УХВАЛА
17 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16308/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (колегія суддів: Тарасенко К. В., Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Менаполіс" до Київської міської ради про визнання незаконним та скасувати рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Менаполіс" (далі - ТОВ "Менаполіс") звернулося з позовом про визнання незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (далі - Міська рада).
16.09.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у позові.
24.06.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 та прийняв нове рішення про задоволення позову.
22.07.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою частково задовольнив заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
27.07.2026 Міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
07.08.2026 Верховний Суд ухвалою залишив касаційну скаргу без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зобов`язав скаржника усунути її недоліки шляхом надання доказів доплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн, а також належного обґрунтування визначених ним підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду, Міська рада подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила докази доплати судового збору.
Водночас у поданій заяві скаржник не навів належного обґрунтування визначених ним підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, тобто не усунув у повному обсязі недоліки касаційної скарги, на які було вказано в ухвалі Верховного Суду від 07.08.2026.
У зв`язку з цим, ухвалою Верховного Суду від 07.09.2026 касаційну скаргу Міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 було повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
09.09.2026 Міська рада повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
10.09.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Менаполіс" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, які мотивовані тим, що Міська рада вже реалізувала своє право на касаційне оскарження, однак не усунула у встановлений судом строк недоліки первісно поданої касаційної скарги. На думку ТОВ "Менаполіс", повторне подання касаційної скарги після спливу процесуального строку за відсутності поважних причин для його поновлення є зловживанням процесуальними правами.
Верховний Суд перевіривши форму і зміст касаційної скарги, дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо строку на касаційне оскарження
Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 складено 08.07.2026. Отже перебіг двадцятиденного строку на її касаційне оскарження розпочався 09.07.2026, а останнім днем такого строку було 28.07.2026.
Повний текст оскаржуваної додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 складено 11.08.2026. Отже перебіг двадцятиденного строку на її касаційне оскарження розпочався 12.08.2026, а останнім днем такого строку було 31.08.2026.
Повторно касаційну скаргу подано 09.09.2026 через систему "Електронний суд", тобто після закінчення встановленого законом строку на касаційне оскарження.
Скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на подання касаційної скарги та поновити цей строк.
Обґрунтовуючи клопотання, Міська рада зазначає, що первісно звернулася з касаційною скаргою у межах встановленого процесуального строку. При цьому скаржник вказує, що на виконання приписів пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначив відповідні підстави касаційного оскарження. Після повернення касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 07.09.2026 скаржник повторно звернувся з касаційною скаргою у розумний, що на його думку, строк, як він вважає, свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Частиною третьою статті 288 ГПК України передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас ГПК України не пов`язує можливість поновлення процесуального строку лише з фактом подання відповідного клопотання. Особа, яка просить поновити строк, повинна навести обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії, та надати докази на підтвердження таких обставин.
Поновлення процесуального строку не є автоматичним наслідком подання відповідного клопотання. У кожному конкретному випадку суд оцінює наведені заявником причини пропуску строку та докази, якими вони підтверджуються, і вирішує питання про наявність підстав для його поновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що учасник судового процесу зобов`язаний належним чином організовувати здійснення своїх процесуальних прав, забезпечувати належне представництво та здійснювати контроль за перебігом справи, добросовісно реалізуючи надані йому процесуальні права.
Отже, можливість своєчасного та належного подання касаційної скарги залежала від належної організації процесуальних дій самим скаржником.
При цьому Суд враховує, що Міська рада первісно звернулася з касаційною скаргою у межах встановлено законом строку, однак ухвалою Верховного Суду від 07.08.2026 цю скаргу було залишено без руху із чітким зазначенням недоліків, які скаржнику необхідно було усунути, у тому числі щодо належного обґрунтування визначених ним підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Проте, подаючи заяву на виконання вимог зазначеної ухвали, Міська рада не усунула в повному обсязі визначені судом недоліки касаційної скарги в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, що стало підставою для повернення касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 07.09.2026.
За таких обставин сам по собі факт первісного звернення з касаційною скаргою у межах встановленого процесуального строку не може свідчити про поважність причин пропуску цього строку при повторному зверненні, оскільки повернення первісної касаційної скарги було зумовлено не об`єктивними та незалежними від скаржника обставинами, а невиконанням ним у повному обсязі вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.
Суд зауважує, що надання скаржнику можливості усунути недоліки касаційної скарги було спрямоване саме на забезпечення можливості привести її відповідність до вимог процесуального закону. Невиконання таких вимог у встановлений судом строк та подальше повернення касаційної скарги є процесуальними наслідками дій самого скаржника.
Необхідність повторного звернення з касаційною скаргою виникла саме внаслідок неналежного усунення Міською радою недоліків первісно поданої касаційної скарги, а тому такі обставини не можуть розцінюватися як об`єктивні та непереборні перешкоди для своєчасного касаційного оскарження.
Саме лише повторне звернення до суду невідкладно після повернення первісної касаційної скарги також не усуває факту спливу встановленого законом строку та не є самостійною і безумовною підставою для його поновлення.
Отже, зазначені скаржником обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі причин, які унеможливлювали належне оформлення та подання касаційної скарги у встановлений законом строк, а пропуск строку при повторному зверненні є наслідком неналежного вчинення самим скаржником процесуальних дій щодо усунення недоліків первісно поданої касаційної скарги.
З огляду на викладене та враховуючи заперечення проти відкриття, Суд визнав наведені Міською радою підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
За змістом частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для його поновлення та надати відповідні докази на їх підтвердження.
Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Щодо судового збору
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовну заяву у цій справі подано у 2024 році, в якому згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
Оскільки предметом позову у цій справі є дві немайнові вимоги, судовий збір за подання касаційної скарги має бути сплачений у розмірі 9 689,60 грн (3 028,00 х 2 х 200 % х 0,8).
Скаржник додав до касаційної скарги платіжну інструкцію від 29.06.2026 № 1168 з призначенням платежу "…судовий збір на постанову від 24.06.2026" на суму 7 267,20 грн та платіжну інструкцію від 13.06.2025 № 1004 на суму 3 028,00 грн з призначенням платежу: "…судовий збір на постанову від 02.06.2025".
Як вбачається з відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" подана скаржником платіжна інструкція від 13.06.2025 № 1004 на суму 3 028,00 грн була використана як доказ сплати судового збору за іншою касаційною скаргою Міської ради у цій справі на оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, яка не є предметом оскарження цієї касаційної скарги.
Отже, платіжна інструкція від 13.06.2025 № 1004 підтверджує сплату судового збору за раніше подану касаційну скаргу на інше судове рішення суду апеляційної інстанції та не є належним доказом сплати судового збору за касаційну скаргу, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026, подану 09.09.2026.
Таким чином, скаржник не надав належних доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у встановлених законом порядку та розмірі, а саме 2 422,40 грн.
За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, касаційна скарга Міської ради підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом подання:
1) доказів доплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: [рахунок приховано];
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
2) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій необхідно навести інші поважні причини пропуску цього строку та надати належні докази на їх підтвердження.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Л. І. Рогач
Суддя Г. М. Мачульський