ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Львів Справа № 500/4434/26 пров. № А/857/41554/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року з питань забезпечення позову (суддя - Дерех Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повної ухвали - 10.07.2026),
в адміністративній справі №500/4434/26 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної ради, Конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, що належать до спільної власності територіальних сіл, селищ, міст Тернопільської обласної ради, Голови конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, що належить до спільної власності територіальних сіл, селищ, міст Тернопільської обласної ради Болєщука Володимира Михайловича,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
про визнання протиправними і скасування рішень,
встановив:
У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Тернопільської обласної ради, Конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, що належать до спільної власності територіальних сіл, селищ, міст Тернопільської обласної ради, Голови конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, що належить до спільної власності територіальних сіл, селищ, міст Тернопільської обласної ради ОСОБА_4 , в якому оскаржив: 1) рішення Тернопільської обласної ради від 24 червня 2026 року №1625 «Про утворення наглядової ради комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради» з додатками; 2) рішення Конкурсної комісії, прийняті з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції» (неповідомлення головою комісії реального конфлікту інтересів та його участь у голосуванні), Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1221 (відсутність належного відеозапису, невмотивоване оцінювання), а також у зв`язку з допуском до конкурсу осіб, які подали документи без кваліфікованого електронного підпису; 3) дії суб`єкта владних повноважень, голови Конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, що належить до спільної власності територіальних сіл, селищ, міст Тернопільської обласної ради, першого заступника голови Тернопільської обласної ради - Болєщука Володимира Михайловича, щодо участі в обговоренні, оцінюванні та відкритому рейтинговому голосуванні під час проведення засідань конкурсної комісії 01.05.2026 року та 15.05.2026 року стосовно кандидатів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в умовах неврегульованого реального конфлікту інтересів.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, у якій просив: 1) зупинити дію рішення Тернопільської обласної ради від 24 червня 2026 року №1625 «Про утворення наглядової ради комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради» з додатками; 2) зупинити дію рішення Конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, оформленого протоколом №5 від 15 травня 2026 року, в частині затвердження результатів відкритого рейтингового голосування та визначення переможців відбору на посаду незалежного члена наглядової ради КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради - до набрання рішенням суду у цій справі законної сили; 3) заборонити Тернопільській обласній раді та її посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо осіб, визначених у протоколі №5 від 15.05.2026 року, членами наглядової ради КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради, а також видання будь-яких розпорядчих документів з цього питання до вирішення спору по суті; 4) заборонити особам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим, визначеним у рішенні Тернопільської обласної ради від 24 червня 2026 року № 1625 «Про утворення наглядової ради комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради» з додатками та протоколі №5 від 15.05.2026 року, приступати до виконання обов`язків членів наглядової ради КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради - до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а також унаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що конкурсний відбір на момент звернення до суду повністю відбувся та був завершений. Результати конкурсу затверджені протоколом №5 від 15.05.2026, а сесією Тернопільської обласної ради 24.06.2026 прийнято підсумкове рішення №1625 про призначення складу ради. Таким чином, вимоги позивача стосувалися зупинення дій вже ухвалених кінцевих актів, а не зупинення чи перешкоджання проходженню процедури конкурсу. Вказує апелянт, що позов може бути забезпечений також забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Вказує апелянт і на помилковість висновку суду про «вирішення спору по суті» та ігнорування практики Верховного Суду. Наявність реальної небезпеки та незворотності наслідків полягає в тому, що якщо новоутворена наглядова рада розпочне виконання обов`язків, вона почне ухвалювати обов`язкові управлінські, кадрові та стратегічні рішення щодо діяльності закладу охорони здоров`я, а у разі подальшого задоволення позову та скасування результатів конкурсу позивачу доведеться ініціювати десятки нових судових процесів для оскарження кожного окремого акта такої ради, що робить ефективний захист та поновлення первинно порушеного права на участь у конкурсі практично неможливим.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.
Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України).
Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості та доказовості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач оскаржує рішення Тернопільської обласної ради від 24 червня 2026 року №1625 «Про утворення наглядової ради комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради» з додатками, та рішення Конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, оформленого протоколом №5 від 15 травня 2026 року, в частині затвердження результатів відкритого рейтингового голосування та визначення переможців відбору на посаду незалежного члена наглядової ради КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради.
Апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт прийняття вказаних вище Рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі Рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Безумовно, рішення чи діяння суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Задоволення заяви позивача з підстав наявності ознак протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути кваліфіковано як фактичне ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України). Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. До заяви про забезпечення позову заявником не надано документів, які є достатніми для того, аби обґрунтовано підтвердити наявність правових підстав для забезпечення позову.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути спрямованими виключно на забезпечення можливості ефективного виконання майбутнього рішення суду, а не надання позивачу результату, якого він прагне досягти за допомогою судового рішення.
Апеляційний суд також зазначає, що такі види забезпечення позову як заборона Тернопільській обласній раді та її посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо осіб, визначених у протоколі №5 від 15.05.2026 року, членами наглядової ради КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради, а також видання будь-яких розпорядчих документів з цього питання, та заборона особам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим, визначеним у рішенні Тернопільської обласної ради від 24 червня 2026 року №1625 «Про утворення наглядової ради комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради» з додатками та протоколі №5 від 15.05.2026 року, приступати до виконання обов`язків членів наглядової ради КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради, не являються необхідним заходом для забезпечення реального виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, а може бути кваліфіковано як втручання у діяльність органу місцевого самоврядування та його посадових осіб у сфері охорони здоров`я.
Ураховуючи вище викладене, вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в обраний заявником спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, викладені аргументи не є переконливими в розумінні приписів статті 150 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягає.
При цьому, суд, який постановляє ухвалу щодо вжиття (невжиття) відповідного заходу забезпечення позову, не може одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта (дії чи бездіяльності), а рішення суду стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта (дії чи бездіяльності).
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального і процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо питання про забезпечення адміністративного позову, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі №500/4434/26 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної ради, Конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, що належать до спільної власності територіальних сіл, селищ, міст Тернопільської обласної ради, Голови конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з обрання незалежних членів наглядових рад закладів охорони здоров`я, що належить до спільної власності територіальних сіл, селищ, міст Тернопільської обласної ради ОСОБА_4 , про визнання протиправними і скасування рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір