Справа № 127/30434/26
Провадження 2/127/8605/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення її недоліків.
Зокрема, при первісному зверненні до суду позивачка не виклала у повному обсязі фактичних обставин, за яких 30 червня 2026 року нею було здійснено перерахування 150 000,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 , не конкретизувала, у чому саме полягала помилковість платежу, за яких обставин нею були отримані банківські реквізити відповідача та чому у платіжній інструкції зазначено призначення платежу «Оплата за інформаційні послуги».
07 вересня 2026 року представник позивачки адвокат Литвиненко Христина Анатоліївна подала заяву про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції.
Із позовної заяви у новій редакції суд встановив, що 29 червня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в межах раніше розпочатої співпраці з поставки одягу було погоджено замовлення на 100 купальників та 500 кг товару бренду NA-KD. Загальна сума попередньої оплати за товар становила 637 776,00 грн.
Позивачка зазначила, що 29 червня 2026 року ОСОБА_3 надала їй реквізити банківського рахунку ФОП ОСОБА_2 та повідомила призначення платежу, яке необхідно зазначити при здійсненні оплати. 30 червня 2026 року, діючи відповідно до отриманих від ОСОБА_3 вказівок та вважаючи, що здійснює оплату в межах домовленостей щодо придбання товару, ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_2 150 000,00 грн, зазначивши у платіжній інструкції призначення платежу «Оплата за інформаційні послуги».
Разом із цим позивачка стверджує, що безпосередньо з ФОП ОСОБА_2 договорів не укладала, інформаційних послуг у нього не замовляла та не отримувала, а зазначені кошти були перераховані на його рахунок у зв`язку з виконанням домовленостей щодо придбання товару у ОСОБА_3 .
Отже, саме після подання позовної заяви у новій редакції на виконання ухвали суду від 31 серпня 2026 року судом було встановлено фактичні обставини, за яких здійснено спірне перерахування грошових коштів, та характер правовідносин, у межах яких таке перерахування відбулося.
Крім цього, 08 вересня 2026 року судом отримано відповідь № 3285429 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03 травня 2023 року, її актуальний стан - «зареєстровано».
Основним видом її економічної діяльності є КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди також розглядають інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами-підприємцями.
Для цілей ГПК України господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У постанові від 27.10.2020 у справі № 635/551/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Виснувала, що крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
За висновком Великої Палата Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19, критеріями відмежування, зокрема справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Також зазначила, що у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (подібні висновки сформульовано і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).
Критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин (висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №641/5523/19).
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників процесу. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №925/352/22.
Вирішення питання про юрисдикцію спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, чи виступає така особа у конкретних спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи мають відповідні правовідносини господарський характер.
У цій справі суд встановив не лише наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця. Зміст позовної заяви у новій редакції свідчить, що спірне перерахування грошових коштів було здійснено не у межах задоволення особистих, сімейних чи інших приватних потреб позивачки, а у зв`язку із здійсненням господарської діяльності - придбанням партії товару - 100 купальників та 500 кг одягу - загальною вартістю 637 776,00 грн.
При цьому ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин була зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності якої є саме роздрібна торгівля через мережу Інтернет, тобто діяльність, безпосередньо пов`язана з придбанням та подальшою реалізацією товарів.
Обсяг замовленого товару, його характер, наявність раніше розпочатої співпраці щодо поставки одягу, розмір погодженої оплати та зареєстрований вид економічної діяльності позивачки у своїй сукупності підтверджують, що спірне перерахування 150 000,00 грн було здійснено ОСОБА_1 саме у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності.
Відповідачем у справі є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , на банківський рахунок якого і були перераховані спірні грошові кошти.
Та обставина, що позивачка у позовній заяві зазначила себе як фізичну особу, а не як фізичну особу-підприємця, не змінює фактичного характеру правовідносин, з яких виник спір, оскільки визначальними для встановлення виду судочинства є не лише формальне зазначення процесуального статусу сторони у позовній заяві, а зміст та характер спірних матеріальних правовідносин.
Так само не змінює господарського характеру спору посилання позивачки на відсутність безпосередньо між нею та ФОП ОСОБА_2 договірних правовідносин та обґрунтування позовних вимог положеннями ст. 1212 ЦК України.
Застосування позивачкою передбаченої цивільним законодавством конструкції повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, саме по собі не визначає цивільної юрисдикції спору. Визначальними залишаються суб`єктний склад сторін і характер фактичних правовідносин, внаслідок яких виникла заявлена вимога.
У цьому випадку вимога про повернення 150000,00 грн виникла безпосередньо внаслідок здійснення позивачкою грошового переказу під час закупівлі товару в межах її підприємницької діяльності, а одержувачем коштів є інший суб`єкт підприємницької діяльності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що спір між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за своїм суб`єктним складом та характером спірних правовідносин виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та підлягає розгляду за правилами господарського, а не цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а місцезнаходження фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оскільки місцезнаходженням ФОП ОСОБА_2 є м. Вінниця, розгляд цього спору віднесено до юрисдикції Господарського суду Вінницької області.
Керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1, ч. 2-5 ст. 186, ст. 260, 261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд заявленого нею спору віднесено до юрисдикції господарських судів та з урахуванням місцезнаходження відповідача вона має право звернутися з відповідним позовом до Господарського суду Вінницької області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Горбатюк