КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Справа 133/1644/26
29.09.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Дем`янової Ж.М..
розглянувши заяву представника позивача за первісним позовом, адвоката Молчанової Н.В., у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, та зустрічним позовом ОСОБА_3 , представник - адвокат Потапов Іван Ігорович, до ОСОБА_1 треті особи Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, відібрання малолітньої дитини та визначення її місця проживання разом із батьком, про відвід судді, -
встановив:
У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області перебуває зазначена цивільна справа.
До суду 25 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача за первісним позовом, адвоката Молчанової Н.В., про відвід головуючої судді Дем`янової Ж.М.
Заяву про відвід судді представник позивача обґрунтовує незгодою з ухвалою суду від 22 вересня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні її заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо стягнення аліментів.
На думку заявника, постановляючи зазначену ухвалу, суд неправильно застосував положення частини третьої статті 166 Сімейного кодексу України та не врахував принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений статтями 2, 13 ЦПК України.
Заявник посилається на те, що позивач має право на власний розсуд розпоряджатися своїми процесуальними правами, у тому числі подати заяву про залишення позову або його частини без розгляду, а відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд у такому випадку зобов`язаний постановити відповідну ухвалу.
Представник позивача вважає, що частина третя статті 166 СК України не позбавляє позивача права розпоряджатися заявленою вимогою про стягнення аліментів, а висновок суду про неможливість залишення цієї вимоги без розгляду є неправильним застосуванням норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним заявник вважає, що дії судді при постановленні ухвали від 22 вересня 2026 року свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості та об`єктивності, і є підставою для відводу судді.
Крім того, заявник посилається на те, що суддею Дем`яновою Ж.М. раніше розглядалася заява представника ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову, за результатами розгляду якої 9 липня 2026 року постановлено ухвалу у справі № 133/1644/26, якою заяву задоволено частково та встановлено тимчасовий порядок спілкування ОСОБА_3 з малолітньою донькою.
Заявник вважає, що при постановленні зазначеної ухвали судом не було належним чином враховано інтереси дитини та наведені ним обставини щодо характеру відносин між батьком і дитиною.
Водночас постановою Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2026 року ухвалу суду першої інстанції змінено в частині порядку та часу спілкування батька з дитиною, зокрема встановлено можливість спілкування шляхом відеозв`язку тривалістю 30 хвилин двічі на тиждень.
На думку заявника, зміна апеляційним судом ухвали від 9 липня 2026 року свідчить про те, що при її постановленні судом першої інстанції не було належним чином перевірено обставини справи та враховано інтереси малолітньої дитини. У зв`язку з цим заявник вважає, що зазначені обставини в сукупності з іншими доводами викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Дем`янової Ж.М.
На підставі наведеного заявник, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 36, частини другу статті 39, статті 40, 41 ЦПК України, просить задовольнити заяву про відвід судді Дем`янової Жанни Миколаївни та передати справу для розгляду іншому судді.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи заяви про відвід, дійшов такого висновку.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому разі судове засідання не проводиться.
Частиною другою статті 40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини сьомої статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Згідно з частиною восьмою статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи в судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Судом не встановлено підстав, які зумовлювали б необхідність повідомлення учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
За змістом частин третьої та четвертої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази наявності обставин, передбачених статтями 36, 37 цього Кодексу.
Право на відвід судді є процесуальною гарантією забезпечення розгляду справи незалежним та безстороннім судом.
Водночас саме по собі суб`єктивне сприйняття учасником справи дій судді як упереджених не є достатнім для відводу, якщо такі побоювання не мають об`єктивного підтвердження.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що безсторонність суду оцінюється за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
Особиста безсторонність судді презюмується, доки не надано доказів протилежного, тоді як за об`єктивним критерієм з`ясовується, чи існують факти, які можуть викликати обґрунтовані сумніви у безсторонності суду або судді. При цьому позиція заінтересованої особи має значення, однак не є вирішальною; визначальним є те, чи можуть відповідні побоювання вважатися об`єктивно обґрунтованими (рішення у справах «Білуха проти України», «Олександр Волков проти України»).
Отже, для висновку про наявність підстав для відводу необхідно встановити конкретні обставини, які за об`єктивними критеріями можуть свідчити про упередженість або необ`єктивність судді.
Оцінюючи доводи заявника, суд виходить із такого.
Основним доводом заяви про відвід є незгода представника позивача з ухвалою суду від 22 вересня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо стягнення аліментів.
Водночас питання правильності застосування судом положень частини третьої статті 166 СК України, статей 2, 13, 257 ЦПК України та оцінка правильності висновків, викладених в ухвалі від 22 вересня 2026 року, стосуються законності та обґрунтованості відповідного процесуального рішення, а не особистої безсторонності судді.
Незгода учасника справи з процесуальним рішенням судді, у тому числі з правовою оцінкою заявлених вимог та застосуванням норм матеріального чи процесуального права, відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу судді.
Перевірка правильності застосування судом норм права та обґрунтованості процесуальних рішень здійснюється у встановленому законом порядку під час їх перегляду судом відповідної інстанції, а не шляхом вирішення питання про відвід судді.
Таким чином, доводи заявника щодо неправильного, на його думку, застосування судом положень частини третьої статті 166 СК України та норм ЦПК України не свідчать про наявність обставин, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Не є підставою для відводу і посилання заявника на постановлення суддею Дем`яновою Ж.М. ухвали від 9 липня 2026 року у справі № 133/1644/26.
Заявник фактично висловлює незгоду з висновками суду, викладеними у зазначеній ухвалі, та вважає, що при її постановленні судом першої інстанції не було належним чином враховано інтереси малолітньої дитини.
Разом із тим постановою Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2026 року ухвалу від 9 липня 2026 року було змінено в частині порядку та часу спілкування батька з дитиною.
Сам факт зміни або скасування судом апеляційної інстанції судового рішення не свідчить про упередженість судді, який постановив це рішення, та не є доказом його особистої заінтересованості чи необ`єктивності.
Правильність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 9 липня 2026 року була предметом перевірки судом апеляційної інстанції, за результатами якої ухвалу змінено. Отже, наведена заявником обставина є реалізацією передбаченого законом механізму судового контролю за рішеннями суду першої інстанції та сама по собі не може свідчити про наявність підстав для відводу судді.
Інших обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість судді Дем`янової Ж.М. у результаті розгляду справи, її особисту упередженість щодо учасників справи, наявність родинних чи інших передбачених законом зв`язків або інші обставини, які об`єктивно могли б викликати сумнів у її безсторонності, заявником не наведено та судом не встановлено.
При цьому сама по собі незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді, його правовою позицією щодо застосування норм законодавства або результатами розгляду інших заяв не є належним доказом упередженості судді.
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені у заяві про відвід обставини не підтверджують існування об`єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді Дем`янової Ж.М., а тому не можуть бути підставою для її відводу відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Водночас суд зазначає, що право учасника справи на оскарження процесуальних рішень суду не обмежується поданням заяви про відвід.
Незгода з ухвалою суду від 22 вересня 2026 року та з висновками, викладеними в ухвалі від 9 липня 2026 року у справі № 133/1644/26, може бути реалізована заявником шляхом використання передбачених процесуальним законом засобів оскарження, за наявності передбачених законом підстав.
Таким чином, судом не встановлено обставин, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, які б свідчили про необ`єктивність чи упередженість судді Дем`янової Ж.М. або створювали об`єктивно обґрунтовані сумніви щодо її безсторонності.
За таких обставин заява про відвід судді Дем`янової Ж.М. є необґрунтованою.
Разом із тим відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 44, 260 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву представника позивача за первісним позовом, адвоката Молчанової Н.В., про відвід головуючої судді Дем`янової Жанни Миколаївни від розгляду цивільної справи - визнати необґрунтованою.
Передати заяву про відвід судді Дем`янової Ж.М. для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА