Справа № 752/12029/25
Провадження № 2/761/10001/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненою,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненою, згідно з яким просить суд: визнати договір поруки №П127П-21Ю від 03.07.2012 р. який укладено між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» та ОСОБА_1 припиненим.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Діно» був укладений договір про надання відкличної відновлювалльної кредитної лінії №127К-21Ю.
03.07.2012 між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №П127П-21Ю та додаткові угоди до нього.
У лютому 2016 року ПАТ «КБ «Південкомбанк» звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Юристи Донбасу» від 22.05.2014 року у справі №4/165 за позовом ПАТ «КБ «Південкомбанк» до ТОВ «Фірма «Діно» та ОСОБА_1 про стягнення солідарної заборгованості за кредитним договором в сумі 3 637 550,29 грн.
Ухвалою від 16.02.2016 року у справі №905/473/16 Господарський суд Донецької області:
- задовольнив заяву ПАТ «КБ «Південкомбанк» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду;
- постановив видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Юристи Донбасу» від 22.05.2014 року у справі №4/165;
- стягнув з ТОВ «Фірма «Діно» та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Південкомбанк» судовий збір по 344,50 грн. кожного.
На виконання вказаної ухвали 16.02.2016 року Господарський суд Донецької області видав наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Юристи Донбасу» від 22.05.2014 року у справі №4/165 про солідарне стягнення з ТОВ «Фірма «Діно» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Південкомбанк» в особі Київської філії ПАТ «КБ Південкомбанк» 2678713,16 грн. - заборгованості по кредиту, 697738,74 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39 грн. - пені, а також трейського збору в розмірі 36375,50 грн.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управілння забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Однак, діяльність ТОВ «Фірма «Діно» припинено, про що свідчить запис 1[телефон приховано] 30007717 від 11.11.2024 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підстава для його внесення у- ДР припинення ЮО у зв`язку з винанням її банкрутом.
Господарський суд Київської області в п. 7 резулятивної частини ухвали про припинення юридичної особив зв`язку з визнанням її банкрутом від 14.12.2020 року у справі №911/3872/16 постановив: «Вимоги конкурсних кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Діно», які не були зявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню», що припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором так як згідно принципу правової визначеності порука має похідний характер від основного зобов`язання та припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання на підставі ч. 1 ст. 559, ст. 609 ЦК україни.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.05.2025 справу передано за підсудністю на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.
16.06.2025 року позивачем подана апеляційна скарга на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 27.05.2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 27 травня 2025 року залишено без змін.
У березні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
06.04.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі.
18.06.2026 рок через підсистему «Електронний суд» позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої просить: 1. Перейти до розґляду справи за правилами загального позовного провадження в зв`язку з наявністю у справі немайнових вимог (постанова КЦС ВС від 14.07.2021, справа № 761/28934/18) та необхідністю допиту свідка (ч. 3 ст. 274 ЦПК); 2. Викликати та допитати свідка в судовому засіданні - директора ТОВ "ФК "ФІНУНІВЕРСАЛ" (01054, Україна, місто Київ , вулиця Хмельницького Богдана, будинок 64 офіс 101) ОСОБА_3 ; 3. Забезпечити позов шляхом зупинення вчинення виконавчих дій (стягнення) щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №50524586, так як державним виконавцем прийнята постанова про накладення арешту на майно позивача, що створює реальну загрозу того, що майно може бути реалізоване ще до завершення розгляду судом справи та набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. від 19.06.2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південний» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненим.
25.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, заява про застосування строку позовної давності та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявля самостійні вимоги щодо предмета спору.
26.05.2026 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ПАТ «КБ «Південкомбанк» - Шилець Артема Руслановича про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненою.
26.05.2026 року через систему «Електронний суд» від позивача на адресу суду надійшла заява про зміну підстав позову про визнання договору поруки припиненим.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Діно» був укладений договір про надання відкличної відновлювалльної кредитної лінії №127К-21Ю.
03.07.2012 між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №П127П-21Ю та додаткові угоди до нього.
У лютому 2016 року ПАТ «КБ «Південкомбанк» звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Юристи Донбасу» від 22.05.2014 року у справі №4/165 за позовом ПАТ «КБ «Південкомбанк» до ТОВ «Фірма «Діно» та ОСОБА_1 про стягнення солідарної заборгованості за кредитним договором в сумі 3 637 550,29 грн.
Ухвалою від 16.02.2016 року у справі №905/473/16 Господарський суд Донецької області:
- задовольнив заяву ПАТ «КБ «Південкомбанк» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду;
- постановив видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Юристи Донбасу» від 22.05.2014 року у справі №4/165;
- стягнув з ТОВ «Фірма «Діно» та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Південкомбанк» судовий збір по 344,50 грн. кожного.
На виконання вказаної ухвали 16.02.2016 року Господарський суд Донецької області видав наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Юристи Донбасу» від 22.05.2014 року у справі №4/165 про солідарне стягнення з ТОВ «Фірма «Діно» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Південкомбанк» в особі Київської філії ПАТ «КБ Південкомбанк» 2678713,16 грн. - заборгованості по кредиту, 697738,74 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39 грн. - пені, а також трейського збору в розмірі 36375,50 грн.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управілння забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) зазначила, що коли суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 22 вересня 2022 року у справі 462/5368/16, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у тій справі, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Так судом встановлено, що ухвалою від 16.02.2016 року у справі №905/473/16 Господарський суд Донецької області: задовольнив заяву ПАТ «КБ «Південкомбанк» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; постановив видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Юристи Донбасу» від 22.05.2014 року у справі №4/165; стягнув з ТОВ «Фірма «Діно» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Південкомбанк» судовий збір по 344,50 грн. кожного. Та те, що на виконання вказаної ухвали 16.02.2016 року Господарський суд Донецької області видав наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Юристи Донбасу» від 22.05.2014 року у справі №4/165 про солідарне стягнення з ТОВ «Фірма «Діно» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Південкомбанк» в особі Київської філії ПАТ «КБ Південкомбанк» 2678713,16 грн. - заборгованості по кредиту, 697738,74 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39 грн. - пені, а також трейського збору в розмірі 36375,50 грн. Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управілння забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
Враховуючи вище викладене, поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Оскільки, такий окремий позов не є належним способом захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненою не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що при відмові в задоволенні позовних вимог судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 12, 13, 76, 78, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненою - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: