ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 907/1086/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
КРАВЧУК Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Ярина ТЕЛИНЬКО
за участю представника боржника - Тетеря В.І.(адвокт).
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" (вх.ЗАГС №01-05/554/26, №01-05/555/26 від 26.02.2026)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2025 про розгляд вимог кредитора (повна ухвала - 12.12.2025, суддя Лучко Р.М.)
та на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 (повна ухвала - 16.02.2026, суддя Лучко Р.М.) за результатами попереднє засідання
у справі №907/1086/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідертрансбуд Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атера Девелопмент", м.Ужгород
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 відкрито провадження у справі №907/1086/24 про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент"; визнано грошові вимоги ТОВ "Лідертрансбуд Україна" до ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" у загальному розмірі 8 491 949,72 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; призначено розпорядником майна ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" арбітражного керуючого Панченка Романа Миколайовича.
20.02.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України було офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент".
24.03.2025 до Господарського суду Закарпатської області від ТОВ "Зар Ейр Системс" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просив визнати його грошові вимоги до ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" у розмірі 2 421 727,17 грн, з яких: 1 500 000,00 грн основний борг, 779 576,49 грн інфляційне збільшення, 142 150,68 грн 3 % річних - четверта черга, судовий збір за подання заяви до суду 6 056,00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів.
Грошові вимоги обґрунтовані тим, що 06.09.2021 між ТОВ "Зар Ейр Системс" та ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" було укладено договір поставки № ZV-108/21.
Однак покупець належним чином та у повному обсязі не виконав свої договірні зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару у строки, визначені підпунктами 2.2.1 та 2.2.2 пункту 2.1 договору.
Згідно з наданими банківськими виписками, покупцем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 66 409 951,88 грн, що підтверджується банківськими виписками від 16.09.2021, 30.11.2021, 10.12.2021, 16.12.2021, 24.12.2021 та 14.06.2023. У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, станом на 19.03.2025, за ним утворилася заборгованість перед ТОВ "Зар Ейр Системс" у розмірі, визначеному кредитором у поданій заяві.
Разом з тим, Західний апеляційний господарський суд постановою від 05.06.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення помилки від 14.07.2025) ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 у справі №907/1086/24 скасував. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні заяви ініціюючого кредитора ТОВ «Лідертрансбуд Україна» про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» відмовив.
22.10.2025 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду в справі №907/1086/24 ухвалив постанову, якою задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Лідертрансбуд Україна», скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 та залишив в силі ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 у справі №907/1086/24 про відкриття провадження у справі про банкрутство.
20.11.2025 матеріали справи №907/1086/24 повернулися до Господарського суду Закарпатської області.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 10.12.2025 визнав грошові вимоги ТОВ "Зар Ейр Системс" до ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" у загальному розмірі 2 427 783,13 грн, з яких: 2 421 727,17 грн заборгованості із задоволенням вказаних вимог в четверту чергу та 6 056,00 грн судового збору із задоволенням вказаних вимог в першу чергу.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 12.02.2026 за результатами попереднього засідання, серед іншого, ухвалив включити до реєстру кредиторів ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" визнанні судом вимоги, зокрема, грошові вимоги ТОВ "Зар Ейр Системс" до ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" у загальному розмірі 2 427 783,13 грн.
Суд першої інстанції вказав, що грошові вимоги кредитора є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, визнані розпорядником майна та боржником, а тому такі грошові вимоги підлягають визнанню у цій справі про банкрутство у заявленому розмірі.
ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" подало апеляційну скаргу, якою просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2025, якою визнані грошові вимоги ТОВ "Зар Ейр Системс" до ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" у загальному розмірі 2 427 783,13 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ТОВ "Зар Ейр Системс" у повному обсязі;
- скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 в частині визнання такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" визнані судом вимоги ТОВ "Зар Ейр Системс" у загальному розмірі 2 427 783,13 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати відхиленими в повному обсязі вимоги, заявлені ТОВ "Зар Ейр Системс".
В обґрунтування доводів апеляційної скарги боржник покликається на те, що ТОВ "Зар Ейр Системс" не виконало передбаченого договором обов`язку щодо складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкових накладних за відповідними господарськими операціями, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості скористатися правом на податковий кредит та поніс відповідні податкові втрати.
Боржник також посилається на те, що у зв`язку із зупиненням реєстрації податкової накладної № 5 від 16.09.2021 та виникненням несприятливих податкових наслідків ТОВ "Зар Ейр Системс" запропонувало здійснити через пов`язане з ним ТОВ "Скан Системс" поповнення рахунку на суму податкового зобов`язання за податковою накладною - 2 824 050, 00 грн.
Таким чином, скаржник вважає, що, незважаючи на настання строку виконання зобов`язання з остаточної оплати вартості товару, передбаченого п. 2.2.2 договору поставки № ZV-108/21 від 06.09.2021, відповідне зобов`язання на підставі ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) є притриманим до усунення перешкод, пов`язаних із реєстрацією ПН/РК № 12 від 30.11.2021, та/або до відшкодування ТОВ "Зар Ейр Системс" збитків, понесених ТОВ "БК "Атера Девелопмент" внаслідок її нереєстрації.
Відзивів на апеляційну скаргу, а також інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками справи подано не було.
Присутній у судовому засіданні представник скаржника виклав свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги.
Представники інших учасників справи не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів учасників справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з`явилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 1 КУзпБ визначено термін кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Разом з тим, ч. 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Матеріалами справи підтверджується, що 06.09.2021 між ТОВ "Зар Ейр Системс" (постачальник) та ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" (покупець) було укладено договір поставки № ZV-108/21 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар та устаткування (в редакції додаткової угоди №01 від 14.09.2021 до договору) в асортименті, кількості, якості та за цінами у відповідності до специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору, а покупець, в свою чергу, зобов`язується приймати та оплатити товар в порядку і в строки, що передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість договору згідно специфікації (додаток № 1 до договору) в національній валюті України складає 67 909 951,88 грн (з ПДВ).
За змістом п.п. 2.2.1., 2.2.2. п. 2.1. договору, покупець здійснює оплату постачальнику за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, на таких умовах:
- покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 25 % від загальної вартості договору згідно п. 2.1 договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання цього договору на підставі рахунку на оплату від постачальника;
- покупець здійснює оплату у розмірі 75% від вартості фактично поставленого товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання сторонами відповідної видаткової накладної на підставі рахунку на оплату від постачальника.
Приймання-передача товару проводиться уповноваженими представниками сторін та оформляється шляхом підписання відповідних документів, а саме видатково накладної. Перехід права власності на товар є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної - згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору.
В пункті 10.1. договору вказано, що він набирає сили з дати підписання і діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними, а також до закінчення гарантійних строків, встановлених цим договором.
В підписаній сторонами договору специфікації (додаток №1 до договору) (в редакції додаткової угоди №02 від 29.10.2021 до договору) визначено асортимент, кількість, характеристику та загальну вартість товару за договором поставки в розмірі 67 909 951,88 грн (з ПДВ).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору постачальником згідно з видатковими накладними № 39 від 13.12.2021 (на суму 297 000,02 грн), №38 від 13.12.2021 (на суму 790 678,80 грн), №37 від 13.12.2021 (на суму 36 882 915,60 грн), №34 від 29.11.2021 (на суму 4 033 284,00 грн), №31 від 29.11.2021 (на суму 1 973 280,00 грн), №30 від 29.11.2021 (на суму 1 714 200,47 грн), №29 від 29.11.2021 (на суму 22 218 592,99 грн) передано, а покупцем, в свою чергу, прийнято зазначений в накладних товар на загальну суму 67 909 951,88 грн, що підтверджується долученими до заяви про визнання грошових вимог копіями зазначених видаткових накладних, що підписані сторонами, підпис яких скріплений відтисками печаток юридичних осіб та не заперечується боржником у справі.
За твердженням кредитора, боржником не в повній мірі виконано зобов`язання з оплати вартості переданого йому товару за договором у визначений в п.п. 2.2.1., 2.2.2. п. 2.1. договору строк, здійснивши часткову оплату в загальному розмірі 66 409 951,88 грн (банківські виписки за 16.09.2021, 30.11.2021, 10.12.2021, 16.12.2021, 24.12.2021, 14.06.2023), у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» станом на 19.03.2025 (дата оформлення заяви про визнання грошових вимог) складає 1 500 000,00 грн, вимоги про визнання якої разом з нарахованими кредитором за період з 24.12.2021 по 19.02.2025 відсотками річними (3%) на суму 142 150,68 грн та втратами від інфляції в розмірі 779 576,49 грн заявлені ТОВ «Зар Ейр Системс».
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання глав 54 ЦК України.
Оскільки між сторонами по справі виникли господарські правовідносини, то до них підлягають застосовуванню положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері (надалі - ГК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Частиною 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції встановлено, що факт поставки боржнику товару за договором на загальну суму 67 909 951,88 грн підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та не заперечується боржником у справі.
При цьому, доказів повної оплати вартості отриманого від кредитора товару боржником не надано, а відповідно до банківських виписок по рахунку кредитора за 16.09.2021, 30.11.2021, 10.12.2021, 16.12.2021, 24.12.2021, 14.06.2023 підтверджується оплата ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» вартості отриманого від ТОВ «Зар Ейр Системс» товару на загальну суму 66 409 951,88 грн.
Таким чином, не оплаченим залишився товар на загальну суму 1 500 000, 00 грн.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо правомірності притримання відповідачем належних до сплати грошових коштів у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку, передбаченого п. 5.1.3 договору, щодо своєчасної та належної реєстрації податкових накладних, а також посиланням апелянта на понесення у зв`язку з цим збитків, колегія суддів зазначає таке.
Право при тримання є одним зі способів забезпечення виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України), яке відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України може виникати за відповідним правочином (його частиною), оформленим у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦК України).
Окрім того, право притримання відповідно до ст. 594 ЦК України пов`язується із правомірним володінням кредитором річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником і саме цю річ кредитор в зобов`язанні має право притримати у себе у разі невиконання боржником зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків.
Кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе (ч.ч. 1, 3 ст. 595 ЦК України).
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.04.2024 у справі №916/101/23 виклав правовий висновок щодо застосування ст. 594 ЦК України (право притримання) та зазначив, що:
- правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб`єктом є кредитор. Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (ч. 1 ст. 595 ЦК України);
- оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки ст. 594 ЦК України за умови повідомлення боржника відповідно до ч. 1 ст. 595 ЦК України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину;
- притримання реалізується тільки тоді, коли кредитор письмово повідомив боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок, і таке повідомлення зроблено кредитором якомога швидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником зобов`язання, проте у будь-якому разі одразу після отримання кредитором першої письмової вимоги боржника (поклажодавця) повернути річ шляхом надання письмової відповіді про застосування притримання.
Подібні висновки викладено і у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №922/2786/23, від 28.01.2025 у справі №903/280/24, у якій зазначено, зокрема, також, що:
- для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: 1) притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; 2) кредитор має володіти річчю на законній підставі; 3) кредитор має право притримувати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; 4) існує дійсне прострочене зобов`язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника;
- притримання може використовуватися в договірному зобов`язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до ч. 2 ст. 594 ЦК України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у спірних правовідносинах належним чином оформленого правочину щодо притримання, а також доказів повідомлення про його застосування, визначення умов та моменту виникнення такого права.
При цьому, суд обґрунтовано вказав, що обов`язок покупця щодо оплати отриманого товару виник безпосередньо на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України та підлягав виконанню у встановлений п. 2.2.2 договору десятиденний строк з моменту отримання товару. Зазначене грошове зобов`язання не може бути предметом притримання, оскільки останнє застосовується щодо речі, яка перебуває у володінні кредитора.
Посилання апелянта на зупинення реєстрації податкової накладної № 5 від 16.09.2021 та пов`язані з цим несприятливі податкові наслідки, а також на пропозицію ТОВ «Зар Ейр Системс» здійснити через пов`язане з ним ТОВ «Скан Системс» поповнення рахунку на суму податкового зобов`язання у розмірі 2 824 050,00 грн, не мають визначального значення для встановлення факту належного виконання боржником грошового зобов`язання за договором поставки. Зазначені обставини не входять до предмета доказування у спорі щодо наявності та розміру заборгованості за поставлений товар і не можуть бути підставою для звільнення боржника від обов`язку оплатити отриманий товар.
Водночас, наявність у покупця збитків, спричинених неналежним виконанням постачальником обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, не позбавляє його права звернутися до суду з вимогами про їх відшкодування за умови доведення підстав відповідальності, розміру збитків та причинно-наслідкового зв`язку.
Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне виконання ТОВ "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" договірного обов`язку щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого станом на 19.03.2025 у боржника виникла заборгованість перед ТОВ "Зар Ейр Системс" у розмірі 1 500 000,00 грн, яка обґрунтовано визнана судом першої інстанції як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство.
Щодо визнаних судом грошових вимог, які становлять 3 % річних та втрати від інфляції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з поданим кредитором розрахунком, за неналежне виконання умов договору, боржнику за період з 24.12.2021 по 19.02.2025 (виходячи з суми заборгованості 1 500 000,00 грн) нараховано 3% річних в розмірі 142 150,68 грн та інфляційні втрати на суму 779 576,49 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання та задоволення вимог кредитора щодо стягнення 142 150,68 грн 3 % річних та 779 576,49 грн інфляційних втрат, як таких, що підтверджені належними та допустимими доказами і нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвали суду в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 74, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атера Девелопмент" (вх.ЗАГС №01-05/554/26, №01-05/555/26 від 26.02.2026) залишити без задоволення, а ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2025 про розгляд вимог кредитора та від 12.02.2026 за результатами попереднього засідання у справі №907/1086/24 в оскаржуваній частині - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді Н. М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК