УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 759/20153/24
провадження № 61-12663ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гришка Сергія Олександровича на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання кредитного договору таким, що виконаний та стягнення надмірно сплачених коштів,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором № 176453-0012 від 11 травня 2018 року
у розмірі 243 558,94 грн.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Таскомбанк», у якому просив: визнати укладений між сторонами кредитний договір № 176453-012 від 11 травня 2018 року таким, що виконаний; стягнути з АТ «Таскомбанк» надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 146 529,22 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором № 176453-012 про надання кредиту готівкою на власні потреби від 11 травня 2018 року, що станом на 13 вересня 2024 року становить 243 558,94 грн, з якої: 118 393,42 грн - основного боргу; 125 165,52 грн - заборгованість по процентах.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 2 922,70 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про визнання кредитного договору таким, що виконаний та стягнення надмірно сплачених коштів відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року в частині позовних вимог АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розподілу судового збору скасовано.
У цій частині ухвалено нове рішення суду.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість у розмірі 182 645,03 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 118 393,42 грн та заборгованості по процентах у розмірі 67 251,61 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 221,25 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 911,50 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у вищевказаній справі.
27 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня
2026 року за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтована тим, що після відмови у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 отримав від АТ «Таскомбанк» нову виписку по особовому рахунку за той самий період, яка суттєво відрізняється від виписки, поданої банком до суду та покладеної в основу судових рішень. Зокрема, розбіжності стосуються дат, сум, призначення платежів та загального підсумку операцій.
Оскільки саме виписка банку була основним доказом, на підставі якого суди встановили рух коштів, визначили розмір заборгованості та відхилили доводи про переплату, існування двох різних виписок за один і той самий період ставить під сумнів достовірність первинного обліку операцій та правильність висновків судів.
Хоча нову виписку сформовано після ухвалення постанови апеляційного суду, вона відображає операції за період, який був предметом судового розгляду. Про існування цієї виписки ОСОБА_1 не знав і не міг знати під час розгляду справи, оскільки доступ до відповідних даних мав виключно банк, який надав до суду іншу виписку як достовірний доказ.
Таким чином, вважає, що існування двох різних виписок одного банку щодо одного й того самого рахунку та періоду є нововиявленою обставиною, що має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки ставить під сумнів достовірність доказів, покладених в основу судових рішень.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року та призначити новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції з урахуванням нововиявлених обставин.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року відмовлено
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року та залишино постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року в силі.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалення судом рішення без урахування доказів, які суд не міг врахувати через їх відсутність, не є недоліком роботи суду, особливо з огляду на принцип диспозитивності, встановлений статтею 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і не може з власної ініціативи здійснювати пошук та збирання доказів.
02 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гришко С. О. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року (надійшла до суду 02 жовтня 2026 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не мав і об`єктивно не міг мати жодних підстав сумніватися в достовірності виписки по транзитному рахунку, поданої банком, а відтак не мав фактичної підстави заявляти клопотання про витребування альтернативної версії цього документа чи про призначення експертизи. ОСОБА_1 не проявляв процесуальної пасивності щодо відомого йому сумніву, відповідного сумніву в нього просто не було і не могло бути, оскільки банківська виписка є документом, достовірність якого пересічний споживач не має підстав ставити під сумнів, доки не отримає іншу версію того самого документа. Крім того, фактична відмінність має самостійне юридичне значення, оскільки інститут нововиявлених обставин покликаний захищати особу, яка не могла знати про обставину з причин, що об`єктивно від неї не залежали, а не карати особу, яка не діяла, хоча мала для цього підстави.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гришка С. О. на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня
2026 року, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За змістом наведених норм процесуального права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом
у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, вирішується судом
у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду
є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Пункт 1 частини першої стаття 424 ЦПК України зазначає, що строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, визначається для учасників справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 послався на те, що після відмови у відкритті касаційного провадження він отримав від АТ «Таскомбанк» нову виписку по особовому рахунку за той самий період, яка суттєво відрізняється від виписки, поданої банком до суду та покладеної в основу судових рішень. Зокрема, розбіжності стосуються дат, сум, призначення платежів та загального підсумку операцій.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанцій про те, що виписка, на яку посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені (істотні) обставини, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки виписка по транзитному рахунку № НОМЕР_1 за період із 01 січня 2018 року по 15 червня 2026 року року за своїм змістом є новим доказом. Водночас, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що заявник, звертаючись до суду з заявою, виклав обставини, якими обґрунтовуються вимоги та зазначив докази на підтвердження вказаних обставин. При цьому доказів неможливості отримання вказаної виписки на час розгляду справи заявник суду не надав.
При цьому Верховний Суд зазначає, що у абзацах 1 і 3 пункту 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» вказано, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку
з нововиявленими обставинами.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними.
Таким чином, наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом
Гришком С. О. підстави не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року, а фактично зводяться до незгоди заявника з судовим рішенням суду апеляційної інстанції по суті справи.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника
ОСОБА_1 - адвоката Гришка С. О. на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гришка Сергія Олександровича на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року
у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання кредитного договору таким, що виконаний та стягнення надмірно сплачених коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк