ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41
______________________________________________________________________
УХВАЛА
21 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/3484/25 (922/2237/26)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши заяву ОСОБА_1 вх. № 22347 від 10.09.2026 по справі
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АГРОБУД УКРАЇНА»
до Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІМЕТРЕЛ» , ОСОБА_2 , ОСОБА_1
про визнання правочинів недійним, витребування майна
за участю :
представника ТОВ "БК "АГРОБУД УКРАЇНА" - Саутенко С.О.
ОСОБА_1
представника ОСОБА_1 - Санін А.О. в режимі відеоконференції (після перерви не під`єднався)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою суду від 25.06.2026 було задоволено заяву ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" про забезпечення позову вх. №15383 від 24.06.2026.
Накладено арешт на транспортний засіб RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , колір білий.
Заборонено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , та будь-яким іншим особам відчужувати, перереєстровувати, передавати у заставу, користування чи володіння, розукомплектовувати або вчиняти будь-які інші дії щодо транспортного засобу RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , колір білий.
Передано транспортний засіб RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , колір білий, на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АГРОБУД УКРАЇНА" в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
ОСОБА_1 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/3484/25 (922/2237/26) про забезпечення позову.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/3484/25 (922/2237/26) залишено без змін.
10.09.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №22347) в якій вона просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області по справі №922/3484/25 (922/2237/26) від 25.06.2026 року в частині заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , та будь-яким іншим особам користуватися та володіти транспортним засобом RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , білого кольору, та передачі транспортного засобу RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , білого кольору, на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Агробуд Україна» в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича (РНОКПП НОМЕР_3 , м. Харків, вул. Кримська, 6). В іншій частині заходи забезпечення позову вжиті у справі №922/3484/25 (922/2237/26) залишити без змін.
В обґрунтування клопотання заявниця посилається на те, що 29.08.2025 набула право власності на спірний транспортний засіб, а 03.09.2025 передала його у користування своєму чоловікові - ФОП Лозіну Євгену Юрійовичу, який використовує автомобіль у господарській діяльності. На підтвердження зазначених обставин заявницею надано, зокрема, документи щодо використання транспортного засобу у господарській діяльності, договір позички, документи щодо укладення договору надання транспортних послуг та інші документи.
Заявниця зазначає, що подальше застосування заборони на користування та володіння транспортним засобом, а також його передача на відповідальне зберігання позбавляють її та її чоловіка можливості використовувати автомобіль у господарській діяльності, що, на її думку, може призвести до втрати доходу, невиконання договірних зобов`язань та інших негативних наслідків.
Також заявниця вважає, що накладення арешту на транспортний засіб та заборона його відчуження, перереєстрації, передачі у заставу та вчинення інших дій є достатніми для забезпечення позову, у зв`язку з чим подальше застосування інших заходів є надмірним.
Розгляд заяви призначено на 14.09.2026.
Відповідачем подано до суду клопотання про участь його представника у судових засіданнях з розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою від 14.09.2026.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали клопотання.
Позивач проти скасування заходів забезпечення позову заперечував.
У судовому засіданні 14.09.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та дату і час його проголошення - 21.09.2026 о 16-30 год.
Представник позивача на оголошення судового рішення не під`єднався.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Отже, при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову суд враховує обставини, які існують на момент розгляду відповідного клопотання, та перевіряє, чи зберігається необхідність у подальшому застосуванні відповідних заходів.
Як встановлено судом в ухвалі від 25.06.2026, предметом позову у даній справі є, зокрема, визнання недійсними правочинів, на підставі яких спірний транспортний засіб вибув з володіння ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА», визнання за позивачем права власності на транспортний засіб та його витребування у ОСОБА_1 .
При цьому судом встановлено наявність зв`язку між обраними заходами забезпечення позову та предметом спору, а також необхідність забезпечення фактичного збереження індивідуально визначеного рухомого майна до вирішення спору по суті.
Судом також було враховано, що спірний транспортний засіб є рухомим майном, яке може бути переміщене, передане у фактичне користування іншим особам, пошкоджене, розукомплектоване або іншим чином змінене, у зв`язку з чим накладення арешту саме по собі не забезпечує його фактичної схоронності.
Обставини, на які посилається заявниця у клопотанні, не свідчать про втрату необхідності у застосуванні зазначених заходів забезпечення позову.
Зокрема, посилання ОСОБА_1 на використання спірного транспортного засобу у господарській діяльності її чоловіка підтверджують наявність у останнього відповідної господарської потреби у використанні автомобіля, однак самі по собі не спростовують необхідності у забезпеченні фактичного збереження спірного майна.
При цьому наведені заявницею обставини щодо укладення договорів, здійснення господарської діяльності та отримання доходу від використання транспортного засобу стосуються інтересів заявниці та її чоловіка, однак не змінюють характеру спору та не усувають ризиків, з огляду на які судом 25.06.2026 було вжито відповідні заходи забезпечення позову.
Посилання заявниці на те, що вона є власником транспортного засобу, також не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову, оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання за ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» права власності на цей транспортний засіб та його витребування у ОСОБА_1 .
Суд також не погоджується з доводами заявниці про те, що накладення арешту та заборона відчуження транспортного засобу самі по собі є достатніми для забезпечення позову.
Як зазначалося в ухвалі суду від 25.06.2026, обрані заходи забезпечення позову мають різне функціональне спрямування: накладення арешту та встановлення відповідних заборон спрямовані, зокрема, на недопущення зміни правового статусу спірного майна, тоді як передача транспортного засобу на відповідальне зберігання спрямована на забезпечення його фактичної схоронності.
За таких обставин скасування заборони на користування та володіння транспортним засобом, а також його передачі на відповідальне зберігання фактично призведе до усунення заходів, спрямованих на забезпечення фізичної збереженості предмета спору.
Посилання заявниці на можливі негативні наслідки у вигляді неможливості використання транспортного засобу у господарській діяльності також не свідчать про необхідність скасування відповідних заходів забезпечення позову, оскільки такі наслідки є наслідком тимчасового обмеження користування майном, щодо якого існує спір про право власності та яке є безпосереднім предметом заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Предметом позову у даній справі є, зокрема, визнання недійсними правочинів, на підставі яких спірний транспортний засіб вибув з володіння ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА», визнання за позивачем права власності на транспортний засіб та його витребування у ОСОБА_1 .
Пропозиція відповідача залишити заходи у вигляді накладення арешту на транспортний засіб та заборони його відчуження, перереєстрації, передачі у заставу та вчинення інших дій є достатніми для забезпечення позову, не забезпечує належного балансу інтересів сторін.
Суд бере до уваги, що вказане рухоме майно на час розгляду клопотання і так знаходиться у відповідача, ухвала суду про забезпечення позову в частині передачі транспортного засобу RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , колір білий, на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АГРОБУД УКРАЇНА" в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича виконана не була.
При цьому застосовані заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, не вирішують спір щодо права власності на транспортний засіб та не перешкоджають суду в подальшому скасувати їх у разі зміни обставин, які зумовили їх застосування.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що на момент розгляду клопотання необхідність у забезпеченні фактичного збереження спірного транспортного засобу та можливості його подальшого повернення у разі задоволення позову перестала існувати.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні обставини не є достатніми для скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2026.
Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що застосовані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 та іншим особам користуватися і володіти спірним транспортним засобом, а також передачі останнього на відповідальне зберігання позивачу є надмірними та неспівмірними із заявленими позовними вимогами та унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів відсутності в заявниці та її чоловіка інших транспортних засобів та про виняткове значення спірного автомобіля для підприємницької діяльності ФОП Лозіна Є.Ю.
Господарський суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, мотивував своє рішення тим, що предметом спору є вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких з володіння позивача вибув спірний транспортний засіб, а також про визнання права власності та витребування цього майна з чужого незаконного володіння; спірний транспортний засіб є індивідуально визначеним рухомим майном, яке після його відчуження позивачем упродовж нетривалого часу було перереєстровано з первісного набувача на іншу особу, що, за висновком суду, свідчить про можливість подальшої зміни його власника та ризик ускладнення або унеможливлення виконання рішення у разі задоволення позову. Суд також виходив із того, що з огляду на рухомий характер майна існує ризик його переміщення, приховування, передачі у користування третім особам, пошкодження, розукомплектування або погіршення технічного стану, у зв`язку з чим накладення арешту саме по собі може не забезпечити його фактичної схоронності. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що накладення арешту на спірний транспортний засіб, встановлення заборони на вчинення щодо нього визначених дій та передача його на відповідальне зберігання ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі арбітражного керуючого є пов`язаними з предметом спору, співмірними із заявленими позовними вимогами та спрямованими на забезпечення можливості виконання судового рішення і збереження спірного майна до вирішення спору по суті.
Колегія суддів у постанові Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 погодилася з таким висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Застосування відповідних обмежень поряд з арештом майна саме по собі не свідчить про їх дублювання, оскільки арешт та заборона вчинення окремих дій щодо предмета спору можуть мати різну спрямованість: перший забезпечує збереження правового стану майна, тоді як відповідні заборони запобігають зміні його фактичного стану та фактичного володільця.
При цьому суд звертає увагу, що всупереч формулюванню доводів клопотання ухвалою про забезпечення позову ОСОБА_1 та іншим особам не встановлено самостійної заборони користуватися або володіти транспортним засобом. Резолютивною частиною ухвали заборонено відчужувати, перереєстровувати, передавати у заставу, користування чи володіння, розукомплектовувати або вчиняти інші дії щодо спірного транспортного засобу. Отже, у відповідній частині застосований судом захід спрямований насамперед на недопущення подальшої передачі предмета спору у фактичне володіння чи користування інших осіб до вирішення спору по суті.
Необхідність такого обмеження у даному випадку обумовлена конкретними обставинами справи. Спір стосується індивідуально визначеного транспортного засобу RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , щодо якого заявлено вимоги про визнання права власності та витребування у ОСОБА_1 . У разі задоволення позову виконання судового рішення передбачатиме повернення позивачу саме цього майна у натурі.
Водночас після первісного відчуження транспортного засобу на користь ОСОБА_2 він уже 29.08.2025 був придбаний ОСОБА_1 та 03.09.2025 зареєстрований за нею як за новим власником. Крім того, як зазначає сама заявниця, 03.09.2025 вона передала спірний транспортний засіб за договором позички у користування своєму чоловіку, ФОП Лозіну Є.Ю., для здійснення ним підприємницької діяльності у сфері вантажних перевезень. Таким чином, можливість зміни фактичного володільця спірного майна підтверджується не припущеннями, а обставинами щодо вже здійсненої передачі транспортного засобу у користування іншій особі.
Суд також враховує і характер спірного майна. RENAULT PREMIUM 450.19T є рухомим транспортним засобом, а його використання у вантажних перевезеннях, на яке посилається сама ОСОБА_1 , передбачає систематичне переміщення автомобіля та його фактичне перебування поза місцем знаходження зареєстрованого власника. За таких обставин заборона подальшої передачі транспортного засобу у користування чи володіння іншим особам безпосередньо пов`язана з необхідністю зберегти фактичний стан предмета спору та унеможливити подальшу зміну особи, у фактичному володінні якої він перебуває.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.05.2026 у справі №910/14770/25, у якій при вирішенні спору про витребування рухомого майна Верховний Суд виходив із допустимості застосування поряд з арештом обмежень, спрямованих на недопущення використання, демонтажу та зміни спірного майна, з огляду на необхідність забезпечення його наявності та фактичного стану до вирішення спору по суті.
Доводи ОСОБА_1 про те, що спірний транспортний засіб використовується ФОП Лозіним Є.Ю. у підприємницькій діяльності та є джерелом доходу сім`ї, наведеного висновку не спростовують. Такі обставини самі по собі не усувають необхідності забезпечення збереження предмета віндикаційного спору та незмінності кола осіб, у фактичному володінні чи користуванні яких він перебуває, до вирішення справи по суті.
Отже, встановлена судом заборона передавати спірний транспортний засіб у користування чи володіння іншим особам має безпосередній зв`язок із предметом заявлених вимог, виконує самостійну превентивну функцію поряд із накладеним арештом та спрямована на збереження фактичного стану індивідуально визначеного майна до вирішення спору по суті.
Надаючи оцінку необхідності забезпечення фактичної схоронності транспортного засобу RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, суд враховує особливості самого предмета спору. На відміну від нерухомого майна, збереження якого значною мірою забезпечується незмінністю його реєстраційного статусу, спірний автомобіль є рухомим майном, яке може бути фізично переміщене, передане іншій особі, пошкоджене, розукомплектоване або зазнати змін технічного стану. Суд також враховує доводи самої ОСОБА_1 , яка наголошувала на тому, що спірний транспортний засіб переданий її чоловіку, ФОП Лозіну Є.Ю., та фактично використовується ним у підприємницькій діяльності у сфері вантажних автомобільних перевезень, тобто не перебуває у стані пасивного зберігання, а продовжує експлуатуватися за своїм функціональним призначенням. Водночас предметом позову є вимога про витребування саме цього індивідуально визначеного майна у натурі, а тому для забезпечення можливості ефективного поновлення заявленого позивачем права істотне значення має не лише збереження реєстраційного статусу транспортного засобу, а й забезпечення його фактичної наявності, цілісності, комплектності та технічного стану до вирішення спору по суті. Отже, накладення арешту та встановлення заборон щодо відчуження і перереєстрації самі по собі забезпечують незмінність правового статусу спірного майна, однак не перешкоджають його подальшій фактичній експлуатації та пов`язаній із нею зміні технічного стану, а тому наведені апелянтом обставини використання автомобіля у підприємницькій діяльності, підлягаючи врахуванню при оцінці співмірності забезпечення позову, одночасно підтверджують, а не спростовують необхідність забезпечення фізичної схоронності речі та контролю за її місцезнаходженням і станом протягом судового розгляду.
Посилання ОСОБА_1 на те, що передача транспортного засобу на відповідальне зберігання позбавляє її чоловіка можливості використовувати автомобіль у господарській діяльності та отримувати від такої діяльності дохід, наведеного висновку не спростовує. Суд враховує відповідні наслідки для відповідача при оцінці співмірності застосованого заходу, однак продовження комерційної експлуатації індивідуально визначеного майна, яке є безпосереднім предметом віндикаційного спору, протягом усього періоду його судового розгляду об`єктивно пов`язане зі зміною фактичного та технічного стану цього майна. За таких умов інтерес ОСОБА_1 у продовженні господарського використання автомобіля підлягає співвіднесенню з необхідністю збереження предмета спору у стані, який дозволить у разі задоволення позову забезпечити його фактичне повернення позивачу.
Так, частиною 6 статті 140 ГПК України передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та порядок виконання ухвали. Отже, процесуальний закон передбачає можливість визначення судом не лише самого виду забезпечення, а й порядку практичної реалізації застосованого заходу.
Такий підхід узгоджується з положеннями Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до статті 56 цього Закону при накладенні арешту виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити його вилучення та передати на зберігання іншій особі, причому вид і обсяг відповідного обмеження визначаються з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Стаття 58 цього Закону, врегульовуючи зберігання арештованого майна при виконанні рішення про забезпечення позову, передбачає його передачу боржнику або його представнику, якщо інше не зазначено у судовому рішенні. Отже, законодавство про примусове виконання допускає визначення судовим рішенням іншого порядку зберігання арештованого рухомого майна.
З огляду на наведене у конкретних обставинах цієї справи при визначенні особи, відповідальної за зберігання арештованого транспортного засобу, суд врахував також особливий процесуальний статус ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна".
Так, провадження у справі про банкрутство товариства відкрито 20.10.2025, а ухвалою від 18.03.2026 припинено повноваження керівника боржника та покладено виконання його обов`язків на розпорядника майна, арбітражного керуючого Саутенка С.О. Отже, транспортний засіб передано на відповідальне зберігання позивачу не в особі його попереднього керівника чи іншого органу управління, а в особі арбітражного керуючого, повноваження якого здійснюються в межах процедури банкрутства.
При цьому ухвалою про забезпечення позову не надано ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" повноважень щодо розпорядження транспортним засобом або визначення його подальшої юридичної долі. Навпаки, щодо RENAULT PREMIUM 450.19T одночасно застосовано арешт та заборони на його відчуження, перереєстрацію, передачу у заставу, користування чи володіння, розукомплектування та вчинення інших дій щодо нього. Передача майна ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" в особі ОСОБА_3 обумовлена визначеною судом функцією відповідального зберігання, тобто необхідністю забезпечити контроль за місцем перебування, цілісністю, комплектністю та технічним станом речі до остаточного вирішення спору, а не наданням позивачу можливості використовувати її як власний актив.
Суд враховує й те, що цей спір розглядається в межах справи про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" та стосується повернення до майнової сфери боржника активу, право на який оспорюється. Стаття 40 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає можливість застосування судом заходів, спрямованих на збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів.
Водночас наведене не означає вирішення на стадії забезпечення позову питання про належність спірного транспортного засобу до майна боржника, оскільки саме це питання буде вирішуватися судом при розгляді спору по суті. Процедура банкрутства враховується судом при оцінці мети забезпечення фізичної схоронності потенційного активу та співвідношення інтересів сторін з інтересами кредиторів, реалізація прав яких може залежати від можливості фактичного повернення відповідного майна у разі задоволення позову.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні обставини не є достатніми для скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2026, правові підстави для часткового скасування заходів забезпечення позову у вигляді заборони користування та володіння транспортним засобом RENAULT PREMIUM 450.19T, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , колір білий, а також передачі зазначеного транспортного засобу на відповідальне зберігання ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» в особі арбітражного керуючого Саутенка С.О. відсутні, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 145, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 вх. №22347 від 10.09.2026 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Харківської області по справі №922/3484/25 (922/2237/26) від 25.06.2026 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її постановлення - 21.09.2026 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. 256, 257 ГПК України
Повний текст ухвали складено та підписано 23.09.2026.
Суддя С.А. Прохоров