ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
29 вересня 2026 року Справа № 727/2546/26
Провадження №22-ц/822/1835/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Литвинюк І.М., Кулянди М.І., Одинака О. О., розглянувши заяву представник позивача ОСОБА_1 про відвід суддів Кулянди М.І., Одинака О. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у приватизації житла шляхом визнання згоди на приватизацію наданою та зобов`язання розглянути заяву про приватизацію з урахуванням встановленої судом згоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої представляє адвокат Филимонов Станіслав Михайлович, на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 25 червня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Чернівецького апеляційного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у приватизації житла шляхом визнання згоди на приватизацію наданою та зобов`язання розглянути заяву про приватизацію з урахуванням встановленої судом згоди.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої представляє адвокат Филимонов С. М., на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 25 червня 2026 року.
Розгляд цієї справи призначено на 11:30 год 04 вересня 2026 року.
04 вересня 2026 року представник позивача Филимонов С. П. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про відвід суддів Кулянди М. І., Одинака О. О. від участі у розгляді справи з підстав наявності обставин, які викликають об`єктивний, незалежний та обґрунтований сумнів у їх неупередженості та об`єктивності під час розгляду цього спору.
Посилаються на те, що судді Одинак О. О. та Кулянда М. І. брали безпосередню участь у розгляді пов`язаної цивільної справи № 727/13286/25 між тими самими учасниками. За результатами розгляду тієї справи, 09 липня 2026 року даною колегією суддів було ухвалено постанову Чернівецького апеляційного суду, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, а ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування спірною квартирою АДРЕСА_1 .
Перевіривши матеріали справи та доводи заявленого відводу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Підстави для відводу судді визначені статтею 36 ЦПК України.
Так, зокрема, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частини 4 статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як процесуальний юридичний інститут відвід означає існування умов, за яких особа не може брати участі в конкретній справі. Він спрямований насамперед на виключення упередженості судді під час вирішення справи та ухвалення законного і справедливого рішення.
Отже, заявляючи відвід, заявник повинен навести об`єктивні причини щодо наявності в діях судді фактору зацікавленості в результаті розгляду справи або ж навести дійсні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно із частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи, що клопотання про відвід суддів Кулянди М.І., Одинака О. О. подана у день судового засідання у цій справі, таке клопотання не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід суддів вирішується судом, що розглядає справу.
Так, заява про відвід подана з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Із змісту рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року вбачається: «52. Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58). 53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).».
У пункті 32 рішення у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 липня 2010 року зазначено, що навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, п.26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, п.45.
Перевіряючи заяву про відвід в контексті наведених у ній доводів і мотивів та враховуючи згадані вимоги закону, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення відводу немає.
Заявником не надано доказів щодо необ`єктивності і упередженості судді Кулянди М. І. та Одинака О. О., доводи, викладені у заяві про відвід, не вказують на особисту небезсторонність чи упереджене ставлення суддів до даної справи, а тому немає доказів про особисту прихильність до учасників справи, а обґрунтування заяви розцінюються як припущення та суб`єктивна думка заявника, що само по собі не може бути підставою для відводу суддів.
Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях (рішення Європейського суду з прав людини від 26 вересня 2019 року у справі «Іііе v. Romania», заява № 26220/10).
Отже, посилання Филимонова С. М. на упередженість суддів Кулянди М. І. та Одинака О. О. є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зміст заяви Филимонова С. М. свідчить про незгоду з процесуальними діями судді, які не можуть констатувати наявність обставин, що вказують на сумніви щодо об`єктивності та неупередженості судді, а є реалізацією суддею своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта стаття 36 ЦПК України).
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 липня 2022 року у справі № № 161/19560/18.
Зважаючи на вказане, заявлений відвід із наведених підстав не слід вважати обґрунтованим, оскільки зазначені обставини не вказують на необ`єктивність чи упередженість судді.
Жодних інших обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності чи неупередженості суддів Кулянди М. І. та Одинака О. О. при розгляді справи заявником не наведено.
Враховуючи викладене, вважаємо, що підстав для відводу, передбачених статтею 36 ЦПК України, та об`єктивних даних, які свідчили б про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів Кулянди М.І. та Одинака О. О., не вбачається.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кулянди М. І., Одинака О. О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у приватизації житла шляхом визнання згоди на приватизацію наданою та зобов`язання розглянути заяву про приватизацію з урахуванням встановленої судом згоди, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Литвинюк
Судді М.І. Кулянда
О. О. Одинак