Дата документу 15.09.2026 Справа № 278/5394/25
Запорізький Апеляційний суд
Єдиний унікальний №278/5394/25 Головуючий у 1- інстанції Мінаєв М.М.
Провадження № 22-ц/807/2196/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.
суддів: Бредуна Д.С,
Подліянової Г.С.,
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання про з`ясування позиції відповідача щодо поновлення провадження та про поновлення провадження у цивільній справі №278/5394/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про з`ясування позиції відповідача щодо поновлення провадження та про поновлення провадження у цивільній справі №278/5394/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, 07 вересня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, яка безпосередньо надійшла до суду 08 вересня 2026 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальненими доводам апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у поновленні провадження у справі. ОСОБА_1 зазначає, що справа перебуває на розгляді у проваджені суду з листопада 2025 року, при цьому відповідач ОСОБА_2 , маючи представника, не вчиняє процесуальних дій, спрямованих на продовження її розгляду, тоді як позивач неодноразово звертається з клопотаннями про поновлення провадження. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що подальше зупинення провадження на невизначений строк призводить до необґрунтованого затягування розгляду справи та порушує його право на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали цивільної справи та апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду Запорізьким апеляційним судом та підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.2 ст.352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі "Дія 97" проти України, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,від 21 жовтня 2010 року).
У частині 1 статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Даний перелік ухвал є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Зі змісту вказаної статті не вбачається, що ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про з`ясування позиції відповідача щодо поновлення провадження у справі, належить до ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Також, положення зазначеної статті не передбачають такої можливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду якою було відмовлено у поновленні провадження у цивільній справі.
Отже, ухвала Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2026 року у цій справі, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про з`ясування позиції відповідача щодо поновлення провадження та про поновлення провадження у справі, не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Частиною 5 статті 357 ЦПК України передбачено перелік підстав, за якими апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції.
Зокрема, пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині 1 статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.
Згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 353 ЦПК України є вичерпним.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина 2 статті 353 ЦПК України).
Оскільки ОСОБА_1 оскаржує ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені клопотання про з`ясування позиції відповідача щодо поновлення провадження та про поновлення провадження у цивільній справі №278/5394/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2026 року повернути скаржнику.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2026 року про з`ясування позиції відповідача щодо поновлення провадження та про поновлення провадження у цивільній справі №278/5394/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики- повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя: Р.В. Мінгазов
Судді: Д.С. Бредун
Г.С. Подліянова