КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 761/46536/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10823/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна», ОСОБА_3 , про визнання співавторства, -
в с т а н о в и в :
В провадженніОболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна», ОСОБА_3 , про визнання співавторства.
01.10.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайлова А.Л. про призначення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручити експертам Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України та поставити перед експертом наступне питання: чи є «літературний письмовий твір наукового характеру «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якого зазначена ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 ), відтворенням письмового твору «ІНФОРМАЦІЯ_2, або «ІНФОРМАЦІЯ_3»? (т. 1 а.с. 208-209).
Клопотання мотивовано тим, що враховуючи суть заявлених позовних вимог - визнання співавторства позивача на письмовий твір «ІНФОРМАЦІЯ_2, та зазначення позивачем обставин невизнання її прав шляхом зазначення авторства відповідача на «літературний письмовий твір наукового характеру «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4), виникає необхідність визначитися з тотожністю цих об`єктів інтелектуальної власності. Для з`ясування цих обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у галузі дослідження об`єктів авторського права (т. 1 а.с. 208-209).
20.03.2026 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петрушиної К.І., у якій остання запропонувала перелік питань, які необхідно поставити перед експертом на її переконання. У поданій заяві представник відповідача заперечувала проти заявлених стороною позивача питань експертам (т. 2 а.с. 23).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайлова А.Л. про призначення експертизи об`єктів інтелектуальної власності в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Сінево Україна», ОСОБА_3 , про визнання співавторства, - задоволено.
Призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Сінево Україна», ОСОБА_3 , про визнання співавторства, - судову експертизу з питань інтелектуальної власності на вирішення якої поставлено наступні питання:
1. Чи є «літературний письмовий твір наукового характеру «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якого зазначена ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 ), відтворенням письмового твору «ІНФОРМАЦІЯ_2, або «ІНФОРМАЦІЯ_3»?
2. Чи є тотожними (зокрема, мають незмінний або неістотно видозмінений вигляд) наявні в матеріалах справи три лінійки: «ІНФОРМАЦІЯ_2», ОСОБА_1 , 2002, ОСОБА_5 , 2002»; «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_1 , 2010»; та ІНФОРМАЦІЯ_1?
3. Чи є «ІНФОРМАЦІЯ_2 відтворенням письмового твору «літературний письмовий твір наукового характеру «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якого зазначена ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 ), або «ІНФОРМАЦІЯ_2 є самостійним, оригінальним твором, відмінним від «ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Проведення експертизи доручено експертам Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.
В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 761/46536/24.
Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Покладено на сторін обов`язок подати експертам всі необхідні матеріали та документи, роз`яснивши положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, згідно якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 , яка попередньо оплачує проведення експертизи в розмірі, згідно з повідомленням експертної установи (т. 2 а.с. 54-56).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 20 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов А.Л. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити оскаржувану ухвалу, виключивши з неї питання № 2 та № 3, а у випадку відмови у виключення вказаних питань, змі6нити ухвалу в частині покладення оплати за проведення експертизи на сторони пропорційно кількості питань, поставлених кожною стороною (т. 2 а.с. 58-60).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою в частині визначення додаткових питань та в частині покладення оплати за проведення експертизи.
Хоча в ухвалі зазначено про повне задоволення клопотання сторони позивача, фактично воно задоволено частково - замість одного запропонованого позивачем питання в ухвалі поставлено три питання: одне в редакції сторони позивача та два питання - в редакції сторони відповідача; відносно двох останніх питань фактично задоволено клопотання (процесуально зазначене як заява) сторони відповідача.
При цьому, питання № 3 в редакції сторони відповідача фактично зводиться до перекручування у зворотньому порядку питання №1 в редакції позивача, а питання № 2 в частині визначення тотожності ІНФОРМАЦІЯ_6 - фактично є переформульованим питанням №1, в частині визначення тотожності цих обох лінійок з лінійкою «ІНФОРМАЦІЯ_7" ОСОБА_1 , 2010» - не відноситься взагалі до предмету доказування за цим позовом.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі.
Якщо відповідач має бажання ставити на вирішення експертизи одне й теж питання під різним виглядом декілька разів - це його право, яке він може та повинен був реалізувати заявивши відповідне клопотання. Але цього стороною відповідача, на відміну від сторони позивача, зроблено не було.
Фактично судом задоволено клопотання сторони позивача лише про одне питання з трьох, в частині інших двох питань фактично задоволено заяву сторони відповідача, керуючись принципом змагальності, а також справедливості та пропорційності, логічним та справедливим було б, навіть у випадку доведення обґрунтованості поставлених стороною відповідача питань, покладення обов`язку оплати за проведення експертизи на сторони пропорційно кількості задоволених судом питань: в цьому випадку 1/3 частину - на Позивача, 2/3 частини - на відповідача (т. 2 а.с. 58-60).
16 липня 2026 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Петрушиної К.І., в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 2 а.с. 101-103).
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Михайлов А.Л. підтримав скаргу і просив її задовольнити. ПредставникОСОБА_2 - адвокат Петрушина К.І. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені встановленими порядком. Апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи судом 17 вересня 2026 року була сповіщена 15 липня 2026 року повідомленням до її Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Відповідач ОСОБА_2 була сповіщена повідомленням її представника - адвоката Петрушиної К.І. і факт належного повідомлення відповідачки її представник підтвердила в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Третя особа ТОВ «Сінево Україна», її представник - адвокат Мельник М.М. та третя особа ОСОБА_3 про розгляд справи судом 17 вересня 2026 року були сповіщені повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС та оголошенням на офіційному веб-сайті Судової влади України про що у справі є докази (а.с. 93-100, 122).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вищезазначене та положення п. 2 ч. 8, ч. 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
У відповідності до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Постановляючи ухвалу про призначення у справі судової експертизи з питань інтелектуальної власності експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення даного питання необхідні спеціальні знання у сфері іншій.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, сторона позивача посилалась на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою в частині визначення додаткових питань та в частині покладення оплати за проведення експертизи на позивача.
Зокрема, позивач вважав, що сторона відповідача повинна були заявити окреме клопотання про призначення експертизи, якщо відповідач мав бажання ставити експерту відповідні питання.
Проте, колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 103 ЦПК України, учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Тобто, сторони у справі мають право запропонувати власний перелік питань експерту, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує.
При цьому, відповідач скористалась таким правом та подала до суду першої інстанції перелік питань експерту, які на її думку, потребують роз`яснення у даній справі.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що остаточний перелік питань, які будуть поставлені перед експертом, затверджуються судом.
На думку апеляційного суду, поставлені судом першої інстанції питання для вирішення експертом, входять до предмету доказування у даній справі.
Також, апеляційна скарга містить посилання на те, що районним судом необґрунтовано покладено всі витрати щодо проведення експертизи лише на позивача, оскільки фактично судом задоволено клопотання сторони позивача лише про одне питання з трьох, в частині інших двох питань задоволено заяву сторони відповідача, тому покладення обов`язку оплати за проведення експертизи на сторони повинно бути пропорційно кількості задоволених судом питань: 1/3 частину - на Позивача, 2/3 частини - на відповідача.
Проте, колегія суддів критично оцінює такі твердження позивача, оскільки відповідно до ст. 135 ЦПК України, суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією.
Враховуючи, що клопотання про призначення у даній справі експертизи було заявлено саме позивачем, суд першої інстанції правомірно поклав витрати на її проведення саме на позивача.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що остаточний розподіл судових витрат здійснюється судом за наслідками прийняття рішення по суті спору відповідно до ст.ст. 139-141 ЦПК України.
Враховуючи викладене, підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Процесуальних порушень, які б могли бути визнані підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Відповідно до положень п.п. 12,14 ст. 353, ст. 389ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі на час її проведення не віднесена процесуальним законом до переліку ухвал, які після їх перегляду апеляційним судом, підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Дата складання повного судового рішення - 18 вересня 2026 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов