УХВАЛА
20 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 504/5042/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026
(головуючий - Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026
(суддя - Гут С.Ф.)
у справі №504/5042/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ»
до: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Фермерського господарства «Соти»,
про стягнення заборгованості за договорами поруки солідарно,
ВСТАНОВИВ:
У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» звернулось до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 625 996,86 грн заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що між ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» та Фермерським господарством «СОТИ» укладено 14.08.2019 договір поставки №552/08-19, у зв`язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21 стягнуто на користь позивача 625 996,86 грн заборгованості.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026, позов задоволено повністю.
06.10.2026 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 для розгляду справи №504/5042/23 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Кролевець О.А. - головуючий, судді Баранець О.М., Мамалуй О.О.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.10.2026 №32.2-01/1955 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з днями відпочинку судді Мамалуя О.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 для розгляду справи №504/5042/23 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Кондратова І.Д.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №504/5042/23 є стягнення 625 996,86 грн, тобто ціна позову є меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік - 1 342 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачена пп. пп. "а", "б", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що скаржник позбавлений можливості захистити свої порушені права в іншій справі. Суд першої інстанції поклав в основу стягнення рішення від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21 як беззаперечну преюдицію. При цьому 22.09.2026 цей же апеляційний суд у справі №916/3961/21 закрив провадження за апеляційною скаргою солідарного поручителя ОСОБА_2 , офіційно вказавши, що «рішення 2022 року про борг ФГ "СОТИ" жодним чином не стосується і не вирішує права та обов`язки поручителів як фізичних осіб». Апеляційний суд у повному тексті від 30.09.2026 визнав цей факт, зазначивши: «колегія суддів погоджується, що рішення... не має преюдиційного значення щодо фізичних осіб-поручителів». Наступного ж дня, 23 вересня, цей же апеляційний суд на підставі преюдиції цього ж рішення 2022 року стягує з скаржника 625 996,86 грн. На думку скаржника, виник правовий колапс і штучне позбавлення права на захист, що вимагає негайного втручання КГС ВС. Окрім того вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної практики. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23.09.2026 створив небезпечний процесуальний прецедент, який повністю нівелює засади автоматизованого розподілу справ. Суд апеляційної інстанції фактично дозволив конкретному судді самовільно привласнити справу, яка надійшла до суду як повністю нова за господарською юрисдикцією, після того як Верховний Суд постановою від 17.12.2025 повністю закрив попереднє цивільне провадження. Відсутність чіткого висновку Верховного Суду щодо цієї колізії дозволяє судам першої інстанції обходити систему ЄСІТС. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми частини 4 статті 75 ГПК України. Справа порушує фундаментальне питання, що полягає в тому чи може судове рішення мати преюдиціальне значення для нових осіб (поручителів), які не брали участі у первинній справі, якщо апеляція одночасно констатує відсутність матеріально-правового зв`язку між ними. Окрім того зазначає про виняткове значення справи для скаржника. Скаржник є пенсіонером, а примусове стягнення понад 600 тисяч гривень за підробленими документами призведе до миттєвого знищення бізнесу та позбавлення єдиного джерела існування.
Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Окрім того, посилання скаржника, що справа №504/5042/23 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи.
Посилання скаржника, що він позбавлений можливості спростувати встановлені обставини у справі №916/3961/21 при розгляді справи №504/5042/23 судом касаційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі доводи пов`язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи за результатами оцінки досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №504/5042/23 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ОСОБА_1 подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку не розглядаються.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі №504/5042/23.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
І.Д. Кондратова