Справа № 344/21097/25
Провадження № 22-ц/4808/1170/26
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Баркова В.М.,
секретаря Панасюк В.О.,
з участю ОСОБА_1 , його представника та представника Івано-Франківської обласної прокуратури,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 травня 2026 року під головуванням судді Пастернак І.А. у м. Івано-Франківську,
в с т а н о в и в:
В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди.
Просив:
- стягнути з кадастрового реєстратора Ходаківського Андрія Васильовича на користь позивача ОСОБА_1 завдану моральну (немайнову) шкоду в розмірі 300 000 гривень в зв`язку із неправомірними діями при вчиненні реєстраційних дій, перебуваючи на посаді кадастрового реєстратора реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Ходаківського Андрія Васильовича пов`язаних з відкриттям поземельної книги 02.02.2011, в тому числі відкриттям розділів 1,2,3,4,3,4 щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , а не за адресою АДРЕСА_2 , площа - 0,0450 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна і належить територіальній громаді міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради, однак надана в оренду ТзОВ «Українська Промислово-Економічна Група», реєстраційний номер 7077380, дата реєстрації речового права 22.09.2014.
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, яка згідно поземельної книги розташована за адресою АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки та скасувати запис в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування в Поземельній книзі запису щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121. Поземельну книгу закрити.
- у зв`язку із неправомірними діями Івано-Франківської обласної прокуратури щодо невиконання ухвал слідчих суддів з приводу встановлення строків проведення слідчо-процесуальних дій, які не були вчинені слідчою в кримінальному провадженні №1201800[телефон приховано], Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області (бездіяльністю) під час проведення досудового розслідування кримінальному провадженні №1201800[телефон приховано], яке здійснюється з недотриманням розумних строків стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 завдану моральну (немайнову) шкоду, в розмірі по 300 000 гривень.
- у зв`язку із неправомірними діями реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області з приводу державної реєстрації, а також з приводу не вчинення дій направлених на скасування неіснуючої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 , стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 завдану моральну (немайнову) шкоду, в розмірі по 300 000 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 травня 2026 року закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121, яка згідно поземельної книги розташована за адресою АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки та скасувати запис в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування в Поземельній книзі запису щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121 і закриття поземельної книги; про стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 300 000 грн у зв`язку із неправомірними діями реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області з приводу державної реєстрації, а також з приводу не вчинення дій направлених на скасування неіснуючої земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121; про стягнення з кадастрового реєстратора реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Ходаківського Андрія Васильовича на користь позивача ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 300 000 грн в зв`язку із неправомірними діями при вчиненні реєстраційних дій, пов`язаних з відкриттям поземельної книги 02.02.2011. (відділ у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області), в тому числі відкриттям розділів 1,2,3,4,3,4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121, площею 0,0450 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна.
Роз`яснено позивачу його право на звернення з вказаними позовними вимогами до адміністративного суду згідно частини 1 ст. 256 ЦПК України.
В частині решти позовних вимог розгляд продовжено і підготовче засідання відкладено на іншу дату.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали суду.
Щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства апелянт зазначає, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Зазначає, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Апелянт вказує про те, що наявний спір про право який пов`язаний з діями кадастрових реєстраторів після створення та формування земельних ділянок, які в природі не існує, а тому визнання неправомірних дій кадастрових реєстраторів є похідною вимогою, що вказує на підсудність даного спору судам загальної юрисдикції.
Зазначає також, що всі документи, які стосуються реєстрації неіснуючих земельних ділянок є нікчемними, угода про здійснення робіт на виготовлення документів на неіснуючу земельну є також нікчемною.
В цій справі існує спір про право, а тому позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд під час прийняття позовної заяви до розгляду надав оцінку цим обставинам та відкрив провадження у справі, жодних недоліків судом не виявлено та ухвал з цього приводу не винесено.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керівник Івано-Франківської обласної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а ухвала суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Суд обґрунтовано дійшов висновку про закриття провадження у цій справі у визначеній ним частині позовних вимог.
Зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства у якому розглядається визначена категорія справ.
Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Заявлені у цій справі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а справу слід розглядати в порядку адміністративного провадження, оскільки предмет і підстава позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки [номер приховано]:05:001:0121 не стосуються оскарження державної реєстрації речових прав на земельну ділянку чи оспорення будь-якого речового права відповідачів на неї.
У спірних правовідносинах відповідачами є Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області та кадастровий реєстратор Ходаківський А.В. які діють виключно як суб`єкти владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, а спір виник у зв`язку із виконанням ними функцій щодо ведення Державного земельного кадастру.
Внаслідок проведеної державної реєстрації спірної земельної ділянки учасники справи не набули та не втратили будь-яких речових прав на неї, останні не володіють ні земельною ділянкою, ні нерухомим майном, розташованим на ній. Більше того, як безпосередньо зазначено позивачем у позовній заяві земельної ділянки фізично не існує.
За таких обставин між ОСОБА_1 та відповідачами відсутній спір про цивільне право щодо вказаної позивачем земельної ділянки, а відтак і приватноправові відносини.
У свою чергу вимоги про стягнення моральної шкоди з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та кадастрового реєстратора Ходаківського А.В. є похідними від вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки та заявлені в одному провадженні, а відтак, за правилами ст. 21, 172 КАС України, підсудні адміністративному суду.
Таким чином, при зверненні з даним позовом ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 188 ЦПК України щодо об`єднання позовних вимог.
Позивачем не враховано, що позов про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, має самостійний предмет та підставу виникнення, а відтак його не можна поєднувати з іншими вимогами, заявленими до інших відповідачів з інших підстав.
Таким чином, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, що спір у визначеній судом частині підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Така позиція суду узгоджується з чинною судовою практикою.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 , його представник апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній мотивів.
Представник Івано-Франківської обласної прокуратури вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Ходаківський А.В., представники Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника та представника Івано-Франківської обласної прокуратури, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.
Встановлено, що предметом спору у цій справі, крім інших, також є скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі України.
Спірні правовідносини у справі, що розглядається, врегульовані, зокрема Законом України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр».
Частинами 1-2 ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно пунктів 1,2 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративні послуги», або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин.
Статтею 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Відповідно до ч.1, абз. 1-2 ч. 2, ч.ч. 9-10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності.
Отже, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вжитому у пункті 1 ст. 1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21.
Рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №817/154/18).
Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 у справі № 802/1840/18-а сформував такий же висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.
Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16.
Закриваючи провадження у частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а справу слід розглядати в порядку адміністративного провадження.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що оскаржувана ухвала є обґрунтованою з огляду на таке.
Щодо доводів про те, що позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в цілому, слід зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Отже, сама по собі участь органу державної влади чи місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Судом встановлено, що предмет і підстава цього позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки [номер приховано]:05:001:0121 не стосується оскарження державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, який діє як суб`єкт владних повноважень, тому спір в цій частині підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується із Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 560/6086/24 провадження № К/990/32121/24.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121, яка згідно поземельної книги розташована за адресою АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки та скасування запису в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування в Поземельній книзі запису щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121 і Поземельну книгу закрити.
Окрім того, судом вказано, відповідно до ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У статті 172 Кодекс адміністративного судочинства України міститься подібна норма, відповідно до якої в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Згідно п. 23 ч. 1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі прийшов до висновку, що похідними є вимоги позивача про стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 300 000 грн у зв`язку із неправомірними діями реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області з приводу державної реєстрації, а також з приводу не вчинення дій направлених на скасування неіснуючої земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121; про стягнення з кадастрового реєстратора реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Ходаківського Андрія Васильовича на користь позивача ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 300 000 грн в зв`язку із неправомірними діями при вчиненні реєстраційних дій, пов`язаних з відкриттям поземельної книги 02.02.2011. (відділ у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області), в тому числі відкриттям розділів 1,2,3,4,3,4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0121, площею 0,0450 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна.
Колегія суддів вважає, що при зверненні ОСОБА_1 з позовними вимогами, провадження у яких закрито, суд першої інстанції на підставі норм процесуального права дійшов правильного висновку про порушення позивачем вимог ст. 188 ЦПК України щодо їх об`єднання з іншими позовними вимогами, які мають розглядатися за правилами різних судочинств.
ОСОБА_1 не врахував, що позов про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, має самостійний предмет та підставу, а тому його не можна поєднувати з вимогами, заявленими до інших відповідачів з інших підстав.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване судове рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 08 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук В.М. Барков