ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2026 року місто Чернівці справа №713/1559/25
провадження №22-ц/822/801/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача Височанської Н. К.
суддів: Лисака І.Н., Кулянди М.І.
за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Світлична Олена Василівна, Вижницький відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державний реєстратор Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нистерюк Оксана Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Коломієць Віталій Кирилович, Центр надання адміністративних послуг Вижницької міської ради Чернівецької області
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2026 року, додаткові рішення від 20 березня 2026 року, ухвалу від 23 березня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Кибич І.А.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третіми особами є приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Світлична Олена Василівна, Вижницький відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державний реєстратор Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нистерюк Оксана Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Коломієць Віталій Кирилович, Центр надання адміністративних послуг Вижницької міської ради Чернівецької області, про захист порушених цивільних прав та інтересів, визнання договору дарування недійсним.
Посилалася на те, що 16 жовтня 2023 року ОСОБА_2 подарувала своїй матері ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 , прийняла у дарунок наступні об`єкти нерухомого майна: земельну ділянку, площею 0,0600 гектар, кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:01:001:0630, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 . На земельній ділянці, площею 0,0600 гектар, кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:01:001:0630, розташовано: житловий будинок, позначений в технічній документації літерою «А», загальною площею 188,50 кв.м., житловою площею 56,90 кв.м.; колодязь, позначений в технічній документації літерою «К»; вигрібна яма, позначена в технічній документації №1-4; огорожа, позначена в технічній документації №5-7, що підтверджується копією договору дарування, посвідченого 16.10.2023 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області, зареєстрованого в реєстрі за №2231.
За взаємною домовленістю сторін оцінка нерухомого майна, що є предметом цього договору дарування не проводилась.
Вважає, що договір дарування від 16 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована), є недійсним, оскільки має ознаки фіктивного правочину, не відповідає дійсним намірам сторін та укладений всупереч вимогам законодавства, ухвалі суду від 29 вересня 2023 року у справі №713/3024/23, а також попереднім домовленостям сторін.
Зазначала, що у 2022 році ОСОБА_2 була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , садового будинку в урочищі Судилів та кількох земельних ділянок.
07 квітня 2022 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, відповідно до якого сторони зобов`язались до 07 квітня 2023 року укласти основний договір. Крім того, 07 червня 2022 року ОСОБА_2 отримала від неї 45000,00 євро як аванс за продаж житлового будинку, що підтверджується розпискою, відповідно до якої вартість будинку становила 120000,00 євро з розстрочкою платежу. Надалі ОСОБА_2 відмовилася виконувати домовленості, у зв`язку з чим вона звернулася до суду.
Позовна заява щодо розписки від 07 червня 2022 року розглядалась Вижницьким районним судом Чернівецької області за цивільною справою №713/3486/23. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі №713/3486/23, залишеною без змін Верховним Судом 26 лютого 2025 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45000,00 євро авансу, три проценти річних з 20 червня 2023 року до 08 листопада 2023 року в сумі 525 Євро 21 цент.
Крім того, у справі №713/3024/23 ухвалою Вижницького районного суду від 29 вересня 2023 року було заборонено відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630) по АДРЕСА_1 . Ухвала залишена без змін постановою апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.
На виконання ухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2023 року по справі №713/3024/23 «про забезпечення позову» Вижницьким РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції державний реєстратор Нистерюк О.М.: 16 жовтня 2023 року накладено обтяження (номер запису обтяження 52138290): арешт нерухомого майна, заборона на відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 , земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер [номер приховано]:001:0630). Документи для державної реєстрації обтяження: Ухвала суду, серія та номер 71313024\23, виданий 29.09.2023, видавник: Вижницький районний суд; відомості з ДЗК, серія та номер : 67321150, виданий 16.10.2023, видавник: Державний земельний кадастр. Вказане обтяження від 16.10.2023 року (номер запису обтяження 52138290) : арешт нерухомого майна, заборона на відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер [номер приховано]:001:0630) на сьогодні не скасована та діє.
Незважаючи на зазначену судову заборону, 16 жовтня 2023 року ОСОБА_2 уклала з матір`ю ОСОБА_3 договір дарування, за яким передала їй житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Також для уникнення (чи здійснення перешкод) щодо можливої примусової реалізації нерухомого майна боржника - ОСОБА_2 остання у березні-квітні 2025 року перереєструвала садовий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою загальною площею 0,0600 га за кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0091 цільове призначення якої - для індивідуального садівництва, що розташовані в м.Вижниця, Вижницького району Чернівецької області, урочище Судилів - у житловий будинок та отримала відповідну адресу щодо вказаної нерухомості: АДРЕСА_2 та зареєструвала щодо проживання у вказаному будинку свою малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважає, що даний правочин укладено з метою уникнення виконання зобов`язань та можливого примусового стягнення коштів, а також всупереч ухвалі суду про заборону відчуження майна, що свідчить про його фіктивний характер та є підставою для визнання договору дарування недійсним. Майно відчужене на підставі безоплатного договору на користь своєї матері. Після відчуження спірного майна у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем як кредитором. На момент укладення договору дарування рішення суду про стягнення заборгованості є невиконаним. Отже, відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб.
Просила визнати недійсним (як фіктивний) договір дарування від 16 жовтня 2023 року, який нотаріально посвідчено 16 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Світличною О.В., зареєстровано в реєстрі №2231; скасувати право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку, площею 0,0600 гектар, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:001:0630, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_3 ; повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 гектар, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:001:0630, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, який розташовано в АДРЕСА_3 та судові витрати.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції, які оскаржуються
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування, що укладений 16 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_3 , як обдарованою, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Світличною Оленою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за №2231, а саме: земельної ділянки площею 0,0600 гектар, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0630, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_3 .
Відновлено становище сторін договору дарування, який зареєстрований в реєстрі за №2231, виданий 16 жовтня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Світличною Оленою Василівною, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0600 гектар, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0630, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_3 .
В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 1514,00 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 1514,00 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень.
Заходи забезпечення позову у виді арешту, накладеного ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 травня 2025 року на земельну ділянку площею 0,0600 гектар, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0630, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 , та житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_3 , продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи, а в разі відкриття за заявою ОСОБА_1 виконавчого провадження протягом вищезазначеного строку, то дані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення у даній цивільній справі.
Дата складення повного тексту судового рішення не зазначена.
Додатковим рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в розмірі 1211,20 грн. - відмовлено.
Додатковим рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, витрати пов`язані з явкою до суду представника та вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в сумі 2017 (дві тисячі сімнадцять) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, витрати пов`язані з явкою до суду представника та вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в сумі 2017 (дві тисячі сімнадцять) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок.
В задоволені решти вимог заяви - відмовлено.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 березня 2026 року відмовлено по заяві адвоката Ткач Валентини Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в прийнятті додаткового рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду від 05 березня 2026 року, додатковими рішеннями від 20 березня 2026 року, ухвалою від 23 березня 2026 року, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Ткач В.В. сформувала в системі «Електронний Суд» 07 квітня 2026 року апеляційну скаргу на вказані рішення суду.
Посилалася на те, що суд першої інстанції грубо порушив імперативні вимоги процесуального закону, принцип змагальності, добросовісності та обов`язок мотивувати рішення.
Посилалась на те, що станом на 09 жовтня 2023 року зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_2 була АДРЕСА_1 , а ОСОБА_5 - АДРЕСА_4 .
Оскільки, ОСОБА_2 та її батько ОСОБА_5 станом на 09 жовтня 2023 року разом не проживали, працівники АТ «Укрпошта» допустили порушення Правил надання послуг поштового зв`язку, вручивши рекомендований лист № 060[телефон приховано] її батькові ОСОБА_5 і вини ОСОБА_2 у цьому немає.
Таким чином, застосування судом лише ст. 128 ЦПК України є формальним і помилковим.
Того ж дня 09 жовтня 2023 року ОСОБА_5 був госпіталізований у важкому стані до ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» (виписка № 14990), у зв`язку з чим ОСОБА_2 була змушена терміново повернутися в Україну із-за кордону.
Рекомендований лист № 060[телефон приховано] ОСОБА_2 ніколи не бачила, а про його існування дізналася випадково 17 жовтня 2023 року, коли вчергове відвідувала батька ОСОБА_5 в лікарні й він сказав, що забрав з пошти лист з суду, але його загубив. Вказана обставина пояснюється тим, що ОСОБА_5 в цей період, через важку хворобу, мав порушення пам`яті, концентрації уваги, проблеми з фокусуванням.
Саме тому ОСОБА_2 була змушена звернутися 17 жовтня 2023 року із заявою до Вижницького районного суду Чернівецької області для ознайомлення з матеріалами справи № 713/3024/23 та зняття копій.
З постановою про відкриття виконавчого провадження № 73031603 від 13 жовтня 2023 року ОСОБА_2 ознайомилася після вручення їй 20 жовтня 2023 року рекомендованого листа №060[телефон приховано].
Державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630) була здійснена приватним нотаріусом Світличною О. В. 16 жовтня 2023 року об 11:56:48, тобто раніше ніж головний державний виконавець Нистерюк О. М. здійснила (16 жовтня 2023 року об 16:37:41) у спеціальному розділі державну реєстрацію обтяження № 52138290 у виді арешту нерухомого майна, заборони відчуження земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року у справі №607/1570/19 зроблено висновок: «той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було відомо».
Отже, правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.
В даній ситуації також важливо той факт, що арешт, накладений ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2023 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630), яка розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_2 , було скасовано рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у справі №713/3024/23, та яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22 січня 2025 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у справі №713/3024/23 залишено без змін.
Отже, на час укладення договору дарування від 16 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 не було відомо про наявність заборони на відчуження земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630), що свідчить про її добросовісність.
Суд першої інстанції помилково вказує: «Дії ОСОБА_2 щодо укладення договору дарування зі своєю матір`ю ОСОБА_3 були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок зобов`язань шляхом стягнення грошових коштів.
Однак, надані відповідачкою докази підтверджують платоспроможність ОСОБА_2 , зокрема: відповідно до інформаційної довідки №431650244 від 17 червня 2025 року, у власності ОСОБА_2 є наступні об`єкти нерухомості: земельна ділянка (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0026), площею 0,0522 га, для ведення садівництва; земельна ділянка (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0091), площею 0,06 га, для індивідуального садівництва; садовий будинок, загальною площею 326,9 кв.м. (під основними будівлями 184,4 кв.м., під господарськими та допоміжними будівлями і спорудами 142,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 .
Оціночна вартість садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , становить 9 694 305,61 грн., що відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, становить 199 676 євро.
Очевидно, що права та інтереси ОСОБА_1 як стягувача не були порушені договором дарування від 16 жовтня 2023 року, оскільки навіть після його укладення ОСОБА_2 залишається платоспроможною погасити борг у розмірі 45 000 євро.
Також вказувала, що перехід права власності на житловий будинок (та земельну ділянку до ОСОБА_3 планувався задовго до його реалізації, оскільки ОСОБА_2 мала намір виїхати разом зі своєю донькою ОСОБА_6 за кордон в цілях безпеки, однак через стрімке погіршення стану здоров`я свого батька ОСОБА_5 та інші обставини, цього не зробила.
Реалізація переходу права власності даних об`єктів нерухомості до ОСОБА_3 залежала від згоди батька ОСОБА_6 на зняття її з місця проживання, яка зрештою була надана 30 червня 2023 року та перекладена українською мовою 04 жовтня 2023 року.
Обдаровувана ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідченнями сусідів.
Таким чином, оспорюваний договір дарування не є ні фраудаторним, ні фіктивним.
ОСОБА_3 так само, як і ОСОБА_2 , не було відомо про наявність заборони відчужувати житловий будинок та земельну ділянку.
Також, суд першої інстанції визнав вимогу позивачки про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірне майно зайвою та необґрунтованою, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову у цій частині. Однак поклав 100 % судового збору (по 1 514,00 грн з кожного відповідача) на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без будь-якого пропорційного розрахунку, що є незаконним і суперечить імперативним нормам ст. 141 ЦПК України.
Крім цього, в заяві від 10 березня 2026 року про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 вказала про наявність у неї електронного кабінету ЄСІТС. До заяви додано роздруківку результату перевірки електронного цифрового підпису, проте такий підпис вчинено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет». Таким чином, надіславши заяву про ухвалення додаткового судового рішення електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, а не за допомогою підсистеми «Електронний суд», ОСОБА_1 використала спосіб звернення до суду, не передбачений чинним процесуальним законодавством.
Також, позивачкою ОСОБА_1 чи її представником адвокатом Фасулакі П.Є не надано доказів звернення до суду із заявою з приводу надання доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи до закінчення судових дебатів у справі. Крім того, позивачкою ОСОБА_1 в заяві від 10 березня 2026 року про ухвалення додаткового судового рішення не обґрунтовано поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів. А тому заява підлягала залишенню без розгляду.
Суд першої інстанції стягнув зменшену суму (30 000,00 грн.) повністю з відповідачів, не здійснивши жодного пропорційного розрахунку.
Вважає, що суд розглянув заяву, подану неналежним способом (порушення ч. 8 ст. 14, ч.ч. 5, 6 ст. 43, ст. 183 ЦПК України); проігнорував відсутність обов`язкової заяви про надання доказів витрат до закінчення судових дебатів (ч. 8 ст. 141 ЦПК України); неправильно встановив строк подання заяви: у рішенні суд зазначив, що заява подана 11.03.2026 року «в межах 5-ти днів», хоча від дня ухвалення основного рішення 05.03.2026 року до 11.03.2026 року минуло 6 днів, тобто заява подана з пропуском встановленого строку (ч. 8 ст. 141 ЦПК України); не врахував правові позиції Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України); неправильно застосував підставу для ухвалення додаткового рішення (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України), не застосував правило пропорційного розподілу інших судових витрат при частковому задоволенні позову (ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Зокрема, ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Ткач Валентини Василівни про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки судові витрати покладено на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з огляду на задоволення позовних вимог, однак, позов ОСОБА_1 задоволено частково і суд зобов`язаний був покласти судові витрати на обидві сторони пропорційно.
Просила скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2026 року і ухвалити нове про відмову в позові.
Скасувати додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року прийняте за заявою позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Скасувати додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року прийняте за заявою адвоката Фасулакі Павла Євгеновича про ухвалення додаткового рішення.
Скасувати ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 березня 2026 року про відмову у задоволенні заяви адвоката Ткач Валентини Василівни про ухвалення додаткового судового рішення.
Провести новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Надала пояснення аналогічні викладеним в позові.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Вказала, що доводи апеляційної скарги є надуманими, протирічать обставинам встановленим рішенням суду першої інстанції, іншим доказам у справі, яким суд надав належну та обґрунтовану оцінку.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Фасулакі П.Є., який дії в інтересах ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
В провадженні Вижницького районного суду Чернівецької області перебувала цивільна справа №713/3024/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого авансу та неустойки за попереднім договором та відшкодування шкоди.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2023 року відкрито провадження у названій вище справі (т.1 а.с.45-47).
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2023 року по вказаній вище справі задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630), яка розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_2 (т.1 а.с.48-50).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2023 року (ВП №73031603) відкрито виконавче провадження з виконання ухвали суду від 29.09.2023 року у справі №713/3024/23 (т.2 а.с.133-134).
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року (справа №713/3024/23), яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року та постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів та стягнення сплаченого авансу відмовлено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.09.2023 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630), яка розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_2 (т.2 а.с.72-99, 100-116, 117-132).
В провадженні Вижницького районного суду Чернівецької області перебувала цивільна справа №713/3486/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого авансу.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 грудня 2023 року відкрито провадження у названій вище справі (т.2 а.с.139).
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року (справа №713/3486/23) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого авансу відмовлено (т.2 а.с.142-150).
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у справі №713/3486/23 скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в сумі 45 000 Євро, три проценти річних з 20 червня 2023 року по 08 листопада 2023 року в сумі 525 Євро 21 цент. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 32 174 грн. 45 коп. (т.2 а.с.151-160).
Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року залишено без змін (т.2 а.с.177-186).
19 червня 2023 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 заяву-претензію про повернення авансу в сумі 45 000 Євро (т.2 а.с.96).
16 жовтня 2023 року за договором дарування ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 наступні обєкти нерухомого майна: земельну ділянку, площею 0,0600 гектар, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:001:0630, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_3 (т.1 а.с.55-57).
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 вбачається, що її матір`ю є ОСОБА_3 (т.3 а.с.41).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існували договірні та грошові зобов`язання, які не виконані. 29 вересня 2023 року в межах розгляду цивільної справи №713/3024/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого авансу та неустойки за попереднім договором та відшкодування шкоди, третя особа: приватний нотаріус Вижницького району нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О., ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області накладено арешт про заборону відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер [номер приховано]:001:0630), яка розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_2 . Дана ухвала набрала законної сили 29 вересня 2023 року, оскільки її виконання здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень та її оскарження не зупиняє виконання.
Копію ухвали від 29 вересня 2023 року було отримано батьком відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - 09 жовтня 2023 року, що відповідно до норм ст.128 ЦПК України є достатнім для визнання особи належним чином повідомленою, вручення поштового повідомлення за місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 , у тому числі її батькові як повнолітньому члену сім`ї, свідчить про належне повідомлення відповідачки ОСОБА_2 та презумпцію її обізнаності про наявність обтяження щодо спірної земельної ділянки.
16 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровувана) було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Світличною О.В., відповідно до умов якого, відповідачка ОСОБА_2 безоплатно передала у власність обдаровуваній ОСОБА_3 , яка є її матір`ю належне їй нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 188,50 кв.м., разом із господарськими спорудами.
Враховуючи час укладення оспорюваного договору, характер родинних зв`язків між сторонами правочину, а також наявності невиконаного грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку, що оспорюваний договір дарування рухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами та останні не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Дії ОСОБА_2 щодо укладення договору дарування зі своєю матір`ю ОСОБА_3 були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок зобов`язань шляхом стягнення грошових коштів.
А тому заслуговують на увагу посилання позивача на те, що відповідачка ОСОБА_2 уклала оспорюваний правочин з метою ухилення в подальшому від виконання зобов`язань.
Доводи відповідачів стосовно того, що їм не було відомо про накладення арешту та не знали про існування будь-яких обмежень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, спростовуються дослідженими в сукупності матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в позові, виходячи з наступного.
Щодо оскарження рішення суду по суті спору
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалася на те, що оспорюваний нею договір дарування необхідно визнати недійсним, оскільки ОСОБА_2 при укладенні договору дарування майна діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами, вчинила оспорюваний договір, який порушує майнові інтереси позивача як кредитора і направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цей суд сформував висновки щодо застосування відповідних норм права про визнання правочинів недійсними, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
Так, договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20).
У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа) (див. постанову Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 756/10461/21).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частини перша та друга статті 234 ЦК України).
Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див. зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).
Верховний Суд наголошував, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23).
У пункті 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 вказано, що Велика Палата Верховного Суду відступає від свого висновку, сформульованого в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, шляхом його такої конкретизації: позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК).
У цій постанові (див. пункт 53) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що: необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів; недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб; метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. пункти 138 - 141 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду).
Цей суд наголошував, що універсального характеру для кваліфікації правочину як вчиненого на шкоду кредитору набула така «формула»: пункт 6 статті 3 ЦК + стаття 13 ЦК = фраудаторність правочину (див. ухвалу Верховного Суду від18 травня 2026 року в справі № 698/476/25).
Відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшення обсягу його майна (див., зокрема, пункт 133 згадуваної постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року).
У цій справі встановлено, що 07 червня 2022 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 на виконання попереднього договору купівлі-продажу будинку від 07 квітня 2022 року 45000 Євро.
У зв`язку з відмовою укладати договір купівлі-продажу будинку, ОСОБА_1 19 червня 2023 року направила ОСОБА_2 заяву-претензію про повернення авансу в сумі 45 000 Євро.
Отже, саме з цього часу ОСОБА_2 знала про наявність у неї перед ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення 45000 Євро.
Оскільки ОСОБА_2 борг не повертала, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого авансу і в межах цієї справи ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2023 року було забезпечено позов шляхом заборони відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0630), яка розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_2 (т.1 а.с.48-50).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2023 року (ВП №73031603) відкрито виконавче провадження з виконання ухвали суду від 29.09.2023 року у справі №713/3024/23 (т.2 а.с.133-134).
Не дивлячись на наявність боргу, відкритого провадження по цивільній справі про повернення боргу та наявність ухвали про забезпечення позову, ОСОБА_2 16 жовтня 2023 року подарувала своїй матері ОСОБА_3 земельну ділянку та житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 .
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у справі №713/3486/23 скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в сумі 45 000 Євро, три проценти річних з 20 червня 2023 року по 08 листопада 2023 року в сумі 525 Євро 21 цент. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 32 174 грн. 45 коп.
Рішення суду до сьогоднішнього дня є невиконаним.
Отже, укладаючи 16 жовтня 2023 року оспорюваний договір дарування, дарувальник ОСОБА_2 передбачала можливе стягнення з неї на користь позивачки боргу з огляду на наявність невиконаного зобов`язань з повернення авансу.
У цій справі учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору дарування) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Встановлені судом першої інстанції обставини дозволяють зробити висновок, що оспорюваний договір дарування є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредитору.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір як фраудаторний належать:
- момент вчинення договору (16 жовтня 2023 року, тобто у період подання позивачкою позову до ОСОБА_2 про стягнення авансу (ухвала про відкриття провадження від 29 вересня 2023 року) та винесення судом ухвали від 29 вересня 2023 року про забезпечення позову;
- безоплатність договору;
- відчуження на користь близького родича - своєї матері;
- внаслідок вчинення договору відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, що порушує майнові інтереси кредитора.
Схожу правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19.
На переконання колегії суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_2 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивачки, оскільки відчуження належного їй майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Установивши, що оспорюваний договір дарування майна вчинений з метою уникнення відповідальності ОСОБА_2 за рахунок цього майна, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про кваліфікацію оспорюваного правочину як фраудаторного.
Крім того, колегія суддів враховує сталу практику Верховного Суду про те, що кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги «підкорене» умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні (безоплатні) договори. У фраудаторному оплатному (безоплатному) договорі контрагентом боржника може бути інший його кредитор, право вимоги якого виникло раніше. Відповідно в такому разі фраудаторний договір вчинятися боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а його контрагентом (іншим кредитором) - для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності (див. постанову Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 754/18852/21).
Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі не знали про заборону відчуження будинку та земельної ділянки, які є предметом договору дарування, оскільки ухвалу суду про забезпечення позову від 29 вересня 2023 року було вручено батькові ОСОБА_2 , який на той час хворів і про вказану ухвалу останній нічого не сказав.
Так, ОСОБА_2 з моменту відмови укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу знала про ту обставину, що вона повинна повернути ОСОБА_1 аванс в розмірі 45000 євро.
Крім цього, вона 19 червня 2023 року отримала від ОСОБА_1 лист-претензію про повернення коштів.
Отже, ОСОБА_2 усвідомлювала, що при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 може бути звернуто стягнення на її майно.
Також колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_2 іншого майна, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем.
Доводи відповідачки про те, що у її власності є інший житловий будинок та земельна ділянка, колегією суддів відхиляються, оскільки в ньому зареєстрована малолітня дитина відповідачки, це є єдиним житлом для дитини, а тому позивачка не зможе задовольнити свої вимоги за рахунок того житла.
Крім цього відсутні дані, що відповідачка ОСОБА_2 виконала судове рішення та повернула позивачці заборгованість.
Колегія суддів бере до уваги, що станом на момент звернення позивачки до суду з цим позовом рішення Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі №№713/3486/23 не виконане.
Вказаним судовим рішенням встановлено невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за розпискою та неповернення ОСОБА_1 коштів, що є порушенням прав позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи додаткові рішення та ухвалу про відмову в стягненні витрат на правову допомогу понесених відповідачами
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
У частині першій статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19) зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
В мотивувальній частині даної постанови апеляційний суд прийшов до висновку про залишення рішення суду першої інстанції про задоволення позову без змін.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно матеріалів справи, позивачку ОСОБА_1 у даній справі представляв адвокат Фасулакі П.Є. на підставі ордеру №1193633 від 23 травня 2025 року, договору №22/05-2025 про надання правової (правничої) допомоги від 22 травня 2025 року (том 1 а.с.110-114).
У позовній заяві вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що становить: 45000,00 грн. - оплата правової допомоги адвокату, 1000,00 грн. - офісні витрати на папір, копіювання документів тощо, добові та транспортні витрати - 26000,00 грн., непередбачені витрати, судовий збір - 6056,00 грн., судовий збір за забезпечення позову 1211,20 грн.
10 березня 2026 року позивачка ОСОБА_1 , тобто в межах 5-ти днів, подала заяву про ухвалення додаткового рішення.
Згідно договору №22/05-2025 про надання правової (правничої) допомоги від 22 травня 2025 року укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Фасулакі П.Є, вбачається, що за цим договором клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором самостійно та на свій розсуд, в інтересах Клієнта виконати юридично значимі дії та правочини, надати Клієнту у строк та на умовах даного Договору правову допомогу, з метою сприяння Клієнту його прав, свобод та законних інтересів, та що пов`язані з вирішуванням правових (юридичних) питань стосовно представництва та забезпеченням захисту прав, свобод та законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, в також на їх відновлення в разі порушення; надання інших видів правової допомоги, відповідно до Конституції України та законодавства України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на території України : а) у органах митниці, прикордонної служби, поліції, прокуратури, ДБР, служби безпеки, органах влади, виконавчих органах, місцевих органах. податкових органах, інших адміністративних та державних органах, органах виконавчої служби, нотаріаті, державних реєстраційних органах, банках та інших фінансових установах, підприємствах, установах, організаціях, державних та недержавних закладах, громадянських організаціях; 6) у відносинах з особами, що є посадовцями та/чи службовцями, підприємцями та громадянами, в) у всіх судах України (місцевих, апеляційних, касаційних - ВС, третейських) : відповідно до процесуального законодавства України, а саме: Господарського процесуального Кодексу України - без обмежень; Цивільного процесуального Кодексу України - без обмежень; Кодексу адміністративного судочинства України - без обмежень; Кодексу України про адміністративні правопорушення - без обмежень, Митного Кодексу України - без обмежень; Про надання конкретної правової допомоги, що пов`язані з вирішуванням відповідних правових (юридичних) питань та/чи виконання юридично значимих дії та правочинів Сторони домовляються отремо, про що можуть укладати Додаткову угоду до цього Договору, яка підписується Сторонами.
Відповідно до п.2.1 загальна вартість правової допомоги-гонорар адвоката, складає суму, що вказано у додаткових угодах до цього договору.
Відповідно до 2.2. Клієнт зобов`язується, відповідно до умов цього Договору та Додаткових угодах до цього Договору, здійснити оплату Адвокату за надану правову допомогу та компенсувати витрати Адвокату (на відрядження, транспортні витрати, проживання, добові у сумі відповідно до законодавства України та інше; на сплату необхідних обов`язкових платежів, таких як судові витрати, експертизи тощо) в строк не більше тридцяти календарних днів з дати отримання Клієнтом грошей відповідно до судових рішень щодо компенсації (оплати) судових та інших.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачкою ОСОБА_1 надано: акт про надання правової допомоги, додаткову угоду від 24 травня 2025 року.
Відповідно до додаткової угоди №01 від 24 травня 2025 року до договору від 22 травня 2025 року №22/05-2025 «Про надання правової (правничої) допомоги» вбачається, що сторони домовились щодо оплати правової допомоги (гонорару адвоката) по цьому договору та/чи додаткових угод до нього таким чином:
- ознайомлення адвоката з документами наданими Клієнтом, надання адвокатом правової консультації щодо обставин, пояснень та наданих Клієнтом документів та визначення правової позиції щодо подальшого можливого захисту прав та законних інтересів Клієнта у суді - 2000,00 (дві тисячі) грн.,
- ознайомлення (вивчення) адвокатом з: а) законодавством (коментарями) та науково- юридичною літературою щодо недійсності правочинів (Договорів, у т.ч. договорів дарування); б) практикою ( правовою позицією) Верховного Суду щодо розгляду аналогічних справ щодо недійсності правочинів (Договорів, у т.ч. договорів дарування) - 4000,00 ( чотири тисячі) грн.,
- підготовка адвокатом проекту Позовної заяви про захист порушених цивільних прав та інтересів, визнання договору дарування недійсним та узгодження з Клієнтом - Орленко С.М. остаточного варіанту Позову - 8000,00 (вісім тисяч) грн.,
- підготовка адвокатом: заяв, заяв-клопотань, клопотань та адвокатських запитів тощо, пов`язаних з підготовкою Позовної заяви, розгляду Позову та справи у суді першої інстанції по справі - 500,00 (п`ятсот) грн. за кожний письмовий документ, що надано у цивільну справу №713/1559/25,
- підготовка адвокатом промови від сторони позивача у письмовому вигляді, відповіді сторони позивача на відзиви відповідачів у письмовому вигляді, письмових пояснень від сторони позивача, дебатів від сторони позивача у письмовому вигляді, пов`язаних з розглядом цивільної справи №713/1559/25 у суді першої інстанції по справі - 2500,00 грн. за кожний письмовий документ, що надано у цивільну справу №713/1559/25,
- підготовка до участі та особиста участь адвоката-представника позивача судовому засіданні (судових засіданнях) у суді першої інстанції - 1500,00 (одна тисяча ) грн. за кожне судове засідання у цивільній справі №713/1559/25,
- ознайомлення з матеріалами цивільної справи при розгляді справи у суді першої інстанції - 1000,00 (одна тисяча) грн. за кожне ознайомлення з матеріалами цивільної справи.
З акту про надання правової допомоги адвокатом Фасулакі П.Є. за договором від 22 травня 2025 року №22/05-2025 «Про надання правової (правничої) допомоги» клієнту-позивачу ОСОБА_1 по цивільній справі №713/1559/25 від 09.03.2026 року вбачається, що сторони склали цей акт від 09.03.2026 року про надання правової (правничої) допомоги адвокатом Фасулакі П.Є. за Договором від «22» травня 2025 року №22105-2025 «Про надання правової (правничої) допомоги» з Додатками та Додатковими Угодами-позивачу ОСОБА_1 по цивільній справі №713/1559/25 відповідно до якого адвокат Фасулакі П.Є, як представник Позивача, надав, а Клієнт- Орленко С.М., як Позивач прийняла правову (правничу) допомогу по цивільній справі №713/1559/25, а саме: А) Ознайомлення адвокатом з документами наданими Орленко С.М. щодо можливого Позову, надання адвокатом Орленко С.М. правової консультації щодо обставин, пояснень та наданих ОСОБА_1 документів та визначення правової позиції щодо подальшого можливого захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 у суді. б) ознайомлення адвоката з: 1) законодавством (коментарями) та науково-юридичною літературою щодо недійсності правочинів (Договорів, у т.ч. договорів дарування); 2) практикою (правовою позицією) Верховного Суду щодо розгляду аналогічних справ щодо недійсності правочинів (Договорів, у т.ч. договорів дарування). в) Підготовка проекту Позовної заяви про захист порушених цивільних прав та інтересів, визнання договору дарування недійсним та узгодження з Клієнтом - Орленко С.М. остаточного варіанту Позову г) Підготовка Позову, письмових пояснень, заяв, клопотань, адвокатських запитів тощо пов`язаних з підготовкою та розгляду Позову у суді першої інстанції та інших документів по справі: Позовна заява про захист порушених цивільних прав та інтересів, визнання договору дарування недійсним з додатками; Заява про забезпечення Позову; Заява суду про представника Позивача; Відзив сторони Позивача на Відповідь Відповідача - Коваль Х.Ю. на Позов; Відзив сторони Позивача на Відповідь Відповідача - Коваль О.М. на Позов; Вступне слово Позивача у судовому засіданні у письмовому вигляді; Письмові пояснення Позивача додатково до усних пояснень наданих у судовому засіданні; Заява-клопотання про залучення у справу Третьої особи; Адвокатські запити щодо витребування документів-доказів для подальшого залучення їх у справу; Заяви- клопотання про залучення у справу документів-доказів; Заява-клопотання про витребування судом документів-доказів для залучення їх у справу; Заяви з процесуальних та інших питань; Дебати промова (заключне слово) представника позивача у письмовому вигляді; Дебати промова (заключне слово) позивача у письмовому вигляді; Д) Підготовка до участі та участь адвоката у судових засіданнях по Цивільній справі №713/1559/25 у суді першої інстанції Е) Ознайомлення адвокатом з матеріалами по Цивільній справі №713/1559/25 при розгляді справи у суді першої інстанції.
Представник відповідача Ткач В.В. надала заперечення щодо заявленого розміру судових витрат.
Колегія суддів, переглядаючи додаткові рішення суду про стягнення витрат на правову допомогу, ухвалу про відмову в стягненні витрат на правову допомогу понесених відповідачами, погоджується з висновками районного суду щодо визначеного розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.
Суд першої інстанції врахував складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), за наявності клопотання про зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, прийшов до правильного висновку, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та зменшив такі витрати.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, оскільки вони дублюються із клопотанням про зменшення судових витрат поданим до суду першої інстанції, яким районний суд належну оцінку та врахував при ухваленні додаткового рішення.
Отож, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни розміру витрат на правничу допомогу, що визначені до стягнення судом першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що оскаржувані додаткові рішення суду першої інстанції від 20 березня 2026 року, ухвала від 23 березня 2026 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2026 року, додаткові рішення від 20 березня 2026 року, ухвалу від 23 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено судом 17 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
М.І. Кулянда