ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/5717/25 (904/4648/26)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", м. Київ
про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 2 375 990,61 грн
Представники:
від позивача: Шурин І.В.
від відповідача: Мясков О.Є.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості в розмірі 2 375 990,31 грн, з яких: 659 077,34 грн - пеня, 1 805,69 грн - 3% річних, 1 715 107,58 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 04.08.2026 клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено сплату суми судового збору у сумі 28 511,89 грн до ухвалення судового рішення у справі №904/5717/25(904/4648/26). Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.08.2026 о 12:20 год.
18.08.2026 від відповідача надійшов відзив вих.№ТОВВИХ-26-17121 від 18.08.2026 на позовну заяву, в якому товариство заперечує проти задоволення позовних вимог.
25.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 24.08.2026.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У судовому засіданні, призначеному на 25.08.2026, в режимі відеоконференції приймали участь представник позивача та представник відповідача.
В судовому засіданні, призначеному на 25.08.2026, оголошено перерву до 08.09.2026 о 12:00 год.
27.08.2026 від відповідача надійшло заперечення вих.№ТОВВИХ-26-17828 від 27.08.2026 на відповідь на відзив.
Суд долучив поданий документ до матеріалів справи.
У судовому засіданні, призначеному на 08.09.2026, в режимі відеоконференції приймали участь представник позивача та представник відповідача.
Суд заслухав вступне слово учасників справи.
Представник позивача підтримав позовну заяву в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні, призначеному на 08.09.2026, оголошено перерву до 15.09.2026 о 14:30 год.
У судове засідання, призначене на 15.09.2026, з`явився представник позивача.
У судовому засіданні, призначеному на 15.09.2026, в режимі відеоконференції приймав участь представник відповідача.
Суд здійснив дослідження доказів.
Відповідно до ст.219 Господарського процесуального кодексу України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та оголосив дату і час його проголошення 22.09.2026 о 09:25 год.
У судове засідання, призначене на 22.09.2026, з`явився представник позивача.
У судовому засіданні, призначеному на 22.09.2026, в режимі відеоконференції приймав участь представник відповідача.
У судовому засіданні, призначеному на 22.09.2026, оголошене скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
18.04.2022 між Боржником та Відповідачем було укладено Договір № [номер приховано] (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого: «Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця конструкційні матеріали (Панель полімерна для будівництва тимчасових доріг) (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари».
Положеннями п. 1.2 Договору було погоджено, що: «Найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації».
Згідно п. 5.1 Договору: «Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації…».
З метою виконання вказаних домовленостей між сторонами було підписано Специфікацію (далі - Специфікація), відповідно до якої погоджено поставку Панелі полімерної для будівництва тимчасових доріг в кількості 166 шт. на загальну суму 12 847 511,57 грн (дванадцять мільйонів вісімсот сорок сім тисяч п`ятсот одинадцять грн 57 коп.). При цьому у Специфікації було встановлено строк здійснення відповідної поставки згідно заявки протягом 90 днів, тобто перебіг відповідного строку має початись після отримання Позивачем заявки від Відповідача.
Позивач зазначив, що до 24.04.2023 не отримував від Покупця належним чином оформленої заявки на постачання замовленого товару, як наслідок, з метою врегулювання даного питання по Договору Постачальником 24.04.2023 було надіслано на адресу Покупця лист від 24.04.2023 за вих.№24/04-23, в якому були вказані зазначені вище обставини та прохання до останнього: «На виконання вимог Специфікації надати Постачальнику заявку на постачання замовленого товару або повідомити орієнтовані строки надання такої заявки…».
27.04.2023 було надіслано Постачальнику Заявку на поставку №1 від 26.04.2022 №ТОВВИХ-22-4250.
Листом від 26.05.2023 за вих.№ТОВВИХ-23-6746 Відповідач повідомив Позивача, що станом на 26.05.2023 ТОВ «ВКФ «УКРНІХРОМ» не здійснило жодної поставки Товару та не надало, згідно з умовами Договору, підтвердження підстави посилання на настання обставин непереборної сили, інформуємо, що відповідно до регламентованих Законом України «Про публічні закупівлі» строків закриття договорів, Договір буде закритий 26.05.2023.
Листом від 28.06.2023 за вих.№28/06-1 Позивач повідомив Відповідача про необхідність прийняття замовленого товару 29.06.2023, але листом від 28.06.2023 за вих.№ТОВВИХ-23-8740 останній відповів, що Договір було закрито, а прийняття поставки по закритому договору неможливе.
В подальшому Відповідач почав вимагати від Позивача оплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за даним правочином у розмірі 3 263 267,94 грн та звернуся з відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням Суду від 11.04.2024 по справі № 904/5557/23 (далі - Рішення) Відповідачу було відмовлено у стягненні з Боржника штрафних санкцій за порушення умов Договору. В подальшому Рішення було залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2024 по справі № 904/5557/23 (далі - Постанова) та постановою Верховного Суду від 12.03.2025. Вказані судові рішення набрали законної сили.
При цьому при розгляді відповідного судового спору судами було встановлено, що:
1) надані Відповідачем електронні листи не можуть бути належним та допустимим доказом отримання (доведенням до відома) Боржником Заявки у відповідності до порядку, що визначений умовами Договору, як наслідок, Боржник не порушував строків поставки замовленого по Договору поставки;
2) під час дії Договору виникли форс-мажорні обставини, а отже позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими.
В подальшому на підставі вказаної преюдиції Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов`язання прийняти товар та стягнення заборгованості за Договором.
За наслідками цього спору Господарським судом міста Києва було ухвалено рішення від 13.05.2025 по справі №910/1712/25, відповідно до якого Відповідача зобов`язано прийняти від Боржника замовлений товар по Договору та стягнуто з нього на користь Боржника 12 847 511 (дванадцять мільйонів вісімсот сорок сім тисяч п`ятсот одинадцять) грн 57 коп. - вартості товару і судовий збір у розмірі 156 592 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 54 коп.
При цьому відповідні вимоги Позивач обґрунтовував ч. 4 ст. 690 ЦК України та вказував, що якби Покупець прийняв товар в дату його готовності (29.06.2023), то строки на оплату (30 днів з дати поставки згідно п. 4.2 Договору) почали б свій перебіг з 30.06.2023.
В подальшому вже в межах апеляційного оскарження відповідного рішення від 13.05.2025 по справі № 910/1712/25 апеляційним судом в постанові від 03.06.2026 по справі №910/1712/25 було підтверджено всі вище вказані висновки та встановлено, що ч. 4 ст. 690 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вона стосується спорів, де товар було фактично доставлено покупцю, але він відмовився від його прийняття.
У спорі по справі №910/1712/25 було встановлено, що товар фізично не передавався від Боржника до Відповідача, а тому стягнення вартості товару має здійснюватися на підставі ст. 692 ЦК України, а вимога про зобов`язання прийняти товар була визнана неефективною в цих правовідносинах. При цьому саме рішення від 13.05.2025 по справі № 910/1712/25 в частині стягнення вартості товару по Договору залишено апеляційним судом без змін.
Позивач зазначив, що Відповідач безпідставно відмовився від прийняття замовленого товару по Договору 29.06.2023 та не оплатив його вартість у розмірі 12 847 511,57 грн (далі - Заборгованість), як наслідок, з метою врегулювання відповідного спору в позасудовому порядку Боржник вважав за потрібне пред`являти Відповідачу вимогу про оплату відповідного боргу в січні 2025 року.
З огляду на таку позицію Північного апеляційного господарського суду в постанові від 03.06.2026 по справі № 910/1712/25, Боржник вважає, що строки на оплату товару почали свій перебіг не з 30.07.2023 (згідно п. 4.2 Договору), а вже після пред`явлення вимоги про погашення відповідного боргу в січні 2025 року.
При цьому фактично Заборгованість була оплачена Відповідачем тільки в порядку примусового виконання судових рішень по справі № 910/1712/25, а саме 09.07.2026
Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач за порушення умов розрахунків за замовлений товар по Договору зобов`язаний сплатити на користь Боржника пеню в розмірі 659 077,34 грн (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімдесят сім грн 34 коп.).
Відповідно до п. 7.7 Договору: «Сторони домовились, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01% річних від простроченої суми».
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на зміст вказаної вище статті ЦК України та положень п. 7.7 Договору, Позивач за прострочення виконання Відповідачем умов Договору нарахував останньому 0,01% річних та інфляційні витрати в сумі:
- 1 805,69 грн - 0,01% річних;
- 1 715 107,58 грн - нфляційних витрат.
Враховуючи викладене, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» 659 077,34 грн - пені, 1 805,69 грн - 0,01% річних та 1 715 107,58 грн - інфляційних втрат.
В матеріалах справи міститься відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ».
Заперечуючи проти задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ», Відповідач посилається на те, що поставку Товару конструкційні матеріали (Панель полімерна для будівництва тимчасових доріг) не здійснено у строки, визначені Договором та Специфікацією.
Відповідач зазначив, що Товар не доставлявся на місця приймання товару передбачених умовами Договору, а Відповідачем вказаний Товар не приймався, більш того, Договір було закрито 26.05.2023 у відповідності до передбачених строків закриття договорів регламентованих Законом України «Про публічні закупівлі».
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, укладених за умови дотримання загальних принципів цивільного законодавства.
Одними з фундаментальних принципів цивільних відносин є справедливість, добросовісність і розумність. Це означає, що суб`єкти цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно і розумно для досягнення легітимності у виникненні прав та обов`язків.
Ці принципи стосуються також прав та обов`язків, які виникають на підставі договорів як однієї з форм правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).
При здійсненні цивільних прав особа повинна дотримуватися моральних засад суспільства (ч. 4 ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст.1 3 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити положенням цього Кодексу, іншому цивільному законодавству, інтересам держави і суспільства, а також моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути укладений у формі, встановленій законом, і бути спрямованим на досягнення реальних правових наслідків, що ним передбачені.
Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, судом встановлено, що 18.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" (стара назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІХРОМ" було укладено Договір №[номер приховано] про закупівлю товарів.
Відповідно до п. 1.2 Договору сторонами було погоджено найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.
Згідно п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.
Як встановлено судом, Позивач не виконав умови Договору поставки та не здійснив поставку товару в обумовленому сторонами обсязі та строки. Позивач зазначив, що невиконання ним умов договору відбулося через настання обставин надзвичайного характеру, які він не міг передбачити на час укладення договору.
Так, в матеріалах справи міститься сертифікат №2300-23-2017 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 28.04.2023 виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою на підставі ст.ст.14,141 ЗУ «Про торгово-промислові палати України», яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): обмеження діяльності компанії-виробника у зв`язку із надзвичайною екологічною ситуацією в провінції Шаньдун (Китайська Народна Республіка); Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційній фірмі «Укрніхром» (місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, пр. Пушкіна,буд.40Б ,код ЄДРПОУ 40873173) щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставка конструкційних матеріалів, а саме - панелей полімерних для будівництва тимчасових доріг, у кількості 166 шт., виробництва компанії Ground-Mat K Ocean Land, у термін до 25.07.2022 р. за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № [номер приховано] від 18.04.22р., укладеним з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490), відповідно до:
- договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № [номер приховано] від 18.04.22; додатку №1 (специфікація) до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № [номер приховано] від 18.04.2022;
- додатку №2 (технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі ) до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № [номер приховано] від 18.04.22р.;
- заявки на поставку №1 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № ТОВВИХ-22-4250 від 26.04.2022;
- договору № 87/1 від 06.12.2021 з Qingdao Ocean Land Industry Co.Ltd., з додатком №1 ;
- проформи -інвойсу від 18.02.2022 ;
- сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі №234413ВО/000163 від 14.04.2023;
які унеможливили його виконання в зазначений термін.
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 21 квітня 2022р., дата закінчення - 31 березня 2023 р. (т.1, а.с.20).
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»: Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:
- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;
- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;
- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.
З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору поставки, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є наданий Позивачем сертифікат Запорізької Торгово-промислової палати, тому господарський суд дійшов висновку про те, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" докази є належним свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Крім того, з викладеного вище вбачається, що Позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" заявку на поставку товару №1 (вих. № ТОВВИХ-22-4250 від 26.04.2022).
Водночас встановити, коли саме ця заявка була отримана боржником не надається можливим оскільки Відповідач направляв її не в порядку, передбаченому умовами договору. (том 1, а.с. 14).
Так, розділом 13 сторони узгодили порядок здійснення електронного документообігу за договором, зокрема пунктом 13.1. сторони домовились про те, що з метою виконання умов Договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Під «обміном електронними документами» Сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у п. 13.6. Договору.
Пунктом 13.13 визначено, що підтвердження передачі Електронних документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного приймання-передачі таких документів уповноваженими представниками Сторін і не вимагає додаткового доказування.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд зазначає, що на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України від 22.05.2003 № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг».
Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Як вже зазначалось вище, 18.04.2022 між сторонами було укладено Договір, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця конструкційні матеріали (Панель полімерна для будівництва тимчасових доріг) (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.
На виконання положень Договору між сторонами було підписано Специфікацію до Договору, відповідно до якої погоджено поставку Панелі полімерної для будівництва тимчасових доріг в кількості 166 шт. на загальну суму 12 847 511,57 грн (дванадцять мільйонів вісімсот сорок сім тисяч п`ятсот одинадцять грн 57 коп.). При цьому у Специфікації було встановлено строк здійснення відповідної поставки згідно заявки протягом 90 днів, тобто перебіг відповідного строку має початись після отримання Відповідачем заявки від Позивача.
В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі №910/1712/25, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та постановою Верховного Суду від 19.08.2026 у справі № 910/1712/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на користь Боржника 12 847 511 (дванадцять мільйонів вісімсот сорок сім тисяч п`ятсот одинадцять) грн 57 коп. - вартості товару і судовий збір у розмірі 156 592 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 54 коп.
Постанова Верховного Суду від 19.08.2026 у справі № 910/1712/25 набрала законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Цією постановою касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині - без змін.
Верховний Суд, застосовуючи ч. 4 ст. 692 ЦК України, керувався висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24, відповідно до яких у разі якщо покупець, діючи недобросовісно, не виконує або ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, що унеможливлює виконання постачальником власних зобов`язань з поставки товару та позбавляє його права на отримання оплати, за умови вжиття постачальником усіх залежних від нього заходів для виконання договору, постачальник вправі на власний вибір вимагати оплати товару або відмовитися від договору. Верховний Суд у постанові від 19.08.2026 прямо відхилив довід, аналогічний позиції Відповідача у цій справі, а саме те, що стягнення вартості товару можливе виключно за умови підтвердження факту реальної передачі товару, вказавши, що такий підхід не враховує прав продавця тоді, коли поставку товару унеможливила поведінка покупця.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, оскільки учасниками справи № 910/1712/25 та цієї Справи є ті самі особи - Позивач та Відповідач, обставини існування у Відповідача обов`язку оплатити вартість Товару, встановлені постановою Верховного Суду від 19.08.2026, мають преюдиційне значення для цієї Справи та не підлягають повторному доказуванню чи спростуванню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі №910/1712/25, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.08.2026, встановлено, що ч. 4 ст. 690 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки товар фізично не передавався Відповідачу, а стягнення його вартості мало здійснюватися на підставі ст. 692 ЦК України.
З огляду на це, а також враховуючи, що п. 4.2 Договору пов`язує початок перебігу строку оплати з датою поставки Товару, якої фактично не відбулося, початок прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання Позивачем правомірно визначено з 11.02.2025 - 8-го дня після отримання Відповідачем вимоги про сплату заборгованості від 03.02.2025 (том 1, а.с. 71).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7.7 Договору сторони погодили розмір процентів річних 0,01%, а пунктом 7.2 Договору - пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення. Отже, вимоги Позивача про стягнення пені, 0,01% річних та інфляційних втрат повністю відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" та стягнення 659 077,34 грн - пені, 1 805,69 - відсотків річних, 1 715 107,58 грн - інфляційних втрат.
Щодо клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, судом встановлено, що дане клопотання Відповідач обґрунтовував необхідністю дочекатися прийняття остаточного рішення Верховним Судом за касаційною скаргою Відповідача у справі №910/1712/25.
Водночас, станом на дату прийняття рішення у даній справі (22.09.2026) Верховний Суд постановою від 19.08.2026 у справі № 910/1712/25 вже розглянув відповідну касаційну скаргу Відповідача, залишивши її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ця постанова набрала законної сили з моменту ухвалення та є остаточною (ч. 1 ст. 315 ГПК України).
Отже, обставина, на якій ґрунтувалося клопотання Відповідача про зупинення провадження, - об`єктивна неможливість розгляду цієї Справи до вирішення справи №910/1712/25 - відпала, оскільки справу №910/1712/25 вже розглянуто.
За таких умов підстави для зупинення провадження у Справі за п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України відсутні, а клопотання Відповідача підлягає залишенню без задоволення.
Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас, оскільки при звернені до господарського суду з даним позовом Позивачем судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 04.08.2026 відстрочено сплату суми судового збору у сумі 28 511,89 грн до ухвалення судового рішення у справі №904/5717/25(904/4648/26), судовий збір підлягає стягненню з Відповідача в дохід державного бюджету.
Крім того, судом встановлено, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРНІКЕЛЬХРОМ" містить орієнтовний розрахунок витрат, які позивач може понести під час судового процесу, а саме: 78 511,89 грн, з яких: 28 511,89 грн - судовий збір за подання позову та 50 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 180, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, будинок 40Б, код ЄДРПОУ 40873173) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44, код ЄДРПОУ 42795490) про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 2 375 990,61 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44, код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, будинок 40Б, код ЄДРПОУ 40873173) 659 077,34 грн - пені, 1 805,69 - 0,01% річних, 1 715 107,58 грн - інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44, код ЄДРПОУ 42795490) в дохід державного бюджету (отримував коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) у розмірі 28 511,89 грн.
Видати накази.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.10.2026.
Суддя А.Є. Соловйова