ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3073/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
секретар судового засідання за дорученням головуючого: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», м. Київ правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт-Фактор", м.Херсон - не з`явився
від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон - не з`явився
від ОСОБА_1 , м. Херсон - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Херсон
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником, суддя першої інстанції Шаратов Ю.А.
у справі №916/3073/25
за позовом Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», м. Київ правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт-Фактор", м.Херсон
до відповідачів:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон
2. ОСОБА_1 , м. Херсон
про солідарне стягнення 420 000 грн
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.
Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД», м. Херсон та ОСОБА_1 , м. Херсон про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.12.2021 № 011/89811/01302675 в розмірі 420 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Кайсар, ЛТД», м. Херсон позивач посилався на неналежне виконання Товариством кредитного договору від 01.12.2021 № 011/89811/01302675 щодо повернення кредиту. Позовні вимоги до ОСОБА_1 , м. Херсон, обґрунтовані договором поруки від 13.01.2021 № 143812/89811/328351.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження.
25.09.2025 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор», м. Херсон про залучення до участі у справі правонаступника позивача від 24.09.2025 (вх. № 29907/25), в якій просило суд у справі № 916/3073/25 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙСАР, ЛТД», м. Херсон, ОСОБА_1 , м. Херсон про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 420 000 грн, замінити сторону позивача його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ): 40848105, місцезнаходження юридичної особи: 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Соборна, будинок 32, засоби зв`язку: номер мобільного телефону: НОМЕР_1, електронна пошта: [пошта прихована], факс, електронна адреса: відсутні).
Вказана заява обґрунтована тим, що між первісним позивачем у справі - Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор», м. Херсон 12 вересня 2025 року було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний позивач відступив, а новий кредитор, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт-Фактор», прийняло на себе всі права вимоги за наступними договорами:
- кредитний договір №011/89811/01302675 від 01.12.2021 року, укладений з відповідачем 1;
- договір поруки № 143812/89811/328351 від 13.01.2021 року, укладений з відповідачем 2 для забезпечення зобов`язань відповідача 1.
21.10.2025 на адресу господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» від 20.10.2025 (вх. № 33118/25), в якій банк підтримав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор», ЄДРПОУ 40848105, про залучення до участі у справі правонаступника позивача від 24.09.2025 та просив задовольнити її повністю і розглянути без участі Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт-Фактор", м.Херсон про залучення до участі у справі правонаступника позивача від 24.09.2025 (вх. № 29907/25) задоволено. Замінено позивача - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", м. Київ його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт-Фактор" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Соборна, буд. 32, код ЄДРПОУ 40848105).
Оскаржувана ухвала вмотивована тим, що позивачем у справі - Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний позивач відступив, а новий кредитор, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт-Фактор», прийняв на себе всі права вимоги за кредитним договором та договором поруки, тому господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор», м. Херсон про його залучення до участі у справі в якості правонаступника позивача від 24.09.2025 (вх. № 29907/25 від 25.09.2025).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон звернулося з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить прийняти цю апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 листопада 2025 року про заміну первісного позивача процесуальним правонаступником у справі № 916/3073/25 до розгляду. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «КАЙСАР, ЛТД» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12 листопада 2025 року у справі №916/3073/25, оскільки строк пропущено з поважних, об`єктивних та незалежних від скаржника причин. Визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи № 916/3073/25 нові письмові та електронні докази, подані разом із апеляційною скаргою та заявою про усунення недоліків. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «КАЙСАР, ЛТД» строк на подання нових доказів у порядку частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД» задовольнити повністю. Скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 листопада 2025 року у справі № 916/3073/25 про заміну первісного позивача Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» його процесуальним правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Еліт-Фактор». Постановити нову ухвалу, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Еліт-Фактор» у задоволенні заяви про заміну первісного позивача Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» його процесуальним правонаступником у справі № 916/3073/25. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Еліт-Фактор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання цієї апеляційної скарги. Надсилати всі процесуальні документи, ухвали, повідомлення та судові рішення у справі № 916/3073/25 до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД» у підсистемі «Електронний суд» та на електронну адресу: [пошта прихована].
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним з`ясуванням усіх обставин справи.
Як зазначає апелянт, він не погоджується з ухвалою від 12.11.2025, оскільки, на його думку, вона постановлена без належної участі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД», без належного повідомлення Товариства, без перевірки матеріально-правової підстави правонаступництва, правової природи договору відступлення права вимоги, дійсного обсягу переданої вимоги та факту належного повідомлення боржника про заміну кредитора.
На думку апелянта, оскаржувана ухвала не є технічною або допоміжною процесуальною дією, оскільки має безпосередні матеріально-правові наслідки для Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД». Саме на підставі цієї ухвали Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Еліт-Фактор» було допущено до участі у справі як позивача, отримало процесуальну можливість підтримувати позовні вимоги та надалі домоглося ухвалення рішення про солідарне стягнення 420 000 грн.
Апелянт зазначає, що замість встановлення належної матеріально-правової підстави для правонаступництва, суд фактично обмежився констатацією наявності договору відступлення права вимоги та визнав заяву нового кредитора достатньою підставою для процесуальної заміни сторони. На переконання апелянта, такий підхід є помилковим, оскільки процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є похідним від матеріального правонаступництва та не може існувати без належної матеріально-правової підстави.
На переконання апелянта, суд першої інстанції передчасно, формально та без належного дослідження обставин визнав Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Еліт-Фактор» процесуальним правонаступником.
Апелянт декілька разів вказує, що суд не встановив, чи існувало у первісного кредитора дійсне право вимоги саме у заявленому розмірі 420 000 грн.
Як зазначає апелянт, це має ключове значення, оскільки відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України новий кредитор може набути лише те право вимоги, яке реально існувало у первісного кредитора на момент його відступлення, та лише в тому обсязі, в якому таке право існувало.
Так, апелянт зазначає, що суд не встановив, чи мав первісний кредитор право передати новому кредитору саме таку вимогу та в зазначеному обсязі.
На думку апелянта, предмет відступлення не може визначатися виключно на підставі одностороннього розрахунку кредитора. Якщо розмір вимоги у сумі 420 000 грн є спірним, а також існують платежі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД» із призначенням «Погашення кредиту», порядок та наслідки зарахування яких не досліджувалися, суд не мав достатніх підстав безумовно виходити з того, що саме така сума могла бути предметом правонаступництва.
Апелянт звертає увагу на те, що господарський суд не дослідив реальний обсяг заборгованості з урахуванням банківської виписки, яка містить сім платежів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД» із призначенням «Погашення кредиту».
На думку апелянта, зазначені платежі могли безпосередньо впливати на розмір заборгованості, а отже, і на обсяг права вимоги, яке, за твердженням нового кредитора, було передано йому за договором відступлення.
Також, апелянт звертає увагу на те, що суд не дослідив правову природу договору відступлення права вимоги від 12.09.2025.
Як зазначає апелянт, судом не було встановлено, чи відповідає зазначений правочин вимогам статей 1077- 1079 Цивільного кодексу України.
На думку апелянта, якщо цей правочин має ознаки договору факторингу, суд мав перевірити суб`єктний склад правовідносин, статус нового кредитора, допустимість здійснення такої операції та правові наслідки можливого порушення встановлених законом вимог.
Апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки питанню про те, чи не є зазначений правочин нікчемним у цілому та чи здатний він породжувати правові наслідки у вигляді переходу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Еліт-Фактор».
Як стверджує апелянт, нікчемний правочин не породжує матеріального правонаступництва, а тому не може бути належною підставою для процесуальної заміни сторони у справі.
Апелянт зазначає, що суд не встановив, чи був боржник належним чином та фактично повідомлений про заміну кредитора відповідно до статей 516, 517 Цивільного кодексу України.
За твердженням апелянта, зазначена обставина має істотне значення, оскільки за відсутності належного повідомлення боржника ризики, пов`язані з неповідомленням про відступлення права вимоги, несе новий кредитор. Формальне направлення повідомлення про відступлення на адресу, за якою його реальне вручення було об`єктивно ускладнене або неможливе, саме по собі не може свідчити про належне повідомлення боржника.
Апелянт зазначає, що заява про заміну сторони була розглянута без належної участі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД» та без надання Товариству реальної можливості подати свої заперечення щодо заявленого правонаступництва.
Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції не встановив наявності належної матеріально-правової підстави для переходу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Еліт-Фактор», не дослідив дійсний обсяг такого права, правову природу договору від 12.09.2025, питання його відповідності вимогам законодавства, факт належного повідомлення боржника та обставини, що могли впливати на розмір заборгованості.
За таких обставин, на переконання апелянта, висновок суду про наявність підстав для процесуального правонаступництва є передчасним та зробленим без повного і всебічного з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення питання про заміну сторони у справі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3073/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 року.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3073/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт-Фактор" до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон та ОСОБА_1 , м. Херсон про солідарне стягнення 420 000 грн на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон та ОСОБА_1 , м. Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 про забезпечення позову, на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником, на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2026 у справі №916/3073/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3073/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
10.06.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3073/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон та ОСОБА_1 , м. Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 про забезпечення позову, на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником, на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2026 у справі №916/3073/25 залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м.Херсон усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: розділити означену апеляційну скаргу на самостійні (окремі) апеляційні скарги щодо кожного зі скаржників, або приєднатися до вже поданої апеляційної скарги особи, на стороні якої вони виступають, визначитися щодо оскарження різних судових рішень з викладенням особливостей, наявних в кожному випадку; навести інші обґрунтовані поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/3073/25 про заміну та залучення до участі у справі правонаступника позивача з доданням належних доказів сплати судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. кожному скаржнику, направити копію апеляційної скарги Акціонерному товариству «Райффайзен Банк», м. Київ.
29.06.2026 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД" про усунення недоліків з доданою до неї квитанцією № 2228-7848-9211-4850 від 28.06.2026 року на суму 2 662 грн 40 коп. як доказом сплати судового збору та роз`єднаною апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25 та довідкою про направлення апеляційної скарги з додатками стороні.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 27.08.2026 року о 12:15 год.
Судове засідання 27.08.2026 року по справі №916/3073/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25 не відбулось, у зв`язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Савицький Я.Ф. відповідно до наказу голови суду від 21.07.2026 року №193-в перебував у відпустці з 03.08.2026 по 11.09.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 розгляд справи №916/3073/25 призначено на 01.10.2026 року о 10:30 год.
29.06.2026 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 , м. Херсон про приєднання до апеляційної скарги, в якій останній повністю підтримує апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м Херсон, просить її задовольнити та оскаржувану ухвалу скасувати.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , м. Херсон про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25.
В судове засідання 01.10.2026 року представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку ухвал про призначення до розгляду апеляційної скарги до їх електронних кабінетів.
Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «КАЙСАР, ЛТД», м. Херсон та ОСОБА_1 , м. Херсон надіслали до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи без їх участі у зв`язку з фізичною неможливістю участі в судому засіданні, яка зумовлена обставинами, що не залежать від волі Товариства та ОСОБА_1 та мають об`єктивний і непереборний характер. Судова колегія прийняла клопотання до розгляду та задовольнила їх.
Разом з тим, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт-Фактор", м. Херсон подав клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку відсутністю представника можливості взяти участь у судових засіданнях. Судова колегія прийняла дане клопотання до розгляду та задовольнила його.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, враховуючи задоволення клопотання представника апелянта, заявника та представника позивача про розгляд справи без їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із п. 3 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25 не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25 є такою, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Положеннями ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає про те, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).
Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі, коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду необхідно аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Положення щодо процесуального правонаступництва регламентовані ст. 52 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до положень цієї статті у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Апеляційний господарський суд враховує і те, що перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні, разом з тим, ст. 52 Господарського процесуального кодексу України не виключає можливості, суду, за наявності відповідного клопотання, залучити до участі у справі правонаступника позивача у справі у разі його заміни у відносинах, щодо яких виник спір, іншою особою. Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності вступ до справи (процесу) правонаступника позивача залежить від його бажання. Що ж до правонаступника відповідача, то він залучається судом до участі в справі, якщо проти цього не заперечує позивач (п. 22 постанови Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №914/1322/23).
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодекс України) чи правонаступництва (п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України), яке за змістом цієї ж частини є універсальним. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 803/1273/16 виснувала, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом.
Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав. При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу (постанова Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №914/1322/23).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 12.09.2025 між первісним позивачем у справі - Акціонерним товариство «Райффайзен Банк», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор», м. Херсон було укладено договір відступлення права вимоги від 12.09.2025, відповідно до умов якого первісний позивач відступив, а новий кредитор, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт-Фактор», прийняв на себе всі права вимоги за договорами:
- кредитний договір № 011/89811/01302675 від 01.12.2021, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД»;
- договір поруки № 143812/89811/328351 від 13.01.2021, укладений з ОСОБА_1 для забезпечення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙСАР, ЛТД».
Відповідно до пункту про визначення термінів договору відступлення права вимоги від 12.09.2025 (далі договір) зазначається, що «Генеральний Кредитний договір» - генеральний договір на здійснення кредитних операцій №01/115-0-2/2142 від 25.03.2016 (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «КАЙСАР, ЛТД» в особі директора ОСОБА_1 .
«Кредитний договір» - кредитний договір №011/89811/01302675 від 01.12.2021 до генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/115-0-2/2142 від 25.03.2016, що укладений між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (правонаступником якого є первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «КАЙСАР, ЛТД» в особі директора ОСОБА_1 .
Відповідно до п.2.1 договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, договорах забезпечення та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги.
Відповідно до п.3.1 договору вказано, що вартість прав вимоги за договором становить 240 000 грн без ПДВ.
З акту приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 12.09.2025 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт-Фактор» прийняло документацію, зокрема:
- кредитний договір № 011/89811/01302675 від 01.12.2021, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «КАЙСАР, ЛТД»;
- договір поруки № 143812/89811/328351 від 13.01.2021, укладений з ОСОБА_1 для забезпечення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙСАР, ЛТД».
Даний акт приймання-передачі підписано та скріплено печатками Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт-Фактор».
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 17.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт-Фактор» направило на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙСАР, ЛТД» та ОСОБА_1 письмові повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні (вих. № 143/25), що підтверджується описами вкладення у цінні листи та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» від 17.09.2025, з огляду на що безпідставними є доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги про неповідомлення відповідачів про заміну кредитора у зобов`язанні.
Отже, надавши оцінку вказаним вище документам, керуючись ст. 512 Цивільного кодексу України, ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що на підставі укладеного між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» договору відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитора в зобов`язаннях, що є предметом судового розгляду у справі №916/3073/25, а отже, що наявні підстави для заміни позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» у цьому випадку, що не заперечував представник попереднього позивача.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт-Фактор" та заміну позивача у справі № 916/3073/25 - Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт-Фактор", м. Херсон.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.02.2025 у справі №914/1322/23.
Щодо посилання скаржника на неправильне застосування судом ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, неврахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, то ці доводи фактично зводяться до помилкового розуміння скаржником приписів чинного законодавства та довільного тлумачення висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній постанові. Також не приймаються до уваги і посилання апелянта на порушення судом норм матеріального права стосовно оцінки укладеного договору сторонами в частині суми переданої вимоги, його нібито нікчемності, оскільки такі твердження не доведені скаржником суду належними засобами доказування і зводяться також до невірного тлумачення норм права.
Здійснивши аналіз оскаржуваної ухвали, апеляційний господарський суд не встановив порушень норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції встановлено всі необхідні обставини для висновку про наявність підстав для заміни позивача у справі на його правонаступника. При цьому колегія суддів зазначає, що викладені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судом інстанції рішенням, до суб`єктивного тлумачення скаржником обставин, встановлених судом.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
У даній справі колегія суддів дійшла висновку, що викладені у апеляційній скарзі доводи не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали.
Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржуване судове рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з ухвалою суду, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви про заміну позивача правонаступником, норми чинного процесуального законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви та доводи апеляційної скарги є такими, що не можуть бути підставою для скасування правильної по суті ухвали суду першої інстанції, з огляду на що судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", м. Херсон та заява про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25 не потребують задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 136, 137, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КАЙСАР, ЛТД", Херсон та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 про заміну процесуальним правонаступником у справі №916/3073/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2026.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош