УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №320/33706/25
адміністративне провадження №К/990/41753/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Національного банку України
на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року
у справі №320/33706/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Національного банку України,
третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,
про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до адміністративного суду з позовом до Національного банку України, у якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України №459-рш «Про застосування до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України №460-рш «Про призначення тимчасової адміністрації у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та відсторонення органів управління Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» від управління».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, позов задоволено повністю.
29 червня 2026 року представник позивачів звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив стягнути з Національного банку України витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачами у суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 176834,25 грн, а саме по 58944,75 грн на користь кожного з позивачів.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року заяву задоволено частково та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 60000,00 грн, а саме по 20000,00 грн на користь кожного з позивачів.
Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Національний банк України 08 вересня 2026 року, тобто у межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
На обґрунтування касаційної скарги Національний банк України зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 134, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а також про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 та від 26 липня 2023 року у справі №160/16902/20.
Скаржник зазначає, що у наведених постановах Верховний Суд сформував висновок щодо застосування частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України, відповідно до якого право сторони подати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення докази на підтвердження розміру понесених судових витрат не є безумовним, оскільки можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору пов`язана з поданням стороною до закінчення судових дебатів відповідної заяви та наведенням причин неможливості подати такі докази до ухвалення судового рішення.
У контексті спірних правовідносин Національний банк України стверджує, що представник позивачів до ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року не обґрунтував причин неможливості подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до прийняття судом рішення по суті спору, а саме по собі повідомлення про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, на переконання скаржника, не є достатньою підставою для застосування передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України порядку.
Крім того, Національний банк України посилається на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, щодо необхідності під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу оцінювати критерій необхідності їх понесення.
У цьому контексті скаржник зазначає, що до заявлених позивачами витрат включено, зокрема, витрати часу на підготовку та подання процесуальних документів і клопотань, які, на переконання Національного банку України, не були необхідними для розгляду справи, а також на вчинення окремих технічних дій, пов`язаних із направленням та поданням документів. З огляду на це скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, визначаючи суму витрат, яка підлягає відшкодуванню, не надав належної оцінки необхідності відповідних витрат у контексті наведеного висновку Верховного Суду.
Національний банк України також посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №826/2184/17 та від 27 січня 2021 року у справі №826/1973/17, щодо особливостей захисту учасником юридичної особи прав та інтересів цієї юридичної особи.
Посилаючись на ці висновки, скаржник зазначає, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги стосувалися скасування одних і тих самих рішень Національного банку України та не містили окремих індивідуальних вимог кожного з позивачів. На переконання скаржника, за таких обставин правнича допомога надавалася у межах єдиного спору та була спрямована на досягнення одного процесуального результату, у зв`язку із чим сама участь у справі трьох позивачів не свідчить про необхідність пропорційного збільшення обсягу правничої допомоги та відповідного розміру витрат на її оплату.
Отже, Національний банк України вважає, що суд апеляційної інстанції, стягнувши витрати на професійну правничу допомогу окремо на користь кожного з трьох позивачів, не врахував зазначених висновків Верховного Суду та не встановив, чи зумовлювала участь кожного з позивачів необхідність надання окремого обсягу правничої допомоги і понесення відповідних додаткових витрат.
У касаційній скарзі Національний банк України просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї заяви.
Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, наведені на обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статті 134, частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України та доводів про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №826/2184/17, від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 27 січня 2021 року у справі №826/1973/17, від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 та від 26 липня 2023 року у справі №160/16902/20.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.
Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.
Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.
Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.
Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.
Крім того, Національний банк України звернувся до Суду з клопотанням про зупинення виконання додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі №320/33706/25 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року Національний банк України обґрунтовує необхідністю забезпечення його права на касаційне оскарження та недопущення стягнення присуджених цією постановою коштів до закінчення касаційного перегляду, оскільки у разі виконання оскаржуваного судового рішення та його подальшого скасування виникне необхідність учинення додаткових дій для повернення стягнутих коштів та відновлення порушеного права Національного банку України.
З метою забезпечення учасникам справи можливості висловити свою позицію щодо заявленого клопотання Суд вважає за необхідне встановити їм строк для подання відповідних заперечень.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі №320/33706/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про визнання протиправними та скасування рішень.
2. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №320/33706/25.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду заперечень щодо клопотання про зупинення виконання додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі №320/33706/25.
6. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.
7. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа