УХВАЛА
10 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 766/19297/25
провадження № 61-11730ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову Херсонського апеляційного суду
від 12 серпня 2026 року у справі за позовом Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування коштів
у порядку регресу,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (далі - Дніпровське УМЮ України) звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), в якому просило суд стягнути грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн у порядку регресу.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, у задоволенні позову Дніпровського УМЮ України до ОСОБА_1 , третя особа - ДКС України, про відшкодування коштів у порядку регресу відмовлено.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на отримання професійної правничої допомоги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи по суті проводився у спрощеному судовому провадженні без виклику сторін; відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та інші заяви відповідачкою ОСОБА_1 були подано відповідачем через особистий електронний кабінет; у заявах відповідачем не зазначалося про участь у справі її представника (адвоката), тому не доведено участі представника у справі, що унеможливлює стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровського УМЮ України на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2026 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у справі у справі № 766/19297/25 (провадження № 61-8774ск26, малозначна справа).
Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року скасовано та постановлено нове судове рішення.
Стягнуто з Дніпровського УМЮ України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з Дніпровського УМЮ України на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
07 вересня 2026 року представник Дніпровського УМЮ України - Бобровська К. О. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року (надійшла до суду 07 вересня 2026 року), у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні клопотання.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у наданих документах на підтвердження витрат на правничу допомогу не зазначено про номер судової справи, в якій надавались вищезгадані послуги, тому можна дійти висновку про недоведеність того, що витрати ОСОБА_1 , оформлені платіжною інструкцією від 04 квітня
2026 року № HAKA-861M-KC8H-ET24, відносяться до розгляду справи
№ 766/19297/25
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити з таких підстав.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони
у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, власної ініціативи.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що 08 лютого 2026 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Осипенком А. В. був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги. Сторони погодили, що правова допомога буде надаватися адвокатом у виді підготовки та складання документівправничого характеру з метою захисту прав та інтересів клієнта. Гонорар адвоката за виконані роботи (надані послуги) має фіксований розмір 10 000,00 грн.
У ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано через особистий кабінет системи «Електронний суд»: відзив на позовну заяву; заперечення на відповідь на відзив; заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
У відзиві на позов ОСОБА_1 повідомила суд про укладення 08 лютого 2026 року між нею та адвокатом договору про надання правничої допомоги та понесення витрат на оплату вартості наданої правничої допомоги.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, у задоволенні позовних вимог Дніпровського УМЮ України до
ОСОБА_1 , третя особа - ДКС України, про відшкодування коштів у порядку регресу, відмовлено.
05 квітня 2026року ОСОБА_1. з дотриманням вимог, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення на користь відповідача судових витрат, понесених
у зв`язку з наданням правничої допомоги, до якої додано договір від 08 лютого
2026 року; детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та акт приймання - передачі від 04 квітня 2026 року.
10 квітня 2026 року Дніпровське УМЮ України подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило відмовити у задоволенні заяви та зменшити розмір витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу в повному обсязі.
04 травня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Осипенком А. В. був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги. Сторони погодили, що правова допомога буде надаватися адвокатом у виді підготовки та складання документів правничого характеру щодо оскарження ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року про відмову в ухваленні додаткового рішення. Гонорар адвоката за виконані роботи (надані послуги) має фіксований розмір 6 000,00 грн.
24 травня 2026 року сторонами складено та підписано детальний опис наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги та акт прийому-передачі наданих послуг, згідно яких адвокатом надано правничу допомогу у виді: ознайомлення та вивчення змісту ухвали суду від 28 квітня 2026 року -1 година; пошук та дослідження актуальної судової практики - 2 години; підготовка та складання апеляційної скарги - 2 години. Загальна вартість послуг - 6 000,00грн.
23 червня 2026 року Дніпровським УМЮ України подано заяву про зменшення заявлених до стягнення відповідачем судових витрат в повному обсязі, з огляду на їхній завищений розмір, необґрунтованості та неспівмірності складності справи.
У постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Такими критеріями є: дійсність витрат на правничу допомогу; їх необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі
№ 607/14338/19-ц, провадження № 61-19073св20).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 надала суду: договір про надання правничої допомоги від 08 лютого 2026 року, укладений між адвокатом Осипенко А. В. та ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акт приймання-передачі наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги за договором від 08 лютого 2026 року; детальний опис наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги за договором від 08 лютого 2026 року; платіжну інструкцію про здійснення оплати за отримані послуги адвоката.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги адвокатом були надані наступні послуги: ознайомлення та вивчення позову з додатками, а також доказів, наданих клієнтом - 3 години; визначення способів доказування; роз`яснення та узгодження з клієнтом правової позиції по справі, надання консультацій клієнту щодо стратегії захисту та представництва її інтересів в суді - 1 година; пошук та дослідження судової практики (судів апеляційної інстанції та Верховного Суду) - 2 години; підготовка та складання відзиву на позовну заяву - 4 години; підготовка та складання заперечень на відповідь на відзив - 2 години; підготовка та складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення - 4 години. Загальна вартість послуг та кількість витраченого часу складає 16 годин вартістю 10 000,00 грн.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що 24 травня 2026 року сторонами складено та підписано детальний опис наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги та акт прийому-передачі наданих послуг, згідно яких адвокатом надано правничу допомогу у виді: ознайомлення та вивчення змісту ухвали суду
від 28 квітня 2026 року - 1 година; пошук та дослідження актуальної судової практики - 2 години; підготовка та складання апеляційної скарги - 2 години. Загальна вартість послуг - 6 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та
є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що з огляду на наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням характеру спірних правовідносин; всіх аспектів
і невеликої складності цієї справи; часу, який міг витратити адвокат, як кваліфікований фахівець у галузі права на складання трьох процесуальних документів в суді першої інстанції, є співмірним, розумним, справедливим та необхідним є призначення відповідачеві 5 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
Також, суд апеляційної дійшов правильного висновку стосовно того, що оскільки спірне питання не є складним, а відтак не потребувало затрати значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи, керуючись принципами справедливості цивільного судочинства та співмірності, то співрозмірним
є призначення відповідачеві 2 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга зводяться до незгоди з висновками суду, переоцінки доказів
у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді
з ухваленою постановою про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Отже, постанова Херсонського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року
є законною та обґрунтованою, постановленою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову Херсонського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року у справі за позовом Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування коштів у порядку регресу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк