СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/2868/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Хачатрян В.С.
cекретар судового засідання Гаркуша О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
1-го відповідача - не з`явився
2-го відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дусика Олександра Мефодійовича (вх.№1561Х) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026
у справі №922/2868/25 (суддя Мужичук Ю.Ю., повне додаткове рішення складено 25.06.2026)
за позовом Фізичної особи-підприємця Дусика Олександра Мефодійовича, м.Лозова Харківської області
до відповідачів:
1) Управління культури Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова Харківської області
2) Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова Харківської області
про зменшення орендної плати за договором та стягнення безпідставно збережених коштів
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Дусик Олександр Мефодійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління культури Лозівської міської ради Харківської області та Лозівської міської ради Харківської області, в якій, після зміни предмету позову (вх.№6347 від 17.03.2026), яка була прийнята судом, просив: зменшити розмір орендної плати за Договором оренди від 01.10.2019, укладеним між Управлінням культури Лозівської міської ради Харківської області та фізичною особою-підприємцем Дусиком Олександром Мефодійовичем, за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року до 1,00 (однієї) грн на місяць у зв`язку з істотним зменшенням можливості користування орендованим майном; стягнути з Управління культури Лозівської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 22682325) на користь фізичної особи-підприємця Дусика Олександра Мефодійовича: безпідставно збережені кошти з орендної плати у розмірі 120.379,21 грн; безпідставно збережені кошти за послуги на утримання будівлі будинку культури за адресою: місто Лозова, вул.О.Бричука, 59 у розмірі 22.686,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/2868/25 у позові відмовлено повністю.
15.06.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Управління культури Лозівської міської ради Харківської області про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі, в якій просить суд ухвалити по справі додаткове рішення щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ФОП Дусика О.М. на користь Управління культури Лозівської міської ради Харківської області витрати на правову допомогу в розмірі 34.100,50 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 заяву Управління культури Лозівської міської ради Харківської області про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі задоволено частково. Присуджено до стягнення з ФОП Дусика Олександра Мефодійовича на користь Управління культури Лозівської міської ради Харківської області витрати на правову допомогу в розмірі 29.100,50 грн. В решті заяви відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, господарський суд виходив з того, що відповідачем у встановлений процесуальним законом строк подано належні докази понесення відповідних витрат, а саме договір про надання правової допомоги, договір №113 від 25.05.2026, протокол погодження договірної ціни, акт приймання-передачі наданих послуг та платіжну інструкцію на суму 34.100,50 грн. Водночас, перевіривши заявлений розмір витрат за критеріями їх реальності, необхідності, розумності та співмірності з фактичним обсягом наданої правничої допомоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість компенсації 5.000,00 грн вартості участі адвоката у судовому засіданні 13.05.2026, оскільки представник відповідача залишила це засідання фактично на початку розгляду справи по суті, у зв`язку з чим визнав обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29.100,50 грн.
Фізична особа-підприємець Дусик Олександр Мефодійович, не погодився з зазначеним додатковим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/2868/25 скасувати в частині стягнення з ФОП Дусика Олександра Мефодійовича на користь Управління культури Лозівської міської ради Харківської області витрат на правову допомогу в розмірі 29.100,50 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу повністю.
Апеляційна скарга аргументована тим, що заявлені Управлінням культури Лозівської міської ради Харківської області витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності, необхідності та співмірності. Апелянт посилається на те, що договір №113 від 25.05.2026, яким визначено розмір гонорару, укладено після виконання більшості процесуальних дій, тоді як рамковий договір №1 від 02.06.2025 конкретного розміру винагороди не містив. Також скаржник вважає, що поширення умов договору №113 на правовідносини, які виникли до його укладення, суперечить вимогам бюджетного законодавства. Крім того, на його думку, загальна вартість договору у сумі 34.100,50 грн охоплює правничу допомогу не лише у суді першої інстанції, а й у апеляційній та касаційній інстанціях, у зв`язку з чим віднесення цієї суми до витрат, понесених виключно під час розгляду справи місцевим господарським судом, є необґрунтованим. Апелянт також посилається на відсутність належного розрахунку вартості окремих послуг та неспівмірність визначеної вартості участі адвоката у судових засіданнях з їх фактичною тривалістю та обсягом наданої правничої допомоги.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/2868/25; встановлено учасникам справи строк до 11.08.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Призначено справу №922/2868/25 до розгляду на 03.09.2026.
Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про наявність причин неявки суд завчасно не повідомили. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.
З огляду на приписи ч.1 ст.202 та ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до ухвалення судового рішення подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою під час розгляду справи, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється судом у тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2026 Управління культури Лозівської міської ради Харківської області звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ФОП Дусика Олександра Мефодійовича на користь Управління культури Лозівської міської ради Харківської області 34.100,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано суду копії Договору про надання правової допомоги №1 від 02.06.2025, Договору №113 про надання юридичних послуг від 25.05.2026 з Протоколом погодження договірної ціни, Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2026, платіжної інструкції №917 від 26.05.2026 на суму 34.100,50 грн, ордера серії АХ №1266268 від 10.06.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.08.2017.
23.06.2026 ФОП Дусик О.М. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що Договір №113 від 25.05.2026, Протокол погодження договірної ціни та Акт приймання-передачі послуг були підписані після фактичного виконання адвокатом відповідних робіт, а заявлені витрати не підтверджені належним обґрунтуванням їх розміру, детальним описом виконаних робіт та розрахунком витраченого адвокатом часу, а також є неспівмірними з фактичним обсягом наданої правничої допомоги.
Дослідивши надані позивачем докази, судова колегія приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), яким є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 цього Закону).
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Згідно частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Керуючись частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, суд вправі відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Управлінням культури Лозівської міської ради Харківської області та Адвокатським бюро "Наталі Третьякової" щодо надання професійної правничої допомоги виникли на підставі Договору про надання правової допомоги №1 від 02.06.2025, за умовами якого Адвокатське бюро зобов`язалося надавати клієнту правову допомогу, а клієнт - приймати та оплачувати її. Пунктом 2.1 цього Договору передбачено, що розмір гонорару визначається окремим договором.
25.05.2026 між Управлінням культури Лозівської міської ради Харківської області та Адвокатським бюро "Наталі Третьякової" укладено Договір №113 про надання юридичних послуг, предметом якого визначено надання правничої допомоги саме у справі №922/2868/25. Пунктом 4.1 Договору загальну вартість послуг визначено у розмірі 34.100,50 грн, а п.9.1 передбачено поширення його умов на правовідносини сторін, які виникли з 01.01.2026.
На підтвердження обсягу та вартості фактично наданої правничої допомоги відповідачем подано Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2026, відповідно до якого адвокатським бюро надано послуги зі складання та подання відзиву на позовну заяву вартістю 6.100,50 грн, відзиву на заяву про зміну предмета позову вартістю 8.000,00 грн та участі у судових засіданнях 18.03.2026, 08.04.2026, 22.04.2026 і 13.05.2026 вартістю по 5.000,00 грн за кожне засідання. Загальна вартість зазначених в Акті послуг становить 34.100,50 грн. За платіжною інструкцією №917 від 26.05.2026 Управлінням культури сплачено Адвокатському бюро "Наталі Третьякової" 34.100,50 грн за юридичні послуги.
Отже, матеріалами справи підтверджуються як фактичне надання відповідачу правничої допомоги під час розгляду справи №922/2868/25 судом першої інстанції, так і її обсяг, погоджена сторонами вартість та фактична оплата.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що заявлені витрати не можуть вважатися реальними у зв`язку з укладенням Договору №113 від 25.05.2026 після вчинення адвокатом більшості зазначених в Акті процесуальних дій.
Як встановлено вище, правовідносини з надання правничої допомоги між Управлінням культури та Адвокатським бюро виникли не 25.05.2026, а існували на підставі Договору №1 від 02.06.2025, яким було передбачено обов`язок клієнта оплачувати правничу допомогу та погоджено визначення конкретного розміру гонорару окремим договором. Договором №113 сторони конкретизували предмет правничої допомоги у справі №922/2868/25 та її вартість, одночасно погодивши поширення його умов на відносини, що виникли між ними з 01.01.2026. Фактичне виконання перелічених в Акті процесуальних дій апелянтом не спростовано, а їх вартість відповідачем фактично сплачена.
За таких обставин сама по собі та обставина, що конкретний розмір винагороди за відповідні послуги був погоджений сторонами після виконання частини процесуальних дій, не свідчить про штучність чи відсутність відповідних витрат та не спростовує їх фактичного понесення відповідачем.
Посилання апелянта на ст.23, 48 Бюджетного кодексу України також не підтверджує недійсності відповідного зобов`язання. Наведені норми пов`язують можливість взяття бюджетних зобов`язань з наявністю відповідних бюджетних асигнувань, тоді як апелянтом не наведено обставин та не надано доказів відсутності у Управління культури відповідних бюджетних призначень чи перевищення ним установлених кошторисом повноважень. Натомість матеріалами справи підтверджується фактична оплата юридичних послуг за платіжною інструкцією №917 від 26.05.2026. Тому саме по собі поширення сторонами умов Договору №113 на раніше виниклі між ними правовідносини не доводить порушення бюджетного законодавства.
Колегія суддів відхиляє і довід апелянта про те, що сума 34 100,50 грн включає вартість майбутнього представництва відповідача в судах апеляційної та касаційної інстанцій, а тому не могла бути віднесена до витрат, понесених під час розгляду справи місцевим господарським судом.
Дійсно, п.1.1 Договору №113 передбачає надання юридичних послуг з представництва інтересів Управління культури в судах різних інстанцій та складання процесуальних документів, у тому числі апеляційних і касаційних скарг. Водночас предметом розподілу за оскаржуваним додатковим рішенням були не всі потенційно можливі послуги за Договором №113, а конкретні послуги, фактичне надання яких зафіксоване в Акті №1 від 25.05.2026. Жодних послуг з представництва в суді апеляційної чи касаційної інстанції або складання відповідних процесуальних документів до Акта №1 не включено.
Отже, зазначення у предметі Договору №113 можливості надання правничої допомоги на наступних стадіях судового процесу саме по собі не свідчить про включення вартості таких ще не наданих послуг до суми, заявленої відповідачем до відшкодування за результатами розгляду справи судом першої інстанції. Доводи апелянта про можливість повторного стягнення цих же витрат під час апеляційного або касаційного перегляду мають припустимий характер. У разі заявлення відповідних витрат на наступних стадіях судового провадження їх фактичне понесення, обсяг та відсутність повторного відшкодування тих самих послуг підлягатимуть самостійній оцінці суду.
Щодо співмірності заявлених витрат колегія суддів враховує, що місцевий господарський суд не поклав на позивача всю суму фактично сплаченого відповідачем гонорару, а здійснив оцінку заявлених до відшкодування послуг з урахуванням їх фактичного обсягу.
Зокрема, судом встановлено, що під час судового засідання 13.05.2026, проведеного в режимі відеоконференції, представник відповідача залишила судове засідання практично на початку розгляду справи по суті, у зв`язку з чим місцевий господарський суд визнав заявлені 5.000,00 грн за участь у цьому засіданні такими, що не відповідають фактичному обсягу наданої правничої допомоги, та виключив їх із суми, що підлягає відшкодуванню. У результаті із заявлених 34.100,50 грн суд визнав обґрунтованими 29.100,50 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо надмірної вартості участі адвоката в інших судових засіданнях з огляду на їх нетривалість не спростовують зазначеного висновку. Вартість участі у судовому засіданні була визначена у фіксованій сумі 5.000,00 грн, а не шляхом погодинної оплати, тому запропоноване апелянтом арифметичне приведення вартості окремого засідання до умовної погодинної ставки не відповідає погодженому сторонами способу визначення гонорару. При фіксованому розмірі гонорару відсутність погодинного обрахунку сама по собі не свідчить про недоведеність витрат; співмірність таких витрат оцінюється з урахуванням складності справи, обсягу наданої допомоги, кількості підготовлених документів, засідань та інших обставин конкретної справи.
У цій справі правнича допомога відповідачу не обмежувалася участю адвоката у судових засіданнях, а включала підготовку двох заяв по суті справи, у тому числі відзиву на заяву про зміну предмета позову, якою позивач істотно змінив предмет судового розгляду. Тому оцінка співмірності витрат виключно виходячи з тривалості окремих судових засідань не враховує загального обсягу правничої допомоги, фактично наданої відповідачу.
Таким чином, місцевий господарський суд перевірив документальне підтвердження заявлених витрат, їх фактичне понесення та співмірність з обсягом наданої правничої допомоги і, встановивши невідповідність частини заявлених витрат фактичному обсягу послуг, зменшив їх розмір з 34.100,50 грн до 29.100,50 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості визначеного судом розміру витрат на професійну правничу допомогу та не дають підстав для скасування додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/2868/25 є законним та обґрунтованим.
Місцевий господарський суд правильно встановив факт понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, надав самостійну і конкретну оцінку кожній позиції акта приймання-передачі виконаних послуг, застосував критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності, передбачені ст.ст.126, 129 ГПК України, і мотивував визначений розмір витрат, що підлягають відшкодуванню.
Жоден із доводів апеляційної скарги не спростовує наведених висновків. За таких обставин підстав для скасування або зміни додаткового рішення, передбачених ст.277 ГПК України, колегія суддів не встановила.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/2868/25 без змін.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на додаткове рішення місцевого господарського суду, за подання якої судовий збір не справляється, питання розподілу судових витрат не вирішується відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дусика Олександра Мефодійовича залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/2868/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 08.09.2026.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Є.О. Васильєв
Суддя В.С. Хачатрян