УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №420/1166/26
адміністративне провадження №К/990/38071/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року
у справі №420/1166/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕН КОМ ТОРГ»
до Державної інспекції архітектури та містобудування України
про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕН КОМ ТОРГ» (далі - ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ», позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України, відповідач, скаржник), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:
- визнати протиправними дії ДІАМ України щодо відмови (відхилення) від 26 грудня 2025 року №ОД122200702158-3 у внесенні відомостей про зміну даних коригування проєктної документації в Єдину державну електронну систему у сфері будівництва;
- визнати протиправною та скасувати відмову (відхилення) ДІАМ України від 26 грудня 2025 року №ОД122200702158-3 у внесенні змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 10 березня 2020 року №ОД122200702158 щодо об`єкта «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: м. Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 67»;
- зобов`язати ДІАМ України повторно розглянути запит коригування проєктної документації ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ» про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 10 березня 2020 року №ОД122200702158 щодо зазначеного об`єкта.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року позов задоволено в частині визнання протиправними дій ДІАМ України щодо відмови у внесенні відомостей про зміну даних від 26 грудня 2025 року в Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року визнано протиправною та скасовано відмову (відхилення) ДІАМ України від 26 грудня 2025 року №ОД122200702158-3 та зобов`язано ДІАМ України повторно розглянути запит коригування проєктної документації ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ» про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 10 березня 2020 року №ОД122200702158.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та додаткове рішення цього суду від 20 квітня 2026 року залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДІАМ України 12 серпня 2026 року звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з частковою несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
У межах строку для усунення недоліків касаційної скарги ДІАМ України звернулася до Суду із заявою про усунення недоліків касаційної скарги та надала документ, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 10649,60 грн.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, ДІАМ України усунуто недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
На обґрунтування підстави касаційного оскарження ДІАМ України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 6 частини четвертої та частини сьомої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), а також пунктів 3, 45, 60, 150 та додатка 5 до Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року №681 (далі - Порядок №681).
Скаржник указує, що відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 37 Закону №3038-VI підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень, пов`язаних із будівництвом, зокрема арешту, пов`язаного з користуванням відповідним об`єктом, заборони проведення будівельних робіт, обмеження користування земельною ділянкою тощо. Водночас згідно з додатком 5 до Порядку №681 арешт нерухомого майна не надає права на забудову земельної ділянки, реконструкцію, капітальний ремонт чи реставрацію об`єктів нерухомого майна.
ДІАМ України наголошує, що на момент звернення ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ» із запитом про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості про чинний арешт часток земельних ділянок, на яких розташований відповідний об`єкт будівництва, накладений у межах кримінального провадження. Суди попередніх інстанцій не встановили факту скасування, припинення або зміни цього арешту.
За твердженням скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили правове значення зареєстрованого арешту, фактично звівши його правові наслідки виключно до обмеження відчуження майна, та не врахували, що законодавство у сфері містобудування пов`язує наявність відповідних обтяжень речових прав із можливістю реалізації права на забудову.
Крім того, ДІАМ України зазначає, що суди помилково ототожнили внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт із технічною актуалізацією відомостей у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. На думку скаржника, дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, який посвідчує право замовника на виконання відповідних будівельних робіт, а тому внесення змін до такого документа є юридично значущою дією та має здійснюватися з урахуванням чинних обмежень і обтяжень відповідного нерухомого майна.
Скаржник також стверджує, що ДІАМ України, отримавши в порядку електронної інформаційної взаємодії відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про чинний арешт, не була наділена повноваженнями самостійно визначати обсяг, межі та правові наслідки арешту, накладеного судом у кримінальному провадженні. При цьому ДІАМ України не мала доступу до матеріалів відповідного кримінального провадження, а тому, за доводами скаржника, не могла самостійно встановлювати, чи поширювався арешт лише на відчуження майна, чи також на його користування, проведення будівельних робіт або вчинення інших дій щодо нього.
ДІАМ України також зазначає, що чинність договорів оренди земельних ділянок та раніше виданого дозволу на виконання будівельних робіт не припиняє і не змінює правового режиму зареєстрованого обтяження та не є підставою для його неврахування під час вирішення питання про внесення змін до дозвільного документа.
У зв`язку із цим скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 37 Закону №3038-VI та положень Порядку №681 у правовідносинах, за яких на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт будівництва, накладено та зареєстровано арешт, а суб`єкт містобудування звертається із заявою про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт.
Зокрема, на думку скаржника, потребує формування висновку Верховного Суду питання про те, чи може орган державного архітектурно-будівельного контролю внести зміни до дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкта, розташованого на земельній ділянці, стосовно якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано чинний арешт, якщо відповідно до Порядку №681 таке обтяження не надає права на забудову земельної ділянки, а уповноважений орган не має повноважень самостійно визначати межі та правові наслідки арешту, накладеного судом у кримінальному провадженні.
У касаційній скарзі ДІАМ України просить Верховний Суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ» у задоволенні позову в повному обсязі.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами положень пункту 6 частини четвертої та частини сьомої статті 37 Закону №3038-VI, пунктів 3, 45, 60, 150 та додатка 5 до Порядку №681 та формування відповідного правового висновку Верховним Судом.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.
Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.
Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.
Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.
Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.
Керуючись статтями 44, 45, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №420/1166/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕН КОМ ТОРГ» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.
2. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/1166/26.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.
6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа