ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року
м. Київ
Справа № 910/9979/24 (910/2845/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" - арбітражного керуючого Філатова В. В.;
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" - Казимиренко К. В.;
представник Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" - Малік Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" (вх. № 5096/2026)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026
у складі колегії суддів: Станіка С.Р. -головуючого, Остапенка О.М., Сотнікова С.В.
та рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025
у складі судді Стасюк С.В.
у справі № 910/9979/24 (910/2845/25)
за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" - арбітражного керуючого Філатова В`ячеслава Вікторовича
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро клуб"
про визнання недійсним договору
в межах справи № 910/9979/24
за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи
1. 25.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (далі - "Терра Банк") як кредитодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеро клуб" (далі - ТОВ "Аеро клуб") як позичальником укладено кредитний договір № КЛ/14/6-34, відповідно до умов якого кредитодавець відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 140 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строк по 24.11.2014 та інші платежі, передбачені кредитним договором.
2. 29.12.2018 між ПАТ "Терра Банк" як кредитодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" (далі - ТОВ "ФК "Арагон") як новим кредитором укладено договір № 8 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ "Терра Банк" відступило ТОВ "ФК "Арагон" належні права вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включно з правами вимоги до правонаступників боржників за кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них.
3. 16.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (далі - ТОВ "Траєкторія") як поручителем та ТОВ "ФК "Арагон" як кредитодавцем укладено договір поруки № 16/11-п.
4. Відповідно до пункту 1.1 цього договору ТОВ "Траєкторія" зобов`язалося перед ТОВ "ФК "Арагон" у випадку невиконання ТОВ "Аеро клуб" своїх зобов`язань за кредитним договором № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014 в частині повернення заборгованості, яка становила 362 537 134,93 грн, частково виконати зобов`язання позичальника згідно з наданим кредитодавцем розрахунком.
5. Згідно з пунктом 1.2 договору поруки у випадку невиконання ТОВ "Аеро клуб" відповідних зобов`язань поручитель несе перед ТОВ "ФК "Арагон" відповідальність грошовими коштами в обсязі не більше 290 029 707,94 грн.
6. ТОВ "Аеро клуб" не виконало зобов`язання за кредитним договором № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014 щодо сплати заборгованості на загальну суму 362 537 134,93 грн.
7. 30.11.2020 ТОВ "ФК "Арагон" звернулося до ТОВ "Аеро клуб" із вимогою про сплату заборгованості у розмірі 362 537 134,93 грн та до ТОВ "Траєкторія" - із вимогою про сплату 290 029 707,94 грн відповідно до договору поруки.
8. На момент укладення договору поруки у ТОВ "Траєкторія" існували зобов`язання перед Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", що виникли, зокрема, на підставі договорів поруки № 43-і від 12.07.2007, № 152-і від 25.05.2007, № 49-і від 15.02.2007, № 303-і від 24.06.2005 та № 226-і від 22.08.2007.
9. Наявність окремих із зазначених зобов`язань підтверджувалася судовими рішеннями, якими з ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "ПриватБанк" стягнуто відповідні суми заборгованості. Зокрема, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.09.2016 у справі № 369/13506/15-ц стягнуто з ТОВ "Траєкторія" заборгованість у розмірі 50 120,11 доларів США; рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02.09.2010 у справі № 2-8976/2010 - 185 704,93 доларів США; рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 752/4369/14-ц - 1 668 102,64 доларів США; рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.07.2022 у справі № 761/18849/19 - 290 443,57 доларів США.
10. 07.11.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/9979/24 про банкрутство ТОВ "Траєкторія".
11. Суди встановили, що відповідно до звітів про фінансові результати ТОВ "Траєкторія" за період 2021-2024 роки існує заборгованість ТОВ "Траєкторія" перед ТОВ "ФК "Арагон" у розмірі 290 029 707, 94 грн. за договором поруки № 16/11-п від 16.11.2020 (входить в рядок 1690 "Інші поточні зобов`язання"). Крім доданої фінансової звітності, відповідачем надано розшифровку статті "Інші поточні зобов`язання", рядку 1690 балансу підприємства, де міститься інформація, зокрема про заборгованість на користь ТОВ "ФК "Арагон".
12. Суди також встановили, що у поданому ТОВ "Траєкторія" відзиві, зокрема, у додатках міститься інша фінансова звітність за 2021 - 2024 роки, яку було подано до відповідних органів, а саме: звітність за 2021 рік - було подано 22.01.2025 о 10:48:27, реєстраційний номер [номер приховано]; звітність за 2022 рік - було подано 22.01.2025 о 11:19:15, реєстраційний номер [номер приховано]; звітність за 2023 рік - було подано 22.01.2025 11:29:26, реєстраційний номер [номер приховано]; звітність за 2024 рік - було подано 22.01.2025 16:16:13, реєстраційний номер [номер приховано].
Короткий зміст позовних вимог
13. Розпорядник майна ТОВ "Траєкторія" арбітражний керуючий Філатов В. В. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору поруки № 16/11-п від 16.11.2020, укладеного між ТОВ "Траєкторія" та ТОВ "ФК "Арагон".
14. Позов обґрунтовано тим, що на момент укладення договору поруки ТОВ "Траєкторія" вже мало значну заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" та не мало достатніх активів для її погашення, однак взяло на себе додаткове зобов`язання щодо забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Аеро клуб" перед ТОВ "ФК "Арагон" у розмірі до 290 029 707,94 грн, не отримавши при цьому жодної майнової чи іншої економічної вигоди.
15. На думку позивача, укладення договору поруки за таких обставин суперечило фінансовим інтересам боржника, істотно збільшило його боргове навантаження та зменшило платоспроможність, створило штучну конкуренцію кредиторських вимог і ускладнило задоволення вимог АТ КБ "ПриватБанк".
16. Правочин, за твердженням розпорядника майна, не мав очевидної господарської мети та був спрямований на штучне збільшення кредиторської заборгованості боржника, набуття ТОВ "ФК "Арагон" статусу кредитора і подальший вплив на процедуру його банкрутства, що свідчить про його фраудаторний характер та вчинення всупереч принципам добросовісності і забороні зловживання правом.
17. Крім того, позивач посилався на те, що спірний договір є значним правочином, укладеним без належного погодження уповноваженим органом товариства, а також зазначав про відсутність на договорі належного підпису директора ТОВ "Траєкторія" та наявність лише відбитків факсиміле.
18. Правовими підставами позову розпорядник майна визначив положення частини дев`ятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 44, 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
19. 30.10.2025 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026, позов задоволено. Визнано недійсним договір поруки № 16/11-п від 16.11.2020, укладений між ТОВ "Траєкторія" та ТОВ "Фінансова компанія "Арагон".
20. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на момент укладення договору поруки ТОВ "Траєкторія" вже мало значні зобов`язання перед АТ КБ "ПриватБанк", при цьому взяло на себе додаткове зобов`язання щодо забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Аеро клуб" у розмірі до 290 029 707,94 грн.
21. За висновком судів, укладення договору поруки не було обумовлене отриманням ТОВ "Траєкторія" майнової чи іншої економічної вигоди, а набуття ним додаткового зобов`язання призвело до збільшення його боргового навантаження та зменшення платоспроможності.
22. З урахуванням зазначених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що договір поруки є фраудаторним правочином, оскільки його укладено всупереч принципу добросовісності, зловживання правом та на шкоду кредиторам ТОВ "Траєкторія".
23. Водночас, дійшовши висновку про фраудаторний характер спірного правочину, додатково суди виснували про наявність у договорі поруки ознак фіктивного правочину.
24. Щодо доводів позивача про укладення спірного правочину без погодження вищим органом управління товариства суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір поруки є значним правочином, оскільки його вартість перевищує 50 відсотків вартості чистих активів ТОВ "Траєкторія", а тому відповідно до статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" потребував попереднього погодження загальними зборами учасників (іншим органом, визначеним статутом) до моменту його вчинення.
25. При цьому суди зазначили, що надане відповідачем рішення єдиного учасника ТОВ "Траєкторія" від 21.12.2020 було прийняте після укладення договору поруки 16.11.2020, а належних доказів його попереднього погодження матеріали справи не містили. Суди виходили з того, що наступне схвалення не усуває порушення встановленого законом порядку попереднього погодження значного правочину. У зв`язку з цим суди дійшли висновку, що договір поруки укладено з порушенням установленого законом порядку, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26. У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Арагон" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 та ухвалити нове рішення - про відмову у позові.
27. У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Арагон" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 3, 13, 203, 215, 234 ЦК України та статей 44, 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
28. Скаржник зазначає, що, визнаючи договір поруки № 16/11-п від 16.11.2020 фіктивним, суди не встановили необхідної для застосування статті 234 ЦК України обставини - умислу обох сторін на вчинення правочину без наміру створити передбачені ним правові наслідки. Вважає, що суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми, викладених у постановах від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18 та від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17.
29. Крім того, скаржник зазначає про неправильне ототожнення судами ознак фіктивного та фраудаторного правочинів. На його думку, обставини, на які послалися суди, а саме фінансовий стан ТОВ "Траєкторія", наявність у нього інших кредиторів, відсутність економічної доцільності укладення договору поруки, штучне збільшення кредиторської заборгованості та можливий вплив договору на склад кредиторів і перебіг процедури банкрутства, можуть мати значення для оцінки фраудаторності правочину, але не підтверджують його фіктивності за статтею 234 ЦК України. У цій частині ТОВ "ФК "Арагон" посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), щодо розмежування фраудаторного та фіктивного правочинів, а також на постанову Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21.
30. Також скаржник вказує, що суди не надали належної оцінки пред`явленню ТОВ "ФК "Арагон" 30.11.2020 вимоги до ТОВ "Траєкторія" про сплату заборгованості за договором поруки у розмірі 290 029 707,94 грн. На думку скаржника, така поведінка свідчить про його намір реалізувати права, що виникли з договору поруки, та несумісна з висновком про відсутність у кредитора наміру створити правові наслідки цього договору.
31. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами статей 44, 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Зазначає, що суди, встановивши відсутність попереднього погодження договору поруки як значного правочину, не врахували його наступного схвалення рішенням єдиного учасника ТОВ "Траєкторія" № 21/12/2020 від 21.12.2020. У зв`язку з цим ТОВ "ФК "Арагон" вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо правових наслідків наступного схвалення правочину, викладених у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16, у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 та від 14.04.2025 у справі № 904/2465/21.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
32. У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" заперечує проти доводів ТОВ "ФК "Арагон" та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення умислу обох сторін для кваліфікації правочину як фіктивного, викладені у постановах від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18 та від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, суд апеляційної інстанції врахував.
33. Водночас, на переконання банку, договір поруки визнано недійсним не лише з підстав його фіктивності, а й у зв`язку з його фраудаторним характером. При цьому суди встановили, що ТОВ "Траєкторія", маючи значні невиконані зобов`язання перед АТ КБ "ПриватБанк", взяло на себе додаткове зобов`язання на суму понад 290 млн грн за тривалий час простроченим зобов`язанням третьої особи, не отримавши відповідної економічної вигоди, що призвело до збільшення його боргового навантаження та створення конкуренції кредиторських вимог. На підтвердження правомірності такого висновку банк посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) та постанову від 25.03.2025 у справі № 904/2787/21 (904/2748/23).
34. Щодо вимоги ТОВ "ФК "Арагон" від 30.11.2020 банк зазначає, що сама наявність такого документа не підтверджує належного пред`явлення та отримання вимоги поручителем, а тому не спростовує встановлених судами обставин. Щодо наступного схвалення договору поруки рішенням єдиного учасника ТОВ "Траєкторія" від 21.12.2020 банк зазначає, що навіть таке схвалення могло усунути лише дефект, пов`язаний із відсутністю корпоративної згоди, але не усуває самостійної підстави недійсності договору - його фраудаторного характеру.
35. Крім того, банк вважає, що доводи касаційної скарги фактично спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судами обставин, що відповідно до статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
36. До Верховного Суду надійшов відзив розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Філатова В. В., в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суди попередніх інстанцій належно застосували статтю 234 ЦК України, а посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення умислу обох сторін є безпідставними.
37. Розпорядник майна боржника також зазначає, що спірний договір поруки визнано недійсним не лише як фіктивний, а й з самостійної підстави його фраудаторності, оскільки його укладення збільшило зобов`язання боржника на понад 290 млн грн без відповідного збільшення активів, не мало встановленої господарської мети та завдало шкоди існуючим кредиторам.
38. Крім того, у відзиві зазначено, що навіть можливе уточнення правової кваліфікації договору в частині статті 234 ЦК України або правового значення наступного схвалення за статтею 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не усуває встановленої судами самостійної фраудаторної підстави недійсності договору.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Предметом позову в цій справі є вимога розпорядника майна боржника про визнання недійсним укладеного боржником договору поруки з підстав його фраудаторності.
41. Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
42. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).
43. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
44. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
45. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
46. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
47. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
48. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
49. Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
50. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.
51. Більш того, слід звернути увагу, що частина третя статті 12 КУзПБ зобов`язує арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов`язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).
52. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
53. Судова палата у наведеній постанові також наголосила, що, проаналізувавши документи та фактичні обставини ще на стадії розпорядження майном або у процедурі ліквідації арбітражний керуючий зобов`язаний самостійно визначитися з наявністю підстав для подання заяви (позову) про визнання недійсними правочинів боржника для збільшення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог.
54. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на переконання позивача - розпорядника майна боржника, договір поруки має ознаки фраудаторного правочину, оскільки, вчинення відповідачами даного правочину мало своїм наслідком збільшення фінансових зобов`язань ТОВ "Траєкторія" як боржника у справі про банкрутство в період наявної заборгованості перед іншим кредитором - АТ КБ "ПриватБанк"; при його укладенні додаткових гарантій Банку щодо належного виконання боржником своїх кредитних зобов`язань надано не було; Банк як кредитора боржника не було повідомлено про збільшення останнім своїх фінансових зобов`язань перед третіми особами; укладення оспорюваного правочину вчинено без очевидної господарської мети та не мало на меті збільшення активів боржника, а вчинено з метою переводу (покладення) фінансових зобов`язань на ТОВ "Траєкторія" та створення штучної конкуренції кредиторських вимог до боржника.
55. Правовими підставами свого позову розпорядник майна боржника визначив положення частини дев`ятої статті 44 КУзПБ, статей 3, 13, 203, 215 ЦК України та статей 44, 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та навів відповідні обґрунтування.
56. Надаючи оцінку позовним вимогам розпорядника майна, суди першої та апеляційної інстанції зазначили про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень статті 42 КУзПБ, оскільки поза межами визначеного цією нормою трирічного періоду.
57. Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, укладення боржником договору поза межами відповідного "підозрілого періоду" (одного або трьох років, що передували відкриттю справи про банкрутство), визначеного, відповідно статтею 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, Господарського кодексу України чи інших законів.
58. Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
59. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
60. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
61. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
62. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
63. У спорах про визнання недійсними договорів поруки за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, Верховний Суд дотримується послідовної позиції про те, що добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 ЦК України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. При цьому діяльність у підприємницькій сфері має бути, за загальним правилом, спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.
64. Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, учасники такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри учасників такого правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності.
65. Такі правові висновки викладені у постановах від 02.03.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18130/21), від 23.03.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18169/21), від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13, від 04.10.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18162/21), від 27.03.2024 у справі № 918/463/22(918/599/23).
66. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Траєкторія" у період, коли у нього вже були наявні зобов`язання перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі майже 2,2 мільйони доларів США, уклало договір поруки № 16/11-п від 16.11.2020, а наявність зазначених зобов`язань перед Банком в подальшому стали підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за заявою, що, за висновками судів, свідчить про те, що вже на момент їх виникнення, а відповідно і на момент укладення оспорюваного договору поруки від 16.11.2020 підприємство не мало необхідних активів для погашення цієї заборгованості.
67. Тож суди встановили, що боржник взяв на себе додатковий обов`язок по забезпеченню зобов`язань третьої особи - ТОВ "Аеро клуб" у розмірі 290 029 707,94 грн.
68. При цьому, за висновком судів, в укладенні означеного правочину була відсутня будь-яка економічна доцільність, оскільки жодних майнових дій з боку іншої сторони за цим договором не вчинено.
69. Крім того, як виснували суди, укладення договору поруки № 16/11-п від 16.11.2020 між ТОВ "Траєкторія" та ТОВ "ФК "Арагон" призвело до істотного збільшення розміру зобов`язань ТОВ "Траєкторія", зменшення платоспроможності останнього та завдало значної шкоди, як самому боржнику, так і кредитору підприємства, у розмірі грошових вимог кредитора, заявлених у справі № 910/9979/24 про банкрутство ТОВ "Траєкторія", оскільки, наявність у боржника штучно створеної заборгованості за оскаржуваним договором значно ускладнює погашення кредиторських вимог реального кредитора - АТ КБ "ПриватБанк".
70. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про фраудаторність оспорюваного правочину та наявність підстав для визнання його недійсним.
71. Водночас, дійшовши висновку про фраудаторний характер спірного правочину, додатково суди виснували про наявність у договорі поруки ознак фіктивного правочину.
72. У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Арагон" не погоджується з висновками судів щодо фіктивності оспорюваного правочину.
73. Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
74. У постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), на яку посилається скаржник, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду розмежував кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів з огляду на таке.
75. Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (частина третя статті 234 ЦК України).
76. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.
77. Практичне правозастосування виходить з того, що "фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним" (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).
78. Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).
79. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
80. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що договір поруки № 16/11-п від 16.11.2020 є фіктивним правочином у розумінні статті 234 ЦК України, оскільки на момент його укладення сторони не мали реального наміру створити передбачені ним правові наслідки, а договір був укладений лише для вигляду.
81. Суди встановили, що відомості фінансової звітності ТОВ "Траєкторія" за 2020- 2023 роки свідчили про його неплатоспроможність, збитковість, відсутність господарської діяльності та від`ємний власний капітал, що, за висновками судів, підтверджувало відсутність у цього товариства реальної можливості виконати прийняте за договором поруки зобов`язання. При цьому відображення відповідних зобов`язань у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, за висновками судів, саме по собі не свідчило про реальність правочину та не виключало його фіктивності.
82. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сукупність встановлених у справі обставин підтверджує формальний характер договору поруки, відсутність реального наміру сторін щодо його виконання та настання передбачених ним правових наслідків, а тому договір має ознаки фіктивного правочину, укладеного з іншою, прихованою метою, зокрема для штучного створення заборгованості та виведення активів із ліквідаційної маси боржника.
83. Як уже зазначалося, для кваліфікації правочину як фіктивного відповідно до статті 234 ЦК України необхідним є встановлення відсутності у сторін правочину наміру створити правові наслідки, які ним обумовлені, причому така ознака має бути властива діям обох його сторін. Натомість фраудаторний правочин характеризується вчиненням правочину з наміром завдати шкоди кредитору (кредиторам), а його недійсність пов`язується, зокрема, із встановленням зловживання правом та порушенням принципу добросовісності.
84. Отже, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій щодо фінансового стану ТОВ "Траєкторія", наявності у нього невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами, відсутності економічної доцільності укладення договору поруки, збільшення внаслідок його укладення боргового навантаження боржника та створення конкуренції кредиторських вимог, хоча й можуть бути враховані під час оцінки правочину на предмет його фраудаторності, самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у обох сторін правочину наміру створити передбачені ним правові наслідки.
85. У цій справі суди попередніх інстанцій, встановивши наведені обставини та дійшовши висновку про фраудаторний характер договору поруки, додатково зазначили про наявність у ньому ознак фіктивного правочину. Водночас сукупність встановлених судами обставин не дає достатніх підстав для достеменного висновку про те, що на момент укладення договору поруки обидві його сторони не мали наміру створити правові наслідки, обумовлені цим договором, що є необхідною умовою для застосування статті 234 ЦК України.
86. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги в цій частині та вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про фіктивність оспорюваного правочину.
87. Разом з тим зазначений висновок не впливає на правильність вирішення спору, оскільки судами встановлено самостійну підставу для визнання договору поруки недійсним - його фраудаторний характер.
88. Скаржник також зазначає про неправильне застосування судами статей 44, 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Зазначає, що суди, встановивши відсутність попереднього погодження договору поруки як значного правочину, не врахували його наступного схвалення рішенням єдиного учасника ТОВ "Траєкторія" № 21/12/2020 від 21.12.2020. У зв`язку з цим ТОВ "ФК "Арагон" вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо правових наслідків наступного схвалення правочину, викладених у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16, у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 та від 14.04.2025 у справі № 904/2465/21.
89. Такі доводи скаржника стосуються визначеної ним підстави касаційного оскарження, що передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
90. Для касаційного перегляду судових рішень з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
91. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.
92. Наведені скаржником посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16, у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 та від 14.04.2025 у справі № 904/2465/21, не свідчать про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
93. У зазначених справах Верховний Суд України та Верховний Суд виходили із положень законодавства, що регулюють порядок вчинення значних правочинів акціонерними товариствами, зокрема статей 70, 72 Закону України "Про акціонерні товариства", тоді як у цій справі спірні правовідносини виникли щодо застосування положень статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до правочину, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю.
94. Отже, правовідносини у наведених скаржником справах та у справі, що переглядається, не є подібними за нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, а тому викладені у них висновки щодо порядку вчинення та схвалення значних правочинів не можуть розглядатися як висновки Верховного Суду щодо застосування статей 44, 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
95. Водночас колегія суддів враховує, що пред`явлення ТОВ "ФК "Арагон" вимоги до ТОВ "Траєкторія" про виконання зобов`язань за договором поруки, а також наступне схвалення цього правочину рішенням єдиного учасника ТОВ "Траєкторія" від 21.12.2020 не спростовують висновки судів щодо його недійсності з огляду на встановлену фраудаторність такого правочину.
96. Відтак для висновку про фраудаторність оспорюваного правочину за встановлених у цій справі обставин попереднє погодження чи наступне схвалення такого правочину вищим органом управління юридичної особи не має визначального значення, оскільки не усуває встановлених судами обставин, які свідчать про вчинення правочину з порушенням принципу добросовісності та на шкоду кредиторам.
97. При цьому колегія суддів враховує межі перегляду судових рішень у касаційному порядку, визначені статтею 300 ГПК України. Касаційна скарга ТОВ "ФК "Арагон" не містить доводів про неправильність саме висновків судів щодо фраудаторного характеру договору поруки, які покладено в основу визнання його недійсним.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
98. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
99. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
100. Ураховуючи, що суди дійшли правильного висновку про задоволення позову та визнання недійсним договору з підстав встановлених ознак його фраудаторності, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
В. Розподіл судових витрат
101. Судовий збір за подання касаційної скарги, згідно з приписами статті 129 ГПК України, суд залишає за скаржником.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/9979/24 (910/2845/25) залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
В. Погребняк