Справа № 128/492/22
УХВАЛА
28 вересня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Гринаковській А.Г.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Крейдіна В.О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючій судді у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,-
ВСТАНОВИЛА:
18.03.2022 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 поданої та підписаної представником - адвокатом Крейдіном В.О. до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, справа №128/492/22, в якій просить суд: винести рішення про знесення самочинно збудованого паркану ОСОБА_3 та демонтувати фундамент, знесення провести за рахунок ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 28.03.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Також ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.10.2022 закрито підготовче засідання у даній цивільній справі, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Крім цього, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09.07.2026 заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючій судді - Саєнко О.Б. визнано необґрунтованим, а питання про відвід головуючій судді - Саєнко О.Б. передано іншому судді, який не входить до складу суду.
16.07.2026 ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Васильєвої Т.Ю., в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючій судді Саєнко О.Б. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,- відмовлено.
19.08.2026 повторно через канцелярію суду позивач ОСОБА_1 подала заяву про відвід головуючій судді - Саєнко О.Б., в якій зазначила, що вона відмовляється від судді Саєнко О.Б. за недовірою, тому просить відвести головуючу суддю від розгляду даної цивільної справи.
22.09.2026 у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свою заяву про відвід судді, її обґрунтувала тим, що вона не довіряє головуючій судді Саєнко О.Б., оскільки вважає суддю упередженою до неї, при цьому вказує, що 25.05.2024 суддя палицею виганяла її із коридору суду на першому поверсі у присутності охорони суду, яка аніяк не реагувала, тому вважає , що суддя умисно слухає її справу занадто довго з неприязних до неї відносин, у зв`язку із чим вона повторно заявила відвід, оскільки категорично не довіряє головуючій судді.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крейдін В.О., щодо вирішення клопотання покладається на розсуд суду.
Відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви позивача про відвід головуючої судді Саєнко О.Б. у даній цивільній справі.
Вивчивши заяву позивача про відвід, вислухавши пояснення позивача, з`ясувавши думку представника позивача та відповідача щодо заяви про відвід, оглянувши матеріали цивільної справи, суд з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, вважає, що заява позивача про відвід судді Саєнко О.Б. підлягає задоволенню виходячи з такого.
Статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, однією з підстав для відводу судді є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначаються завдання суду. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини .
Так, стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.
У справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Таким чином, на основі зазначеного вище можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти.
Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу під час об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.
Суб`єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості, є, наприклад, висловлювання голови суду по суті правової проблеми у засобах масової інформації до свого головування у судовому органі, покликаному вирішити справу («Сандер проти Сполученого Королівства»); нереагування судді на расистські висловлювання присяжних («Ремлі проти Франції») тощо. Так, у рішенні у справі «Бушемі проти Італії» було визнано порушення суб`єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі. З огляду на це ЄСПЛ наголосив, що судді при виконанні ними службових обов`язків мають бути стриманими, щоб гарантувати репутацію безстороннього судочинства.
Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
При вирішенні, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Підставою заявлення позивачем відводу судді Саєнко О.Б., згідно із повторною заявою, а також її пояснень наданих у судовому засіданні , яка ні є аналогічною заяві позивача про відвід від 06.07.2026 , є сумніви у позивача в неупередженості судді та об`єктивності при розгляді даної цивільної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Таким чином, хоча суддя ані прямо, ані опосередковано не заінтересована в результаті розгляду даного позову, а також є неупередженою та заперечує вказані в судовому засіданні 22.09.2026 позивачем обставини за 25.05.2024, оскільки суддя ніколи не спілкувалася із позивачем поза судових засідань, однак для забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, розгляд справи поза будь - яким сумнівом як для неї, інших учасників справи, так і для стороннього спостерігача щодо об`єктивності та неупередженості складу суду; з метою недопущення сумнівів у об`єктивності майбутнього судового рішення у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної заяви позивача про відвід судді.
За таких обставин суд вважає за необхідне передати матеріали цивільної справи до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді, у порядку встановленому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.36, 40-41 ЦПК України, суддя-
УХВАЛИЛА:
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючий судді у даній цивільній справі, - задовольнити.
Відвести головуючу суддю Саєнко Олену Борисівну від розгляду цивільної справи №128/492/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про усунення перешкод у користуванні майном».
Матеріали цивільної справи передати для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала суду проголошена 28.09.2026 о 14.40 год.
Суддя Олена САЄНКО