Ухвала № 139618334 у справі № 760/26992/25 від 26.08.2026

Справа №760/26992/25 6/760/703/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., представника стягувача Андрєєва М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черкасова Є.В. про розшук боржника ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черкасов Є.В. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з поданням про розшук боржника, в якому просить оголосити в розшук боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Необхідність оголошення розшуку мотивує тим, що на виконанні у Відділі знаходиться виконавче провадження ВП № 80832960 з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва №760/26992/25, виданого 20,04.2026 про відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від батька - ОСОБА_1 та повернення малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем її проживання (рішення суду підлягає негайному виконанню).

23.04.2026 державним виконавцем керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80832960.

30.04.2026 державним виконавцем керуючись ст. 42 Закону та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про розмір стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження 195,30 грн.

03.05.2026 на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти в сумі 195,30 грн., які за розпорядженням державного виконавця перераховано як витрати виконавчого провадження.

05.05.2026 на адресу Відділу надійшла заява представника боржника ОСОБА_4 про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/26992/25 від 10.04.2026.

12.05.2026 на адресу представника боржника Ліщишина ІВ. направлено відповідь про відсутність підстав для відкладення проведення виконавчих дій та повідомлено про призначення виконавчих дій на 21.05.2026 об 13:00 год.

12.05.2026 на адресу стягувача та божника направлено вимогу про призначення виконавчих дій на 21.05.2026 за адресою АДРЕСА_1 .

12.05.2026 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 14, 64 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій на 21.05.2026 за адресою АДРЕСА_1 .

12.05.2026 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 14, 64 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ для участі у проведенні виконавчих дій на 21.05.2026 за адресою АДРЕСА_1 .

Виходом державного виконавця 21.05.2026 за адресою АДРЕСА_1 з метою примусового виконання рішення суду, у присутності стягувача, представника стягувача та представників поліції, органу опіки та піклування складено акт державного виконавця про відсутність боржника та дитини.

25.05.2026 з метою встановлення інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тощо) дитини - ОСОБА_2 , державним виконавцем направлено запит до Державної міграційної служби України.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду № 760/2096/22 від 16.04.2026 касаційну скаргу адвоката Ліщишина ІВ. (представника стягувача) задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 24.09.2025 в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду № 760/2096/22 від 12.05.2026 справу призначено до розгляду у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на 18.08.2026 в приміщені Київського апеляційного суду.

02.06.2026 на адресу Відділу надійшла відповідь Державної міграційної служби України на запит від 25.05.2026, відповідно до якої встановлено, що на ім?я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 29.07.2024 органом видачі 8018, та другий діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 . Виданий 08.11.2024 органом видачі 8018.

На підставі викладеного виконавець просив суд про оголошення в розшук боржника та дитини.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник стягувача у судовому засіданні подання підтримав, вважав його обґрунтованим, просив його задовольнити.

Розглянувши подання, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити, виходячи з наступного.

Від боржника ОСОБА_1 через електронний суд направлене клопотання від 26.08.2026, в якому міститься посилання останнього на протиправність подання про розшук.

До подання Головним державним виконавцем додано наступні письмові докази: постанову про відкриття ВП № 80832960 від 23.04.2026 року, постанову про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій від 12.05.2026 року,вимогу виконавця від 12.05.2026 року,акт державного виконавця від 21.05.2026 року, відповідь від ДМС.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Тому питання про своєчасність виконання судових рішень, що набрали законної сили має виключно важливе значення для авторитету судової влади в державі. Безперечно, завдання судочинства не виконується, якщо не виконується судове рішення.

В порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вжити всіх заходів для встановлення місцезнаходження боржника.

Статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини - звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Відповідно до п 4.13.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання боржника.

В силу вимог ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Аналіз вказаних положень дозволяє зробити висновок про можливість застосування розшуку до боржника лише в разі його належного повідомлення про початок примусового виконання, необхідність його явки до виконавчої служби та ухилення належним чином повідомленого боржника від такої явки.

Суд зобов`язаний перевірити, які саме заходи вчинені державним виконавцем для виконання рішення суду, і чи вчинялись вони взагалі, а також перевірити достовірність інформації виконавця щодо неможливості встановити місце проживання чи перебування боржника. Суд може прийняти рішення про розшук боржника тільки в разі, якщо особі, що здійснює виконавче провадження, не відоме місце проживання, перебування, місцезнаходження боржника, зокрема вжитими державним виконавцем заходами не виявлено таку особу за місцем її реєстрації, проживання, роботи, навчання, тощо.

Тобто, перш ніж звертатися до суду з поданням про розшук боржника, виконавець самостійно вживає заходів щодо встановлення місця проживання боржника.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім, зокрема, постанов про відкриття виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд зазначає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне повідомлення боржника про початок примусового виконання судового рішення і те, що він ухиляється від його виконання, матеріали справи не містять.

Крім того, суду не надано достовірних доказів на підтвердження того, що державний виконавець вичерпав усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняв виконавчі дії щодо встановлення місцезнаходження боржника, зокрема, шляхом звернення до органів Національної поліції щодо витребування інформації про те, чи перебуває ОСОБА_2 на обліку в органах поліції, чи не оголошувався він у розшук; до Державної податкової служби щодо місця роботи чи відкритих рахунків; до відповідних органів ДРАЦС щодо вчинення актових записів про смерть або інформації щодо внесення змін у будь-які актові записи боржника (одруження, зміна прізвища, тощо), витребування інших відомостей щодо встановлення місцезнаходження боржника, зокрема інформації про можливе перебування боржника в закладах охорони здоров`я, кримінально-виконавчих установах; виявлення нерухомого майна боржника тощо, що має значення для вирішення питання про оголошення у розшук боржника.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 справа №554/3475/13-ц зазначив, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення.

Акт державного виконавця про відсутність боржника за адресою реєстрації, не може бути єдиною підставою для оголошення розшуку. Також, посилаючись на отримання інформації про перебування боржника за межами України, ця інформація не перевірена державним виконавцем шляхом звернення до відповідних органів з метою встановлення чи дійсно ОСОБА_2 перетинав кордон України та коли, оскільки такі відомості не можуть встановлюватися зі слів.

Суд може прийняти рішення про розшук боржника тільки в разі, якщо особі, що здійснює виконавче провадження, не відоме місце проживання (перебування), боржника, зокрема, вжитими державним виконавцем заходами не виявлено таку особу за місцем її реєстрації, проживання. У порядку ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вжити всіх заходів для встановлення місцезнаходження боржника.

Даних про вручення повідомлень про отримання боржником викликів до державного виконавця надані матеріали не містять. В матеріалах справи відсутнє жодне зворотнє повідомлення про отримання/не отримання постанов про відкриття виконавчого провадження, виклику державного виконавця. Відсутні відповідні довідки житлового органу про відсутність боржника за вказаною адресою проживання.

Враховуючи те, що державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо виявлення місця проживання боржника, які обов`язково мають передувати оголошенню в розшук, беручи до уваги, що в обґрунтування подання не надано достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, доказів його належного повідомлення про початок примусового виконання судового рішення та ухилення від його виконання, а оголошення особи у розшук є підставою для заведення розшукової справи та вчинення дій, спрямованих на встановлення місця знаходження особи, в тому числі, вчинення запитів до державних органів та установ, опитування свідків, така дія є безпосереднім втручанням до прав особи, яку оголошено у розшук та має бути вжита виключно у випадку доведеності підстав для цього. За відсутності таких доказів та підстав, втручання у права боржника не переслідуватиме легітимної мети, а тому в задоволенні подання належить відмовити.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд зазначає, що розшук боржника є істотним втручанням у приватне життя особи у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, і тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у п.33 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України», за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні подання про оголошення у розшук боржника не перешкоджає повторному зверненню державного виконавця до суду з аналогічним поданням у випадку доведеності ним необхідності оголошення останнього у розшук.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст.260, 261, 352-355, 438 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черкасова Є.В. про розшук боржника ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя І.В. Верещінська