ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Справа № 924/517/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026 (повний текст - 16.07.2026) у справі №924/517/24 (суддя Грамчук І.В.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" (м.Хмельницький)
про банкрутство
за участю представників:
Арбітражний керуючий (апелянт) - Кучерявий Д.В. (поза межами приміщення суду);
АТ "Укрнафта" - Краснокутська Н.М. (поза межами приміщення суду);
АТ "Укртатнафта" - Демиденко В.А. (поза межами приміщення суду);
ТОВ "Моріта" - Недокус В.І. (поза межами приміщення суду);
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.07.2024 відкрито провадження у справі №924/517/24 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в загальній сумі 232222733,42 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном ТОВ "Моріта" строком на 170 календарних днів; розпорядником майна ТОВ "Моріта" призначено арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича.
Арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. звернувся до суду першої інстанції з клопотанням за вих.№02-18/156 про припинення повноважень виконавчого органу боржника у справі №924/517/24.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026 у справі №924/517/24 відмовлено у задоволенні клопотання розпорядника майном боржника - арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. про припинення повноважень виконавчого органу боржника у справі №924/517/24 про банкрутство ТОВ "Моріта".
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
На переконання апелянта, суд фактично обмежився посиланням на вжиття директором заходів зі стягнення дебіторської заборгованості та не надав належної оцінки сукупності обставин, які, на його думку, свідчать про наявність передбачених ч.2 ст.40 КУзПБ підстав для припинення повноважень керівника боржника.
Скаржник посилається на перешкоджання ОСОБА_1. виконанню повноважень розпорядника майна, зокрема шляхом подання клопотання про залишення без розгляду позову, поданого Кучерявим Д.В. від імені ТОВ «Моріта», оскарження дій розпорядника майна, а також оскарження рішення у справі №924/517/24(924/913/25), яким за позовом розпорядника майна визнано недійсним договір спонсорської допомоги та присуджено до стягнення на користь ТОВ «Моріта» 9113241,78 грн. На думку апелянта, такі дії спрямовані проти заходів з повернення активів боржника.
Крім того, Кучерявий Д.В. вказує на невжиття керівником належних заходів щодо збереження майна боржника, зокрема своєчасного заявлення вимог до ТОВ «Мерібел» та ПП «Асгард-ТК», невідображення окремих потенційних дебіторів у матеріалах інвентаризації, а також на ненадання або неповне надання первинної фінансово-господарської документації, необхідної для встановлення дійсного складу активів боржника. За твердженням скаржника, частина документів була надана лише після їх витребування судом.
У зв`язку з наведеним апелянт просить: скасувати ухвалу та прийняти нове судове рішення про задоволення клопотання розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. про припинення повноважень виконавчого органу боржника у справі №924/517/24 про банкрутство ТОВ "Моріта"; припинити повноваження керівника ТОВ "Моріта" ОСОБА_1; покласти виконання обов`язків керівника ТОВ "Моріта" на розпорядника майна арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича; зобов`язати ОСОБА_1 протягом трьох днів з дня вручення ухвали передати розпоряднику майна ТОВ "Моріта" арбітражному керуючому Кучерявому Дмитру Владиславовичу за актом приймання-передачі бухгалтерську та іншу документацію ТОВ "Моріта", його печатки та штампи, матеріальні та інші цінності.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ «Моріта» арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення, встановлено учасникам справи десятиденний строк для подання відзивів, заяв, клопотань та пояснень і призначено розгляд апеляційної скарги на 07.09.2026.
14.08.2026 директор ТОВ «Моріта» ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслав відзив на апеляційну скаргу.
Директор ТОВ «Моріта» у відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає ухвалу суду першої інстанції законною й обґрунтованою. Боржник зазначає, що скаржник фактично ототожнює незгоду керівника з позицією розпорядника майна та реалізацію ОСОБА_1. передбачених законом процесуальних прав із перешкоджанням діяльності арбітражного керуючого. На думку ТОВ «Моріта», апеляційна скарга не містить доказів того, що конкретні дії директора унеможливили або істотно ускладнили виконання розпорядником майна його повноважень.
Щодо окремих обставин боржник зазначає, що оскарження судового рішення у справі щодо ТОВ «СК «Дніпро-1» було реалізацією права на судовий захист; вимоги до ТОВ «Мерібел» у подальшому були заявлені директором та визнані судом; заборгованість ПП «Асгард-ТК», за позицією боржника, була припинена внаслідок взаєморозрахунків, а ТОВ «Альянс Еволюшн» не було дебітором ТОВ «Моріта».
Також директор ТОВ «Моріта» заперечує доводи про систематичне ненадання документації, посилаючись на фактичне виконання вимог суду: документи за ухвалою від 05.11.2024 були надані із запізненням, а на виконання ухвали від 16.06.2026 витребувані документи та пояснення подано до суду 02.07.2026. Боржник вважає, що наведені обставини не свідчать про умисне перешкоджання діяльності розпорядника майна.
Посилаючись також на вчинення директором дій щодо стягнення дебіторської заборгованості та повернення активів товариства, директор ТОВ «Моріта» ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026 - без змін.
У поданому 20.08.2026 відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрнафта» підтримало доводи арбітражного керуючого та зазначило, що суд першої інстанції фактично обмежився оцінкою поданих директором позовів про стягнення дебіторської заборгованості, не надавши оцінки іншим наведеним розпорядником майна обставинам, які стосуються перешкоджання його діяльності, невжиття заходів щодо збереження активів та ненадання документів.
Зокрема, АТ «Укрнафта» посилалося на оскарження директором судового рішення у спорі з ТОВ «СК «Дніпро-1», подання ним процесуальних документів, спрямованих проти позовів розпорядника майна, ненадання у встановлені судом строки витребуваних документів, а також на обставини щодо вимог до ТОВ «Мерібел», ПП «Асгард-ТК» та невідображення окремих можливих дебіторів боржника.
На підставі викладеного АТ «Укрнафта» просило суд апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.09.2026 арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. (апелянт) та представниця АТ "Укрнафта" - Краснокутська Н.М. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, надали пояснення по справі.
Представник ТОВ "Моріта" - Недокус В.І. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення по справі.
Ухвалою суду від 07.09.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги на 28.09.2026 об 13:50 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4 (ВКЗ).
25.09.2026 директор ТОВ «Моріта» ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслав додаткові пояснення.
Директор зазначає, що після судового засідання 07.09.2026 ознайомився з поточним звітом розпорядника майна, у якому, за твердженням боржника, сам Кучерявий Д.В. зафіксував факт надання документів на виконання ухвал Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2026 та 16.06.2026. У звіті наведено перелік документів, отриманих від ТОВ «Капабланка» та ТОВ «Моріта», зокрема договори відступлення права вимоги, повідомлення про відступлення, договір поставки та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У зв`язку з цим вказує на суперечність між доводами апеляційної скарги про невиконання директором вимог щодо надання документів та відомостями поточного звіту самого розпорядника майна, в якому відображено факт їх отримання. На переконання боржника, ця обставина підтверджує викладену у відзиві позицію щодо неповного та вибіркового відображення апелянтом фактичних обставин взаємодії з директором.
Крім того, заперечує твердження апелянта про ненадання документів у добровільному порядку, посилаючись на відсутність у матеріалах справи, за його твердженням, доказів попереднього звернення розпорядника майна до директора саме з вимогою про надання документів, які надалі були витребувані ухвалою суду від 07.05.2026.
ОСОБА_1 просить врахувати зазначені обставини під час оцінки доводів апеляційної скарги та вирішення питання щодо наявності підстав для відсторонення директора.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28.09.2026 арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. (апелянт) та представниця АТ "Укрнафта" - Краснокутська Н.М. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, надали пояснення по справі. Просили суд задоволити вимоги апеляційної скарги.
Представник ТОВ "Моріта" - Недокус В.І. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення по справі. Просив залишити без задоволення апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кучерявого Д.В., а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026 - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
В обґрунтування клопотання про припинення повноважень керівника ТОВ «Моріта» арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. посилався на таке.
По-перше, на перешкоджання директором ОСОБА_1. виконанню повноважень розпорядника майна. Кучерявий Д.В. зазначав, що ним від імені боржника подано позови про визнання недійсними правочинів, зокрема у справах щодо ТОВ «СК «Дніпро-1», а також ТОВ «Бізнес Тренд», ТОВ «Лівайн Торг» і ТОВ «Селінг-Оіл». Натомість директор подав клопотання про залишення одного з таких позовів без розгляду та скаргу на дії розпорядника майна, оспорюючи його право діяти від імені ТОВ «Моріта». На думку заявника, такі дії перешкоджали поверненню активів боржника та могли завдати шкоди кредиторам.
По-друге, розпорядник майна посилався на невжиття директором заходів щодо збереження та повернення активів боржника. Зокрема, він вказував, що ТОВ «Мерібел» мало заборгованість перед ТОВ «Моріта» у сумі 180 060 404,69 грн та перебувало у процедурі банкрутства, однак керівник тривалий час не заявляв кредиторські вимоги до цього боржника; відповідну заяву подав Кучерявий Д.В .
По-третє, за результатами аналізу банківських операцій Кучерявий Д.В. вказував на значні перерахування коштів на користь низки контрагентів як поворотної фінансової допомоги, зокрема ТОВ «Лівайн Торг», ТОВ «Капабланка», ТОВ «Інтекс Інвест», ТОВ «Бізнес Тренд», ТОВ «Трансоілгаз», ТОВ «Інсігнія Резорт», ТОВ «ТД Карпатинафтотрейд», ТОВ «Імідж Еволюшн», ПП «ТК-Сантана», ТОВ «НК Каталонія», а також операції з ТОВ «Альянс Еволюшн» і ТОВ «СК «Дніпро-1». На переконання заявника, відповідні потенційні дебітори та операції не були належним чином відображені в інвентаризаційних відомостях і фінансовій звітності.
По-четверте, Кучерявий Д.В. посилався на ненадання директором первинної фінансово-господарської документації щодо зазначених операцій. За його твердженням, документи, запитані листом №02-18/65 від 04.10.2024, добровільно надані не були, а після їх витребування ухвалою суду від 05.11.2024 були передані лише частково; зокрема, не надано документів щодо перерахування 2300000 грн на користь ТОВ «Імідж Еволюшн».
По-п`яте, заявник вказував на невідображення та незбереження вимоги до ПП «Асгард-ТК» у сумі 3365228,73 грн. На думку Кучерявого Д.В. , директор був обізнаний про цю заборгованість, однак не відобразив її належним чином та не заявив грошові вимоги у справі про банкрутство ПП «Асгард-ТК».
У підсумку Кучерявий Д.В. стверджував, що керівництво ТОВ «Моріта» не забезпечує збереження активів, приховує фактичний склад дебіторської заборгованості та первинну документацію, ухиляється від співпраці з розпорядником майна і перешкоджає виконанню ним повноважень, що, на його думку, порушує інтереси боржника та кредиторів і становить підстави для застосування ч.2 ст.40 КУзПБ.
Таким чином, посилаючись на положення ч.2 ст.40 КУзПБ, розпорядник майна боржника просив суд припинити повноваження керівника ТОВ "Моріта" - ОСОБА_1 ; покласти виконання обов`язків керівника товариства на розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича, а також зобов`язати ОСОБА_1 протягом трьох днів з дня вручення ухвали передати розпоряднику майна ТОВ "Моріта" арбітражному керуючому Кучерявому Дмитру Владиславовичу за актом приймання-передачі бухгалтерську та іншу документацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта", його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Керівник ТОВ «Моріта» ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання розпорядника майна, вважаючи наведені Кучерявим Д.В. обставини такими, що не підтверджують передбачених ч.2 ст.40 КУзПБ підстав для припинення його повноважень та не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо посилань на перешкоджання діяльності розпорядника майна ОСОБА_1 зазначав, що подання ним клопотання про залишення без розгляду позову у справі №924/517/24(924/1054/25) та скарги на дії Кучерявого Д.В. було реалізацією процесуальних прав чинного керівника боржника. Такі дії були зумовлені незгодою директора з правом розпорядника майна самостійно виступати від імені ТОВ «Моріта» та фактично перебирати на себе повноваження його виконавчого органу.
При цьому керівник посилався на те, що призначення розпорядника майна відповідно до ч.11 ст.44 КУзПБ саме по собі не припиняє повноважень органів управління боржника. ОСОБА_1 ставив під сумнів можливість тлумачення такого статусу як безумовного права розпорядника майна представляти боржника всупереч позиції його чинного керівника та вважав, що оскарження таких дій не може саме по собі кваліфікуватися як перешкоджання.
Стосовно доводів про невжиття заходів щодо збереження майна керівник пояснював, що вимоги ТОВ «Моріта» до ТОВ «Мерібел» своєчасно не заявлялися у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору - станом на 29.07.2024 на рахунку товариства, за його доводами, обліковувалося лише 11,86 грн. Водночас 27.10.2025 директором було заявлено грошові вимоги до ТОВ «Мерібел» у сумі 202716260,82 грн, тому, на його переконання, бездіяльність щодо цього активу відсутня.
Щодо ПП «Асгард-ТК» ОСОБА_1 заперечував саме існування дебіторської заборгованості перед ТОВ «Моріта». Він посилався на дані інвентаризації, відповідно до яких, навпаки, обліковувалася кредиторська заборгованість ТОВ «Моріта» перед ПП «Асгард-ТК» у сумі 3 730 033,97 грн за шістьма договорами оренди, чим і пояснював незаявлення грошових вимог у справі про банкрутство цього підприємства.
Стосовно інших контрагентів, названих розпорядником майна, керівник зазначав, що за результатами інвентаризації ТОВ «Лівайн Торг», ТОВ «Капабланка», ТОВ «Інтекс Інвест», ТОВ «Бізнес Тренд», ТОВ «Транссоілгаз», ТОВ «Інсігнія Резорт», ТОВ «ТД Карпатинафтотрейд», ТОВ «Імідж Еволюшн», ПП «ТК-Сантана», ТОВ «НК Каталонія», ТОВ «Альянс Еволюшн» та ТОВ «СК «Дніпро-1» не обліковувалися дебіторами ТОВ «Моріта»; при цьому ТОВ «Лівайн Торг» та ТОВ «Капабланка», за його доводами, навпаки, були кредиторами товариства. Керівник також зазначав, що інформація щодо відповідних господарських операцій перебуває у розпорядника майна, а саме виявлення останнім інших можливих активів, які боржник такими не визнає, не доводить неналежного забезпечення їх збереження директором.
У додаткових запереченнях боржник наголошував, що фактична поведінка директора, навпаки, свідчить про вжиття заходів щодо повернення активів: ОСОБА_1 було подано шість позовів до дебіторів на загальну суму 413853190 грн, а також заявлено вимоги у справі про банкрутство ТОВ «Мерібел» на 202716260,82 грн. За позицією боржника, загальний розмір таких вимог дозволяє забезпечити погашення вимог кредиторів та свідчить про активні дії директора, спрямовані на відновлення майнового стану товариства.
Отже, ОСОБА_1 вважав доводи про його бездіяльність і перешкоджання вибірковими та оціночними, посилався на фактичне вжиття ним заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та просив відмовити у припиненні його повноважень як керівника ТОВ «Моріта».
Колегія суддів враховує, що відповідно до положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.
Частиною 1 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
На підставі частини 2 статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов`язків на розпорядника майна.
За положеннями ч.3 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний в тому числі проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
Відповідно до частин 10, 11 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.
Отже, взаємодія між розпорядником майна та керівником боржника в частині виконання заходів, передбачених ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, є необхідною.
З аналізу вказаних приписів законодавства вбачається, що у разі наявності будь-яких обставин, що свідчать про неправомірність дій керівника боржника, наслідком яких є порушення прав та законних інтересів боржника і кредиторів, господарський суд за відповідною заявою має перевірити дотримання керівником боржника норм чинного законодавства, в тому числі законодавства про банкрутство.
Однак згідно із частиною 11 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.
Для застосування частини другої статті 40 КУзПБ суд має встановити підтверджені доказами конкретні дії або бездіяльність керівника, які становлять перешкоджання виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо збереження майна або порушення прав та законних інтересів боржника чи кредиторів. Кожна із цих підстав підлягає самостійній перевірці з урахуванням характеру поведінки керівника, її зв`язку з виконанням повноважень розпорядника майна та захистом активів боржника.
Сам по собі конфлікт між керівником і розпорядником майна або відмінність їх правових позицій не замінює доказування зазначених обставин. Суд повинен оцінити кожен конкретний ризик для збереження майна та порушення прав боржника або кредиторів.
Колегія суддів враховує, що в межах справи №924/517/24 керівник ТОВ "Моріта" ОСОБА_1 подав до суду скаргу за вих.№б/н від 20.10.2025 на дії/бездіяльність розпорядника майна ТОВ "Моріта", в якій просив визнати дії розпорядника майна щодо представлення ТОВ "Моріта" у всіх судових інстанціях незаконними, заборонивши розпоряднику майна вчиняти від імені ТОВ " Моріта" будь-які дії, у тому числі щодо ініціювання як позивача (заявника), судових проваджень, участі у судових провадженнях від імені ТОВ " Моріта".
Скарга ТОВ "Моріта" ґрунтувалась на тому, що розпорядник майна ТОВ "Моріта" арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. своїми діями (поданням від імені ТОВ "Моріта" заяв про визнання недійсними правочинів (спростування майнових дій) боржника) призвів до фактичного усунення директора від процесу, чим порушено принципи змагальності та рівності сторін, закріплені статтями 13, 42 Господарського процесуального кодексу України. На думку керівника боржника, подання такого позову без участі виконавчого органу товариства становило перевищення повноважень арбітражного керуючого та може бути розцінена як порушення порядку виконання ним обов`язків, встановлених статтею 44 КУзПБ.
Ухвалою суду першої інстанції від 15.01.2026 у задоволенні скарг (вх.№05-06/2042/25 від 21.10.2025р.) ТОВ "Моріта" та (вх.№05-06/2358/25 від 25.11.2025) ТОВ "Капабланка" на дії/бездіяльність розпорядника майна боржника - арбіражного керуючого Кучерявого Д.В. відмовлено.
Окрім того арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. звертався до суду з заявою про притягнення до солідарної відповідальності керівника боржника - ОСОБА_1 .
Ухвалою від 10.06.2026 суд відмовив у задоволенні заяви (вх.№05-06/2486/25 від 05.12.2025) арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. - розпорядника майном боржника у справі №924/517/24 про банкрутство ТОВ "Моріта" про притягнення до солідарної відповідальності керівника боржника - ОСОБА_1.
Поряд із цим в межах справи про банкрутство №924/517/24 ТОВ "Моріта" судом відкрито провадження у справі №924/517/24 (924/1054/25) за позовом ТОВ "Моріта" в особі розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. про визнання недійсними правочинів (спростування майнових дій) боржника, відповідачами у якій були: ТОВ "Бізнес Тренд"; ТОВ "Лівайн Торг"; ТОВ "Селінг-Оіл".
Доказів задоволення вищезгаданого клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду матеріали справи не містять.
Надалі ухвалою від 30.01.2026 за відсутності заперечень представників з метою виконання закріпленого в ст.2 ГПК України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, об`єднані розпорядником майна ТОВ "Моріта" м.Хмельницький арбітражним керуючим Кучерявим Д.В. позовні вимоги до ТОВ"Бізнес Тренд" м.Київ, ТОВ "Лівайн Торг" м.Дніпро, ТОВ "Селінг-Оіл" м.Житомир про визнання недійсними правочинів (спростування майнових дій) боржника суд вважав за потребу роз`єднати, виділивши кожну з окремих об`єднаних вимог в самостійне провадження.
Колегія суддів не погоджується з тим, що сама лише відсутність згоди директора позбавляє розпорядника майна права звертатися із передбаченими КУзПБ вимогами про оспорювання правочинів боржника. Збереження повноважень виконавчого органу відповідно до статті 44 КУзПБ не виключає реалізації розпорядником майна власних установлених законом повноважень.
Водночас сама по собі помилковість правової позиції керівника боржника ще не підтверджує факту перешкоджання у розумінні частини другої статті 40 КУзПБ. Скарги керівника ТОВ «Моріта» на дії розпорядника майна були відхилені, доказів задоволення клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду матеріали справи не містять, а провадження за заявленими Кучерявим Д.В. вимогами продовжилося, після чого вимоги до ТОВ «Бізнес Тренд», ТОВ «Лівайн Торг» та ТОВ «Селінг-Оіл» були виділені в окремі провадження.
Отже, матеріали справи підтверджують наявність процесуального конфлікту між керівником боржника та розпорядником майна, однак не підтверджують, що зазначені процесуальні дії директора фактично унеможливили чи істотно ускладнили реалізацію розпорядником майна його повноважень щодо оспорювання правочинів боржника.
Щодо посилань апелянта на поведінку керівника боржника у справі №924/517/24(924/913/25) колегія суддів враховує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2026 за позовом ТОВ «Моріта» в особі розпорядника майна було визнано недійсним договір спонсорської допомоги та присуджено до стягнення з ТОВ «СК «Дніпро-1» на користь ТОВ «Моріта» 9113241,78 грн, після чого ТОВ «Моріта» в особі директора оскаржило це рішення з вимогою про відмову у позові.
Така процесуальна позиція керівника дійсно не збігалася з позицією розпорядника майна щодо повернення відповідних коштів боржнику. Разом з тим саме по собі звернення з апеляційною скаргою є реалізацією процесуального права на перегляд судового рішення, а матеріали, наведені скаржником, не підтверджують, що внаслідок самого факту такого оскарження Кучерявий Д.В. був позбавлений можливості брати участь у відповідному судовому провадженні або реалізовувати інші повноваження розпорядника майна. ОСОБА_1 пояснював подання апеляційної та касаційної скарг саме реалізацією права на судовий захист. Право на оскарження саме по собі не виключає оцінки його використання з погляду інтересів боржника та кредиторів, однак для висновку за частиною другою статті 40 КУзПБ необхідні підтверджені обставини відповідного порушення, а не лише різні процесуальні позиції.
Не свідчить про приховування дебіторської заборгованості саме по собі невключення ТОВ «СК «Дніпро-1» до інвентаризаційного опису станом на 2024 рік, оскільки укладений сторонами договір спонсорської допомоги за своїми умовами не передбачав повернення наданих коштів; майнова вимога про їх повернення була заявлена розпорядником майна як наслідок оспорювання відповідного правочину.
Щодо ТОВ «Мерібел» матеріалами справи підтверджується, що після відкриття у жовтні 2024 року справи про банкрутство цього дебітора директор ТОВ «Моріта» тривалий час самостійно не заявляв кредиторські вимоги, у зв`язку з чим відповідну заяву подав розпорядник майна.
Водночас 27.10.2025 ТОВ «Моріта» в особі директора також заявило грошові вимоги у сумі 202716260,82 грн, а причиною попереднього незвернення керівник називав відсутність коштів для сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 у справі №908/1919/24 саме за заявою ОСОБА_1 визнано кредиторські вимоги ТОВ «Моріта» до ТОВ «Мерібел» у розмірі 202716260,82 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення та 4844,80 грн судового збору з першою чергою задоволення, а ліквідатора зобов`язано внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.
Отже, наведені обставини підтверджують несвоєчасність активних дій директора щодо цієї дебіторської заборгованості, однак станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали не підтверджують повного невжиття ним заходів щодо збереження цього активу.
Матеріали, на які посилається апелянт, також не містять відомостей про втрату відповідної вимоги або неможливість її реалізації саме внаслідок попередньої бездіяльності директора. Наведеними доказами не встановлено конкретного погіршення можливості задоволення вимог ТОВ «Моріта», зумовленого саме поведінкою директора.
Стосовно ПП «Асгард-ТК» розпорядник майна посилався на договір відступлення права вимоги №300421 від 30.04.2021, відповідно до якого ТОВ «Моріта» набуло право вимоги до ПП «Асгард-ТК» у сумі 3365228,73 грн, та вказував на невідображення цієї вимоги в інвентаризаційних документах і незаявлення її у справі про банкрутство ПП «Асгард-ТК».
Керівник ТОВ «Моріта» пояснив незаявлення грошових вимог до ПП «Асгард-ТК» відсутністю непогашеної дебіторської заборгованості цього підприємства перед боржником унаслідок проведених взаєморозрахунків. На підтвердження своєї позиції він також посилався на дані інвентаризації, відповідно до яких обліковувалася кредиторська заборгованість ТОВ «Моріта» перед ПП «Асгард-ТК» у сумі 3730033,97 грн за шістьма договорами оренди. Вказане пояснює причини, з яких керівник не вважав вимогу до ПП «Асгард-ТК» чинним активом боржника та не заявляв її у справі про банкрутство цього підприємства.
Щодо ТОВ «Альянс Еволюшн» наявні матеріали свідчать, що перерахування коштів цьому товариству було пов`язано з виконанням договору відступлення права вимоги №300421 від 30.04.2021, за яким ТОВ «Моріта» набувало право вимоги до ПП «Асгард-ТК». Тому сам факт перерахування коштів ТОВ «Альянс Еволюшн» не підтверджує виникнення дебіторської заборгованості останнього перед ТОВ «Моріта».
Аналагічно відомості про значні перерахування грошових коштів іншим контрагентам підтверджують існування відповідних господарських операцій, однак без установлення правової підстави платежу, подальшого повернення коштів, відступлення вимоги, зарахування чи іншого припинення зобов`язання не є достатніми для висновку, що кожний із таких контрагентів залишався дебітором ТОВ «Моріта» на дату інвентаризації. Водночас саме необхідність установлення цих обставин пояснює значення первинної документації, на ненадання якої посилається розпорядник майна.
Щодо ненадання первинної фінансово-господарської документації колегія суддів враховує, що відповідна взаємодія між керівником та розпорядником майна не була своєчасною. Зокрема, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.06.2026 прямо констатовано, що витребувані ухвалою від 07.05.2026 документи та докази у встановлений судом строк не були надані, у зв`язку з чим суд повторно їх витребував.
Разом з тим 02.07.2026, тобто до постановлення оскаржуваної ухвали від 07.07.2026, ТОВ «Моріта» подало до суду заяву про виконання ухвали, до якої долучило частину витребуваних документів, зокрема договори відступлення права вимоги, повідомлення про відступлення права вимоги, договір поставки та документи щодо припинення зобов`язань зарахуванням.
Крім того, у подальшому у поточному звіті самого розпорядника майна було відображено отримання від ТОВ «Моріта» та ТОВ «Капабланка» конкретного переліку документів на виконання ухвал від 07.05.2026 та 16.06.2026. Одночасно в цьому ж звіті зазначено, що від інших юридичних осіб витребувані документи не надходили.
Отже, несвоєчасність та неповнота надання документації підтверджують обґрунтовані зауваження розпорядника майна, а подальше надання частини документів не спростовує попередніх затримок.
Водночас оцінюючи підтверджене надання документів разом із характером затримок та іншими епізодами, колегія суддів не вбачає достатньо підтверджених обставин для припинення повноважень керівника за частиною другою статті 40 КУзПБ.
Разом з тим у процедурі розпорядження майном у справі №924/517/24 судом повністю задоволені позовні вимоги ТОВ "Моріта", заявлені керівником боржника - ОСОБА_1 до дебіторів ТОВ "Моріта" за правилами загального позовного провадження у справах №924/517/24 (924/1251/25), №924/517/24 (924/1252/25), №924/517/24 (924/1253/25), №924/517/24 (924/1254/25), №924/517/24 (924/1255/25), №924/517/24 (924/1256/25) про стягнення загалом 413853190 грн заборгованості за договорами поставки.
При цьому на момент винесення оскаржуваної ухвали тривав розгляд позовних вимог, заявлених керівником боржника - ОСОБА_1. до дебіторів ТОВ "Моріта" за правилами загального позовного провадження у справах №924/517/24 (924/60/26), №924/517/24 (924/63/26) та №924/517/24 (924/85/26) про стягнення загалом 64200000 грн заборгованості за договорами поставки.
Наведені обставини свідчать, що директор ТОВ «Моріта» у процедурі розпорядження майном вчиняв самостійні дії, спрямовані на стягнення значної частини дебіторської заборгованості боржника, та спростовують твердження про повну бездіяльність керівника щодо повернення активів.
Оцінивши вказані обставини справи, колегія суддів встановила наявність між керівником та розпорядником майна істотних розбіжностей щодо способу реалізації повноважень, а також окремі випадки несвоєчасного надання документів та несвоєчасного вжиття директором заходів щодо окремих активів.
Разом з тим наявні докази не підтверджують, що такі дії або бездіяльність досягли рівня перешкоджання виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо збереження майна чи порушення прав боржника або кредиторів, достатнього для припинення повноважень керівника відповідно до частини другої статті 40 КУзПБ.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи наведені докази відповідно до статей 79, 86 ГПК України у їх взаємному зв`язку, колегія суддів виходить із того, що матеріалами справи підтверджуються окремі недоліки у взаємодії керівника ТОВ «Моріта» з розпорядником майна, зокрема несвоєчасне надання частини документів, тривале незаявлення керівником вимог до ТОВ «Мерібел», а також процесуальна протидія окремим діям розпорядника майна.
Водночас наведені обставини оцінено разом із продовженням проваджень за позовами розпорядника майна, подальшим заявленням директором вимог до ТОВ «Мерібел», фактичним наданням частини документації та діями зі стягнення іншої дебіторської заборгованості. Самі суперечності щодо ПП «Асгард-ТК» та інших контрагентів не доводять приховування чинних активів.
За результатами сукупної оцінки доказів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недостатність підтверджених підстав для задоволення поданого клопотання відповідно до частини другої статті 40 КУзПБ.
Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеної оцінки доводів апеляційної скарги та доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування ухвали Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026 не встановлено. Доводи арбітражного керуючого не підтверджують достатніх підстав для припинення повноважень керівника відповідно до частини другої статті 40 КУзПБ. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
При цьому, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню відстрочений судовий збір.
Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026 у справі №924/517/24 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" (код ЄДРПОУ: 44114978; адреса: вулиця Прибузька, будинок 9, м. Хмельницький, 29000, Україна) в дохід Державного бюджету України 2662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 05.10.2026.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.