КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 759/20153/24 Головуючий у суді першої інстанції - Ключник А.С.
Номер провадження № 88-ц/824/48/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Марченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у справі за первісним позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання кредитного договору таким, що виконаний та стягнення надмірно сплачених коштів, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року АТ «Таскомбанк» звернулось до суду із названим позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 176453-0012 від 11 травня 2018 року у розмірі 243 558 грн 94 коп., що складається із основної заборгованості у розмірі 118 393 грн 42 коп. та заборгованості по процентах у розмірі 125 165 грн 52 коп., сплачений судовий збір за подання позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2018 року між АТ «Таскомбанк» та відповідачем укладено заяву-договір № 176453-0012 про надання кредиту на власні потреби, за умовами якого на рахунок ОСОБА_1 перераховано 300 000 грн 00 коп.
АТ «Таскомбанк» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 13 вересня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 243 558 грн 94 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Таскомбанк», у якому просив: визнати укладений між сторонами кредитний договір №176453-012 від 11 травня 2018 року таким, що виконаний; стягнути з АТ «Таскомбанк» надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 146 529 грн 22 коп. та понесені судові витрати.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним - ОСОБА_1 виконано умови укладеного кредитного договору, сплачені грошові кошти перевищують суму коштів, яку позивач за зустрічним позовом мав сплатити із урахуванням нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.
ОСОБА_1 просив визнати укладений кредитний договір виконаним та стягнути із АТ «Таскомбанк» надмірно сплачені грошові кошти.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року позовні вимоги АТ «Таскомбанк» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором № 176453-012 про надання кредиту готівкою на власні потреби від 11 травня 2018 року, що станом на 13 вересня 2024 року становить 243 558, 94 грн, з якої: 118 393, 32 грн - основний борг; 125 165, 52 грн - заборгованість по процентах.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» сплачений судовий збір у розмірі 2 922, 70 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 29 грудня 2025 року було подано апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року в частині позовних вимог АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розподілу судового збору скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість у розмірі 182 645, 03 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 118 393, 42 грн та заборгованості по процентах у розмірі 67 251, 61 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 221, 25 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 911, 50 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року.
В подальшому, 27 червня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року за нововиявленими обставинами, у якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у даній справі та призначити новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції з урахуванням нововиявлених обставин.
Вказана заява мотивована тим, що після відмови у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 отримав від АТ «Таскомбанк» нову виписку по особовому рахунку за той самий період, яка суттєво відрізняється від виписки, поданої банком до суду та покладеної в основу судових рішень. Зокрема, розбіжності стосуються дат, сум, призначення платежів та загального підсумку операцій.
Оскільки саме виписка банку була основним доказом, на підставі якого суди встановили рух коштів, визначили розмір заборгованості та відхилили доводи про переплату, існування двох різних виписок за один і той самий період ставить під сумнів достовірність первинного обліку операцій та правильність висновків судів.
Хоча нову виписку сформовано після ухвалення постанови апеляційного суду, вона відображає операції за період, який був предметом судового розгляду. Про існування цієї виписки ОСОБА_1 не знав і не міг знати під час розгляду справи, оскільки доступ до відповідних даних мав виключно банк, який надав до суду іншу виписку як достовірний доказ.
Таким чином, вважає, що існування двох різних виписок одного банку щодо одного й того самого рахунку та періоду є нововиявленою обставиною, що має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки ставить під сумнів достовірність доказів, покладених в основу судових рішень.
При апеляційному розгляді справи в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просила її задовольнити.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У главі 3 розділу VЦПК України передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері цивільного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи.
Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.
Законодавство, у тому числі й ЦПК України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 червня 2021 року в справі 9901/424/18.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03, § 40).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама собою не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі "Правєдная проти росії", заява № 69529/01, § 27, 28,). Отже, перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд постанови суду ОСОБА_1 посилався на те, що обставини, на які він посилається у заяві, є нововиявленими, оскільки не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із твердженнями заявника з наступних підстав.
Слід звернути увагу, що ухвалення судом рішення без урахування доказів, які суд не міг врахувати через їх відсутність, не є недоліком роботи суду, особливо з огляду на принцип диспозитивності, встановлений ст. 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і не може з власної ініціативи здійснювати пошук та збирання доказів.
У свою чергу, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов`язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд.
Як на нововиявлену обставину заявник, посилається на те, що після відмови у відкритті касаційного провадження він 15 червня 2026 року отримав від АТ «Таскомбанк» нову виписку по особовому рахунку за той самий період, яка суттєво відрізняється від виписки, поданої банком до суду та покладеної в основу судових рішень. Зокрема, розбіжності стосуються дат, сум, призначення платежів та загального підсумку операцій.
Оскільки саме виписка банку була основним доказом, на підставі якого суди встановили рух коштів, визначили розмір заборгованості та відхилили доводи про переплату, існування двох різних виписок за один і той самий період ставить під сумнів достовірність первинного обліку операцій та правильність висновків судів.
Хоча нову виписку сформовано після ухвалення постанови апеляційного суду, вона відображає операції за період, який був предметом судового розгляду. Про існування цієї виписки ОСОБА_1 не знав і не міг знати під час розгляду справи, оскільки доступ до відповідних даних мав виключно банк, який надав до суду іншу виписку як достовірний доказ.
Доводи, зазначені в заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким, на його думку, суд не надав належної оцінки, із покликанням на нові докази, здобуті ним після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Виписка по транзитному рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2018 по 15.06.2026 року за своїм змістом є новим доказом, яким встановлено нові обставини. Водночас, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2024 року у справі № 337/5553/20 (провадження № 61-5068св24).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).
Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч. 2 ст. 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Як вбачається із поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник звертаючись до суду з заявою, виклав обставини, якими обґрунтовуються вимоги та зазначив докази на підтвердження вказаних обставин. При цьому доказів неможливості отримання вказаних доказів на розгляд суду не надав.
Отже, заявник на власний розсуд розпорядився своїми правами, тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Таким чином, оскільки заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Гришко С.О. не містить нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст. 259, 268, 383-384, 423, 429 ЦПК України, Київський апеляційний суд,
УХВАЛИВ
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року та залишити постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року в силі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.
Головуючий суддя : М.А. Яворський
Судді : Т.Ц. Кашперська
В.О.Фінагеєв