СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Харків Справа №905/426/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників у режимі відеоконференції:
кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін») - Архіпов О.Ю. (адвокат), ордер серія АА№1743657 від 10.08.2026 року, свідоцтво №005697 від 17.03.2016 року; Єлисеєв Є.В. (адвокат), ордер серія АІ№22647557 від 22.07.2026 року, свідоцтво №7679/10 від 19.04.2019 року;
боржника - Краснокутська Н.М. (адвокат), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3246 від 27.05.2009 року, ордер серія АН№2019347 від 03.07.2026 року;
ПАТ «Украгро НПК» (вільний слухач) - Васьківський Л.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (вх.№1808Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» (код ЄДРПОУ 00309252),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (код ЄДРПОУ 40111046),
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року (повний текст складено та підписано 13.08.2026 року, суддя Зекунов Е.В.) у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» про постановлення окремої ухвали у справі №905/426/26, визнання дій ТОВ «ШФ «Воронін» зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу - відмовлено повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» з вказаною ухвалою суду першої інстанції у частині не погодилось та звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 скасувати;
- прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ТОВ «Євроенерготрейд» про постановлення окремої ухвали у справі №905/426/26, визнання дій ТОВ «ШФ «Воронін» зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу у справі №905/426/26;
- здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 43, 131, 135, 246 ГПК України та фактично не застосував до встановлених обставин положення ч. 1 ст. 376 КК України у тому аспекті, в якому на них посилалося ТОВ «Євроенерготрейд».
Як вказує апелянт:
1. Суд безпідставно звузив зміст поняття «зловживання процесуальними правами». Так, закон не встановлює як обов`язкову ознаку зловживання настання фактичної неможливості продовжувати розгляд справи або створення безпосередньої фізичної перешкоди судовому засіданню. Такий підхід до застосування ст. 43 ГПК України підтверджується й практикою Верховного Суду. Отже, суд застосував до спірних правовідносин критерій, якого процесуальний закон не містить, та не перевірив головного: чи відповідало використання ТОВ «ШФ «Воронін» дисциплінарної скарги у межах незавершеної справи завданню господарського судочинства та принципу добросовісного користування процесуальними правами.
2. Неправильно застосовано статті 131 та 135 ГПК України. Так, ст. 135 ГПК України передбачає можливість накладення штрафу, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, а також вчинення дій чи бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. ТОВ «Євроенерготрейд» якраз і посилалося на недобросовісну мету конкретної процесуальної дії - долучення до матеріалів справи дисциплінарної скарги на суддю, яка продовжувала здійснювати апеляційний перегляд у цій справі, причому предметом скарги була незгода з її процесуальними рішеннями. Отже суд мав надати оцінку характеру та меті цієї процесуальної поведінки, а вже за результатами такої оцінки вирішувати питання про застосування ст. 135 ГПК України. Натомість суд фактично виключив можливість застосування штрафу лише тому, що долучення документа саме по собі не зупинило розгляд справи.
3. Суд неправильно визначив межі власних повноважень за ст. 246 ГПК України. В оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що оцінка дій учасників справи щодо звернення до Вищої ради правосуддя та встановлення у них ознак впливу на суддю виходить за межі процесуальних повноважень Господарського суду Донецької області. Проте ТОВ «Євроенерготрейд» не ставило перед судом питання про обґрунтованість дисциплінарної скарги, наявність дисциплінарного проступку в діях судді ОСОБА_1 чи притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. У клопотанні йшлося, що дії самого ТОВ «ШФ «Воронін», у тому числі використання дисциплінарної скарги безпосередньо у матеріалах справи №905/426/26, мають ознаки порушення законодавства, які дають підстави для реагування відповідно до ст. 246 ГПК України. Саме для таких випадків ст. 246 ГПК України наділяє господарський суд повноваженням реагувати на виявлені під час розгляду справи порушення законодавства. Крім того, ч. 11 ст. 246 ГПК України прямо передбачає направлення прокурору або органу досудового розслідування окремої ухвали щодо порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення. Отже, посилання суду на відсутність компетенції суперечить самому процесуальному механізму окремої ухвали.
4. Суд неправильно підійшов до застосування ч. 1 ст. 376 КК України. У клопотанні ТОВ «Євроенерготрейд» не йшлося про встановлення винуватість ТОВ «ШФ «Воронін» у вчиненні кримінального правопорушення. Вимога полягала у встановленні наявності ознак кримінального правопорушення та направленні окремої ухвали компетентному органу для здійснення відповідної перевірки.
5. Оскаржувана ухвала не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення. У клопотанні ТОВ «Євроенерготрейд» наводило конкретні доводи щодо правової оцінки подання дисциплінарної скарги до завершення судового розгляду, посилаючись на рішення Ради суддів України від 08.06.2017 року №34 зі змінами, внесеними рішенням від 01.03.2019 року №13, а також на постанову Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №705/4897/22. Однак суд не спростував цих доводів і не пояснив, чому наведені заявником правові аргументи не підлягають врахуванню.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26. Учасникам справи встановлено строк протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено учасникам справи строк для подання до апеляційного господарського суду клопотань, заяв та документів в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/426/26.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 31.08.2026 року (вважається врученою 01.09.2026 року).
07.09.2026 року матеріали справи №905/426/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10131 від 16.09.2026 року), в якому просить:
- закрити апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ТОВ «Євроенерготрейд» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26;
3. у разі, якщо клопотання про закриття апеляційного провадження задоволене не буде - апеляційну скаргу ТОВ «Євроенерготрейд» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Кредитор вказує, що наразі відсутня та потреба судового захисту процесуальних прав та інтересів особи, з якою Велика Палата Верховного Суду пов`язує можливість оскарження окремо від рішення суду ухвали, не зазначеної в переліку ч. 1 ст. 255 ГПК України, у зв`язку з чим апеляційне провадження підлягає закриттю.
На переконання боржника можливість поновити свої права в інший спосіб у боржника не лише існує, а й фактично реалізована. Так, ухвалу від 11.08.2026 року про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник оскаржив в апеляційному порядку і саме в цій апеляційній скарзі він виклав, серед інших доводів, доводи про те, що подання кредитором дисциплінарної скарги на суддю апеляційної інстанції та долучення її копії до матеріалів справи №905/426/26 є зловживанням процесуальними правами і що суд першої інстанції безпідставно не визнав цих дій зловживанням та не постановив окремої ухвали. Отже, боржник мав можливість включити свої заперечення проти оскарженої ухвали до апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, і він цією можливістю скористався.
Звертає увагу на те, що предмет клопотання боржника від 10.08.2026 року, у задоволенні якого відмовлено оскарженою ухвалою, і предмет клопотання боржника від 04.08.2026 року, у задоволенні якого відмовлено постановою від 17.08.2026 року у цій справі, є подібним. Обидва стосуються тих самих дій кредитора - подання дисциплінарної скарги від 28.07.2026 року до Вищої ради правосуддя щодо судді Хачатрян В.С. та долучення копії цієї скарги до матеріалів справи №905/426/26. Обидва заявлені в межах тієї самої справи №905/426/26. Обидва містять ті самі вимоги - визнати ці дії зловживанням процесуальними правами, накласти штраф і постановити окрему ухвалу за наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України.
Кредитор вказує, що вирішення питання про наявність або відсутність факту зловживання процесуальними правами віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Суд першої інстанції цими повноваженнями скористався та дійшов висновку про відсутність зловживання. Незгода боржника з результатом реалізації судом дискреційних повноважень сама по собі не є підставою для скасування оскарженої ухвали.
У судовому засіданні 21.09.2026 року представник боржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представники кредитора проти позиції апелянта заперечували з підстав викладених у відзиві.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
10.08.2026 року через систему «Електронний суд» від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали у справі №905/426/26, визнання дій ТОВ «ШФ «Воронін» зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу.
У клопотанні було визначено, що дії по поданню до Господарського суду Донецької області копії дисциплінарної скарги на суддю Хачатрян В.С., яка є головуючою в суді апеляційної інстанції та розглядає справу №905/426/26, є тиском на суд першої інстанції, містять ознаки кримінального правопорушення та є зловживанням процесуальними правами.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному захист прав і свобод у судовому порядку, а стаття 129 - встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року №4-рн/2019)
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 року №5-р/2020).
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Відповідно до частини другої статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частина перша статті 255 ГПК визначає перелік ухвал, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 року у справі №757/47946/19-ц, досліджуючи питання щодо апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції, які не зазначені в переліку, викладеному в частині першій статті 255 ГПК України, погодилась зі сформованим при застосуванні норм процесуального права підходом щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, в основу якого покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.
У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду зазначила:
« 24. Суть цього підходу полягає в такому:
1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об`єктами апеляційного оскарження;
2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України);
3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.
25. Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
26. Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
27. Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
28. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
29. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: Ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
30. Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку».
З огляду на вищевикладене, у контексті наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду необхідно враховувати ту обставину, що відповідна ухвала суду першої інстанції (в цьому випадку ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання про визнання дій зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу) не зазначена в переліку, визначеному частиною першою статті 255 ГПК, сама по собі ще не виключає можливості апеляційного оскарження такої ухвали у певному порядку (пункт 24 від 13.11.2024 року у справі №757/47946/19-ц).
Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Пункт 16 ст. 255 ГПК України передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.
Стаття 135 ГПК України також містить вказівку про можливість апеляційного оскарження.
Колегія суддів вважає, що особливістю судового рішення щодо визнання дії як зловживання процесуальними правами, а отже і накладення штрафу, є те, що воно ухвалюється на будь-якій стадії судового процесу і оскаржити його одночасно з рішенням суду неможливо. При цьому, можливість оскарження тільки ухвали про накладення штрафу без можливості оскарження ухвали, якою відмовлено у вчинені такої процесуальної дії призводить на переконання суду до обмеження правомочностей учасників справи у реалізації основного судового принципу як доступ до правосуддя.
У зв`язку з цим, на переконання колегії суддів, ухвала суду як про визнання дій зловживанням процесуальними правами і накладення штрафу так і про відмову може бути оскаржена в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання кредитора на необхідності закриття апеляційного провадження.
Щодо суті оскаржуваної ухвали в частині за вимогами апеляційної скарги про зловживання процесуальними правами та накладення штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Зловживання процесуальними правами - це недобросовісне використання учасниками судового процесу своїх прав у формально законний спосіб, але з метою затягування розгляду справи, перешкоджання правосуддю чи заподіяння шкоди іншим людям.
Стаття 43 ГПК України встановлює, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Згідно ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в ухвалі від 08.02.2024 року у справі № 925/200/22 наголосив, що перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, про що свідчить вжиття законодавцем слова «зокрема». Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі №757/61850/18-ц (провадження №61-22707св19), від 15.07.2021 року у справі №420/698/21 (провадження №К/9901/18953/21); від 24.05.2023 року у справі №761/14952/21 (провадження №61-10578св22) та ін)».
Відповідно до статті 131 Конституції України та Закону України «Про Вищу раду правосуддя», здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів, оцінка наявності або відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку, а також перевірка обґрунтованості дисциплінарних скарг належить до виключної компетенції Вищої ради правосуддя.
Суд, здійснюючи правосуддя у справі про банкрутство №905/426/26, діє виключно в межах повноважень, визначених Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства.
Вирішення питань, пов`язаних із дисциплінарною відповідальністю суддів та перевіркою звернень осіб до Вищої ради правосуддя, виходить за межі компетенції та процесуальних повноважень як Господарського суду Донецької області так і Східного апеляційного господарського суду під час розгляду справи №905/426/26.
Необхідно також врахувати, що жоден учасник у справі не може бути обмежений у реалізації його права на звернення з дисциплінарною скаргою і реалізація такого права не може бути підставою вважати, що це є зловживанням процесуальними правами сторони у судовій справі.
Відповідно до статей 131, 135 ГПК України заходи процесуального примусу (зокрема, штраф) застосовуються судом виключно за вчинення дій або допущення бездіяльності, що суперечать завданням господарського судочинства та перешкоджають розгляду конкретної справи безпосередньо у даному судовому процесі.
Подання учасником справи письмових пояснень із долученням копій документів, що стосуються належних дій судді, безпосередньо не перешкоджає розгляду справи, а отже, не є зловживанням процесуальними правами у розумінні статті 43 ГПК України.
З огляду на те, що надання оцінки фактам звернення учасників справи до Вищої ради правосуддя перебуває поза межами компетенції суду, а в діях ТОВ «ШФ «Воронін» відсутній склад процесуального правопорушення у цій справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав як для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, так і для постановлення окремої ухвали на підставі статті 246 ГПК України щодо наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 376 КК України.
Фактично вирішення питання про наявність або відсутність факту зловживання процесуальними правами, накладення штрафу як і направлення повідомлення до органів прокуратури віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Суд першої інстанції цими повноваженнями скористався та дійшов висновку про відсутність зловживання. Незгода боржника з результатом реалізації судом дискреційних повноважень сама по собі не є підставою для скасування оскарженої ухвали.
Колегія суддів також враховує, що апелянт вже звертався з тотожним клопотанням до суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26. За результатом розгляду такого клопотання було вирішено відмовити в його задоволенні з аналогічних підстав, що вказані судом першої інстанції в оскаржуваній наразі ухвалі.
Щодо посилання апелянта на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.09.2024 року у справі №705/4897/22, що подання учасником судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на інший висновок суду викладений у даній постанові, а саме: «подання скарги щодо судді до Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної справи».
Необхідно також врахувати, що за диспозицією рішення Ради суддів України від 01.03.2019 року №13 подання учасником судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи істотним є вказівка на можливість свідчення, а не на імперативний припис вважати, що такі дії є підтвердженням тиску на суд, а отже основою для висновку щодо зловживання правами учасником справи.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції реалізуючи надані йому дискреційні повноваження дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання дій кредитора зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і норм права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 має бути залишена без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 42, 43, 86, 129, 135, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.10.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук