ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/11071/23 (910/13246/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Доманської М.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника позивача - Дороженко М.О.,
представника відповідача - адвоката Кошарського О.В.,
представника третьої особи АТ "Державний ощадний банк України" - адвоката Саковець І.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 07.07.2026 (суддя Івченко А.М.)
у справі № 910/11071/23 (910/13246/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Дочірнє підприємство "БЦТ", Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited), Приватне акціонерне товариство "МХП",
про витребування майна,
в межах справи № 910/11071/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика",
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11071/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", у якій щодо боржника застосовано процедуру розпорядження майном згідно з ухвалою від 09.04.2012.
У жовтні 2025 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" про витребування із чужого незаконного володіння майна - адміністративно-складського єдиного майнового комплексу, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, село Крюківщина, вулиця Асканія, будинок 1А-Б-В-Г (далі - спірне майно).
Позов мотивований тим, що Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" як іпотекодержатель неправомірно здійснило звернення стягнення на спірне майно, зареєструвавши за собою право власності, та відчужило це майно за договором купівлі-продажу на користь Дочірнього підприємства "БЦТ". В подальшому право власності на спірне майно перейшло до компанії Драгон Капітал Інвестментс Лімітед, а згодом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" за результатами публічних торгів.
07 липня 2026 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, яке є предметом спору та перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті".
Заява мотивована тим, що з огляду на затягування відповідачем розгляду даної справи (розгляд триває понад 6 місяців) існує висока ймовірність відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що очевидно істотно ускладнить можливість захисту та відновлення порушених прав позивача в судовому порядку обраним ним способом - шляхом повернення спірного майна законному власнику.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/11071/23 (910/13246/25) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про забезпечення позову та накладено арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" майно, а саме: адміністративно-складський єдиний майновий комплекс з допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 21 461,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491988132080, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Крюківщина, вулиця Асканія, будинок 1А-Б-В-Г, на земельній ділянці, кадастровий номер: [номер приховано]:04:001:5700, площею 4,9752 га.
Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з наявності зв`язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову щодо накладення арешту на спірне майно і предметом спору у даній справі, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законного власника цього майна, який вирішується в судовому порядку, і тому до вирішення такого спору подальше відчуження спірного майна (у випадку задоволення позову, пред`явленою вимогою за яким є витребування майна) може призвести до суттєвого порушення майнових прав позивача, нанесення йому значних збитків та необхідності понесення додаткових витрат для відновлення в подальшому цих прав на таке майно (в т.ч. обумовленими необхідністю звернення з новими позовами до суду, адже у випадку зміни відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника спірного майна існуватиме необхідність у зміні відповідача/залученні співвідповідача за поданим заявником позовом та зміні предмету, можливість чого обмежена часом проведення підготовчого провадження в суді першої інстанції).
За висновком суду першої інстанції, накладення на даній стадії арешту на спірне майно буде спрямовано на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу захисти свої майнові права обраним шляхом, можливість чого, за відсутності відповідного арешту, може бути нівельовано подальшим відчуження за час вирішення відповідного спору.
Суд першої інстанції також врахував, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останнього його прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, здійснення чого наразі підтверджується триваючими правовідносинами оренди з ПрАТ "МХП", а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд першої інстанції погодився з доводами позивача відносно того, що у випадку задоволення його позову факт відчуження спірного майна на створений за рахунок внесків великої кількості фізичних осіб інвестиційний фонд зумовить до можливого порушення в подальшому прав та інтересів такого значного кола осіб, у зв`язку з чим є доцільним збереження за час розгляду даної справи суб`єктного складу їх учасників, на що і буде направлено відповідний арешт.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні питання необхідності вжиття заходів забезпечення позову в якості гарантії отримання в послідуючому позивачем ефективного захисту його порушених прав (у випадку задоволення позову - вимоги про витребування майна) судом не досліджуються доводи по суті спору, зокрема, відносно аспекту добросовісності відповідача як набувача спірного майна та його пов`язаності з групою компаній Драгон Капітал. В цьому випадку, суд виходив виключно із доводів та доказів заявника відносно обставин існування ймовірності подальшого відчуження спірного майна на користь інших осіб за час розгляду справи, які в даному випадку з огляду на обґрунтований аналіз практики володіння подібним майном групою компаній Драгон Капітал, історію перепродажу спірного майна та відсутність будь-яких обмежень в розпорядженні відповідачем спірним майном видались суду досить вірогідними.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову ТОВ "ТЛК "Арктика" у справі №910/11071/23 (910/13246/25).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 про забезпечення позову у справі № 910/11071/23 (910/13246/25) постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі відповідач не погодився з доводами заяви про забезпечення позову щодо пов`язаності ТОВ "ОВЛ Проперті" із групою компаній Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited), проведення ТОВ "ОВЛ Проперті" будь-яких перемовин із інвестиційною компанією Inzhur. На переконання скаржника, суд прийняв за дійсне вигадані позивачем обставини без надання їм будь-якої правової оцінки та не забезпечив ТОВ "ОВЛ Проперті" можливість висловитись. Оскільки оскаржувана ухвала від 07.07.2026 не містить логічного та змістовного обґрунтування вигаданого і нічим не підкріпленого припущення, то за висновком скаржника, підлягає скасуванню.
Також скаржник у апеляційній скарзі посилається на суперечливу поведінку та недобросовісність позивача та пов`язаних з ним осіб.
За твердженням скаржника, ТОВ "ТЛК "Арктика" в усіх ініційованих судових спорах активно заявляє про змову якихось невідомих осіб, незаконність вибуття із його власності нерухомого майна, одночасно з тим замовчуючи реальні та фактичні обставини, перекручуючи їх на свій лад та звинувачуючи усіх навколо. Наголошує, що ТОВ "ТЛК "Арктика" в період володіння майном самостійно та без будь-якого утиску неодноразово передавало майно в іпотеку, зокрема ПАТ "Златобанк" та АТ "Ощадбанк" (про що стало відомо Товариству із судових спорів, до яких останнє було долучене після набуття права власності) та за жодним із кредитних договорів, які забезпечувались іпотекою не розрахувалось, у зв`язку з чим майно і вибуло із його власності.
Питання правомірності звернення стягнення на нерухоме майно та його вибуття із власності ТОВ "ТЛК "Арктика" на користь іпотекодержателя було предметом дослідження в цілому ряді судових спорів, зокрема у справі №910/15190/20 ініційованій ТОВ "ТЛК "Арктика" про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №53999200/24 від 23.05.2017 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2172 від 24.05.2017, в межах якої в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю (постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 та постанова Верховного Суду від 21.03.2023).
ТОВ "ТЛК "Арктика" та його "контролери" є непослідовними в доведенні до суду всіх фактичних обставин справи, посилаючись виключно на вигідні для себе судові рішення, замовчуються результати самостійно ініційованих судових спорів, які повністю дискредитують та спростовують твердження позивача, в частині аргументів про незаконне та протиправне вибуття нерухомого майна із його власності на користь АТ "Ощадбанк".
Скаржник наголошує, що Товариство (як добросовісний власник) не мало жодних намірів вчиняти будь-які дії відносно майна (зокрема відчуження), оскільки зазначене буде мати наслідком відповідальність обумовлену законом, вплине на ділову репутацію групи компаній EBS та її бенефіціарних власників і посадових осіб, та дискредитує останніх в очах суду. ТОВ "ТЛК "Арктика" та його контролери випускають із виду, що взаємовідносини між суб`єктами господарювання можуть і повинні будуватись на засадах справедливості, добросовісності та розумності, оскільки це їм не притаманно, і вигадана (що є за своєю правовою природою введенням суду в оману) історія щодо перемовин Товариства із якимось інвестиційним фондом тому пряме підтвердження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті", розгляд справи призначено на 01.09.2026.
Третя особа - Приватне акціонерне товариство "МХП" у відзиві просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про забезпечення позову у справі № 910/11071/23 (910/13246/25).
Третя особа - АТ "Державний ощадний банк України" у відзиві також просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про забезпечення позову відмовити повністю.
01.09.2026 в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.09.2026.
В судовому засіданні 22.09.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Позов пред`явлено боржником з метою повернення належного йому майна з чужого незаконного володіння відповідача, яке, як стверджує позивач, вибуло з його власності протиправним шляхом, в результаті незаконного звернення стягнення на спірне майно іпотекодержателем (Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України") за іпотечним договором та в подальшому відчужене на користь третіх осіб. Тобто, власники спірного майна неодноразово змінювались від дня виникнення спірних правовідносин - з травня 2017 року.
Основним доводом заяви позивача про забезпечення позову, з яким погодився суд першої інстанції, є ймовірність відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що очевидно істотно ускладнить можливість захисту та відновлення порушених прав позивача в судовому порядку обраним ним способом - шляхом повернення спірного майна законному власнику в разі задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що накладення арешту саме на спірне майно є вжиттям заходу забезпечення позову, який є співмірним та безпосередньо пов`язаним із предметом спору. Вжиття цього заходу гарантує збереження балансу інтересів сторін та не призводить до невиправданого обмеження прав інших осіб.
Позивач надав належні та достатні докази (зокрема, щодо неодноразової зміни титульного власника майна у короткий проміжок часу), які свідчать про наявність реального спору між сторонами та обґрунтовану ймовірність відчуження спірного майна на користь третіх осіб до завершення розгляду справи. Зазначені обставини вказують на наявність реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими та відхиляються судом.
Колегія судів виходить з того, що забезпечення позову у вигляді арешту є тимчасовим обмеженням, яке не вирішує спір по суті, а лише зберігає існуючий стан речей до ухвалення рішення по суті спору, що запобігає виникненню нових судових спорів між позивачем та третіми особами з приводу фактичного володіння спірним майном.
На переконання суду, в даному випадку інтерес позивача у забезпеченні майбутнього виконання судового рішення переважає над тимчасовими незручностями відповідача, пов`язаними з обмеженням права розпоряджатися спірним майном, оскільки право володіння та користування у відповідача залишається.
При цьому, накладення арешту на спірне майно не завдасть шкоди чи збитків відповідачу, а також не позбавить його конституційних прав на володіння та користування спірним майном, здійснення господарської діяльності чи отримання доходів від його використання шляхом передачі в орендне користування тощо. Вказаний захід лише тимчасово обмежує право відповідача на відчуження майна на користь третіх осіб, що унеможливлює, відповідно, подальшу зміну його правового статусу та запобігає необхідності залучення нових співвідповідачів у майбутньому.
Скаржник не наводить доводів про порушення його прав володіння та користування спірним майном у зв`язку з накладенням арешту, при цьому посилається на відсутність намірів розпоряджатись цим майном. Тобто, таке право, на яке накладено обмеження, в цьому випадку не порушене.
Слід зазначити, що сама по собі наявність арешту у державному реєстрі не перешкоджає фізичному знаходженню спірного майна у фактичного володільця, а лише встановлює межі його правової поведінки, що є допустимим втручанням у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з метою забезпечення інтересів правосуддя).
Колегія суддів наголошує, що арешт майна за своєю суттю є тимчасовим обмеженням, спрямованим передусім на забезпечення незмінності правового положення майна та запобігання зміні фактичних обставин до ухвалення остаточного рішення у справі. Метою ж забезпечення позову у спорах про захист права власності є саме недопущення фізичного або юридичного вибуття майна з-під контролю суду.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Ураховуючи, що спірне майно станом на дату подання позову перебувало у власності відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на спірне майно.
Доводи апеляційної скарги в своїй основі зводяться лише до заперечень позовних вимог, що виходить за межі розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення по суті спору. В той час як провадження у цій справі наразі перебуває на стадії підготовчого засідання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про забезпечення позову правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з`ясував дійсні обставини справи, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/11071/23 (910/13246/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 30.09.2026.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді М.Л. Доманська
В.О. Пантелієнко