Справа № 465/5434/17 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/3407/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
21 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Копняк С.М. (суддя-доповідач), Бойко С.М., Ніткевича А.В, вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України, яка підписана представником Стегній Андрієм Васильовичем, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Державної казначейської служби України про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
24 серпня 2026 року представник Стегній Андрій Васильович в інтересах Державної казначейської служби України подав через систему «Електронний суд» безпосередньо до Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Франківського районного суду міста Львова від 25 серпня 2022 року, така зареєстрована в суді апеляційної інстанції 25 серпня 2026 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2026 року для розгляду апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Франківського районного суду міста Львова від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Державної казначейської служби України про стягнення коштів визначено колегію у складі суддів Крайник Н.П. (суддя-доповідач), Левика Я.А., Шандри М.М.
28 серпня 2026 року колегія суддів в складі суддів Крайник Н.П., Левика Я.А., Шандри М.М. подала заяву про самовідвід від участі у розгляді даної справи.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року заяву колегії суддів в складі суддів Крайник Н.П., Левика Я.А., Шандри М.М. про самовідвід задоволено.
Відведено колегію суддів в складі суддів Крайник Н.П., Левика Я.А., Шандри М.М.. від розгляду справи за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Франківського районного суду міста Львова від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Державної казначейської служби України про стягнення коштів. Справу передано для розгляду раніше визначеному складу суду.
Протоколом розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 01 вересня 2026 року для розгляду апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Франківського районного суду міста Львова від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Державної казначейської служби України про стягнення коштів визначено колегію у складі суддів: Копняк С.М. (суддя-доповідач), інші судді, що входять до складу колегії: Бойко С.М., Ніткевич А.В.
Перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження у справі необхідно відмовити з таких підстав.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Із матеріалів справи убачається, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України, яка підписана Андрієм СТЕГНІЙ, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року.
Проте, Державна казначейська служби України, вдруге звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року, тобто оскаржує рішення у справі, в якій вже є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України є безумовною, оскільки положення процесуального Кодексу не містить винятків та обставин, за наявності яких суд апеляційної інстанції наділений правом на відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка попередньо зверталася із такою скаргою на це саме рішення.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У висновках, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 816/1310/16 (провадження № К/9901/52721/18), зазначено, що положення процесуального права щодо відмови судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, є чіткими, які не викликають множинного розуміння, такі норми не підлягають обмеженню в застосуванні.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Виходячи зі змісту положень п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, вимоги цієї статті не допускають альтернативності в процесуальних діях суду у випадку наявності ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
У даному випадку апеляційний суд не вважає обмеженим право на доступ до суду Державної казначейської служби України оскільки нормами ЦПК України чітко визначені випадки, у яких суд відмовляє у відкритті провадження у справі, у тому числі і у випадку коли існує ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
З огляду на те, що Державна казначейська служби України вдруге звернулася до суду із апеляційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року, а тому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України, яка підписана Андрієм СТЕГНІЙ, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року слід відмовити.
Керуючись статтею 358 ЦПК України, Львівський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України, яка підписана представником Стегній Андрієм Васильовичем, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи. Заявнику надіслати копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали складено (підписано) 21 вересня 2026 року.
Судді: С.М. Копняк
С.М. Бойко
А.В. Ніткевич