлягали захисту, не порушені.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Вінницькій відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України начальник відділу повідомив хронологію виконання ухвали від 29 квітня 2026 року в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , що надійшла на примусове виконання до відділу.
Заявник ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити судове рішення суду першої інстанції в силі, як законне і обґрунтоване. Вказує на те, що дії головного державного виконавця оскаржені з двох основних підстав: через невідповідність виконавчого документа встановленим вимогам, наслідком чого мало б бути повернення виконавчого документа стягувачеві, в ході виконання накладено арешт на один із рахунків, звернення стягнення на кошти на якому не допускається.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою апеляційного суду від 15 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Стьоба Ю.М. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.
Представник боржника - адвокат Мишковська Т.М. проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Державний виконавець Крот Н., повідомлена в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться справа № 127/7488/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Стьоба Юрій Миколайович (м. Вінниця, вул. Грушевського, 50/5) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ) про відшкодування шкоди.
Ухвалою від 10.04.2026 заяву адвоката Стьоби Ю.М. про забезпечення позову у цивільній справі № 127/7488/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, задоволено та вжито заходів для забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 у межах суми позову 474 346,17 грн, що знаходяться на рахунках у всіх банках.
29.04.2026 року адвокат Стьоба Юрій Миколайович пред`явив ухвалу по справі № 127/7488/26 від 10.04.2026 року до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
29.04.2026 головним державним виконавцем Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крот Н.С. відкрито на підставі вищевказаної ухвали виконавче провадження № 80881505. Сторонами даного виконавчого провадження зазначено наступні боржник - ОСОБА_2 , та стягувач - ОСОБА_8 .
Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2
29.04.2026 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - в зв`язку з виконанням ухвали від 10.04.2026 по справі № 127/7488/26.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий документ дійсно не відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а також прийнятий державним виконавцем до виконання на підставі від особи, яка не надала повноважень на представлення інтересів стягувача. Крім того, накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом свідчать про протиправність дій державного виконавця, що є підставою для задоволення вимог скарги та зобов`язання державного виконавця усунути вказані порушення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з огляду на таке.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно частин 2,3 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.
В статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Вимоги до виконавчого документу регулюються статтею 4 Закону №1404-VIII, відповідно до частини першої якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Виходячи зі змісту статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
Положенням ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч. 2 ст. 15 Закону).
Відповідно до частини 2 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчому документі зазначаються строк пред`явлення рішення до виконання.
Як передбачено пунктом 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону;
З аналізу вищевикладених норм Законодавства слідує, що при пред`явленні виконавчого документа на примусове виконання, державний виконавець перед прийняттям рішення про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання зобов`язаний встановити чи відповідає виконавчий документ вимогам визначених в ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», та у разі виявлення не відповідності вказаним вимогам зобов`язаний вжити заходів щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».
При цьому абзацом 2 цієї статті передбачено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2026 не відповідає вимогам визначених ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема не вказано боржника та стягувача, їх даних у відповідності частини до 2 ст. 4 Закону, а також строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Крім того в постанові про відкриття виконавчого провадження №80881505 від 29.04.2026 року винесеної державним виконавцем Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крот Н.С., стягувачем зазначено ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7
При цьому, ОСОБА_8 у відповідності до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» не являється стягувачем за ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2026 по справі №127/7488/26 та відповідно не є стороною виконавчого провадження.
У справі №127/7488/26 яка розглядається Вінницьким міським судом Вінницької області - Стьоба Ю.М., представляє інтереси позивача - ОСОБА_1 .
Так відповідно до ч.1 ст.16 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Відповідно До п. 3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішення до заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.
Натомість в матеріалах виконавчого провадження міститься заява ОСОБА_8 від 29.04.2026 про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали №127/7488/26 від 10.04.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_8 не зазначив інтереси кого саме представляє, також до заяви не додав документів на підтвердження повноважень представника. В матеріалах виконавчого провадження №80881505 повноваження представника відсутні, що також підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження, та іншими винесеними державним виконавцем в цій справі документами в якій стягувачем зазначено ОСОБА_8 .
Згідно п.1. ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону;
Суд, дослідивши матеріали скарги та надані докази, встановив, що головний державний виконавець Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крот Н.С. не дотрималась вимог п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» та незаконно винесла постанову про відкриття виконавчого провадження.
Державним виконавцем в тому числі накладено арешт на рахунок № НОМЕР_3 , який є рахунком із спеціальним режимом що передбачений для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
При цьому частиною 3 цієї статті визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти:
- на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України:
а) кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
-б) кошти на електронних рахунках платників акцизного податку;
- на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику";
- на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";
- на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами;
- на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки";
- на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»).
Не допускається накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків (абзац 4 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 09 вересня 2019 у справі № 913/958/16, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 25 жовтня 2019 року по справі № 37/70 (ЄДРСРУ № 85211554), від 28 жовтня 2019 року у справі № 916/1845/19 (ЄДРСРУ № 85241335).
Частина перша та друга статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законом.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону № 1404-VІІІ.
Пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
При цьому виконавець, за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.
Аналіз частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20)).
Державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Всупереч зазначеному в рамках оскаржуваних дій державного виконавця було накладено арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, в т.ч. рахунок для здійснення господарської діяльності.
Вказане підтверджується матеріалами виконавчого провадження, зокрема у відповідь на запит МЮ України, керівник Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, підтвердив факт арешту коштів, на які відповідно до закону не може бути звернено стягнення.
Доводи головного державного виконавця щодо того, шо банк не повернув постанову про арешт коштів без виконання, не спростовують необхідності дотримання ним обов`язків визначених Законом № 1404-VІІІ.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції нібито неправильно застосував положення статті 157 ЦПК України щодо правової природи ухвали про забезпечення позову, порушив принципи обов`язковості судового рішення, проявив надмірний формалізм, так як відсутність окремих реквізитів та формальні недоліки не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, так як суд першої інстанції вказав на конкретні істотні недоліки своєї ж ухвали, які унеможливлювали прийняття її до виконання без їх усунення. Принцип обов`язкового виконання судових рішень стосується якраз судових рішень, виконавчі документи з виконання яких відповідають вимогам закону, а процедура виконавчого провадження врегульована з метою захисту прав як стягувача, так і боржника, а також інших осіб, які до нього залучаються.
Крім того, визнаючи незаконним відкриття виконавчого провадження у зв`язку із тим, що стягувачем за ним є не позивач по справі, а його адвокат, суд виходив не із формальної вказівки адвоката замість особи, яку він представляє, а із того, що згідно з матеріалами виконавчого провадження до заяви адвоката про його відкриття не було додано документів, які б підтверджували його повноваження на вчинення відповідних дій від імені довірителя, що зовсім не є формальністю або опискою.
Зазначені дії призвели до порушення прав заявниці ОСОБА_9 , так як в їх результаті було накладено арешт на її рахунок, обмежено її права користування й розпорядження коштами на ньому. Відповідні вимоги заявлені у скарзі, були предметом судового розгляду, а відтак суд першої інстанції не виходив за межі скарги, встановлюючи відповідні обставин.
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника заявника - адвоката Стьоби Юрія Миколайовича залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б.Войтко
І.В.Міхасішин