ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 303/5830/26 пров. № А/857/42995/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
за участю секретаря судових засідань - Демидюк О.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року (головуючий суддя: Мирошниченко Ю.М., місце ухвалення - м. Мукачево) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції про скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 , 30.06.2026 звернулася до суду з позовом, в якому, просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕГА № 1816076 від 08 липня 2025 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовує позов тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки висновок поліцейського про здійснення нею завідомо неправдивого виклику поліції не підтверджений належними та допустимими доказами. Позивачка зазначає, що звернулася на спеціальну лінію « 102» із повідомленням про можливе викрадення належного їй радіо, будучи переконаною у достовірності повідомленої інформації та необхідності реагування працівників поліції. На її думку, сама по собі непідтвердженість повідомлення під час перевірки не свідчить про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183 КУпАП, оскільки відповідачем не доведено обов`язкову ознаку цього правопорушення - завідомість неправдивого повідомлення.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року позов задоволено.
Скасовано постанову серії ЕГА № 1816076 від 08 липня 2025 року, винесену капітаном поліції батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Данилом Іваном Івановичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що саме прибуття інспектора на місце та встановлення повної відсутності обставин виклику є головним доказом завідомо неправдивих дій особи. Невідповідність повідомлених даних реальному стану речей прямо вказує на суб`єктивну сторону правопорушення - усвідомлення особою неправдивості своїх дій та бажання ввести в оману правоохоронну службу. Таким чином, суд першої інстанції проігнорував обставину, яка має вирішальне процесуальне значення для розгляду цієї справи, що само по собі є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки без встановлення наявності правових підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду вирішення спору по суті є передчасним та таким, що ухвалене з істотним порушенням норм процесуального права
Позивачка, 28.09.2026 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила апеляційну скаргу відхилити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕГА № 1816076 від 08 липня 2025 року позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності зазначено те, що позивачка здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, повідомивши про викрадення належного їй радіо, хоча під час перевірки така подія не підтвердилася.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами наявність у діях позивачки всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183 КУпАП.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Тобто, зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд апеляційної зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення, визначеного ст. 183 КУпАП, яке інкримінується позивачу, полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , 08.07.2025 вчинила завідомо неправдивий виклик поліції, зокрема, повідомила, що у неї викрали радіо, хоча насправді такої події не було, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Однак, з висновками оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, позивач покликається на те, що ця постанова є необґрунтованою та незаконною, а накладення адміністративного стягнення на нього є безпідставним, оскільки позивачка телефонувала на номер « 102» у зв`язку з тим, що у неї викрали радіо.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем не надано доказів, які саме заходи вживалися працівниками поліції, які надали правові підстави для висновку про неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції.
Тобто, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що поліцейським, перед винесенням відносно позивачки постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, було перевірено та надано належну правову оцінку обставинам, які зумовили позивачку 08.07.2025 зателефонувати на лінію «102».
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суб`єктивна сторона правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, характеризується наявністю прямого умислу. Тобто, особа, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає безпідставного виїзду на місце виклику працівників поліції.
Разом з тим, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту наявності у позивачки прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки такий виклик був зумовлений суб`єктивним сприйняттям позивача загрози його безпеці.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 183 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки доказів вчинення позивачем завідомо неправдивого виклику поліції відповідачем не надано, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Щодо покликання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що такий не пропущений, оскільки про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо лише після звернення до ВДВС у м. Мукачево, зокрема - 19.06.2026.
Таким чином, апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 286, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року у справі № 303/5830/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 30.09.26