ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/921/26
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Гвоздик А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд",
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське",
про зобов`язання вчинити дії та стягнення 189 090,17 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - Кожема В.П., адвокат (в режимі відеоконференцзв`язку),
від відповідача - Холявчук А.І., адвокат.
29.06.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" (далі - ТОВ "УВТК "Київміськбуд") з вимогами: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" (далі - ТОВ "Дзензелівське") поставити ТОВ "УВТК "Київміськбуд" відповідно до договору поставки №23.06/1 від 23.06.2025 цеглу керамічну у кількості 95 200 штук на загальну суму 552 160,00 грн; стягнути з ТОВ "Дзензелівське" штраф у розмірі 55 216 грн.
Ухвалою від 01.07.2026 суд відкрив провадження у справі №925/921/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 24.07.2026 о 10:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.
16.07.2026 відповідач подав відзив на позов.
23.07.2026 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
24.07.2026 позивач подав відповідь на відзив.
24.07.2026 до початку судового засідання позивач подав про зміну предмету позову.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 24.07.2026 суд на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прийняв заяву ТОВ "УВТК "Київміськбуд" про зміну предмета спору та постановив здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням щодо позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Дзензелівське" поставити ТОВ "УВТК "Київміськбуд" відповідно до договору поставки №23.06/1 від 23.06.2025 цеглу керамічну у кількості 95 200 штук на загальну суму 552 160,00 грн, стягнути з ТОВ "Дзензелівське" на користь ТОВ "УВТК "Київміськбуд" пеню у розмірі 93 020,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 31 595,99 грн, три проценти річних у розмірі 9 258,13 грн, штраф у розмірі 55 216 грн; враховуючи поважність причини неявки представника відповідача, а також подання позивачем заяви про зміну предмету позову та прийняття її судом, на підставі п. 1, 3 ч. 2 ст. 183, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України відклав підготовче засідання до 31.08.2026 о 10:30.
28.08.2026 відповідач подав заперечення (на відповідь на відзив).
Ухвалою від 28.08.2026 суд заперечення на відповідь на відзив ТОВ "Дзензелівське" залишив без розгляду.
31.08.2026 представник відповідача - керівник ТОВ "Дзензелівське" подав заяву, в якій повідомив, що не має можливості взяти участь у підготовчому засіданні.
31.08.2026 позивач подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 31.08.2026 суд: на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 17.09.2026 о 14:00.
Також ухвалою від 31.08.2026 суд дозволив ТОВ "УВТК "Київміськбуд" у строк до 07.09.2026 подати додаткові пояснення щодо причин неподання доказів у встановлений законом строк та дозволив ТОВ "Дзензелівське" у строк до 14.09.2026 подати додаткові пояснення щодо поданих ТОВ "УВТК "Київміськбуд" додаткових пояснень у разі їх подання.
14.09.2026 (сформовано в системі "Електронний суд" 13.09.2026), з пропущенням встановленого судом строку, ТОВ "УВТК "Київміськбуд" подало додаткові пояснення з вимогою визнати поважними причини неподання позивачем доказів разом із позовною заявою та долучити до матеріалів справи докази, надані разом із клопотанням позивача 31.08.2026.
15.09.2026 (сформовано в системі "Електронний суд" 14.09.2026), з дотриманням встановленого судом строку, ТОВ "Дзензелівське" подало додаткові пояснення у справі, в яких, серед іншого, заявило вимогу про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача від 13.09.2026, оскільки останні подано з пропущенням встановленого судом строку та клопотання про долучення доказів від 31.08.2026 у зв`язку з пропущенням строку їх подання та недоведенням поважності причин неподання доказів. Також у додаткових поясненнях відповідач висловив свої заперечення щодо застосування до нього відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат та виклав заяву про зменшення пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Заява про зменшення пені може бути заявлена на будь-якій стадії судового процесу, оскільки строк її подання не визначений процесуальним законом. Водночас щодо стягнень на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то це заперечення по суті спору, яке не стосується додаткових доказів, поданих позивачем.
17.09.2026 (сформовано в системі "Електронний суд" 16.09.2026) керівник підприємства відповідача подав заяву, в якій повідомив, що не має можливості взяти участь у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 17.09.2026 о 14:00 у зв`язку з перебуванням у відрядженні.
17.09.2026 відповідач подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 17.09.2026 суд:
- продовжив ТОВ "УВТК "Київміськбуд" встановлений судом строк для подання додаткових пояснень до дати їх фактичного подання - 14.09.2026;
- визнав поважними причини неподання ТОВ "УВТК "Київміськбуд" доказів у встановлений законом строк та встановив додатковий строк для подання вказаних доказів до дати їх фактичного подання - 31.08.2026;
- задовольнив клопотання ТОВ "Дзензелівське" та відклав підготовче засідання до 25.09.2026.
Також суд, врахувавши строк подання, прийняв додаткові пояснення відповідача.
23.09.2026 позивач подав додаткові пояснення з вимогою визнати причини пропуску позивачем строку на подання додаткових пояснень (встановленого до 07.09.2026) поважними. До пояснень позивач долучив копію виписки із медичної карти стаціонарного лікування хворого № 16476.
Суд зауважує, що ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 17.09.2026 суд продовжив ТОВ "УВТК "Київміськбуд" встановлений судом строк для подання додаткових пояснень до дати їх фактичного подання - 14.09.2026 та визнав поважними причини неподання ТОВ "УВТК "Київміськбуд" доказів у встановлений законом строк та встановив додатковий строк для подання вказаних доказів до дати їх фактичного подання - 31.08.2026. Крім того, докази непрацездатності представника позивача оглянуто судом в режимі відеоконференцзв`язку під час судового засідання 17.09.2026.
25.09.2026 позивач подав ідентичні письмові пояснення з вх. № 15731/26 та № 15732/26 з вимогами прийняти ці додаткові пояснення позивача на додаткові пояснення відповідача вих. № 345 від 14.09.2026 до розгляду та долучити їх до матеріалів справи.
25.09.2026 відповідач подав клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату (орієнтовно у проміжку з 15 по 20 жовтня 2026 року) або на іншу дату на розсуд суду з урахуванням обґрунтованих виробничих обставин відповідача, а саме виконання сезонних робіт.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 25.09.2026 суд:
- на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України дозволив ТОВ "УВТК "Київміськбуд" подати додаткові пояснення з вх. № 15731/26 та № 15732/26 та прийняв їх до розгляду;
- на підставі п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України відмовив в задоволенні клопотання ТОВ "Дзензелівське" про відкладення підготовчого засідання;
- на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.10.2026 об 11:00.
Присутній у судовому засіданні 02.10.2026 в режимі відеоконференцзв`язку представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.10.2026 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а в разі задоволення пені, зменшити її на 90%.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.06.2025 між ТОВ "Дзензелівське" та ТОВ "УВТК "Київміськбуд" уклали договір поставки № 23.06/1 від 23.06.2025. На виконання умов цього Договору 23.06.2025 відповідач виставив позивачу рахунок № 6230001 від 23.06.2025 на оплату цегли керамічної у кількості 200 000 штук за ціною 5,80 грн за 1 шт. з ПДВ на загальну суму 1 160 000 грн. Позивач за вказаним рахунком перерахував двома платежами на поточний рахунок відповідача попередню 100% оплату товару за 200 000 штук цегли керамічної на загальну суму 1 160 000 грн.
Позивач стверджує, що зобов`язання з поставки позивачу цегли керамічної, оплаченої позивачем згідно з рахунком на оплату № 6230001 від 23.06.2025, відповідач виконав лише частково та з порушенням строку поставки. Так, у період з 10 вересня по 21 листопада 2025 року відповідач відвантажив зі свого складу та передав позивачу цеглу керамічну у кількості 104 800 штук на загальну суму 607 840 грн. Відтак залишок недопоставленого відповідачем товару становить 95 200 штук на загальну суму 552 160 грн (за ціною 5,80 грн з ПДВ за 1 шт.).
Залишок недопоставленого товару, за твердженням позивача, утворився у зв`язку з тим, що протягом липня, серпня, першої декади вересня 2025 року відповідач виготовляв цеглу керамічну, проте не відвантажував її позивачу, а реалізував її іншим покупцям, чим порушив п. 2.4 цього Договору та що стало підставою для нарахування позивачем штрафу у розмірі 55 216 грн, а також пені у розмірі 93 020,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 31 595,99 грн та трьох процентів річних у розмірі 9 258,13 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві відповідач зазначає, що даний спір виник не внаслідок недобросовісної поведінки відповідача чи його небажання виконувати взяті на себе зобов`язання. Причиною спору стало об`єктивне, різке та істотне зростання фактичної виробничої собівартості керамічної цегли після укладення договору поставки № 23.06/1 від 23.06.2025. Це зростання було спричинене сукупністю незалежних від відповідача економічних факторів у період воєнного стану, які сторони об`єктивно не могли передбачити на момент підписання договору. Відповідач не використовував ці обставини як привід для ухилення від виконання договору. Навпаки, ТОВ "Дзензелівське" неодноразово письмово зверталося до позивача із пропозиціями врегулювати ситуацію: або здійснити поставку продукції за мінімально можливою ціною, що покриває лише фактичну виробничу собівартість продукції (8,60 грн за 1 шт. з ПДВ), або повернути позивачу суму отриманої попередньої оплати. Всі пропозиції були залишені позивачем без задоволення. Після звернення позивача до суду відповідач, діючи добросовісно, повністю повернув позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 552 160 грн, а також добровільно нараховану за весь період очікування пеню у розмірі 88 935,58 грн, що разом становить 641 095,58 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач намагається обґрунтувати відмову від виконання договору "стрімким зростанням собівартості у травні-червні 2026 року (до 8,60 грн та 10,00 грн)". Проте позивач наголошує: якби відповідач добросовісно виконав свій обов`язок і поставив товар у встановлений Договором строк - до 31.12.2025, питання собівартості "сезону 2026 року" взагалі б не існувало. На переконання позивача, навіть якщо взяти до уваги твердження відповідача про те, що на кінець 2025 року собівартість зросла до 6,46 грн/шт., це є нічим іншим, як звичайною зміною кон`юнктури ринку та звичайним підприємницьким ризиком (ст. 42 ГК України). Відповідач отримав від позивача 100% попередньої оплати ще у червні 2025 року, мав достатньо часу та ресурсів для виконання замовлення у 2025 році, однак свідомо утримував кошти, не поставляв товар, чекаючи на новий сезон, щоб реалізувати цеглу третім особам за дорожчими цінами. Повернення відповідачем попередньої оплати у розмірі 552 160 грн та сплати пені у розмірі 88 935,58 грн, за твердженням позивача, відбулося в односторонньому порядку. Умовами Договору поставки № 23.06/1 від 23.06.2025 не передбачено права Постачальника (відповідача) на односторонню відмову від виконання зобов`язання шляхом повернення передоплати. Відповідач здійснив повернення позивачу попередньої оплати всупереч волі позивача, вже після того як двічі був повідомлений про відмову позивача від отримання попередньої оплати. Платіжною інструкцією № 4706 від 15.07.2026 позивач повернув відповідачу грошові кошти у сумі 641 095,58 грн, однак відповідач 16.07.2026 повторно направив їх платіжною інструкцією №2855. Позивач знову повернув відповідачу його грошові кошти у сумі 641 095,58 грн (платіжна інструкція №4711 від 17.07.2026). Поведінка відповідача, на переконання позивача, свідчить про свідоме та злісне ухилення від виконання Договору поставки з метою подальшого продажу цегли іншим покупцям за значно вищою ціною (про що відповідач прямо зазначає у відзиві, вказуючи на ринкову вартість 8,60 - 10 грн). Повернення коштів під час судового процесу є спробою уникнути виконання основного обов`язку за Договором.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив таке.
23.06.2025 ТОВ "Дзензелівське" (Продавець) та ТОВ "УВТК "Київміськбуд" (Покупець) підписали Договір поставки № 23.06/1 (далі - Договір).
Продавець зобов`язується виготовити та передати у власність Покупця цеглу керамічну власного виробництва (далі - товар або цегла керамічна), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, визначених цим Договором. (п. 1.1. Договору)
Кількість товару: 200 000 (двісті тисяч) штук цегли керамічної. (п. 1.2. Договору)
Ціна за одиницю товару складає 5,80 грн/шт. цегли керамічної з ПДВ. У ціну товару включені послуги з навантаження товару на транспортний засіб і вартість тари. Сторони домовились, що зміна ціни товару після укладення Сторонами даного Договору не допускається. (п. 2.1. Договору)
Загальна сума Договору становить 1 160 000,00 грн (один мільйон сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ. (п. 2.2. Договору)
Покупець сплачує Продавцеві грошові кошти за товар на умовах 100 % передоплати шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця, в термін - до 24 червня 2025 року включно. (п. 2.3. Договору)
Сторони узгодили, що протягом строку дії цього Договору оплачений Покупцем згідно п. 2.3 даного Договору та виготовлений Продавцем товар не може бути проданий Продавцем іншому покупцеві. (п. 2.4. Договору)
Продавець гарантує складання та заповнення податкових накладних в електронній формі з дотриманням встановлених законодавством України вимог, в тому числі щодо накладення електронного підпису уповноваженої особи Продавця. Продавець зобов`язується зареєструвати податкові накладні в ЄРПН в терміни, встановлені Податковим кодексом України. (п. 2.5.1. Договору)
Покупець може перевірити факт та дані щодо реєстрації Продавцем податкових накладних, використовуючи для цього відповідний електронний ресурс. (п. 2.5.2. Договору)
Про виготовлення товару у кількості, визначеній в п. 1.2 даного Договору, Продавець зобов`язується повідомити Покупця електронною поштою на електронну адресу Покупця: [пошта прихована] або засобами поштового зв`язку. (п. 4.1. Договору)
Поставка оплаченого товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу Продавця, розташованого за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н, с. Дзензелівка, вул. Молодіжна, 18 (цегельний завод) - (надалі - склад Продавця) в термін до 31 грудня 2025 року. (п. 4.2. Договору)
Покупець зобов`язується у період з 01 липня 2025 року по 31 грудня 2025 року вивезти власним автомобільним транспортом зі складу Продавця цеглу керамічну в кількості 200 000 (двісті тисяч) штук партіями (при загрузці 7200 штук цегли на одну одиницю автомобільного транспорту), а Продавець зобов`язується сприяти цьому. При цьому конкретну дату вивезення кожної партії товару Покупець визначає виходячи з власних потреб. Сторони погодили, що у разі прибуття на загрузку на склад Продавця автомобільного транспорту, який розрахований на максимальну загрузку 6800 штук цегли на одну одиницю автомобільного транспорту, кількість партій може бути більше, ніж при загрузці 7200 штук цегли. (п. 4.3. Договору)
Сторони домовились, що видаткові накладні на кожну партію товару оформлюються в електронній формі і засвідчуються електронними підписами повноважних представників Продавця та Покупця (затверджуються в електронному вигляді в програмі M.E.DOC). При необхідності Сторони також оформлюють видаткові накладні в паперовій формі з підписами та печатками кожної Сторони. (п. 4.8. Договору)
Продавець зобов`язаний виготовити товар та забезпечити передачу товару у кількості та строк, встановлені цим Договором, якість якого має відповідати умовам, установленим розділом 3 цього Договору, та надавати на вимогу Покупця при кожній передачі товару документи, підтверджуючі його якість. (п. 5.1.1. Договору)
Покупець має право щомісячно перевіряти наявність обсягу виготовленого товару на складі Продавця, щомісячно перевіряти чи виготовив Продавець оплачений Покупцем згідно п. 2.3 даного Договору товар та перевіряти чи не проданий такий виготовлений Продавцем товар іншому покупцеві. (п. 5.4.3. Договору)
За порушення Продавцем строків передачі оплаченого Товару, встановлених цим Договором, Продавець на письмову вимогу Покупця, зобов`язаний сплатити останньому за кожний день прострочення передачі товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми непоставленого товару. (п. 6.1. Договору)
У разі продажу Продавцем товару, оплаченого Покупцем згідно п. 2.3 даного Договору, іншому покупцеві, Продавець зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 10 % від суми оплаченого Покупцем товару. (п. 6.2. Договору)
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2025 року. (п. 7.1. Договору)
Припинення строку дії Договору, а також його дострокове розірвання, не звільняє Сторін від виконання всіх зобов`язань, передбачених Договором та не виконаних на момент припинення дії Договору, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань. (п. 7.2. Договору)
23.06.2025 відповідач виставив позивачу Рахунок на оплату № 6230001 цегли керамічної у кількості 200 000 шт. вартістю 5,80 грн/шт на загальну суму 1 160 000 грн з ПДВ.
На виконання вимог п. 2.3. Договору позивач сплатив грошові кошти відповідно до виставленого рахунку на оплату, що підтверджується платіжними інструкціями:
від 23.06.2025 № 3991 на суму 997 600 грн із зазначенням призначення платежу: "сплата за цеглу згідно дог. № 23.06/1 від 23.06.25 р, рах №6230001 від 23.06.2025 року у сумі 831333,33 грн., ПДВ - 20 % 166266,67 грн";
від 24.06.2025 № 3992 на суму 162 400 грн із зазначенням призначення платежу: "сплата за цеглу згідно дог. № 23.06/1 від 23.06.25р, рах № 6230001 від 23.06.2025 року у сумі 135333,33 грн., ПДВ - 20% 27066,67 грн".
Про здійснення вказаних сплат позивачем зареєстровано відповідні податкові накладні.
Відповідач частково поставив позивачу передбачений Договором товар, що підтверджується підписаними сторонами шляхом накладення електронних печаток видатковими накладними:
від 10.09.2025 № 9100006 про постачання 2 400 шт. цегли керамічної загальною вартістю 13 920 грн з ПДВ;
від 12.09.2025 № 9120003 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 16.09.2025 № 9160004 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 23.09.2025 № 9230004 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 24.09.2025 № 9240005 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 27.09.2025 № 9270002 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 01.10.2025 № 10010001 про постачання 8 800 шт. цегли керамічної загальною вартістю 51 040 грн з ПДВ;
від 09.10.2025 № 10090005 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 13.10.2025 № 10130003 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 18.10.2025 № 10180001 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 10.10.2025 № 10200010 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 26.10.2025 № 10260001 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 28.10.2025 № 10280006 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 12.11.2025 № 11120004 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ;
від 21.11.2025 № 11210003 про постачання 7 200 шт. цегли керамічної загальною вартістю 41 760 грн з ПДВ.
Отже всього за Договором відповідач поставив позивачу 104 800 шт. цегли керамічної загальною вартістю 607 840 грн з ПДВ.
Щодо решти товару у кількості 95 200 штук цегли, то позивач зазначає, що залишок недопоставленого товару утворився у зв`язку з тим, що протягом липня, серпня, першої декади вересня 2025 року відповідач виготовляв цеглу керамічну, проте не відвантажував її позивачу, а реалізовував її іншим покупцям, чим порушив п. 2.4. Договору. Наприкінці листопада 2025 року відповідач припинив виробництво цегли керамічної через закінчення сезону, внаслідок чого і не відвантажив її позивачу у період з 22.11.2023 по 31.12.2025. При цьому відповідач запевнив позивача, що здійснить виготовлення і відвантаження позивачу цегли керамічної у кількості 95 200 штук на загальну суму 552 160 грн (за ціною 5,80 грн з ПДВ за 1 шт.) у другій половині травня-на початку червня 2026 року.
Проте товар у кількості 95 200 шт. цегли керамічної вартістю 552 160 грн відповідачем ні в межах передбаченого Договором строку (до 25.12.2025), ні після спливу такого строку поставлено не було.
Відповідач не стверджує, що цегла керамічна у кількості 95 200 шт. була готова до завантаження у строк до 25.12.2025, відповідно відповідач і не надає жодних доказів готовності цегли керамічної у кількості 95 200 шт. для позивача і умисне невивезення її позивачем.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.10.2026 пояснюючи причини непоставки всієї кількості товару у строк до 31.12.2025 повідомив, що це сталося з вини позивача оскільки останній не скористався своїм правом, передбаченим п. 5.4.2 контролювати передачу товару у строки, встановлені цим Договором та контролювати, щоб відповідач не продавав цеглу іншим контрагентам. Також представник відповідача зауважив, що відсутня ідентифікація цегли, яка призначалась для продажу позивачу, тому неможливо встановити, що відповідач здійснював продаж іншим контрагентам саме тієї цегли, яка визначалась для передачі за Договором позивачу.
Із дослідженого суд доходить висновку, що відповідач дійсно ухилявся від поставок цегли позивачу на суму, яка ним отримана в якості попередньої оплати у строк визначений Договором, продаючи її іншим контрагентам.
Отже товар не був поставлений у строк, визначений Договором.
У подальшому позивач, враховуючи сезонність виготовлення товару, звернувся до відповідача з листом від 25.05.2026 № 21, в якому повідомив, що має нагальну потребу здійснити вивезення власним автомобільним транспортом зі складу Продавця цеглу керамічну у кількості 95 200 шт., зазначив кількість та строк поставки (конкретну дату вивезення) цегли відповідно до запропонованого графіку.
Надсилання вказаного листа на електронну адресу відповідача підтверджується скриншотом зі сторінки електронної пошти позивача.
У відповідь листом від 26.05.2026 № 72 відповідач повідомив позивачу, що ринкова вартість цегли на сьогодні є значно вищою за ціну, визначену умовами договору. Унаслідок незалежних від ТОВ "Дзензелівське" факторів фактична собівартість цегли керамічної суттєво перевищує договірну ціну 5,80 грн з ПДВ за 1 шт., що унеможливлює здійснення поставки за вказаною ціною без завдання значних збитків. При цьому ТОВ "Дзензелівське" зазначило, що керуючись принципами добросовісності, розумності та зацікавленості у подальшому співробітництві пропонує здійснити поставку цегли керамічної за мінімально можливою ціною, що відповідає фактичній собівартості продукції, а саме 8,60 грн з ПДВ за 1 шт., без включення будь-якої додаткової комерційної націнки. Відповідач також зазначив, що у разі якщо для позивача запропоновані умови є неприйнятними, ТОВ "Дзензелівське" готове здійснити повернення отриманої передоплати у повному обсязі у погоджені сторонами строки.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 28.05.2026 № 22, в якому повідомив, що запропоновані умови щодо збільшення ціни товару до 8,60 грн є для нього абсолютно не прийнятними. Також Покупець категорично заперечував проти пропозиції Продавця щодо повернення суми передплати.
Надсилання вказаного листа на електронну адресу відповідача підтверджується скриншотом зі сторінки електронної пошти позивача.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 02.06.2026 № 23, в якому повторно вимагав негайно підтвердити готовність до навантаження залишку цегли в кількості 95 200 шт. за договірною ціною 5,80 грн/шт.
Надсилання позивачем відповідачу листів № 22 та № 23 відповідачу 03.06.2026 підтверджується наданими позивачем копіями опису вкладення у лист та поштовою накладною.
У відповідь листом від 11.06.2026 № 81 відповідач підтвердив свою пропозицію щодо внесення змін до договору в частині ціни продукції та встановлення її у розмірі 8,60 грн з ПДВ за одну штуку. Водночас відповідач зазначив, що запропонований ним спосіб врегулювання ситуації, який передбачає повернення отриманої попередньої оплати, залишається чинним та спрямований виключно на добросовісне врегулювання договірних відносин і мінімізацію можливих втрат сторін.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 19.06.2026 № 26, в якому вимагав: негайно припинити протиправну поведінку, пов`язану з утриманням його майна та реалізацією його третім особам; негайно розпочати відвантаження Покупцю залишку цегли керамічної в кількості 95 200 штук на загальну суму 552 160 грн за визначеною Договором ціною 5,80 грн за 1 штуку цегли з ПДВ по дві партії товару щодня.
Надсилання вказаного листа на електронну адресу відповідача підтверджується скриншотом зі сторінки електронної пошти позивача.
Під час розгляду справи відповідно до платіжної інструкції від 15.07.2026 № 2850 відповідач перерахував на рахунок позивача 641 095,58 грн із зазначенням призначення платежу: "повернення суми попередньої оплати (552 160,00 грн) за непоставлений товар та добровільна сплата пені (88 935,58 грн) згідно з договором поставки № 23.06/1 від 23 червня 2025 року".
У свою чергу відповідно до платіжної інструкції від 15.07.2026 № 4706 позивач кошти в розмірі 641 095,58 грн повернув на рахунок відповідача.
16.07.2026 відповідно до платіжної інструкції № 2855 відповідач повторно перерахував на рахунок позивача 641 095,58 грн із зазначенням призначення платежу: "повернення суми попередньої оплати (552 160,00 грн) за непоставлений товар та добровільна сплата пені (88 935,58 грн) згідно з договором поставки № 23.06/1 від 23 червня 2025 року".
У свою чергу згідно з платіжною інструкцією від 17.07.2026 № 4711 позивач кошти в розмірі 641 095,58 грн повернув на рахунок відповідача.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 23.07.2026 № 30 про сплату пені за Договором поставки № 23.06/1 від 23.06.2025, в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 93 020,05 грн, передбачену п. 6.1. Договору.
Надсилання вказаної вимоги відповідачу підтверджується наданими позивачем копіями опису вкладення у лист та поштової накладної.
Позивач стверджує, що відповідач залишок цегли не поставив, що стало підставою для нарахування штрафу у розмірі 55 216 грн, а також пені у розмірі 93 020,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 31 595,99 грн та трьох процентів річних у розмірі 9 258,13 грн та звернення до суду з цим позовом.
Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 655 ЦК України)
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. (абз. 1 ч. 1 ст. 656 ЦК України)
Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. (ч. 1 ст. 662 ЦК України)
Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. (ч. 1 ст. 664 ЦК України)
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 ЦК України)
Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. (абз. 1 ч. 1 ст. 693 ЦК України)
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч. 2 ст. 693 ЦК України)
Вище суд встановив, що позивач здійснив попередню оплату товару в межах встановленого Договором строку, отже до застосування підлягає норма ч. 2 ст. 693 ЦК України - пряма норма, що регулює порядок дій в разі нездійснення поставки товару у строк.
Сторони у п. 4.3. Договору погодили строк поставки товару з 01.07.2025 по 31.12.2025. Поставка товару у зазначений строк відбулася лише частково у кількості 104 800 шт. цегли керамічної загальною вартістю 607 840 грн з ПДВ. Решта товару у кількості 95 200 шт. цегли керамічної вартістю 552 160 грн відповідачем ні в межах передбаченого Договором строку (до 25.12.2025), ні після спливу такого строку поставлена не була.
З викладеного випливає, що позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагати передання оплаченого товару.
Доказів передання позивачу 95 200 шт. цегли керамічної вартістю 552 160 грн відповідач суду не надав.
Підсумовуючи викладене суд задовольняє вимогу позивача про зобов`язання відповідача поставити позивачу цеглу керамічну у кількості 95 200 штук на загальну суму 552 160 грн.
Також позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 93 020,05 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
З викладеного випливає, що Цивільним кодексом України передбачено можливість стягнення пені лише у випадку невиконання / несвоєчасного виконання саме грошового зобов`язання.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України, тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення Договору), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). (ч. 4 ст. 231 ГК України)
Верховний Суд у постанові від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18 дійшов висновку, що тлумачення норми ч. 4 ст. 231 ГК України дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.
З викладеного випливає, що на момент чинності ГК України сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не були позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.
Така позиція є сталою та послідовною у практиці Вищого господарського суду України, Верховного Суду України та Верховного Суду.
Водночас суд зауважує, що з 28.08.2025 введено в дію Закон України № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Одним із наслідків введення в дію вказаного Закону стало те, що згідно зі ст. 17 зазначеного Закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України.
Таким чином із втратою чинності ГК України, нормами чинного законодавства не передбачено можливості здійснювати нарахування пені за невиконання чи несвоєчасне виконання негрошового зобов`язання. Нормою ст. 549 ЦК України, як встановлено вище, передбачено лише можливість нарахування штрафу та пені за невиконання грошового зобов`язання.
Щодо можливості застосування норми ч. 4 ст. 231 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд зауважує, що відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Отже за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).
З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та, як наслідок, відповідні цивільні права і обов`язки сторін виникли до втрати чинності ГК України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення негрошового зобов`язання слід застосовувати положення ч. 4 ст. 231 ГК України.
Дослідивши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд встановив, що останній здійснює нарахування за період 01.01.2026 - 29.01.2026 на суму боргу (вартості товару, строк поставки якого прострочено) 552 160 грн в сумі 93 020,05 грн.
Тобто нарахування позивачем здійснено без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ГК України суд встановив вище.
Проаналізувавши зміст Договору суд встановив, що його положеннями не визначено більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій, тому у цій справі правомірним є нарахування пені в межах шестимісячного строку, який був визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Підсумовуючи викладене суд зазначає обґрунтований розрахунок пені: за період 01.01.2026 - 30.06.2026 на суму боргу (вартості товару, строк поставки якого прострочено) 552 160 грн в сумі 82 581,96 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % з огляду на добросовісність відповідача та дворазове повернення коштів позивачем, а також відсутність збитків, викладеного у додаткових поясненнях поданих суду 15.09.2026 суд зазначає таке.
Щодо здійснення повернення позивачем на рахунок відповідача пені, сплаченої відповідно до платіжної інструкції від 15.07.2026 № 2850 та відповідно до платіжної інструкції від 16.07.2026 № 2855 суд враховує пояснення представника позивача про те, що здійснюючи повернення здійснених відповідачем платежів неможливо було виокремити суму пені від суми загального платежу, що спричинило повернення всієї суми.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За усталеною судовою практикою позивач не зобов`язаний доводити розмір своїх збитків, водночас відповідач має зазначити підстави для зменшення пені, такі як істотне її завищення у порівнянні із сумою договору чи скрутний стан відповідача.
Суд встановив, що заявлена пеня визначається у стандартному розмірі, визначеному законодавством - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сторони умовами Договору передбачили досить тривалий строк для здійснення поставки товару: 01.07.2025 - 31.12.2025. Як вже зазначалось вище представник відповідача у судовому засіданні 02.10.2026 про причини непоставки всієї кількості товару у строк до 31.12.2025 зазначив, що це сталося з вини позивача оскільки останній не скористався своїм правом, передбаченим п. 5.4.2 контролювати передачу товару у строки, встановлені цим Договором. Водночас суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки Договором передбачено лише право позивача контролювати строк поставки, а саме на відповідача покладено обов`язок здійснити всю поставку товару до 31.12.2025. Крім того відсутність контролю позивача жодним чином не свідчить про те, що пропущення строку поставки відповідачем, сталося з вини саме позивача. У зв`язку із викладеним, суд доходить висновку, що у відповідача за умовами Договору були достатньо лояльні умови щодо поставки товару, які ним порушені, про що свідчить прострочення поставки товару наразі більше ніж на дев`ять місяців. Зростання собівартості товару не є підставою для припинення його постачання, тим більше беручи до уваги, що відповідачем припинено постачання товару ще до збільшення його собівартості. Жодних обставин скрутного фінансового становища відповідач не навів. Така поведінка відповідача не свідчить про його добросовісність.
Враховуючи досліджене суд не встановив підстав для зменшення пені.
Отже суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені - в сумі 82 581,96 грн.
Також позивач заявив до стягнення 9 258,13 грн 3 % річних та 31 595,13 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу (вартості товару, строк поставки якого прострочено) 552 160 грн.
Щодо вказаної вимоги позивача суд зазначає таке.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч. 2 ст. 625 ЦК України)
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафними санкціями, а виступають особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, спрямованою на відновлення майнового становища кредитора.
У спірних правовідносинах відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, тобто негрошового зобов`язання.
При цьому, як встановлено судом вище, позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагати саме передання оплаченого товару, а не сплаченої попередньої оплати, відтак зобов`язання відповідача не трансформувалося у грошове.
Отже, прострочення відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару не є простроченням грошового зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
На підставі викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму вартості непоставленого товару. (з урахуванням mutatis mutandis висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 18.12.2025 у справі № 910/32/25, від 25.06.2024 у справі № 910/5225/23 та від 15.06.2021 у справі № 918/864/20)
Також позивач заявив до стягнення 55 216 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 6.2. Договору.
Як встановлено судом вище, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч. 2 ст. 549 ЦК України)
У разі продажу Продавцем товару, оплаченого Покупцем згідно п. 2.3 даного Договору, іншому покупцеві, Продавець зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 10 % від суми оплаченого Покупцем товару. (п. 6.2. Договору)
Так позивач наполягає на тому, що відповідач не здійснюючи йому поставку цегли продовжує її виготовляти та реалізовувати іншим покупцям.
Стверджуючи про те, що відповідач здійснює продаж оплаченого позивачем товару іншим покупцям позивач надає докази, які свідчать про такі обставини.
21.07.2026 ФОП Тягло Іван Васильович звернувся до ФОП Бойко Наталії Олександрівни із замовленням покупця № 34 щодо товару - цегли рядової М-100 Дзензелівка (400 шт) за ціною 10,50 грн/шт у кількості 6 800 шт загальною вартістю 71 400 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 21.07.2026 № Е48Н-6РТ1-зХТ9-2ТК8 Тягло Іван Васильович перерахував на рахунок ФОП Бойко Наталії Олександрівни 71 400 грн із зазначенням призначення платежу: "Сплата за цеглу рядову М-100 Дзензелівка (400 шт) згідно рах № 34 від 21.07.26 Без ПДВ".
30.07.2026 ФОП Бойко Наталія Олександрівна поставила ФОП Тяглу Івану Васильовичу цеглу рядову М-100 Дзензелівка (400 шт) у кількості 6 800 шт загальною вартістю 71 400 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 22.
Відповідно до Паспорту № 30.07/3 на цеглу керамічну, виданого 30.07.2026, назва підприємства-виготівника - ТОВ "Дзензелівське" Черкаська обл., Уманський р-н, с. Іваньки, вул. Соборна, 3.
Крім того, згідно з видатковою накладною від 30.07.2026 № 7300003, підписаною постачальником, ТОВ "Дзензелівське" поставило ТОВ "Керамік Фест" цеглу керамічну у кількості 6 800 шт, про що постачальником складено також товарно-транспортну накладну від 30.07.2026.
У свою чергу відповідач заперечує проти таких доводів позивача та стверджує, що надані позивачем матеріали є неналежними доказами (ст. 76 ГПК України) і не підтверджують реалізації товару за Договором третім особам з огляду на таке:
- відсутність правового зв`язку: долучені позивачем документи (замовлення № 34 від 21.07.2026, платіжна інструкція від 21.07.2026, видаткова накладна № 22 від 30.07.2026) стосуються господарських відносин сторонніх осіб (ФОП Тягло І.В. та ФОП Бойко Н.О.); відповідач не є стороною цих документів, не укладав договорів із цими особами та не здійснював на їх адресу реалізації товару позивача;
- неможливість ідентифікації товару: наданий позивачем Паспорт якості № 30.07/3 стосується загальних технічних характеристик серійної продукції підприємства. Позивач не надав жодних доказів того, що наведений документ стосується конкретної індивідуалізованої чи зарезервованої за позивачем партії товару;
- позивач не надав жодного належного доказу продажу оплаченого ним товару третім особам, а його вимоги ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях (ст. 74 ГПК України).
Суд зауважує, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Відповідно до положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України)
Суд враховує, що заперечуючи проти доводів позивача відповідач не надав жодних доказів того, що його підприємство наразі не здійснює виготовлення цегли керамічної, чи не здійснює її реалізацію, немає жодних інших контрагентів, на замовлення яких здійснюється виготовлення та постачання товару чи припинило діяльність щодо виготовлення та реалізації відповідного товару.
Навпаки, на підтвердження неможливості постачання позивачу цегли керамічної за ціною визначеною Договором відповідач надав бухгалтерську довідку від 15.07.2026 № 106, підписану директором та головним бухгалтером ТОВ "Дзензелівське", відповідно до якої станом на травень 2026 року собівартість виробництва планувалася на рівні 8,60 грн, а вже на сьогодні передбачається собівартість на рівні 10 гривень, а також бухгалтерську довідку щодо калькуляції виробничої собівартості продукції від 15.07.2026 № 107, підписану директором та головним бухгалтером ТОВ "Дзензелівське", відповідно до якої, з початку сезону та по 30.06.2025 виробнича собівартість склала 5,06 грн; за сезон 2025 року виробнича собівартість цегли керамічної склала 6,46 грн; з початку сезону 2026 року виробнича собівартість склала 8,60 грн.
Саме по собі визначення собівартості товару свідчить про його виготовлення (оскільки враховуються всі складники його вартості), а також намір продажу такого товару.
Крім того, суд вище встановив, що у відповідь на вимогу позивача про здійснення поставки цегли керамічної, відповідач звертався до позивача з пропозицією про здійснення поставки цегли керамічної за мінімально можливою ціною, що відповідає фактичній собівартості продукції, а саме 8,60 грн з ПДВ за 1 шт (лист від 26.05.2026 № 72), також листом від 11.06.2026 № 81 відповідач підтвердив свою пропозицію щодо внесення змін до договору в частині ціни продукції та встановлення її у розмірі 8,60 грн з ПДВ за одну штуку.
Викладене в сукупності, з урахуванням наданих позивачем доказів, свідчить про те, що цегла керамічна виготовляється відповідачем та є в наявності у останнього для здійснення продажів. З викладеного логічно випливає, що оскільки відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність, він, очевидно, здійснює реалізацію виготовленої цегли керамічної іншим контрагентам.
Здійснення наразі продажу цегли керамічної, проте за ціною вищою, ніж передбачено Договором, підтвердив присутній у судовому засіданні 02.10.2026 представник відповідача. Крім того, представник відповідача наполягав на тому, що цегла, яка планувалась для продажу позивачу не містить жодних ідентифікуючих ознак, за якими можна було б її відрізнити від цегли, яку наразі реалізує підприємство (щоб стверджувати, що саме оплачений позивачем товар продається іншим покупцям), що вкотре підтверджує, що відповідачем реалізується товар, який за характеристиками відповідає товару, який повинен був бути поставленим позивачу.
Отже, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 55 216 грн (552 160 х 10%) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене суд частково задовольняє позовні вимоги, а саме в частині зобов`язання поставити цеглу керамічну у кількості 95 200 штук та в частині стягнення пені у розмірі 82 581,96 грн та штрафу у розмірі 55 216 грн. В решті позову суд відмовляє.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" (ідентифікаційний код 32837429, вул. Соборна, буд. 3, с. Іваньки, Уманський р-н, Черкаська обл., 20132) поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" (ідентифікаційний код 38134111, вул. Сверстюка Євгена, буд. 13, офіс 1003, м. Київ, 02002) відповідно до договору поставки № 23.06/1 від 23 червня 2025 року цеглу керамічну у кількості 95 200 штук на загальну суму 552 160 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" (ідентифікаційний код 32837429, вул. Соборна, буд. 3, с. Іваньки, Уманський р-н, Черкаська обл., 20132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" (ідентифікаційний код 38134111, вул. Сверстюка Євгена, буд. 13, офіс 1003, м. Київ, 02002) пеню у розмірі 82 581,96 грн, штраф у розмірі 55 216 грн та 10 349,37 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".
Повне рішення складено та підписано 02.10.2026.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА