Справа № 209/3809/26
Провадження № 2/209/2658/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" вересня 2026 р. м.Кам`янське
Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,
за участю секретаря - Лушпай І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
16 червня 2026 року до Дніпровським районним судом міста Кам`янського через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пріхно Н.М., до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою по справі він перебував з 13 березня 2015 року. Від шлюбу вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 грудня 2025 року з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що в судове засідання по справі про стягнення аліментів він не зміг прийти, але написав заяву про розгляд справи у його відсутність. В тексті позовної заяви відповідач писала про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), на що він був згоден, але він не звернув уваги, що у прохальній частині позову було зазначено про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), що суд і задовольнив. Копію рішення суду від 30.12.2025 року він не отримував, дізнався про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) лише, коли отримав повідомлення від державного виконавця. Наголошує, що він перебував на службі у Збройних силах України та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони україни, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 07.03.2022 по 28.02.2024 року. Під час перебування у лавах ЗСУ він отримав поранення та контузію і на фоні цього у нього виявлено інфаркт та він був виключений з військового обліку. Йому була встановлена III група інвалідності та на теперішній час він отримую пенсію в розмірі 18920 гривень 90 коп. На даний час він має такі захворювання: стабільна стенокардія ІІІ ф кл., кардіосклероз післяінфарктний (2023), гіпертонічну хворобу III ст. 3 ст ССР, тобто Гіпертонічну хворобу III стадії, 3 ступеня (тяжка форма з артеріальним тиском 180/110 мм рт. ст.) та високим/дуже високим серцево-судинним ризиком (ССР), що супроводжується незворотними ураженнями органів-мішеней (інфаркт, інсульт, ниркова недостатність). Його стан вимагає постійного медикаментозного контролю. Також у нього виявлено хронічну післяінфарктну аневризму передньої стінки лівого шлуночка. Тобто, окрім пенсії він не має іншого доходу, працювати у такому стані також не може. Зараз з нього стягують аліменти у розмірі 1/2 частки з пенсії, ця частка становить 9460 грн. 45 коп.та він практично позбавлений засобів до існування, так як йому призначено довготривале лікування, ліки та медичні процедури коштують дуже дорого. Ще до ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матеріальний стан та стан здоров`я істотно змінились. Крім того, у 2024 році відповідач знову уклала шлюб та у листопаді 2025 року виїхала з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Німеччини і проживає у м. Карлсрує Німеччина. Тобто, проживання дитини за кордоном, зокрема у країні Європейського Союзу - Німеччині, свідчить про доступ до соціальних гарантій, отримання державної допомоги, вищий рівень соціального забезпечення, ніж в Україні. Це прямо впливає на оцінку потреб дитини та фінансового навантаження на батьків. Тож відповідач отримує соціальну допомогу на себе та на дитину та має стабільне матеріальне забезпечення, що суттєво відрізняється від умов проживання в Україні. Вважає, що зміна розміру аліментів, стягнутих судом, з 1/2 частки на 1/4 ніяким чином не погіршить матеріальній стан їх доньки ОСОБА_3 . Просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30.12.2025 року, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/2 частки на 1/4 частку від усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 17 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
22 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування відзиву зазначає, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 грудня 2025 року набрало законної сили. Позивач його не оскаржував, а під час розгляду справи добровільно визнав заявлені позовні вимоги. Предметом з`ясування у цій справі є виключно те, чи виникли у позивача нові істотні обставини після 30 грудня 2025 року, які об`єктивно унеможливлюють виконання ним чинного рішення суду. Позивач просить повторно переглянути рішення суду, яке набрало законної сили. Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги тими самими обставинами, які існували ще до 30 грудня 2025 року, та яким уже було надано належну правову оцінку. Позивач не просто знав про всі ці обставини (свою інвалідність, пенсію, стан здоров`я), а й добровільно визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі під час розгляду попередньої справи, що прямо зафіксовано в рішенні Індустріального районного суду міста Дніпра. Наявність у позивача ІІІ групи інвалідності не є новою істотною обставиною, оскільки вона встановлена до рішення суду і є працездатною. Надані позивачем фіскальні чеки не підтверджують виникнення нових обставин, а вартість препаратів не є наддорогою. Матеріальне становище позивача не погіршилося, а його дохід у вигляді пенсії об`єктивно збільшився. Посилання позивача на укладення нею шлюбу є юридично безпідставним і не звільняє його від обов`язку утримувати дитину. ЇЇ шлюб був офіційно зареєстрований ще у лютому 2024 року - тобто за два роки до ухвалення чинного рішення суду від 30 грудня 2025 року. Доводи позивача щодо отримання її сім`єю допомоги спростовуються Рішенням Управління соціальних питань міста Карлсруе. Сім`я повністю забезпечує себе самостійно, не отримує соціальних виплат та не перебуває на державному утриманні. Крім того, позивач добровільно не сплатив на утримання дитини жодної гривні, але стверджує про непосильність визначеного розміру аліментів, з моменту ухвалення рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 грудня 2025 року позивач добровільно не здійснив жодного платежу на утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Станом на 09 липня 2026 року заборгованість позивача зі сплати аліментів становить 66220,35 грн. Одночасно, позивачу достеменно відомо про стан здоров`я дитини, яка має хронічне захворювання суглоба, проте він навмисно приховав цей факт від суду. На підставі наданого консультативного висновку дитячого ортопеда-травматолога від 31 серпня 2024 року та результатів магнітно-резонансної томографії (МРТ) від 12 вересня 2024 року, дитині встановлено діагноз: «МР-ознаки хондромаляції 1-2 ступеня, артралгія в лівому колінному суглобі». Проаналізувавши позовну заяву та додані до неї докази вважає, що позивач не довів жодної нової істотної обставини, яка виникла після 30 грудня 2025 року /а.с. 95-97/.
23 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких просить долучити до матеріалів справи відповідь Індустріального відділу державної виконавчої служби щодо неявки позивача за викликом державного виконавця та врахувати наведені обставини під час оцінки доводів позивача та всіх доказів у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України /а.с.116/.
24 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пріхно Н.М. надійшла відповідь на відзив, згідно якої просить не враховувати доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що копію рішення суду від 30.12.2025 року він не отримував і дізнався про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) лише, коли отримав повідомлення від державного виконавця. Про наявність виконавчого провадження про стягнення аліментів він дізнався на початку червня 2026 року після чого відразу подав позов про зменшення розміру аліментів. Визнання попереднього позову не позбавляє його права звернутися із самостійним позовом про зміну розміру аліментів, це інший предмет спору, передбачений ст. 192 СК України. Також відповідач у відзиві стверджує, що він просить Дніпровський районний суд м.Кам`янське повторно переглянути рішення суду, яке набрало законної сили, з чим він не згоден. Відповідач ставить під сумнів його стан після перенесеного інфаркту та звільнення його на цій підставі з лав ЗСУ, ніби то вона є фахівцем з медичною освітою та знаннями в кардіології. Наголошує, що ним надані медичні документи, які в нього були на час подання позову, він не відвідую лікарів кожен день та не отримую довідки. Підтвердження групи інвалідності відбувається періодично, відповідно до пункту 7 наданого до позову Витягу, дата наступного повторного оцінювання визначена на 01.07.2027 року. Також лікарем-кардіологом йому рекомендоване спостереження лікарем-кардіологом, модифікація способу життя, корекція факторів ризику, додержання режиму праці та відпочинку, усунення психоемоційних факторів. Також лікарем рекомендоване постійна медикаментозна терапія великою кількістю медикаментів. Відповідач наголошує у відзиві, що відповідно до законодавства України, ІІІ група інвалідності є працездатною, але з таким анамнезом працевлаштування можливе, але дозволені виключно легкі умови праці, які повністю виключають серйозні фізичні та психоемоційні навантаження. Крім того, відрахування з його пенсії 18 920,10 грн. 1/2 частки, що становить 9460 грн.05 коп. є для нього значним погіршенням його матеріального стану. Також вважає безпідставним твердження відповідача про його ніби то бажання перекласти обов`язок по утриманню дитини на її нового чоловіка. Згадка про її шлюб була лише у контексті отримання допомоги у Німеччині на сім`ю та на дитину окремо. Відповідач, бажаючи підкреслити безпідставність моїх позовних вимог, сама не надає повної інформації про свій дохід, а лише ті документи, що їй вигідні. Також зазначає, що відповідач вивезла їх доньку до Німеччини без його дозволу і тепер намагається покласти на нього витрати на оренду житла за кордоном. У наданому відповідачем повідомлені про сплату за оренду житла фігурує ОСОБА_4 - це донька ОСОБА_2 від іншого чоловіка, тобто відповідач мабуть бажає утримувати за кошти від аліментів ще одну дитину, яка до нього не має жодного відношення. Що стосується доводів відповідача про наявність у нього заборгованості по аліментам та його неприбуття до виконавчої служби, то вважає, що наявність виконавчого провадження або пені не є предметом цього спору та не впливає на вирішення питання про можливість зміни розміру аліментів. Щодо витрат на лікування дитини зазначає, що ці витрати стягуються за окремим позовом про стягнення додаткових витрат, підтверджених документально /а.с.126-129/.
24 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення (на відповідь на відзив), згідно яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивач не довів, що згодом виникли обставини, передбачені ст.192 СК України, які є підставою для зменшення розміру аліментів. Позивач жодного разу добровільно не виконав рішення суду про сплату аліментів у визначеному судом розмірі, відтак позивач не довів, що виконання рішення суду у встановленому розмірі є для нього об`єктивно неможливим або створює підстави для зменшення розміру аліментів. Оскільки позивач посилається на стан свого здоров`я як на одну з підстав заявлених позовних вимог, вважає за необхідне подати суду медичні документи, що підтверджують стан її здоров`я. Щодо доводів позивача про "неуважність" під час визнання попереднього позову, вважає такі доводи абсолютно неспроможними, цинічними та такими, що направлені на введення суду в оману з метою ухилення від утримання власної дитини. Крім того, позивач не довів фактичний та регулярний характер витрат на лікування. У відповіді на відзив представник позивача наводить перелік лікарських засобів та зазначає їх орієнтовну вартість, разом із тим не зазначено, з яких саме джерел отримано інформацію про наведені ціни, на яку дату вони визначені та чи відповідають вони фактичній вартості препаратів, які нібито придбав позивач. Одночасно наголошує, що після припинення спільного проживання сторін вона забезпечую доньку житлом, харчуванням, одягом, взуттям, лікуванням, навчанням, повсякденним доглядом та іншими необхідними витратами, пов`язаними з її утриманням і розвитком. Натомість, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що он добровільно брав участь у матеріальному забезпеченні дитини. Посилання позивача на реєстрацію місця проживання дитини та комунальні платежі не підтверджені належними доказами, а відсутність довідки про її доходи не підтверджує наявності підстав для зменшення розміру аліментів /а.с.132-134/.
За змістом ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін, або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Позивач та його представник адвокат Пріхно Н.М., належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавали. У відповіді на відзив просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження, разом з позовом та доданими до нього документами за останню відомою адресою проживання. У запереченнях на відповідь на відзив просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін згідно вимог ч.3 ст.211, ст.279 ЦПК України на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає поданий позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції /а.с.16/.
Згідно позовної заяви, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра у справі №202/11986/25 від 30 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 30 січня 2026 року /а.с.39-41/.
19 травня 2026 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №81042026 згідно виконавчого листа №202/11986/25, виданого 03 квітня 2026 року, що підтверджується інформацією про виконавче провадження /а.с.103-104/.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 №838 від 06 квітня 2024 року про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 в періоди з 07 березня 2022 року по 28 лютого 2024 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України перебуваючи в Бериславському районі Херсонської області, Донецькій області та Харківській області /а.с.12/.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів №259/25/1094/ВТ від 11 червня 2025 року /а.с.8/, ОСОБА_1 встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності до 01 липня 2027 року.
12 червня 2025 року ОСОБА_1 отримав посвідчення серії НОМЕР_5 , як особа з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, дійсне до 01 липня 2027 року /а.с.13/.
Згідно Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №10111 КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР за період з 15 травня 2025 року по 19 травня 2025 року, ОСОБА_1 має діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): Стабільна стенокардія ІІІ ф кл, кардіосклероз постінфарктний (2023), гіпертон. хвороба ІІІ ст 3 ст ССР 4 КАГ (2023, 2024), ЧКВ (2023), що також підтверджується консультативним висновком кардіолога від 22 листопада 2024 року /а.с.9,10/.
Згідно довідки про доходи №1538 7357 0659 2541 від 04 червня 2026 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію по інвалідності: за січень 2026 - 16967,30 грн., за лютий 2026 - 16967,30 грн., за березень 2026 - 18920,10 грн., за квітень 2026 - 18920,10 грн., за травень 2026 - 18920,10 грн. /а.с.11/.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 станом на 09 липня 2026 року має заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №81042026 за період з грудня 2025 року по червень 2026 року в розмірі 66220,35 грн., сплачено боржником/стягнуто виконавцем 0,00 грн. /а.с.98-99/.
Одночасно, згідно огляду лікаря ортопедії-травматології дитячої медичного центру «MEDICUM» від 31 серпня 2024 року та розшифровки дослідження /а.с.105-106/, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: «МР-ознаки хондромаляції 1-2 ступеня, артралгія в лівому колінному суглобі».
Заявляючи позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, позивач просить врахувати, що копію рішення Індустріального районного суду міста Дніпра у справі №202/11986/25 від 30 грудня 2025 року він не отримував та дізнався про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) лише коли отримав повідомлення від державного виконавця. Також просить врахувати, що ще до ухвалення рішення суду про стягнення аліментів його матеріальний стан та стан здоров`я істотно змінився, окрім пенсії він не має іншого доходу, працювати у такому стані не може та потребує постійного лікування медичними препаратами.
Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ч.1 ст.141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин. Виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
П.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Зі змістом позову, обставинами, які наразі впливають на розмір присуджених аліментів, є зміни матеріального та сімейного стану позивача.
Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Так, сторони у справі повинні порівно утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить їх належне утримання. При цьому, суд враховує, що розмір стягнених аліментів має бути справедливим та таким, що забезпечить необхідну участь позивача як батька в утриманні своїх дітей, та має бути достатнім для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Законом України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими, - тому суд надає оцінку матеріальному та сімейному стану позивача з урахуванням розміру аліментів, присуджених до стягнення.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, регулюючих обов`язок батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
За правилами ст.191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.
Згідно зі ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на зміну його матеріального становища, ще до ухвалення рішення Індустріального районного суду міста Дніпра у справі №202/11986/25 від 30 грудня 2025 року, натомість, рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення. Рішення набрало законної сили 30 січня 2026 року та не оскаржувалось ОСОБА_1 .
Посилання позивача на встановлено йому ІІІ (третьої) групи інвалідності від 11 червня 2025 року /а.с. 8, 13/, наявність у нього захворювань з постійним медикаментозним контролем /а.с. 9, 10, 14/ та отримання єдиного доходу пенсії по інвалідності /а.с.11/ відбулося ще до ухвалення рішення Індустріальним районним судом міста Дніпра у справі №202/11986/25 від 30 грудня 2025 року.
При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Одночасно, ОСОБА_1 визнав розмір аліментів, стягнутий з нього за рішенням суду від 30 грудня 2025 року та станом на 09 липня 2026 року має заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №81042026 за період з грудня 2025 року по червень 2026 року в розмірі 66220,35 грн., не здійснивши жодного платежу /а.с.98-99/.
Виходячи з викладеного, аргументи позивача ОСОБА_1 зводяться до незгоди з рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра у справі №202/11986/25 від 30 грудня 2025 року.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі №681/15/12, навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки, зважаючи на те, що навіть, якщо його доходи зменшаться, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення суду від 30 грудня 2025 року про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що давали б підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано.
Підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів не вбачається.
У разі виникнення обставин, передбачених ст.192 СК України, які можуть бути підтверджені достовірними доказами, платник аліментів може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 75, 77, 79, 80, 84 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 278-279 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
/ ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою, АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 /
Дата складення повного судового рішення 08 вересня 2026 року.
Суддя А.Б. Ковальова-Писарева