ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" вересня 2026 р. Справа№ 911/2271/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяви Райффайзен Банк Інтернешнл про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 911/2271/24 (суддя - Мальована Л.Я.)
за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-К",
2) Приватного підприємства "Фідес",
до 1) Російської Федерації в особі Генеральної Прокуратури Російської Федерації,
2) Райффайзен Банк Інтернешнл,
3) Публічного акціонерного товариства "Банк ВТБ",
4) Акціонерного товариства "Газпромбанк",
про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос-К" та Приватне підприємство "Фідес" звернулись до Господарського суду Київської області з позовом до Російської Федерації особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, Райффайзен Банк Інтернешнл, Публічного акціонерного товариства "Банк ВТБ" та Акціонерного товариства "Газпромбанк" про солідарне стягнення грошових коштів на користь ТОВ "Геліос-К" у розмірі 147 639,01 євро та ПП "Фідес" у розмірі 59 977,89 євро, за завдану майнову шкоду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви про зміну підстав позову з тих підстав, що подача відповідної заяви є спробою позивачів доповнити позовні вимоги новими обставинами та надати докази, строк для надання яких сплив, а аргументи, викладені в даній заяві заявниками не підтверджено документально, а тільки є загальними можливими доказами.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-К" 147 639,01 євро майнової шкоди.
Стягнуто з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації на користь Приватного підприємства "Фідес" 59 977,89 євро майнової шкоди.
Стягнуто з Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації в дохід Державного бюджету України 142 695,10 грн судового збору.
Відмовлено у задоволенні позову в частині солідарного стягнення з Райффайзен Банк Інтернешнл, Публічного акціонерного товариства "Банк ВТБ", Акціонерного товариства "Газпромбанк".
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2025 у справі №911/2271/24 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-К" на користь Райффайзен Банк Інтернешнл - 15 000 євро витрат на професійну правничу допомогу, що еквівалентно 675 750 грн 00 коп. станом на 11 жовтня 2024 року; 110 657 грн 14 коп. витрат, пов`язаними із залученням експерта; 5 141 грн 06 коп. витрат, пов`язаними із залученням перекладача.
Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Фідес" на користь Райффайзен Банк Інтернешнл - 15 000 євро витрат на професійну правничу допомогу, що еквівалентно 675 750 грн. 00 коп. станом на 11 жовтня 2024 року; 110 657 грн. 14 коп. витрат, пов`язаними із залученням експерта; 5 141 грн. 06 коп. витрат, пов`язаними із залученням перекладача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-К" та Приватного підприємства "Фідес" на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2025 у справі № 911/2271/24 задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2025 у справі № 911/2271/24 змінено, резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2025 у справі № 911/2271/24 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2025 у справі № 911/2271/24 частково скасовано, ухвалено нове, яким заяву Райффайзен Банк Інтернешнл задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-К" на користь Райффайзен Банк Інтернешнл [Raiffeisen Bank International AG] 1 000 євро витрат на професійну правничу допомогу, 110 657 грн. 14 коп. витрат, пов`язаними із залученням експерта та 5 141 грн. 06 коп. витрат, пов`язаними із залученням перекладача.
Стягнуто з Приватного підприємства "Фідес" на користь Райффайзен Банк Інтернешнл [Raiffeisen Bank International AG] 1 000 євро витрат на професійну правничу допомогу, 110 657 грн. 14 коп. витрат, пов`язаними із залученням експерта; 5 141грн. 06 коп. витрат, пов`язаними із залученням перекладача.
На адресу суду через підсистему "Електронний суд" від Райффайзен Банк Інтернешнл надійшла заява, в якій останній просить ухвалити додаткову постанову про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-К" та Приватного підприємства "Фідес" на користь Райффайзен Банк Інтернешнл 50 385, 21 євро, що є еквівалентом 2 567 897, 34 грн за курсом НБУ на 27.07.2026, з яких: 50 369, 80 євро - витрати на професійну правничу допомогу та 15, 41 євро - накладні витрати, пов`язані з розглядом справи.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/2271/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 28.07.2026 призначено розгляд заяви Райффайзен Банк Інтернешнл про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №911/2271/24 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
05.08.2026 через відділ документального забезпечення суду від позивачів надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно приписів ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи перебування судді Барсук М.А. у відпустці з 30.07.2026 по 14.08.2026, на лікарняному з 17.08.2026 по 28.08.2026, у відпустці з 31.08.2026 по 02.09.2026, суддів Пономаренка Є.Ю. та Руденко М.А. у відпустці з 30.07.2026 по 31.08.2026, заява про розподіл судових витрат розглядається у перший робочий день після виходу суддів з відпусток.
Колегія суддів, розглянувши заяву Райффайзен Банк Інтернешнл про розподіл судових витрат у справі №911/2271/24, дійшла до наступних висновків.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подані 27.07.2026, тобто у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Так, на підтвердження понесених судових витрат відповідачем 2 надано договір про надання правової допомоги, укладений 03.10.2024 між Адвокатським об`єднанням "Авеллум" в особі керівника Фортуненка Андрія Віталійовича та Райффайзен Банк Інтернешнл (клієнт) відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу (професійну правничу) з питань, що пов`язані з захистом прав та законних інтересів клієнта.
18.03.2026 між Відповідачем 2 і Адвокатським Об`єднанням було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до пункту 1.1 якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту послуги, пов`язані із представництвом клієнта у суді апеляційної інстанції у справі № 911/2271/24.
Згідно з п. 1.2. додаткової угоди № 2 загальна вартість послуг адвокатського об`єднання розраховуватиметься відповідно до витраченого часу та погодинних ставок, зазначених у пункті 3.1 (Погодинні ставки) ("Гонорар") та не перевищуватиме 75 000 євро.
Пунктом 3.1. додаткової угоди № 2 сторони встановили розмір погодинних ставок фахівців адвокатського об`єднання, а саме: партнери 630 євро, радники 465 євро, керуючі юристи 3400-420 євро, спеціалісти першої категорії 325-350 євро, спеціалісти другої категорії 260-280 євро, спеціалісти третьої категорії 185-210 євро, молодші юристи 170 євро.
Як вбачається із матеріалів справи, Адвокатське об`єднання надало відповідачу 2 професійну правничу допомогу, що підтверджується наступними рахунками:
- 06.04.2026 відповідачу 2 виставлено рахунок № INV 4-26/RBI на суму 11 023,30 євро;
- 06.05.2026 відповідачу 2 виставлено рахунок № INV 5-26/RBI на суму 20 014,01 євро, з яких: 19 998,60 євро - юридичні послуги відповідно до Договору; 15,41 євро - накладні витрати;
- 12.06.2026 відповідачу виставлено рахунок № INV 6-26/RBI на суму 6 589,80 євро за юридичні послуги;
- 06.07.2026 відповідачу виставлено рахунок № INV 7-26/RBI на суму 3 652,50 євро за юридичні послуги;
- 24.07.2026 відповідачу виставлено рахунок № INV 7-26/RBI1 на суму 9 105,60 євро за юридичні послуги.
Також відповідачем 2 долучено до матеріалів справи звіт про надану правову допомогу від 23.07.2026 із описом наданих послуг.
Таким чином, у даному випадку колегія суддів вважає, що відповідачем 2 було доведено 50 369,80 євро витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Відповідачем 2 було також додатково заявлено до стягнення 15,41 євро накладних втрат, пов`язаних із розглядом справи.
Разом із тим, колегія суддів не знаходить підстав для покладення на позивачів обов`язку з відшкодування додатково заявлених відповідачем 2 накладних витрат у розмірі 15,41 євро, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне понесення саме цих витрат, їх розмір, а також надання відповідних послуг, зокрема транспортних та інших супутніх послуг, що входять до складу заявленої суми.
Саме лише зазначення таких витрат у рахунках, виставлених адвокатським об`єднанням, та оплачених відповідачем 2, без документального підтвердження їх фактичного здійснення не може бути достатньою підставою для їх відшкодування.
Досліджуючи заявлене позивачами клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 та додатковій постанові від 12.09.2019 у справі № 9901/350/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Колегія суддів, оцінюючи фактичні витрати з урахуванням всіх аспектів і складності справи, дійшла до висновку, що витрати на правничу допомогу, які відповідач 2 просить відшкодувати за рахунок позивачів у розмірі 50 369,80 євро за надані послуги у суді апеляційної інстанції, не є співмірними із обсягом наданих послуг, оскільки формування відзиву на апеляційну скаргу та представництво відповідача 2 у суді апеляційної інстанції не потребували складного аналізу правових норм і вивчення судової практики, а також не призвели до проведення значних розрахунків. Колегія суддів також враховує, що їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатами обсягом послуг, витраченим часом на їх надання, та не відповідає критерію розумної необхідності.
В питанні розподілу витрат на правничу допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Колегія суддів, оцінивши поданий до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, встановила, що викладена у ньому правова позиція не відрізняється від доводів, які були викладені представниками відповідача 2 у поданих до суду першої інстанції відзиві на позов та поясненнях по суті спору.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що позиція представників відповідача 2 була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки це ж адвокатське об`єднання надавало правову допомогу як у першій, так і у апеляційній інстанції, тому, відповідно, було обізнано з усіма деталями, що випливають із даної справи.
Колегія суддів також враховує, що запропонований відповідачем 2 розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 25 % від заявленого позову, що не може вважатись таким, який відповідає критеріям розумного розміру судових витрат.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
А тому, з огляду на предмет позову та підстави позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати відповідача 2 з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, що запропонований до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у даному випадку не відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з позивачів становитиме надмірний тягар для останніх, а також керуючись принципом розумності судових витрат, з урахуванням усіх встановлених вище обставин, колегія суддів дійшла до висновку про покладення на позивачів по 1 000,00 євро витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач 2 поніс під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що є співмірним розміром витрат у даному спорі.
А тому, з огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву Райффайзен Банк Інтернешнл про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково та стягнути з позивачів на користь відповідача 2 по 1 000,00 євро витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач 2 поніс під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ :
1. Заяву Райффайзен Банк Інтернешнл про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-К" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36 Д, оф. 54.2, код 32707790) на користь Райффайзен Банк Інтернешнл [Raiffeisen Bank International AG] (Am Stadtpark 9, A-1030 Відень, Республіка Австрія, ЄДРПОУ 00122119, Код: FN 122119m в комерційному суді Відня) 1 000 євро витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Фідес"(01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36Д, оф 54.2, код 30255988) на користь Райффайзен Банк Інтернешнл [Raiffeisen Bank International AG] (Am Stadtpark 9, A-1030 Відень, Республіка Австрія, ЄДРПОУ 00122119, Код: FN 122119m в комерційному суді Відня) 1 000 євро витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
4. В решті вимог заяви відмовити.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку і строки.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко