ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 907/1086/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
КРАВЧУК Н.М.
За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
За участю представників учасників справи від:
скаржника - Панченко О.В. (адвокатка);
боржника - Тетеря В.І.(адвокат);
ініціюючого кредитора - Скічко І.В. (адвокат);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Санрайз" (вх.ЗАГС №01-05/550/26, №01-05/556/26 від 26.02.2026)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 про розгляд вимог кредитора (повна ухвала - 16.02.2026, суддя Лучко Р.М.)
та на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 (повна ухвала - 16.02.2026, суддя Лучко Р.М.) за результатами попереднє засідання
у справі №907/1086/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідертрансбуд Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атера Девелопмент", м. Ужгород
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 відкрито провадження у справі №907/1086/24 про банкрутство ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент»; визнано грошові вимоги ТОВ «Лідертрансбуд Україна» до ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» у загальному розмірі 8 491 949,72 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; призначено розпорядником майна ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» арбітражного керуючого Панченка Романа Миколайовича.
20.02.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України було офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент».
09.04.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області від ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз» надійшла заява від 21.03.2025 з грошовими вимогами до боржника, за змістом якої заявник просить суд визнати грошові вимоги ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз» до боржника у розмірі 8 301 900,00 грн та 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви до суду.
Разом з тим, Західний апеляційний господарський суд постановою від 05.06.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення помилки від 14.07.2025) ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 у справі №907/1086/24 скасував. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні заяви ініціюючого кредитора ТОВ «Лідертрансбуд Україна» про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» відмовив.
22.10.2025 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду в справі №907/1086/24 ухвалив постанову, якою задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Лідертрансбуд Україна», скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 та залишив в силі ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 у справі №907/1086/24 про відкриття провадження у справі про банкрутство.
20.11.2025 матеріали справи №907/1086/24 повернулися до Господарського суду Закарпатської області.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 12.02.2026 у справі №907/1086/24 визнав грошові вимоги ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз» до ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» у загальному розмірі 8 307 956,00 грн, зокрема: 6056,00 грн судового збору із задоволенням вказаних вимог в першу чергу; 8 301 900,00 грн заборгованості із задоволенням вказаних вимог в четверту чергу.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 12.02.2026 за результатами попереднього засідання, серед іншого, ухвалив включити до реєстру кредиторів ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» визнанні судом вимоги, а саме грошові вимоги ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз» до ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» у загальному розмірі 8 307 956,00 грн.
Суд першої інстанції вказав, що грошові вимоги кредитора є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, визнані розпорядником майна та боржником, а тому такі грошові вимоги підлягають визнанню у цій справі про банкрутство в загальному розмірі 8 307 956,00 грн.
Водночас суд, на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), дійшов висновку, що кредитор є конкурсним, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, так як заяву із грошовими вимогами до боржника подано поза межами 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, встановленого на її подання.
ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 про розгляд вимог кредиторів та про попереднє засідання господарського суду в частині визнання ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз» кредитором без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Ухвалити нове рішення, яким визнати ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз» конкурсним кредитором з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно позбавив ТОВ «БК «Санрайз» права вирішального голосу на зборах та в комітеті кредиторів. Скаржник зазначає, що заяву з грошовими вимогами було подано у межах 30-денного строку, оскільки 21.03.2025 її передано зареєстрованому оператору поштового зв`язку, а факт надходження заяви до суду лише 09.04.2025 не свідчить про пропуск строку. На підтвердження своєчасності подання заяви апелянт посилається на накладну кур`єрської служби, квитанцію про оплату послуг та пояснення оператора поштового зв`язку.
Вважає, що суд неналежно оцінив докази щодо дати та обставин відправлення заяви та неправильно надав значення відсутності касового чека. Такі дії свідчать про надмірний формалізм, порушення принципів змагальності та рівності сторін.
Також апелянт покликається на неправильне застосування судом положень ст. 45, 47 КУзПБ. На його думку, якщо суд вважав вимоги поданими після спливу встановленого строку, вони мали розглядатися після попереднього засідання, а не в його межах.
08.07.2026 від ТОВ «Лідертрансбуд Україна» надійшли пояснення - заперечення проти апеляційної скарги ТОВ «БК «Санрайз», які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.03.2026 відкрив апеляційне провадження у справі №907/1086/24 за апеляційною скаргою ТОВ "Будівельна компанія "Санрайз" (вх.ЗАГС №01-05/550/26, №01-05/556/26 від 26.02.2026) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 про розгляд вимог кредитора та на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 за результатами попереднє засідання. Вказаною ухвалою суд надав учасникам справи строк на подання відзиву - 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.
Вказана ухвала була доставлена ініціюючому кредитору в його електронний кабінет 16.03.2026 о 17 год 30 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відтак останнім днем строку на подання відзиву (з урахуванням ч. 6 ст. 242 ГПК України) було 27.03.2026. Водночас пояснення (відзив) було подано лише 08.07.2026.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Розглянувши вказані пояснення, які подано з порушенням строків на подання таких, а також беручи до уваги відсутність клопотання про поновлення строку на їх подання, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду вказаних пояснень.
Відзивів на апеляційну скаргу, а також інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками справи подано не було.
24.09.2026 у судовому засіданні взяли участь представники апелянта, ініціюючого кредитора та боржника, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Представники інших учасників справи не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів учасників справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з`явилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак предметом апеляційного розгляду у цій справі є ухвали суду першої інстанції від лише в частині правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання процесуальних норм при вирішення питання щодо наявності чи відсутності у конкурсного кредитора - ТОВ «БК «Санрайз» права вирішального голосу на зборах та в комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 1 КУзпБ визначено термін кредитор, відповідно до якого це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Разом з тим, ч. 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Визнаючи ТОВ «БК «Санрайз» конкурсним кредитором без права вирішального голосу на зборах та в комітеті кредиторів, суд першої інстанції виходив з того, що заява із грошовими вимогами до боржника була подана кредитором поза межами встановленого КУзПБ тридцятиденного строку на її подання.
Так, у цій справі відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника розпочався 21.02.2025 (наступний день після оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника) та закінчився відповідно 22.03.2025.
Матеріалами справи підтверджується, що заява кредитора ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз» надійшла на адресу суду 09.04.2025, а відповідно до долучених до такої заяви поштових накладних щодо відправлення заяви на адресу суду, кредитору та боржнику №2099, №2097 та №2098 зазначено місто відправлення - м. Дніпро, дата відправлення - 21.03.2025.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із наданими кредитором письмовими поясненнями від 26.05.2025 та долученою до них листом-відповіддю від 12.05.2025 оператора поштового зв`язку ФОП Іваненко Д.М. останнім повідомлено, що пакет документів від кредитора був прийнятий для доставки 21.03.2025, про що була складена накладна № 2099, але через форс-мажорні обставини (перебування в Харківській області у зоні постійних обстрілів, воєнний стан, мобілізаційні заходи, психічне та фізичне напруження агентів кур`єрської доставки), контроль за доставкою був втрачений. Відтак доставка була здійснена лише 09.04.2025.
Окрім того, до письмових пояснень від 26.05.2025 кредитором долучено квитанцію №440378, датовану 21.03.2025 про оплату кур`єрських послуг, форми №ПО-Д2, затвердженою наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29.09.1995 за №8.
У наданих представником кредитора Панченко О.В. письмових поясненнях від 01.02.2026 зазначено, що відправлення заяви про визнання грошових вимог від 21.03.2025 здійснювалося безпосередньо адвокатом Панченко О.В., яка у зв`язку з необхідністю представництва інших довірителів відбула у відрядження до м. Харків, а відтак, зважаючи на наявність у неї укладеного договору №0101 від 01.01.2025 з кур`єрсько-поштовим сервісом ФОП Іваненко Д.М. на обслуговування поштових відправлень у містах: Дніпро, Запоріжжя та Харків, представник скористалася послугами вказаного сервісу з м. Харків для направлення заяви про грошові вимоги до боржника на адресу Господарського суду Закарпатської області.
Представниця кредитора вказала, що після надходження до кабінету «Електронного суду» відсканованого тексту заяви, нею від імені кредитора було здійснено сплату судового збору та подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
До письмових пояснень від 01.02.2026 представником кредитора долучено копію договору про надання кур`єрських послуг №0101 від 01.01.2025, укладеного між замовником/абонентом Панченко О.В. та виконавцем/оператором ФОП Іваненко Д.М.. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору оператор надає абоненту послуги кур`єрської доставки в замовленому обсязі в містах Харків, Дніпро, Запоріжжя (послуги).
Послуги надаються на умовах абонентського обслуговування за попередньою/пост оплатою (п. 1.2. договору від 01.01.2025).
Умови оплати вартості послуг визначені у розділі 4 договору від 01.01.2025, за змістом п.п. 4.2. - 4.4. якого основою для сплати абонентом наданих йому оператором послуг є рахунок, який надається оператором. Рахунок та акт прийому-передачі за надані абоненту послуги, оператор направляє абоненту. Абонент сплачує рахунок оператора протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» послугою поштового зв`язку є діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів. Оператором поштового зв`язку є суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператори поштового зв`язку надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства та можуть провадити іншу господарську діяльність у встановленому законом порядку.
Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За змістом п. 9 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 із змінами і доповненнями (надалі Правила) Оператори поштового зв`язку зобов`язані забезпечувати, зокрема, надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, у нормативні строки.
Згідно з наданими суду представником кредитора письмовими поясненнями від 01.02.2026 зазначено, що відправлення заяви про визнання грошових вимог від 21.03.2025 на адресу суду здійснювалося представником кредитора адвокатом Панченко О.В. з міста Харкова через оператора поштового зв`язку ФОП Іваненка Д.М., з яким в адвоката 01.01.2025 було укладено договір №0101 з кур`єрсько-поштовим сервісом.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо критичної оцінки наведених кредитором тверджень.
Долучена до матеріалів справи копія договору, укладеного між адвокатом Панченко О.В. та ФОП Іваненко Д.М., не підтверджує обставин здійснення спірних поштових відправлень у межах виконання цього договору. З його змісту вбачається, що послуги кур`єрського зв`язку надаються оператором поштового зв`язку у містах Харків, Дніпро та Запоріжжя, тоді як згідно з поштовими накладними №№ 2098, 2097, 2099 відповідні відправлення здійснювалися до міст Києва та Ужгорода.
Крім того, відправником у зазначених поштових накладних вказано ТОВ «БК «Санрайз», а не адвоката Панченко О.В., яка є абонентом за вказаним договором, що ставить під сумнів доводи кредитора про здійснення цих відправлень саме на виконання умов такого договору.
Суд також враховує, що за змістом ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Таким чином, у спірних правовідносинах, надання поштової накладної про кур`єрську доставку оператора поштового зв`язку без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання апеляційної скарги у день, зазначений на відповідній накладній. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.12.2019 по справі №910/6447/18 та від 22.05.2023 по справі №910/17544/20.
Суд апеляційної інстанції враховує, що до заяви про визнання грошових вимог не додано відповідного розрахункового документа (касового чеку, розрахункової квитанції тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, тоді як до письмових пояснень кредитора від 26.05.2025 долучено квитанцію №440378, датовану 21.03.2025 про оплату кур`єрських послуг, форми №ПО-Д2, затвердженою наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29.09.1995 за №8.
Колегія суддів зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з абз. 19 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 1 ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Відповідне Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 за №13 (надалі - Положення) та за змістом п. 1 розділу IV цього Положення розрахунковою квитанцією є розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проставлення штампа при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. Форма № РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку 3 до цього Положення.
Розрахункова квитанція складається з двох частин - корінця та відривної частини (п. 2 розділу IV Положення).
При цьому, відповідно до п. 3 розділу IV Положення відривна частина розрахункової квитанції повинна містити ряд обов`язкових реквізитів, зокрема, відомості про особу, яка здійснює розрахунки та її підпис.
Оцінюючи долучену кредитором до письмових пояснень від 26.05.2025 квитанцію №440378 від 21.03.2025, суд враховує, що така не відповідає затвердженій Положенням Формі РК-1, не містить відомостей про суб`єкта, якому ФОП Іваненко Д.М. надав кур`єрські послуги 21.03.2025 на суму 240,00 грн, а відтак, не може вважатися належним доказом на підтвердження надання вказаним оператором поштового зв`язку послуг кредитору ТОВ «Будівельна компанія «Санрайз».
Крім того, суд бере до уваги також і ту обставину, що форма квитанції №440378 - №ПО-Д2, яка затверджена наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29.09.1995 за №8, стосується процесу розрахунків із споживачами за побутові послуги (п. 1.1. Наказу від 29.09.1995 №8, чинного до 08.04.2025), а положення п. 2.3. цього наказу Укрсоюз-сервісу від 29.09.1995 №8 також визначали обов`язкове заповнення у відповідній формі даних щодо замовника послуги та термін виконання замовлення.
При цьому, як вже зазначалось вище, відповідно до п. 9 Правил обов`язок забезпечення пересилання поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, у нормативні строки, а ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» державними соціальними стандартами надання універсальних послуг поштового зв`язку визначено нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень.
Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України №173/24950 від 28.01.2014 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України №449 від 19.09.2014), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2 (п. 2 ч. 1 розділу ІІ Нормативів), де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Водночас відповідно до документів, долучених до заяви кредитора, а саме накладної кур`єрської служби доставки «Кур`єрсько-поштовий сервіс» №2099, відправлення було передано до відправлення у м. Дніпро, вул. П. Чубинського, 13А - 21.03.2025 та було спрямовано на адресу Господарського суду Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, а отримано судом лише 09.04.2025, що підтверджується відбитком вхідного штампу Господарського суду Закарпатської області на першому аркуші заяви про визнання грошових вимог.
Відтак відповідно до вищевказаних нормативів, поштове відправлення, яке було прийнято кур`єрською службою доставки у м. Дніпро 21.03.2025, мало б бути доставлено на адресу суду між обласними центрами м. Дніпро та м. Ужгород в межах строків, встановлених вказаними вище нормами, тобто щонайпізніше 27.03.2025.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі кредитор не може нести негативних наслідків за порушення оператором поштового зв`язку нормативних строків пересилання поштової кореспонденції.
Разом з тим, зазначена обставина не звільняє кредитора від обов`язку довести належними та допустимими доказами сам факт передачі відповідного поштового відправлення оператору поштового зв`язку у межах строку, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ.
У цьому контексті колегія суддів враховує сукупність встановлених у справі обставин, зокрема неузгодженість відомостей щодо місця здійснення спірного відправлення, відсутність належного розрахункового документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував надання послуг поштового зв`язку щодо відповідного відправлення, а також суперечливість наданих кредитором відомостей щодо обставин його направлення.
Наведене не дозволяє вважати доведеним факт передачі заяви про визнання грошових вимог оператору поштового зв`язку саме 21.03.2025.
Додатково колегія суддів звертає увагу на зміст самої заяви про визнання грошових вимог, датованої 21.03.2025. У переліку додатків до цієї заяви зазначено «докази сплати судового збору». Водночас із матеріалів справи вбачається, що судовий збір за подання цієї заяви був фактично сплачений лише 10.04.2025 згідно з платіжною інструкцією №0.0.4300545456.1.
Отже, станом на 21.03.2025 доказ сплати судового збору, зазначений серед додатків до заяви, об`єктивно не існував та не міг бути долучений до неї.
Колегія суддів вважає, що наведена обставина у сукупності з іншими встановленими у справі розбіжностями щодо дати, місця та обставин відправлення заяви ставить під обґрунтований сумнів достовірність зазначеної у ній дати та твердження апелянта про оформлення й передачу цієї заяви оператору поштового зв`язку 21.03.2025.
При цьому, посилання апелянта на те, що сплата судового збору могла бути здійснена пізніше, не усуває зазначеної суперечності. Значення у цьому випадку має не дата оплати судового збору, а те, що у заяві, датованій 21.03.2025, вже зазначено про наявність доказу такої сплати як додатка, хоча відповідний платіж було здійснено лише 10.04.2025.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що долучені ТОВ «БК «Санрайз» до заяви про визнання грошових вимог, а також до письмових пояснень від 26.05.2025 та 01.02.2026 документи, оцінені як кожен окремо, так і у їх сукупності та взаємному зв`язку, не підтверджують належним чином звернення кредитора із заявою про визнання грошових вимог у межах тридцятиденного строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ.
При цьому, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно зосередився виключно на відсутності касового чека або вдався до надмірного формалізму, не відповідають змісту оскаржуваного судового рішення.
Суд першої інстанції оцінив не окремий доказ окремо, а сукупність усіх поданих кредитором документів та обставин їх оформлення, змісту і взаємної узгодженості.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що прийняття Господарським судом Закарпатської області заяви ТОВ «БК «Санрайз» до розгляду ухвалою від 11.04.2025 вже підтверджує дотримання кредитором встановленого законом строку.
Прийняття заяви кредитора до розгляду є процесуальною дією, яка не передбачає остаточного вирішення питання про своєчасність заявлення відповідних вимог та правовий статус кредитора.
Відсутність в ухвалі про прийняття заяви до розгляду вказівки на пропуск строку не створює для кредитора права вирішального голосу та не позбавляє суд обов`язку при розгляді відповідних вимог надати оцінку дотриманню строку, передбаченого ст. 45 КУзПБ. Тому посилання скаржника на ухвалу від 11.04.2025 не спростовує встановленого надалі факту недоведеності своєчасного подання ним заяви.
Безпідставними є доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції положень абз. 3 ч. 6 ст. 45 КУзПБ з огляду на розгляд його вимог у попередньому засіданні.
Частиною 4 ст. 45 КУзПБ прямо передбачено матеріально-правовий наслідок заявлення конкурсним кредитором вимог після завершення встановленого законом строку: такий кредитор зберігає статус конкурсного кредитора, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, порядок розгляду відповідних вимог не змінює передбаченого законом правового наслідку пропуску строку.
Навіть за умови розгляду вимог ТОВ «БК «Санрайз» у судовому засіданні після завершення попереднього засідання встановлення факту пропуску строку мало б наслідком той самий правовий статус кредитора - конкурсного кредитора без права вирішального голосу.
При цьому, суд апеляційної інстанції, враховуючи норми ст. 277 ГПК України, зазначає, що апелянтом не доведено, що порядок розгляду його грошових вимог вплинув на правильність вирішення питання про наявність або відсутність у нього права вирішального голосу.
Отже, доводи апеляційної скарги про своєчасне подання ТОВ «БК «Санрайз» заяви з грошовими вимогами не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, встановивши, що ТОВ «БК «Санрайз» не довело звернення із заявою про визнання грошових вимог у межах встановленого законом тридцятиденного строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання його вимог конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надала відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийнятті судового рішення у цій справі.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвали суду в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за апелянтом.
Керуючись ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Санрайз" залишити без задоволення, а ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 про розгляд вимог кредитора та від 12.02.2026 за результатами попереднього засідання у справі №907/1086/24 в оскаржуваній частині - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК