Постанова № 140228248 у справі № 504/5042/23 від 23.09.2026

Постанова від 23.09.2026 у господарській справі № 504/5042/23 (категорія «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000)»). Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд, суддя Богатир К.В.

Справа	№ 504/5042/23
Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя	Богатир К.В.
Форма рішення	Постанова
Форма судочинства	Господарське
Категорія	Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000)
Дата ухвалення	23.09.2026
Надійшло до реєстру	01.10.2026
Оригінал	reyestr.court.gov.ua/Review/140228248

Сторони-компанії

ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» учасник, ЄДРПОУ 31502667
ФГ «СОТИ» учасник, ЄДРПОУ 33976497

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 504/5042/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - адвокат Соколов Д.С.

ОСОБА_1 - особисто

Від ОСОБА_2 - адвокат Ставніченко М.В.

Від Фермерського господарства «Соти» - Корчагін П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026, суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 08.06.2026

по справі №504/5042/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ»

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Фермерського господарства «Соти»,

про стягнення заборгованості за договорами поруки солідарно, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» у листопаді 2023 року звернулося до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 625 996,86 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що між ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» та Фермерським господарством «СОТИ» укладено 14.08.2019 договір поставки № 552/08-19, у зв`язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21 стягнуто на користь позивача 625 996,86 грн заборгованості.

Поряд із наведеним, 15.08.2019 між ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено окремі договори поруки № 15/19/1, № 15/19/3 та № 15/19/2 відповідно, за якими останні поручилися за виконання Фермерським господарством «СОТИ» зобов`язань за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019.

З огляду на те, що станом на час звернення з позовом Фермерське господарство «СОТИ» зобов`язання не виконало, у тому числі в процесі примусового виконання судового рішення, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» просило солідарно стягнути з поручителів 625 996,86 грн заборгованості.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Фермерського господарства «СОТИ», про стягнення заборгованості за договорами поруки солідарно задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 625 996,86 грн заборгованості; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 625 996,86 грн заборгованості; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 625 996,86 грн заборгованості; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 3 129,98 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 3 129,98 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 3 129,98 грн витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості ФГ «СОТИ» підтверджено судовим рішенням у справі № 916/3961/21, ухваленим за наслідками розгляду спору про стягнення заборгованості за порушення зобов`язання щодо своєчасної поставки товару після отримання передоплати. Відповідачі як поручителі не підтвердили виконання забезпеченого порукою зобов`язання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з них заявленої заборгованості.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23.

На думку апелянта, рішення Господарського суду Одеської області від 28 травня 2026 року у справі № 504/5042/23 було ухвалено незаконним (неповноважним) складом суду, що є підставою для його безумовного скасування.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів, що призвело до неповноти з`ясування обставин справи та унеможливило встановлення істини.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не надав належної правової оцінки факту припинення поруки за Договорами поруки №№ 15/19/1, 15/19/2, 15/19/3 від 15 серпня 2019 року, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме статті 559 Цивільного кодексу України.

Апелянт вказує, що 16 грудня 2020 року Кредитор (ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ») в односторонньому порядку видав Гарантійний лист, яким зобов`язався не пред`являти вимоги за основним зобов`язанням (аграрною розпискою / договором поставки) до 15 серпня 2021 року. Зазначений Гарантійний лист фактично змінив строк виконання основного зобов`язання, перенісши його на рік уперед. Будь-якої згоди (письмової чи у формі додаткових угод) на продовження строку дії поруки чи зміну строку основного зобов`язання Поручителі Кредитору не надавали. З огляду на те, що Кредитор без згоди Поручителів продовжив строк виконання основного зобов`язання до 15.08.2021 року, порука за вказаними договорами є припиненою з моменту такої зміни.

На думку апелянта, кредитор втратив право вимоги до Поручителів, а порука є припиненою, що є самостійною матеріально-правовою підставою для повної відмови в задоволенні позову.

Апелянт також зазначив, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами Позивача (ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ») та поклав в основу свого рішення обставини, встановлені Господарським судом Одеської області у справі № 916/3961/21 за позовом до головного боржника - ФГ «СОТИ» . Суд першої інстанції помилково визнав ці факти преюдиційними (такими, що не потребують доказування) щодо Поручителів.

На переконання апелянта, Господарський суд Одеської області у цій справі був зобов`язаний дослідити всі факти та докази заново й безпосередньо, а не посилатися на рішення у справі № 916/3961/21 . Сліпе копіювання висновків з процесу, де Поручителі не мали права голосу, є грубим порушенням ч. 4 ст. 75 ГПК України та принципу змагальності сторін.

Апелянт також зазначив, що суд першої інстанції формально послався на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03 червня 2024 року (абзац 42 Постанови ВС від 17.12.2025 у цій справі), зазначивши, що Поручителі є солідарними боржниками з основним боржником, а тому з них слід стягнути кошти. Проте суд першої інстанції повністю перекрутив та проігнорував правову суть цього висновку найвищої судової інстанції.

Апелянт послався на те, що виокремивши стягнення повної суми заборгованості у три самостійні абзаци (пункти) резолютивної частини, суд першої інстанції створив пряму загрозу безпідставного збагачення Позивача. Виокремлення судом трьох самостійних стягнень замість одного спільного солідарного є прямим свідченням незаконності, дефектності та внутрішньої суперечливості резолютивної частини судового рішення, що є самостійною підставою для його скасування в апеляційному порядку.

Крім того, апелянт зазначив, що під час розгляду попередньої справи № 916/3961/21 проти самого господарства Позивач навмисно приховав від суду наявність Податкової накладної № 25 від 16.08.2019 року, підписаної керівником ФГ «СОТИ» Корчагіним П.М. та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), відповідно до якої головний боржник здійснив постачання товару («Ріпак 1-го класу врожаю 2020 р.» у кількості 62.5 тонн) на загальну суму 500 000,00 грн (у тому числі ПДВ 83 333,33 грн) на користь Отримувача - ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ», чим ввів суд в оману та штучно створив преюдицію «існування боргу». Оскільки Поручителі не брали участі у тому процесі, вони мають право на повне спростування цих обставин зараз.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 28 травня 2026 року у справі № 504/5042/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23.

Позивач вказав, що під час судових засідань у суді першої інстанції, в яких апелянт брав участь у режимі відеоконференції, він сам зазначав, що довіряє складу суду, тому посилання на ці обставини в апеляційній скарзі, на думку позивача, суперечать поведінці апелянта.

Позивач вказав, що ним було надано для огляду суду всі договори, копії яких додано до позовної заяви, у тому числі договір поставки № 552/08-19 від 14.08.2019. Зазначені докази були враховані судом першої інстанції. Крім того, сума заборгованості за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21, яке набрало законної сили.

Позивач зазначив, що апелянт не навів жодного вмотивованого аргументу на підтримку клопотання, яке ґрунтується виключно на припущеннях, та не надав свого примірника договору поставки ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні разом з апеляційною скаргою. Крім того, апелянт є кінцевим бенефіціарним власником і одночасно директором ФГ «СОТИ», залученого до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. ФГ «СОТИ» також не надало заперечень щодо договору поставки та свого примірника договору, що, на думку позивача, свідчить про затягування судового процесу. Ці обставини були враховані судом першої інстанції під час вирішення клопотання про призначення судово-технічної експертизи.

Позивач вказав, що строк пред`явлення позову до поручителів продовжено на період дії карантину, а тому, на його думку, він спливає 30.06.2026.

Позивач вважав, що суд першої інстанції правильно, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно застосував норми матеріального і процесуального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись викладеним вище, позивач просив відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-технічної експертизи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі № 504/5042/23 - без змін.

Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

03.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій він не погодився з доводами позивача, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що, на його думку, спрямовані на введення суду апеляційної інстанції в оману.

Апелянт зазначив, що розгляд справи суддею ОСОБА_4 одноособово після повернення матеріалів із Касаційного цивільного суду без автоматизованого розподілу є незаконним. На його переконання, усні заяви про довіру до складу суду не мають правового значення, оскільки порядок визначення складу суду встановлено імперативними нормами процесуального права, а розгляд справи неповноважним складом суду є безумовною підставою для скасування рішення відповідно до пункту 1 частини третьої статті 277 ГПК України.

Щодо посилання позивача на рішення у справі № 916/3961/21 апелянт наголосив, що ОСОБА_1 та інші фізичні особи-поручителі не брали участі у цій справі. Він також послався на постанову Верховного Суду від 17.12.2025 у цій справі, вказуючи, що наявність судового рішення щодо головного боржника не позбавляє поручителя права на самостійний захист, перевірку доказів та висунення заперечень.

Апелянт наполягав на необхідності судово-технічної експертизи договору поставки № 552/08-19, оскільки вважає, що перші сторінки договору, які містять умови про штраф у розмірі 15 %, могли бути підмінені. На його думку, ці сторінки не містять підписів або печаток сторін і скріплені лише канцелярським степлером. Також апелянт послався на те, що позивач визнав наявність оригіналу договору у своєму володінні, та зазначив, що такі обставини можуть бути перевірені лише за допомогою експертизи.

Крім того, ОСОБА_1 послався на податкову накладну № 25 від 16.08.2019, яка, за його твердженням, підтверджує поставку ФГ «СОТИ» товару - ріпаку 1-го класу - на суму 500 000,00 грн на користь ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ». На переконання апелянта, позивач не може визнавати реальність цієї господарської операції у відносинах з податковими органами та водночас заперечувати її у спорі з поручителями.

Апелянт також заперечив проти доводів щодо продовження строку пред`явлення вимоги до поручителів на період карантину, розмежовуючи строк позовної давності та строк існування поруки. Він вказав, що гарантійним листом № 192/1 від 16.12.2020 позивач в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання без згоди поручителів, що, на його думку, є підставою для припинення поруки.

На думку апелянта, формулювання резолютивної частини рішення суду першої інстанції, яким повну суму боргу стягнуто окремо з кожного відповідача, створює загрозу повторного стягнення однієї й тієї самої суми. Він також зазначив, що усні висловлювання під час відеоконференцій не можуть обмежувати його право на апеляційний перегляд судового рішення.

Окремо ОСОБА_1 заперечив проти заявлених позивачем орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, вважаючи їх неспівмірними та непідтвердженими розрахунками. У зв`язку з наведеним він просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі № 504/5042/23 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» у повному обсязі.

Додаткові пояснення у справі.

Крім того, до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначив, що 22.09.2026 у справі № 916/3961/21 Південно-західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження за його скаргою. Закриваючи провадження, суд зазначив, що рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21 не вирішувало питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 як фізичної особи-поручителя.

ОСОБА_2 вказав, що оскільки сам апеляційний суд ухвалою від 22.09.2026 р. констатував, що судове рішення 2022 року стосовно Головного боржника (ФГ «СОТИ») не зачіпає та не встановлює жодних обов`язків для ОСОБА_2 , це рішення апріорі втрачає ознаки преюдиціальності у справі поручителів № 504/5042/23.

ОСОБА_2 зазначив, що оскільки преюдиція рішення 2022 року повністю анульована самим судом апеляційної інстанції, Позивач (ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ») зобов`язаний доводити факт та розмір заборгованості за основним зобов`язанням на загальних підставах - через первинні документи.

За таких обставин, з метою встановлення істини та перевірки слідів повторного скріплення паперів степлером і відповідності тонеру принтера, призначення судово-технічної експертизи документів відповідно до статті 99 ГПК України є єдиним законним способом вирішення цього спору. Суд не може ухилитися від її призначення, посилаючись на «старе дослідження 2022 року», оскільки право Поручителів на дослідження цього доказу є абсолютним і реалізується вперше.

З огляду на це, ОСОБА_2 просив визнати відсутність преюдиціальності рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21 щодо нього та інших поручителів, а також задовольнити клопотання апелянта, витребувати у ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» оригінал договору поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 і призначити у справі судово-технічну експертизу документів.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №504/5042/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №504/5042/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №504/5042/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 (вх.2629/26 від 25.06.2026); розстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 у сумі 11 267,94 грн на три рівні платежі наступним чином: до 25.07.2026 необхідно сплатити перший платіж у сумі 3 755,98 грн; до 25.08.2026 необхідно сплатити другий платіж у сумі 3 755,98 грн; до 25.09.2026, але не пізніше розгляду справи судом апеляційної інстанції, необхідно сплатити третій платіж у сумі 3 755,98 грн; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.07.2026; призначено справу №504/5042/23 до розгляду на 03.09.2026 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; запропоновано учасникам справи у строк до 27.07.2026 надати свої міркування або заперечення щодо клопотань ОСОБА_1 про призначення експертизи та витребування доказів; зобов`язано ОСОБА_1 надати до Південно-західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 повернуто без розгляду.

03.09.2026 у судовому засіданні прийняли участь ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2 - особисто та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - адвокат Соколов Д.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 вирішено розглянути справу №504/5042/23 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №504/5042/23 до 14.09.2026 о 11:00 год; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

14.09.2026 судове засідання по справі №504/5042/23 не відбулося у зв`язку з оголошенням на території м. Одеса повітряної тривоги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 призначено справу №504/5042/23 до розгляду на 23.09.2026 о 12:30 год; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

23.09.2026 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - адвокат Соколов Д.С., ОСОБА_1 - особисто, представник ОСОБА_2 - адвокат Ставніченко М.В. та представник Фермерського господарства «Соти» - Корчагін П.М.

Представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026, якою призначено справу №504/5042/23 до розгляду на 23.09.2026 о 12:30 год, була отримана в електронному кабінеті ОСОБА_3 - 14.09.2026.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 23.09.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника одного з відповідачів, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 504/5042/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами поруки - до закінчення перегляду в апеляційному порядку та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/3961/21.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання ухвалою у протокольній формі від 03.09.2026.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Водночас ця норма прямо забороняє посилатися на об`єктивну неможливість розгляду, якщо зібрані докази дозволяють установити та оцінити обставини, що є предметом судового розгляду.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 роз`яснено, що для застосування цієї підстави мають бути одночасно встановлені об`єктивна неможливість суду самостійно з`ясувати відповідні обставини, пов`язаність справ та залежність вирішення спору від фактів, які не можуть бути встановлені у цьому процесі. Провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Предметом цього спору є наявність та обсяг відповідальності відповідачів за договорами поруки. Обставини укладення та виконання договору поставки, зміст договорів поруки, наявність заборгованості та доводи щодо припинення поруки можуть бути встановлені й оцінені колегією суддів самостійно на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Заявник не навів конкретних обставин, які не можуть бути з`ясовані в цьому провадженні та встановлення яких належить виключно до предмета розгляду справи № 916/3961/21.

Зупинення провадження за таких обставин не відповідало б завданню господарського судочинства щодо своєчасного вирішення спору, визначеному статтею 2 ГПК України, та призвело б до безпідставного відтермінування апеляційного розгляду. Отже, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення апеляційного провадження слід відмовити.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення у справі № 504/5042/23 судово-технічної експертизи документів, на вирішення якої він просив поставити наступні питання:

- Чи зазнавав Договір поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 р. розшиванню, повторному скріпленню чи іншим механічним змінам первинного способу з`єднання аркушів (зокрема, чи наявні на аркушах документа сліди видалених скоб, сторонні чи парні отвори від проколів канцелярським степлером)?

- Чи становить Договір поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 р., наданий Позивачем, єдиний цілісний документ? Чи виготовлені (надруковані) перша та друга сторінки Договору поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 р. за допомогою одного і того ж друкувального пристрою (принтера)?

- Чи відповідає час нанесення друкованого тексту на першій та другій сторінках Договору поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 р. часові нанесення підписів та печаток на третій сторінці вказаного Договору?

Крім того, апелянт просить Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 31502667) оригінал Договору поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 року для його направлення до експертної установи.

Скаржник ( ОСОБА_1 ) заперечує проти автентичності (справжності) першої та другої сторінок вказаного Договору поставки, наданого Позивачем у копії. Наявний у матеріалах справи примірник документа не є прошитим, його аркуші скріплені лише звичайним канцелярським степлером, а сторінки, на яких містяться умови про додаткові фінансові санкції, не містять підписів чи печаток сторін (підписи та печатки містяться виключно на останній, третій сторінці договору).

Скаржник вказує, що у нього існують обґрунтовані й підтверджені підозри, що аркуші з текстом договору були розшиті та штучно підмінені Позивачем в односторонньому порядку після фактичного підписання документа з метою безпідставного збільшення обсягу відповідальності.

На думку апелянта, встановлення фактів штучного розшивання документа, наявності сторонніх протоколів, підміни аркушів, цілісності документа та відповідності часу нанесення друкованого тексту на різних аркушах часу нанесення підписів є неможливим без проведення лабораторного дослідження.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання ухвалою у протокольній формі від 23.09.2026, з огляду на наступне.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Відповідно до частини першої статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, при цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Частина перша статті 99 ГПК України передбачає призначення експертизи за сукупності двох умов: для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких установити відповідні обставини неможливо; водночас жодною стороною не надано висновок експерта з цих питань або наявні висновки викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, чи учасник справи обґрунтував поважність причин неможливості подати такий висновок у встановлений строк.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 зазначено, що судова експертиза призначається лише за дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду та вирішується з урахуванням предмета і підстав позову, а також конкретних обставин справи.

Апелянт, інші відповідачі та ФГ «СОТИ» не надали до суду іншого примірника договору поставки № 552/08-19, який містив би відмінні умови або не передбачав положень щодо відповідальності постачальника. ФГ «СОТИ» як сторона договору мало володіти власним примірником цього договору, однак такого доказу до матеріалів справи не подано.

Отже, посилання на нібито інші умови договору зводяться виключно до тверджень відповідачів без надання належних і допустимих доказів на їх підтвердження. Посилання відповідачів на те, що перші сторінки договору не містять окремих підписів або печаток, а аркуші скріплені степлером, саме по собі не доводить заміну сторінок, розшивання документа чи підміну його змісту. Твердження про можливу підміну аркушів ґрунтуються лише на припущеннях. При цьому договір містить підписи та печатки сторін, а укладені наступного дня договори поруки містять прямо визначені умови щодо поставки ріпаку врожаю 2020 року на суму 500 000,00 грн до 01.08.2020 та підтвердження поручителів про ознайомлення зі змістом основного договору.

За наведених обставин колегія суддів має можливість оцінити наявні письмові докази та встановити фактичні обставини спору без спеціальних знань. Апелянт не довів наявності сукупності умов, передбачених частиною першою статті 99 ГПК України, а призначення експертизи за відсутності належного доказового підґрунтя призвело б лише до невиправданого затягування розгляду справи. У зв`язку з цим у задоволенні клопотання про призначення судово-технічної експертизи та похідного клопотання про витребування оригіналу договору поставки слід відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом.

14 серпня 2019 року між ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) та ФГ «СОТИ» (Постачальник) укладено договір поставки № 552/08-19 (Договір поставки), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити й передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію: ріпак 1-го класу врожаю 2020 року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205 (Товар) на умовах, передбачених даним Договором.

Загальна кількість Товару складає 62,500 (шістдесят дві метричні тони п`ятсот кілограм) +/-10% за вибором Покупця. Зазначена кількість може змінюватися за згодою Сторін з оформленням відповідної Додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Остаточна кількість Товару визначається у видатковій накладній, яка підписується кожною зі Сторін (пункт 2.1).

Ціна Товару складає 6666,67 грн за 1 метричну тонну, крім того ПДВ 1333,33 грн, разом з ПДВ 8000,00 грн (пункт 3.1).

Загальна вартість Товару з ПДВ становить: 500000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень) +/-10% (пункт 3.2).

Оплата вартості поставленого Товару здійснюється безготівково в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах передплати в розмірі 100% на підставі виставленого рахунку з обов`язковим наданням всіх оригіналів документів, що зазначені у п. 4.3. та п. 8.11. даного Договору (пункт 3.3).

Постачальник здійснює поставку Товару в повному обсязі на умовах DAT згідно з Правилами «Інкотермс-2010», за адресою: ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», порт Южний, 16 причал в строк до 01 серпня 2020 року (пункт 4.1).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторона, винна в такому невиконанні або неналежному виконанні, відшкодовує іншій Стороні заподіяні збитки, незалежно від сплати встановлених цим Договором штрафних санкцій (пункт 5.1).

Постачальник несе відповідальність за подання неточної інформації при поставці Товару, та зокрема зобов`язаний у разі неподання такої інформації, або подання недостовірної інформації, відшкодувати Покупцю усі завдані збитки (пункт 5.2).

У випадку порушення Постачальником строків постачання Товару, він сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату такого прострочення, від суми непоставленого Товару за кожний день прострочення (пункт 5.4).

За непостачання Товару більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів, Постачальник зобов`язаний додатково сплатити Покупцеві штраф у розмірі 15 % від суми непоставленого Товару. Постачальник сплачує штраф протягом трьох днів з моменту отримання відповідної вимоги (пункт 5.5).

Якщо після закінчення строку поставки Товару Постачальник не виконав свої зобов`язання за цим Договором повністю або частково, Покупець, що здійснив попередню оплату, має право вимагати повернення грошових коштів у сумі непоставленого (недопоставленого) Товару, а Постачальник зобов`язаний на письмову вимогу Покупця протягом двох банківських днів повернути зазначені кошти (пункт 5.7).

Договір набуває чинності від дати його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного Договору (пункт 8.1).

Представлена копія договору поставки містить власноручні підписи представників та скріплена печатками контрагентів.

15 серпня 2019 року між ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) та ФГ «СОТИ» (Постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки, якою додано пункт 3.7 до договору - «Ціна Товару визначається в українських гривнях, з урахуванням еквіваленту до долара США за курсом НБУ. Станом на дату укладання цієї Додаткової угоди офіційний курс гривні до долара США складає: 25.1461. При збільшенні курсу НБУ на день поставки Товару Сторони погоджують проведення перерахунку ціни Товару відповідно до курсу гривні до долара США, за вибором Покупця, шляхом підписання Протоколу погодження ціни протягом одного робочого дня після повідомлення про перерахунок» та викладено пункт 3.8 у новій редакції: «Ціна Товару може бути змінена у зв`язку зі зміною ринкової ціни Товару на дату поставки».

15 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (Поручитель) та ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Кредитор) та ФГ «СОТИ» (Боржник) укладено договір поруки № 15/19/1 (Договір поруки № 1), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ФГ «СОТИ», код ЄДРПОУ 33976497, своїх обов`язків за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019, який укладено між Кредитором та Боржником.

Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником свого обов`язку в повному обсязі та підтверджує, що він ознайомлений із змістом договору поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 (пункт 1.2).

Договір поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 передбачає виконання зобов`язання щодо поставки ріпаку 1-го класу врожаю 2020 року обумовленої якості, в обумовленій кількості та за обумовленою ціною Боржником до 01 серпня 2020 року на загальну суму 500000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ (пункт 1.3).

У разі порушення Боржником зобов`язань, забезпечених порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (пункт 2.1).

Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (пункт 2.2).

Боржник, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це Поручителя (пункт 2.3).

У разі невиконання Боржником зобов`язань за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019, Кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань до Поручителя протягом 1 (одного) робочого дня з моменту такого невиконання (пункт 2.4).

У разі одержання вимоги Кредитора відповідно до п. 2.4. цього Договору, Поручитель зобов`язаний повідомити про це Боржника (пункт 2.5).

Поручитель зобов`язується виконати свої зобов`язання відповідно до цього Договору не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора (пункт 2.6).

Після повного виконання Поручителем зобов`язання Боржника, забезпеченого порукою, Кредитор зобов`язується передати Поручителю документи, що підтверджують такі обов`язки Боржника (пункт 2.7).

У випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України (пункт 3.1).

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (пункт 3.2).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту повного виконання зобов`язань за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 або на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (пункт 4.1).

Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (пункт 5.1).

Цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу (пункт 5.4).

Представлена копія договору поруки № 1 містить власноручні підписи представників кредитора, поручителя та боржника, а також скріплена печатками кредитора та боржника.

15 серпня 2019 року між ОСОБА_3 (Поручитель) та ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Кредитор) та ФГ «СОТИ» (Боржник) укладено договір поруки № 15/19/2 (Договір поруки № 2), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ФГ «СОТИ», код ЄДРПОУ 33976497, своїх обов`язків за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019, який укладено між Кредитором та Боржником.

Представлена копія договору поруки № 2 містить власноручні підписи представників кредитора, поручителя та боржника, а також скріплена печатками кредитора та боржника.

15 серпня 2019 року між ОСОБА_2 (Поручитель) та ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Кредитор) та ФГ «СОТИ» (Боржник) укладено договір поруки № 15/19/3 (Договір поруки № 3), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ФГ «СОТИ», код ЄДРПОУ 33976497, своїх обов`язків за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019, який укладено між Кредитором та Боржником.

Представлена копія договору поруки № 3 містить власноручні підписи представників кредитора, поручителя та боржника, а також скріплена печатками кредитора та боржника.

15 серпня 2019 року ФГ «СОТИ» (Боржник) видано ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Кредитор) товарну аграрну розписку, відповідно до пункту 1 якої розписка встановлює безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строки поставки якої визначені цією розпискою, згідно з договором поставки № 552/08-19, укладеним 14 серпня 2019 року між ФГ «СОТИ» та ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ».

Розписка встановлює безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку ріпаку 1-го класу врожаю 2020 року у кількості 62,500 т (шістдесят дві метричні тони п`ятсот кілограмів) до 01 серпня 2020 року (пункт 2).

Умови та місце поставки: DAT (поставка на термінал) згідно з Правилами «Інкотермс-2010», за адресою: ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», порт Южний, 16 причал (пункт 5).

Кредитор та Боржник за взаємною згодою оцінюють цю Розписку в 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), виходячи з чого для бухгалтерського та податкового обліку вартість ріпаку 1-го класу, що буде передаватися на її виконання становитиме: 1 тонна ріпаку 1-го класу = 8 000,00 (вісім тисяч) гривень (з ПДВ) (пункт 10).

Товарну аграрну розписку посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. 15.08.2019 та зареєстровано в реєстрі за № 741.

Також представлено витяг з реєстру аграрних розписок, відповідно до якого товарну аграрну розписку, складену 15.08.2019 між боржником - ФГ «СОТИ» та кредитором - ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ», зареєстровано в реєстрі під № 2190.

16 серпня 2019 року ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» перерахувало ФГ «СОТИ» 500 000,00 грн із призначенням платежу «Оплата за ріпак врожаю 2020 року згідно з договором № 552/08-19 від 14.08.2019 року, у т. ч. ПДВ 20% - 83 333,33 грн» відповідно до платіжного доручення ПАТ «БАНК ВОСТОК» від 16.08.2019 № 11887; аналогічні відомості відображено у виписці за банківським рахунком ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ».

16 грудня 2020 року ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» видало ФГ «СОТИ» гарантійний лист № 192/1, у якому зазначено, що товариство не буде користуватися правом звернення за аграрною розпискою № 2190, зареєстрованою 15.08.2019, щодо зобов`язання ФГ «СОТИ» здійснити поставку сільськогосподарської продукції, визначеної аграрною розпискою № 2190, згідно з договором поставки № 552/08-19, раніше строку до 15 серпня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21 стягнуто з ФГ «СОТИ» (код ЄДРПОУ 33976497) на користь ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 31502667) заборгованість у розмірі 500 000,00 грн, пеню у розмірі 30 342,69 грн, штраф у розмірі 75 000,00 грн та 3 % річних у розмірі 20 654,17 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 389,95 грн.

29 березня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 71420999 щодо примусового виконання наказу від 06.03.2023, виданого Господарським судом Одеської області у справі № 916/3961/21, про стягнення з ФГ «СОТИ» (код ЄДРПОУ 33976497) на користь ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 31502667) заборгованості у розмірі 500 000,00 грн, пені у розмірі 30 342,69 грн, штрафу у розмірі 75 000,00 грн та 3 % річних у розмірі 20 654,17 грн, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 9 389,95 грн.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 ЦК України).

Відповідно ж до частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (частина 1 статті 664 ЦК України).

Приписами статті 693 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2). На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (частина 3).

Колегія суддів, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" та ФГ «СОТИ» виникли цивільно-правові взаємовідносини на підставі укладеного 14.08.2019 Договору поставки № 552/08-19. В свою чергу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручились перед ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» за належне виконання ФГ «СОТИ» взятих на себе за укладеним Договором поставки зобов`язання, уклавши 15.08.2019 Договори поруки №№ 1-3.

Умови Договору поставки передбачають, що загальна вартість Товару з ПДВ становить: 500000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень) +/-10% (пункт 3.2).

В свою чергу, Постачальник здійснює поставку Товару в повному обсязі на умовах DАТ згідно з Правилами «Інкотермс-2010», за адресою: ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», порт Южний, 16 причал в строк до 01 серпня 2020 року (пункт 4.1).

Порядок та строки поставки зазначеного товару був зафіксований сторонами у товарній аграрній розписці №2190, посвідченій приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганною Олександрівною, номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 741.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про аграрні розписки» аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах.

Кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Судом встановлено, що за домовленістю між сторонами, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» було здійснено передплату на користь ФГ «СОТИ» на суму 500 000,00 грн. з ПДВ на підставі рахунку №16 від 14.08.2019. Таким чином, позивачем було перераховано на рахунок ФГ «СОТИ» 100% попередньої оплати вартості товару.

Як вже зазначалося судом вище, сторонами в пункті 4.1 Договору були погоджені строки поставки товару, а саме до 01.08.2020 року.

З огляду на викладене, граничний строк поставки ФГ «СОТИ» обумовленого договором товару сплив до 01.08.2020 року, прострочення виконання зобов`язання почалось з 02.08.2020.

З метою мирного врегулювання наслідків порушення умов Договору поставки 16.12.2020 ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» було видано ФГ «СОТИ» гарантійний лист, яким позивачем було підтверджено, що товариство не буде користатися своїм правом звернення стягнення за аграрною розпискою №2190 раніше ніж в строк до « 15» серпня 2021.

Після спливу обумовленого сторонами строку, всупереч домовленості між сторонами ФГ «СОТИ» свої зобов`язання щодо постачання товару не здійснив, товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Станом як на час звернення ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» із позовом до суду першої інстанції, так і на момент ухвалення оскаржуваного рішення у справі, ані Відповідачами, ані ФГ «СОТИ» не представлено до матеріалів справи доказів поставки ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» обумовленого Договором поставки Товару, відтак суд не встановив факту виконання ФГ «СОТИ» взятих на себе за укладеним Договором поставки зобов`язань.

Що в свою чергу свідчить про нявність у ФГ «СОТИ» заборгованості перед ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» у сумі 500 000,00 грн у зв`язку із відсутністю своєчасної та остаточної поставки товару в межах укладеного 14.08.2019 Договору поставки № 552/08-19.

Окрім того, як зазначалось, рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3691/21 стягнуто з ФГ «СОТИ» (Код ЄДРПОУ 33976487) на користь ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Код ЄДРПОУ 31502667) заборгованість у розмірі 500 000,00 грн, пеню у розмірі 30 342,69 грн, штраф у розмірі 75 000,00 грн та 3% річних у розмірі 20 654,17 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 389,95 грн.

Відповідно до опублікованого в Єдиному державному реєстрі судових рішень та представленої копії рішення суду у справі № 916/3961/21, предметом позову у справі було стягнення з ФГ «СОТИ» на користь ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» заборгованості у зв`язку із відсутністю своєчасної та остаточної поставки товару в межах укладеного 14.08.2019 Договору поставки № 552/08-19.

Судом у справі № 916/3691/21 встановлено факт укладення 14.08.2019 Договору поставки № 552/08-19, здійснення 16.08.2019 переказу ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» коштів ФГ "Соти" у розмірі 500000,00 грн, відсутність поставки ФГ "Соти" оплаченого Товару.

Встановлено наявність правових підстав для стягнення з ФГ «СОТИ» (Код ЄДРПОУ 33976487) на користь ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Код ЄДРПОУ 31502667) заборгованість у розмірі 500 000,00 грн, а також нарахованих: пені у розмірі 30 342,69 грн, штрафу у розмірі 75 000,00 грн та 3% річних у розмірі 20 654,17 грн / сукупний розмір 625 996,86 грн.

Відтак, суд доходить до висновку, що ухвалюючи рішення у справі № 916/3961/21 судом встановлено факт порушення ФГ «СОТИ» взятих на себе за укладеним 14.08.2019 Договором поставки № 552/08-19 зобов`язань в частині своєчасної та остаточної поставки попередньо оплаченого ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» товару, у зв`язку із чим стягнуто з першого на користь другого вартість оплаченого товару та нараховані штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується, що рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21 не має преюдиційного значення щодо фізичних осіб-поручителів у розумінні частини четвертої статті 75 ГПК України, оскільки вони не були учасниками тієї справи. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 про закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2 лише підтверджує, що зазначеним рішенням не вирішувалися його права та обов`язки як поручителя.

Проте із цього не випливає ані скасування рішення у справі № 916/3961/21, ані припинення зобов`язання ФГ «СОТИ», ані звільнення поручителів від відповідальності. Рішення у справі № 916/3961/21 залишається чинним щодо сторін того спору та є письмовим доказом існування невиконаного зобов`язання основного боржника.

Тобто даним рішенням зафіксовано факт існування зобов?язання ФГ «СОТИ» перед ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» за укладеним 14.08.2019 Договором поставки № 552/08-19. Саме по собі дане рішення не створює правових наслідків для відповідачів у даній справі, адже вони не є стороною Договору поставки № 552/08-19, резолютивною частиною рішення у справі № 916/3961/21 не покладалося жодних обов`язків на відповідачів.

Окрім того, приписи статті 129-1 Конституції України імперативно встановлюють, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Рішення у справі № 916/3961/21 не є єдиною підставою висновку про наявність боргу у цій справі.

У цій справі факт виникнення та невиконання основного зобов`язання підтверджується самостійно: договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019, додатковою угодою до нього, товарною аграрною розпискою від 15.08.2019, платіжним дорученням від 16.08.2019 № 11887 про перерахування позивачем 500 000,00 грн, договорами поруки від 15.08.2019, рішенням у справі № 916/3961/21 та матеріалами виконавчого провадження № 71420999.

Відповідачі не надали доказів поставки товару, повернення передоплати або погашення заборгованості.

Крім того, Відповідачами не представлено, а судом не встановлено скасування судом апеляційної інстанції (Південно-західним апеляційним господарським судом) рішення у справі №916/3961/21, відтак останнє є обов`язковим до виконання ФГ «СОТИ».

Отже, право поручителів на самостійний захист було реалізовано: їхні заперечення та докази перевірені без застосування преюдиції щодо них, однак вони не спростовують установленого факту невиконання ФГ «СОТИ» основного зобов`язання.

В свою чергу, в процесі розгляду цієї справи Відповідачами не спростовано ані факту укладення Договору поставки, ані факту отримання ФГ «СОТИ» коштів від ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ», ані факту відсутності своєчасної та остаточної поставки товару ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ».

Крім того, колегія суддів вважає, що наявність Податкової накладної № 25 від 16.08.2019 року, підписаної керівником ФГ «СОТИ» Корчагіним П.М. та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), відповідно до якої головний боржник здійснив постачання товару («Ріпак 1-го класу врожаю 2020 р.» у кількості 62.5 тонн) на загальну суму 500 000,00 грн (у тому числі ПДВ 83 333,33 грн) на користь Отримувача - ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ», не спростовує факту наявності заборгованості за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019, з огляду на наступне.

Податкова накладна складена в день отримання ФГ «СОТИ» передоплати в сумі 500 000,00 грн. Водночас умовами договору поставки та товарної аграрної розписки передбачено поставку ріпаку врожаю 2020 року до 01.08.2020. Отже, дата податкової накладної узгоджується з отриманням попередньої оплати, а не підтверджує фактичну передачу товару.

Податкова накладна сама по собі, за відсутності видаткової накладної, акта приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, документів термінала, документів зважування або інших належних доказів відвантаження, не підтверджує виконання постачальником обов`язку з поставки. За договором остаточна кількість товару визначається видатковою накладною, підписаною сторонами, однак такого документа відповідачами не надано.

Твердження про суперечливу поведінку позивача є безпідставним. Відображення податкової накладної у податковому обліку не означає визнання факту фізичного відвантаження товару, якщо накладну складено за фактом отримання передоплати. Позиція позивача щодо непоставки товару не суперечить ані умовам договору, ані даті оформлення податкової накладної.

З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18) та у пункті 69 постанови від 11.06.2026 у справі № 754/511/23.

Відтак, суд доходить до висновку, що ані Відповідачами, ані ФГ "Соти" не представлено доказів виконання останнім взятих на себе за укладеним 14.08.2019 Договором поставки № 552/08-19 зобов`язань в частині своєчасної та остаточної поставки оплаченого ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ"; в межах справи № 916/3961/21 встановлено аналогічний факт, окрім того, у зв`язку із відсутністю своєчасної та остаточної поставки товару стягнуто з Постачальника на користь Покупця як суму попередньої оплати, так і нараховані штрафні санкції.

Досліджений судом гарантійний лист ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" від 16.12.2020 № 192/1 не передбачає зміну строку виконання ФГ "Соти" зобов`язання за укладеним Договором поставки (пункт 4.1 - поставка до 01.08.2020), а передбачає умови того, що наслідки порушення останнім зобов`язань підлягають застосуванню після настання певної дати.

Відтак, суд доходить до висновку про відсутність волевиявлення ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" в частині зміни (збільшення) ФГ "Соти" строків виконання зобов`язання із поставки товару, аніж до 01 серпня 2020 року.

Окрім того приписи статті 626 ЦК України передбачають волевиявлення обох сторін правочину, котре відсутнє в даному випадку.

Приписами частини 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частинами 1 та 2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2). Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3).

Приписами статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання (частина 1). Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (частина 2). Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу (частина 3).

Як встановлено судом, 15.08.2019 між ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 15/19/1, між ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" та ОСОБА_3 - Договір поруки № 15/19/2 та між ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" та ОСОБА_2 - Договір поруки № 15/19/3.

Умови досліджених судом Договорів поруки передбачають, що кожен із Поручителів (окремо) поручається перед Кредитором за виконання ФГ "Соти", код ЄДРПОУ 33976497, своїх обов`язків за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019, який укладено між ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" та ФГ "Соти".

Договори поруки вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами та діють до моменту повного виконання зобов`язань за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 або на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (пункт 4.1).

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов`язання, виникає кілька самостійних зобов`язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов`язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є. Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

Схожа правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц, а також аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.03.2017 у справі № 6-923цс16, у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 905/2475/15, від 24.01.2018 у справі № 907/425/16.

Якщо боржник має декілька поручителів, і укладено окремі договори поруки, то кредитор стягує борг з кожного поручителя окремо враховуючи правосуб`єктність за відповідним видом судочинства (постанова Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-923цс16).

Колегія суддів зауважує, що наведене також встановлено пунктом 4.1.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", яким зазначено, що: "Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті 554 Цивільного кодексу України). Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною. Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука)."

Як зазначалось, строк виконання ФГ «СОТИ» зобов`язання за укладеним Договором поставки до 01 серпня 2020 року.

В свою чергу, приписи частини 4 статті 559 ЦК України, на яку посилаються сторони у Договорах поруки, передбачають, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відтак, оскільки Договір поставки передбачає строк виконання зобов`язання із поставки товару в строк до 01.08.2020, за приписами частини 4 статті 559 ЦК України у кредитора є право звернутись із позовом до поручителів до суду протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання (до 31.07.2023).

Так, ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" представлено позовну заяву до Комінтернівського районного суду Одеської області у листопаді 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232,269,322,324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" припинено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Приписи частини 1 статті 263 ЦК України визначають, що перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно ж до частини 2 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 дійшла таких висновків, що у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовженим компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відтак, оскільки станом на момент пред`явлення ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" позову у справі приписи законодавства України передбачали продовження строків, встановлених статтею 559 ЦК України, спочатку на період введеного встановленого карантину, а після на період запровадженого воєнного стану, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" не пропущено строк звернення із позовом до суду. Відповідно відсутні правові підстави стверджувати про припинення поруки Відповідачів за укладеними Договорами Поруки та про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2023 у справі № 504/3770/15, із посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.08.2022 у справі № 1519/2-5034/11, зазначено, оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

Разом із цим надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства, яким відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20); пункти 8.42-8.48 постанови Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18.

З огляду на викладене вище, враховуюче те, що відповідачами, котрі є Поручителями за належне виконання ФГ «СОТИ» зобов`язань із своєчасної та остаточної поставки товару, не підтверджено виконання відповідного зобов`язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення заявленої заборгованості із Відповідачів як Поручителів.

У той же час, як вірно вказав суд першої інстанції, запропонована редакція позовної вимоги як солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості не відповідає встановленим судом нормам законодавства, оскільки Відповідачі не є солідраними боржниками один перед одним, відтак наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у наступній редакції:

«Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" 625 996,86 грн заборгованості.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" 625 996,86 грн заборгованості.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь ТОВ "ЮГ-РЕЗЕРВ" 625 996,86 грн заборгованості».

Стаття 543 ЦК України надає кредиторові право вимагати виконання солідарного обов`язку повністю або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Водночас виконання солідарного обов`язку одним із боржників у відповідній частині припиняє обов`язок інших боржників перед кредитором у тому самому обсязі.

Рішення суду першої інстанції встановлює один солідарний обов`язок щодо сплати 625 996,86 грн, що виник із одного договору поставки та забезпечений трьома договорами поруки. Окреме зазначення кожного відповідача у резолютивній частині не створює трьох самостійних боргів і не надає позивачу права одержати суму, що перевищує розмір фактичної заборгованості. Виконання рішення одним із солідарних боржників підлягає врахуванню під час виконання щодо інших боржників.

Отже, довід про можливість безпідставного збагачення позивача має припущений характер і не свідчить про незаконність рішення. Особливості оформлення виконавчих документів не змінюють матеріально-правової природи солідарного обов`язку та не є підставою для скасування рішення.

Крім того, колегія суддів відхиляє довід апелянта про розгляд справи неповноважним складом суду, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що після надходження справи до Господарського суду Одеської області її було передано на розгляд судді Гуту С.Ф. відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025.

Стаття 32 ГПК України передбачає визначення судді або складу суду Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Водночас ця норма не встановлює обов`язку проводити повторний автоматизований розподіл щоразу після повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції чи після продовження її розгляду судом належної юрисдикції. Повторний розподіл здійснюється лише за наявності визначених процесуальним законом підстав, зокрема у разі неможливості судді продовжувати розгляд справи.

Сам по собі факт повернення справи з Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не свідчить про порушення порядку визначення судді. Передання справи за належною юрисдикцією не припинило її розгляду, а зумовило продовження розгляду компетентним судом. Апелянт не навів та не надав доказів, які б підтверджували відсутність автоматизованого розподілу справи або інше фактичне порушення вимог статті 32 ГПК України.

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні апелянт, ні інші учасники справи не висловлювали недовіру суду, не зазначали про порушення порядку визначення складу суду.

Таким чином, на переконання колегії суддів передбачена пунктом 1 частини третьої статті 277 ГПК України безумовна підстава для скасування рішення відсутня.

Як встановлено вище, доводи апеляційних скарг також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на апелянта.

Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 ОСОБА_1 розстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 11 267,94 грн на три рівні платежі по 3 755,98 грн: перший - до 25.07.2026, другий - до 25.08.2026, третій - до 25.09.2026, але не пізніше розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт сплатив перший та другий платежі у визначені ухвалою строки. Водночас доказів сплати третього платежу у сумі 3 755,98 грн до моменту розгляду апеляційної скарги суду не подано.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. За змістом частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Розстрочення змінює лише строк виконання обов`язку зі сплати збору та не є звільненням від такого обов`язку.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Питання розподілу судових витрат вирішується судом за правилами статті 129 ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 821/1896/15-а зазначено, що розстрочення сплати судового збору допускається лише на визначений строк і не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 наголосила, що стаття 8 Закону України «Про судовий збір» є спеціальною нормою, яка визначає порядок та умови вирішення питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Наведені висновки підтверджують тимчасовий характер наданого розстрочення та відсутність підстав вважати несплачений платіж прощеним.

Отже, оскільки третій платіж судового збору в сумі 3 755,98 грн апелянт у строк, визначений ухвалою суду, не сплатив, зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 сплатив 15?023,92 грн судового збору за подання касаційної скарги на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.06.2024, постанову Одеського апеляційного суду від 20.05.2025 та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25.06.2025 у справі № 504/5042/24

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2025 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.06.2024, постанову Одеського апеляційного суду від 20.05.2025 та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25.06.2025 у справі № 504/5042/23 скасовано; провадження у цивільній справі № 504/5042/23 за позовом ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості закрито; роз`яснено ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду і протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови може звернутись до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.01.2026 заяву ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено та справу № 504/5042/23 передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Провадження у цивільній справі було закрито не як остаточне завершення спору, а у зв`язку з визначенням належної господарської юрисдикції. Після подання позивачем відповідної заяви справу передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду, за результатами якого позовні вимоги задоволено.

Отже, закриття провадження судом касаційної інстанції не припинило судовий розгляд справи, а лише зумовило її передачу до компетентного суду. За таких обставин положення пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не є підставою для повернення сплаченого збору, оскільки остаточне питання про його розподіл має вирішуватися судом, який розглянув спір по суті.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.05.2024 у справі № 760/30077/19 дійшла висновку, що передача справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією не завершує її розгляд; судовий збір у такому разі не повертається автоматично, а питання його розподілу чи повернення вирішує суд належної юрисдикції за наслідками розгляду спору по суті. ВП ВС

Відповідно до статті 123 ГПК України судовий збір є складовою судових витрат.

За пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» задоволено повністю, судовий збір, сплачений відповідачем за подання касаційної скарги, має залишитися за ним як за стороною, проти якої ухвалено рішення.

Таким чином, судові витрати ОСОБА_2 зі сплати судовго збору за подачу касаційної скарги у сумі 15?023,92 грн не підлягають поверненню ОСОБА_2 з Державного бюджету. Це не є повторним стягненням збору: сума вже сплачена ним і остаточно покладається на нього внаслідок повного задоволення позову.

Керуючись статтями 129, 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 3 755,98 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2026.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран

Інші рішення у справі

Дата	Документ	Суд
29.09.2026	Ухвала № 140187123	Південно-західний апеляційний господарський суд
14.09.2026	Ухвала № 139700929	Південно-західний апеляційний господарський суд
03.09.2026	Ухвала № 139436356	Південно-західний апеляційний господарський суд
01.09.2026	Ухвала № 139362336	Південно-західний апеляційний господарський суд
28.08.2026	Ухвала № 139329090	Південно-західний апеляційний господарський суд
28.08.2026	Ухвала № 139329089	Південно-західний апеляційний господарський суд
21.08.2026	Ухвала № 139175051	Південно-західний апеляційний господарський суд
17.08.2026	Ухвала № 139016887	Південно-західний апеляційний господарський суд
10.08.2026	Ухвала № 138906043	Південно-західний апеляційний господарський суд
31.07.2026	Ухвала № 138668754 без тексту	Касаційний цивільний суд Верховного Суду
10.07.2026	Ухвала № 138109373 без тексту	Південно-західний апеляційний господарський суд
10.07.2026	Ухвала № 138109360 без тексту	Південно-західний апеляційний господарський суд
29.06.2026	Ухвала № 137799990 без тексту	Південно-західний апеляційний господарський суд
29.06.2026	Ухвала № 137799989 без тексту	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.06.2026	Ухвала № 137724579 без тексту	Господарський суд Одеської області
22.06.2026	Ухвала № 137636095 без тексту	Господарський суд Одеської області
22.06.2026	Рішення № 137636094 без тексту	Господарський суд Одеської області
12.06.2026	Рішення № 137373589 без тексту	Господарський суд Одеської області
28.05.2026	Рішення № 137224602 без тексту	Господарський суд Одеської області
28.05.2026	Рішення № 136945668 без тексту	Господарський суд Одеської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 31502667. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг