ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2401/26 Справа № 237/3568/17 Суддя у 1-й інстанції - Ліпчанський С.М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2025 року
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, -
В С Т А Н О В И Л А:
У провадженні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 171/2237/25 за заявою адвоката Селівакіна Ігоря Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні № 63212967, щодо замінити боржника ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
23 червня 2025 року ухвалою суду до розгляду справи за вказаною заявою про заміну сторони у ЗВП № 63212967 було залучено, як заінтересованих осіб: ОСОБА_4 , його представника - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
10.10.2025 року ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 171/2237/25 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо заміни боржника у зведеному виконавчому провадженні № 63212967.
Адвокатом Воротиленко О.С., як представником ОСОБА_4 , в межах встановленого законом строку було направлено до суду заяву про стягнення судових витрат.
В обґрунтування поданої заяви зазначено наступне.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 відкрито провадження по справі № 171/2237/25 (провадження № 6/171/155/25) за заявою адвоката Селівакіна Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні № 63212967.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі №171/2237/25 (провадження № 6/171/155/25) суд розглянув заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні та залишив її без задоволення.
В ухвалі суду від 10.10.2025 року не вирішувалося питання розподілу судових витрат, тому адвокат Воротиленко О.С. просив суд ухвалити додаткове рішення, відповідно до якого стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на відшкодування понесених у справі № 171/2237/25 (провадження № 6/171/155/25), № 237/3568/17 (провадження № 2-з/171/15/25) витрат за надану професійну правничу допомогу у розмірі 35 500,00 грн (тридцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.
Додатковою ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2025 року заяву адвоката Воротиленка Олександра Сергійовича подану в інтересах ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за заявою адвоката Селівакіна Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні № 63212967 - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судові витрати,понесені за надану професійну правничу допомогу в загальному розмірі 31 500,00 грн (тридцять одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткову ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2025 у справі №237/3568/17 про стягнення судових витрат. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви адвоката Воротиленка Олександра Сергійовича поданої в інтересах ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судових витрат з професійної правничої допомоги в розмірі 31 500,00 (тридцять одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.
У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Сторони по справі повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про отримання судових повісток та матеріалів, що надсилались учасникам процесу на офіційні електронні адреси зазначені особисто сторонами у справі.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати (Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 553/1642/15-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025по справі № 171/2237/25 (провадження №6/171/155/25) суд розглянув заяву адвоката Селівакіна Ігора Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні № 63212967 та залишив її без задоволення.
Під час постановлення ухвали Апостолівським районним судом Дніпропетровської області не вирішувалося питання про розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_4 на надання йому професійної правничої допомоги у справі № 171/2237/25 (провадження №6/171/155/25), № 237/3568/17 (провадження № 2-з/171/15/25).
До заяви про понесені витрати на професійну правничу допомогу надано документи які підтверджують розмір понесених судових витрат, зокрема Договір від 08.11.2019 року про надання правничої допомоги. укладений між ОСОБА_4 та адвокатом Воротиленко О.С., додаткові угоди до даного договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 14.10.2025 року.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Така правова позиція узгоджується із додатковою постановою ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 206/4841/20.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.
Колегія суддів враховує, що згідно ухвали від 30.10.2025 року про роз`яснення судового рішення, а саме ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 року, по справі № 171/2237/25 (провадження № 2-р/171/7/25) та згідно окремої ухвали від 30.10.2025 року було встановлено факти зловживання ОСОБА_1 та його представником, адвокатом Селівакіним Ігорем Олександровичем, процесуальними правами, в частині подання завідомо необґрунтованої, штучної заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні № 63212967 та щодо введення суду в оману стосовно обставин підписання між ОСОБА_1 та адвокатом Селівакіним І.О. договору про надання правничої допомоги.
Також, колегія суддів враховує відсутність у матеріалах справи обґрунтованого письмового клопотання ОСОБА_1 про зменшення судових витрат.
Права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.
Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що за результатами розгляду заяв для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, розподіл судових витрат не здійснюється.
У постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20 (провадження № 12-48гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відшкодування судових витрат має відбуватися, зокрема, на стадії судового контролю за виконанням судових рішень. У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення суди мають керуватися загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат.
Враховуючи, відсутність клопотання про зменшення судових витрат, характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судових витрат, понесених за надану професійну правничу допомогу в загальному розмірі 31 500,00 грн.
Така сума витрат на професійну правничу допомогу на вказану суму буде співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді та відповідатиме критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам нормам процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а додаткову ухвалу суду першої інстанції залишенню без змін.
Щодо заяви про поворот виконання додаткової ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2025
10.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про поворот виконання Додаткової ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2025 у справі №237/3568/17 про стягнення судових витрат.
Заява мотивована тим, що на підставі виконавчого листа Апостолівського районного суду Дніпропетровського суду №237/3568/17 від 01.12.2025, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем було відкрито виконавче провадження №79733382 зі стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судових витрат, понесених за надану професійну правничу допомогу в загальному розмірі 31 500,00 грн (тридцять одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок. В ході примусового виконання ВП №79733382, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем було стягнуто з ОСОБА_1 31 500,00 грн (тридцять одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок та перераховано їх користь ОСОБА_4 , а також було стягнуто основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження та перераховано на відповідні реквізити, що у сукупному розмірі склало 35 050,00 (тридцять п`ять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №PC3C0Z42MN від 03.12.2025 (копія додається). У зв`язку з повним виконанням Додаткової ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2025 у справі №237/3568/17, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем було прийнято постанову від 03.12.2025 про закінчення виконавчого провадження №79733382 (копія додається). Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка незаконно заволоділа майном або утримує його без належної правової підстави (незаконно набуте майно), зобов`язана повернути його власнику. Обов`язок повернення майна існує і в тому випадку, коли підстава для його отримання в подальшому відсутня. Оскільки у теперішній час триває апеляційний перегляд Додаткової ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2025 у справі №237/3568/17, то разом з прийняттям постанови за результатами апеляційного перегляду необхідно вирішити питання про поворот виконання рішення.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Його суть зводиться до повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Частиною п`ятою статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Оскільки додаткову ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2025 року залишено без змін, то заява про поворот виконання Додаткової ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2025 у справі №237/3568/17 про стягнення судових витрат задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткову ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2025 року - залишити без змін.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання додаткової ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2025 року від 07 листопада 2025 року про стягнення судових витрат - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.М. Пищида
М.О. Макаров