ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про закриття апеляційного провадження
22 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3961/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання: В.М. Фєщук,
за участю представників:
від скаржника: Ю.П. Корчагін,
від позивача: Д.С. Соколов,
від відповідача: П.М. Корчагін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 (суддя Ю.М.Невінгловська, м. Одеса, повне рішення складено 20.01.2023)
у справі №916/3961/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕЗЕРВ"
до відповідача: Фермерського господарства "СОТИ"
про стягнення 676998,54 грн,
В С Т А Н О В И В :
Коротка історія справи
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕЗЕРВ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "СОТИ", в якій просило:
-стягнути з відповідача 676998,54 грн, з яких: 540698,16 грн - основний борг, 32886,30 грн - пеня, 81104,73 грн - штраф, 22309,35 грн - 3% річних;
-зобов`язати відповідача утриматися від дій щодо продажу, відвантаження, переміщення соняшника врожаю 2021 року, який знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у власності та у користуванні Фермерського господарства "СОТИ" в межах заявлених позовних вимог в розмірі 676998,54 грн.
В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕЗЕРВ" подано заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач просив розглядати позовну заяву тільки в частині вимоги майнового характеру, а саме про стягнення 676998,54 грн за невиконання укладеного між сторонами договору поставки товару №552/08-19 від 14.08.2019.
Ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито провадження у справі №916/3961/21 за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "СОТИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕЗЕРВ" заборгованість у розмірі 500000,00 грн, пеню у розмірі 30342,69 грн, штраф у розмірі 75000,00 грн та 3% річних у розмірі 20654,17 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9389,95 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем, покладеного на нього обов`язку, щодо своєчасної та повної поставки товару за договором поставки №552/08-19, внаслідок чого, суд, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про наявність порушеного права позивача та обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" до ФГ "СОТИ".
Між тим, оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення розмір збитків у сумі 540698,16 грн, оскільки перераховано позивачем було 500000,00 грн, а за умовами додаткової угоди №1, умова щодо проведення перерахунку ціни товару відповідно курсу гривні до долару США, у разі збільшення курсу НБУ, застосовується при здійсненні поставки товару, а не при поверненні передплаченої вартості товару. Таким чином, сума збитків, що є документально підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача, становить 500000,00 грн.
Також суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок, дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 30342,69 грн, штраф у розмірі 75000,00 грн та 3% річних у розмірі 20654,17 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
-скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим із грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що безпосередньо вплинуло на його майнові права та обов`язки;
- ОСОБА_1 , не було залучено до участі у вказаній справі ні як співвідповідача, ні як третю особу, хоча позивач вважає ОСОБА_1 поручителем за фінансовими зобов`язаннями ФГ «СОТИ»;
-суд першої інстанції, встановивши в рішенні від 15.12.2022 факти прострочення основного боргу, нарахування пені та штрафу, безпосередньо визначив обсяг та межі майнових обов`язків скаржника як солідарного поручителя. При цьому, надалі, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» звернулося з новим позовом (справа №504/5042/23) безпосередньо до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де вказане рішення використано як беззаперечну преюдицію;
-рішення Господарського суду Одеської області від 15 грудня 2022 року у даній справі не просто стосується інтересів скаржника, а стало єдиною і прямою підставою для позбавлення скаржника його особистого майна у 2026 році. Скаржник був повністю позбавлений права на захист, оскільки сума боргу була встановлена без його участі;
-обґрунтовуючи стягнення штрафу, суд першої інстанції послався на пункт 5.5 договору поставки №552/08-19 від 14.08.2019, однак скаржник заявляє про штучну підміну аркушів та фальсифікацію тексту вказаного договору поставки з боку ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ». Так, наданий позивачем примірник договору, не є прошитим, його аркуші з`єднані звичайним канцелярським степлером, перша та друга сторінки договору не містять підписів чи печаток сторін, а підписи керівника ФГ «СОТИ» та ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» містяться виключно на останньому (третьому) аркуші;
-на думку скаржника, позивач здійснив одностороннє розшивання документа, вилучив оригінальні сторінки з початковими умовами та вставив нові аркуші зі штучно завищеними штрафними санкціями, після чого повторно скріпив договір, а суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі копії підробленого документа, не дослідивши його оригінал на предмет цілісності, наявності подвійних чи сторонніх проколів від степлера на останній сторінці та відповідності шрифтів і пристроїв друку, чим порушив вимоги статей 76, 77, 86 ГПК України;
-суд першої інстанції не залучив поручителя до участі у справі, чим порушив матеріальні приписи статей 554, 555 Цивільного кодексу України. Так, поручитель має право висунути проти вимог кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник. Позбавивши ОСОБА_1 права брати участь у процесі 2022 року, суд позбавив його законного права заявити про підробку договору поставки, надати докази реального виконання зобов`язань та клопотати про призначення технічної експертизи документів;
-скаржник доводить до відома суду апеляційної інстанції, що він ніколи не укладав, не погоджував та особисто не підписував договір поруки, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог. Підпис від імені ОСОБА_1 у наданому позивачем документі є повністю сфальсифікованим та виконаним сторонньою особою з підробкою почерку скаржника;
-посилаючись на приписи статті 543 та 554 Цивільного кодексу України, скаржник зазначає, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. При солідарному обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Проте, право кредитора вимагати борг «окремо» стосується виключно стадії пред`явлення матеріальної вимоги, але не дає права штучно роз`єднувати єдиний солідарний предмет спору на різні судові процеси з метою приховування доказів фальсифікації та маніпулювання преюдицією;
-позивач будує свої вимоги на твердженні про повне невиконання ФГ «СОТИ» зобов`язань за Договором поставки та відсутність реального господарського обороту, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, однак вказані твердження повністю спростовуються письмовими доказами, які позивач умисно приховав від суду першої інстанції, зокрема, у Державному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №25 від 16.08.2019, виписану ФГ «СОТИ» на покупця - ТОВ «ЮГ РЕЗЕРВ», відповідно до якої сторонами зафіксовано господарську операцію з поставки товару: «Ріпак 1-го класу врожаю 2020 р» на загальну суму 500000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 83333,33 грн). Вказана накладна підписана КЕП та успішно прийнята ДПС України.
Позиція Фермерського господарства "СОТИ" щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову.
Так, Фермерське господарство «СОТИ» в повному обсязі підтримує вимоги та доводи скаржника, вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим із грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його у повному обсязі.
Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕЗЕРВ" щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України або залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області №916/3961/21 від 15.12.2022 - без змін, посилаючись на те, що апелянт не був учасником у цій справі.
Так, позивач зазначає, що підставами для апеляційної скарги ОСОБА_1 є рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у даній справі, яке, на думку останнього, впливає на його права та майнові інтереси, оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23 стягнуто з апелянта солідарно з іншими відповідачами заборгованість за договором поруки, укладеним в забезпечення договору поставки, а основна заборгованість за договором поставки стягнута в рамках оскаржуваної справи. Тим не менше, ОСОБА_1 , після залишення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23 без руху, не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не сплатив судовий збір, та ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 у справі №504/5042/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто. Таким чином, апелянт не оскаржив судове рішення від 28.05.2026 у справі №504/5042/23 в частині, що стосується його прав та обов`язків щодо належного виконання зобов`язань за договором поруки. При цьому, вказане рішення по справі №504/5042/23 стосується трьох відповідачів окремо, і відповідно повинно оскаржуватися лише в тій частині, що стосується безпосередньо кожного відповідача. За таких умов, у апелянта відсутні підстави для оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 по справі №916/3961/21, оскільки він фактично погодився із законністю та обґрунтованістю рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23 про стягнення з нього солідарно заборгованості за договором поруки.
Також позивач вказує, що станом на теперішній час рішення досі не виконано, та перебуває на виконанні у приватного виконавця. При цьому, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором поставки. В матеріалах справи наявні як договір поставки, що підтверджує домовленість сторін щодо поставки товару, способу оплати, та інших істотних умов договору, так і платіжне доручення, що підтверджує факт виконання зобов`язань зі сторони ТОВ «Юг-Резерв» про перерахування коштів в якості оплати на суму 500000,00 грн, що не заперечує апелянт.
Позивач зазначає, що апелянт посилається на те, що він нібито ніколи не укладав договір поруки, однак вказаний договір не є предметом цього спору, та був розглянутий в рамках іншої судової справи.
З приводу доводів апелянта про відсутність в товарній аграрній розписці посилання на сплату штрафних санкцій позивач зазначає, що станом на дату укладання даної розписки, у відповідача не існувало зобов`язань зі сплати штрафних санкцій, вони виникли пізніше, внаслідок невиконання умов договору поставки відповідачем.
Товариство наголошує, що Цивільний кодекс України не містить вимоги щодо так званої обов`язкової процесуальної співучасті, тобто, законом передбачено право позивача звернутися за стягненням заборгованості до кожного з боржників окремо. Також, на думку позивача, апелянт хибно вважає, що податкова накладна є первинним бухгалтерським документом. Так, ТОВ «Юг-Резерв» перерахувало кошти у сумі 500000,00 грн на рахунок ФГ «СОТИ» на виконання договору поставки, а тому в останнього виник обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну. Відтак, твердження апелянта нібито про виконання договору поставки є хибним та не відповідає дійсності.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу зареєстровано судом 22.06.2026 за вх.№2539/26.
Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№2554/26 від 22.06.2026) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та клопотання (вх.№2555/26 від 22.06.2026) про відстрочення сплати судового збору.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі №916/3961/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3961/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
03.07.2026 матеріали справи №916/3961/21 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх.№2555/26 від 22.06.2026) про відстрочення сплати судового збору.
Крім того, цією ж ухвалою суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі №916/3961/21 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11267,94 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У межах встановленого ухвалою суду від 08.07.2026 строку, від скаржника надійшла заява (вх.№2539/26/Д1 від 15.07.2026) про усунення недоліків апеляційної скарги.
16.07.2026 від позивача надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
Також 16.07.2026 від скаржника надійшли заперечення на заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відхилено заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕЗЕРВ" проти відкриття апеляційного провадження. Поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі №916/3961/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі №916/3961/21. Встановлено учасникам справи строк до 25.08.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 25.08.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Призначено розгляд апеляційної скарги на 22.09.2026 о 10:30 год.
14.08.2026 від скаржника надійшло клопотання (вх.№2539/26/Д4) про долучення доказів, а саме повного тексту рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23.
Колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23 не є новим доказом в розумінні ГПК України. Рішення суду проголошується прилюдно, кожен має право на доступ до судових рішень, судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому, в даному випадку, вказане рішення не потребує окремого долучення до матеріалів справи, з огляду на що вказане клопотання скаржника залишається без розгляду.
24.08.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Разом із відзивом відповідачем заявлено клопотання (вх.№3466/26 від 24.08.2026) про призначення судової технічної експертизи документів та витребування доказів.
24.08.2026 відповідачем повторно подано клопотання (вх.№3462/26 від 24.08.2026) про призначення судової технічної експертизи документів та витребування доказів.
24.08.2026 скаржником також подано клопотання (вх.№3468/26 від 24.08.2026) про призначення судової технічної експертизи документів та витребування доказів.
Оцінка вказаним клопотанням про призначення експертизи та витребування доказів буде надана судом в мотивувальній частині цієї постанови.
25.08.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
26.08.2026 від скаржника надійшла відповідь на відзив (вх.№2539/26/Д7) та клопотання (вх.№3488/26) про витребування доказів.
Згідно із положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на подання скаржником відповіді на відзив та клопотання про витребування доказів поза межами строку, встановленого ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 про відкриття апеляційного провадження, та незаявленням клопотання про продовження такого строку, вказані заяви залишаються судом без розгляду.
15.09.2026 ОСОБА_1 та Фермерським господарством "СОТИ" подано заяви, в яких заявники просять забезпечити їм можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 задоволено вказані вище заяви та забезпечено представникам можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з положеннями частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі №912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 18.09.2023 у справі №914/1334/20, від 04.10.2023 у справі №910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 у справі №910/4552/23, від 10.06.2024 у справі №910/4552/23.
Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №922/5241/21 зазначено про необхідність уточнення шляхом відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункт 108) у частині посилання на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.
Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21).
Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у підпункті 9.18 постанови від 03.09.2025 у справі №910/2546/22.
Правила про преюдицію викладені у статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
За умовами частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20).
Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20).
Тобто за положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду.
Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 Господарського процесуального кодексу України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника або держави і які конкретно.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (постанови Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/10364/16, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21, від 14.09.2023 у справі №910/17544/20).
Колегія суддів зазначає, що своє право на апеляційне оскарження апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не залучено його до участі у справі як поручителя за основним зобов`язанням. При цьому, в подальшому оскаржуване рішення використано як беззаперечну преюдицію у іншій справі, де скаржник є одним із відповідачів.
Дослідивши зміст, мотиви та резолютивну частину оскаржуваного рішення апеляційний господарський суд зауважує, що вказаним рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 , оскільки предметом спору є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕЗЕРВ" до Фермерського господарства "СОТИ" про стягнення грошових коштів за укладеним між ними договором №552/08-19 від 14.08.2019 на поставку товару.
Так, вказаний договір було укладено між двома самостійними суб`єктами господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГ-РЕЗЕРВ" та Фермерським господарством "СОТИ", які є юридичними особами, що створені та діють відповідно до законодавства України.
При цьому, оскаржуваним судовим рішенням надано оцінку договору №552/08-19 від 14.08.2019, укладеному між сторонами спору, однак жодної правової оцінки договору поруки, про який зазначає скаржник, рішення суду не містить ні у мотивувальній, ні в резолютивній частині.
Разом з тим, апелянт, зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що він є поручителем, одночасно вказує, що він ніколи не укладав, не погоджував та особисто не підписував договір поруки.
Крім цього, колегія суддів наголошує, що у випадку існування основного зобов`язання забезпеченого порукою відповідно до частини першої статті 543 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що право на апеляційний перегляд судового рішення не є абсолютним та може бути реалізоване виключно у спосіб і межах, визначених процесуальним законом. Конституційна гарантія права на апеляційне оскарження кореспондується з обов`язком особи довести наявність процесуальної заінтересованості у перегляді судового рішення. В іншому випадку апеляційне провадження перетворювалося б на засіб абстрактного контролю законності судових рішень особами, які не є учасниками відповідних матеріальних правовідносин, що суперечить природі господарського судочинства як механізму вирішення конкретного приватноправового спору між визначеними суб`єктами.
Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21 фактично звузила підхід до тлумачення поняття "рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі" та наголосила, що судове рішення у приватноправовому спорі саме по собі не створює правових наслідків для інших осіб.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21, спрямована, зокрема, на недопущення підміни інституту апеляційного перегляду механізмом опосередкованого втручання у спір сторонніх осіб, які не є носіями спірного матеріального права чи обов`язку. Саме тому критерієм наявності права на апеляційне оскарження є не будь-який фактичний чи економічний інтерес у результаті розгляду справи, а виключно наявність прямого юридичного зв`язку між змістом резолютивної частини судового рішення та сферою суб`єктивних прав чи обов`язків особи, яка подає скаргу.
Так, як вже зазначалось, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено виключно питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором №552/08-19 від 14.08.2019, укладеного між сторонами спору.
Сам по собі факт наявності чи відсутності договору поруки, який не був предметом розгляду у справі №916/3961/21, не свідчить про те, що рішення суду у спорі між постачальником та покупцем ухвалене про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .
У даній справі відсутні будь-які ознаки того, що рішення місцевого господарського суду створює для ОСОБА_1 безпосередній юридичний обов`язок, змінює обсяг його правоздатності, позбавляє його права чи встановлює обов`язкові правила поведінки. Оскаржуване рішення не містить приписів, адресованих вказаній особі, не покладає на нього майнові чи немайнові обов`язки.
Суд також враховує, що тлумачення положень статей 17, 254 та 264 Господарського процесуального кодексу України повинно здійснюватися системно та у взаємозв`язку з принципом правової визначеності, який є складовою верховенства права. Надання права на апеляційне оскарження будь-якій особі, яка лише вбачає економічний, бюджетний чи управлінський інтерес у результаті вирішення спору, призвело б до стану постійної процесуальної невизначеності та унеможливило б досягнення остаточності судового рішення (res judicata), що несумісно із завданнями господарського судочинства.
Залучення особи до участі у справі після ухвалення рішення судом першої інстанції не може створювати новий самостійний об`єкт апеляційного перегляду або розширювати межі апеляційної юрисдикції, визначені процесуальним законом. Право на апеляційне оскарження у такому випадку виникає не внаслідок самого факту залучення особи до участі у справі, а виключно за наявності встановленої законом умови - якщо оскаржуваним рішенням реально та безпосередньо вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. Відсутність такого критерію виключає можливість продовження апеляційного розгляду незалежно від подальших процесуальних дій суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що закриття апеляційного провадження у даному випадку не позбавляє скаржника права на судовий захист у разі наявності самостійного спору щодо правомірності договору поруки, про який зазначає скаржник. Апелянт не позбавлений права оскаржувати вказаний договір, ініціюючи судовий процес. До того ж, оскаржуване судове рішення не містить жодної преюдиції щодо вказаного договору поруки. Натомість предметом розгляду у цій справі є виключно приватноправова вимога про стягнення заборгованості між сторонами за укладеним між ними договором поставки.
Інші доводи апеляційної скарги судова колегія залишає без розгляду, оскільки вони стосуються розгляду справи по суті, переоцінки обставин справи і доказів, та не обґрунтовують право скаржника на апеляційне оскарження рішення суду як особи, яка не була залучена до участі у справі, а рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Стосовно клопотань скаржника та відповідача про призначення експертизи та витребування доказів, колегія суддів зазначає, що оскільки апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника підлягає закриттю у зв`язку з тим, що оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та/або обов`язки апелянта не вирішувалося, підстави для розгляду зазначених клопотань відсутні.
Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 05.11.2020 у справі №912/837/19.
Керуючись ст. ст. 234, 235, п.3 ч.1 ст.264 ГПК України,
апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі №916/3961/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 28.09.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран