Ухвала № 140308878 у справі № 904/284/22 від 30.09.2026

УХВАЛА

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/284/22 (904/1811/25)

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Васьковський О.В., Жуков С.В., Огороднік К.М., Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ДРПВІ "Дніпродіпроводгосп": арбітражний керуючий Сидорчук І.С.,

Кабінет Міністрів України: Кокиза Н.В.,

Фонд державного майна України: Скороход Р.В.,

Державне агентство водних ресурсів України: не з`явився,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Іванов О.Г., Чередко А.Є.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі № 904/284/22 (904/1811/25)

за позовом ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича

до 1) Кабінету Міністрів України; 2) Фонду державного майна України; 3) Державного агентства водних ресурсів України

про визнання недійсним акта органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними,

у межах справи №904/284/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трабл-Шутер Сервіс"

до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Фонду державного майна України (далі - Фонд) та Державного агентства водних ресурсів України (далі - Агентство) про:

- визнання недійсним розпорядження КМУ від 26.07.2022 №683-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" (далі - Розпорядження) в частині передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду та визначення Фонду уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за Боржником;

- спростування майнових дій Агентства та Фонду щодо передачі єдиного майнового комплексу Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду, оформлених актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №683-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", затвердженим першим заступником голови Фонду Кліменковим Д.О. (далі - Акт);

- визнання протиправними дій Фонду в особі першого заступника голови Фонду Кліменкова Д.О. щодо затвердження Акта.

4. Позов мотивовано тим, що Розпорядження та Акт не відповідають вимогам Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 №1482 (далі - Положення №1482), загальним вимогам про прийняття рішень і вчинення дій суб`єктів владних повноважень, а також принципам належного врядування та правової (юридичної) визначеності як складових принципу верховенства права через те, що Розпорядження прийнято без попереднього погодження пропозиції щодо передачі єдиного майнового комплексу Боржника із самим Боржником і його засновником.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Засновником Боржника є Агентство, розмір внеску до статутного фонду - 1308000,00 грн - 100%.

6. 26.07.2022 КМУ видав Розпорядження, у пункті 4 якого вирішено передати зі сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, а також повноваження з управління корпоративними правами держави щодо суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, та визначити Фонд уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за суб`єктами господарювання, що підлягають ліквідації, за переліком згідно з додатком 4.

7. За змістом додатка 4 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, які передаються до сфери управління Фонду державного майна, суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, повноваження з управління корпоративними правами держави щодо яких передаються Фонду державного майна, та суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, контроль за діяльністю яких здійснює Фонд державного майна", до сфери управління Фонду вирішено передати, зокрема, єдиний майновий комплекс Боржника (зі сфери управління Агентства).

8. 23.03.2023 перший заступник голови Фонду Кліменков Д.О. затвердив Акт, складений Комісією з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій зі сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України (далі - Комісія), утвореною згідно з наказом Фонду від 20.02.2023 №317 "Про утворення комісій з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій". За змістом Акта, до Комісії входили представники Фонду та два представники Агентства.

9. У Розпорядженні немає відомостей про попереднє ініціювання передачі єдиного майнового комплексу Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду.

10. Боржник не розташований на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції.

11. Пропозиція щодо передачі єдиного майнового комплексу Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду з Боржником не погоджена.

12. Фонд не повідомляв Боржника ні про визначення кандидатур до складу Комісії, ні про необхідність делегувати до складу Комісії представників Боржника, ні про факт прийняття рішення про передачу єдиного майнового комплексу Боржника.

13. Комісія не встановила дійсного складу майна та майнового стану Боржника.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026, позов задоволено.

15. Судові рішення мотивовано тим, що при прийнятті Розпорядження допущено порушення вимог Положення №1482, оскільки до складу Комісії не було включено представників Боржника, якого не було повідомлено щодо прийняття рішення про передачу його єдиного майнового комплексу тощо; водночас Акт затверджено з порушенням передбаченого Положенням №1482 строку.

16. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прийняття Розпорядження без участі Боржника та без урахування його інтересів і прав як фактичного користувача майном, що підлягає передачі, порушує законний інтерес Боржника на користування таким майном, фактично призводить до неможливості використання Боржником такого майна, впливає на розмір ліквідаційної маси.

17. При цьому господарський суд апеляційної інстанції відхилив доводи Фонду про неправильне визначення місцевим господарським судом юрисдикції цього спору.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. Фонд і КМУ подали касаційні скарги, в яких просять рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

19. Касаційну скаргу Фонду (з урахуванням доповнення щодо усунення недоліків касаційної скарги) подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

20. Фонд посилається на неврахування висновків щодо застосування статей 2, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), викладених у постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №160/4801/23, від 02.06.2022 у справі №910/13614/21.

21. Також Фонд наголошує, що спірна передача єдиного майнового комплексу Боржника відбулась у законний спосіб, з дотриманням вимог статті 19 Конституції України, Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 18.07.2007 №950, та Положення №1482.

22. Касаційну скаргу КМУ подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

23. КМУ стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 2, 5 Положення №1482 у взаємозв`язку з питанням процедури узгодження не для майна підприємства як окремого об`єкта передачі, а для підприємства в цілому як єдиного майнового комплексу.

24. На думку КМУ, господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення наведених норм, оскільки не врахували, що терміни "майно" та "єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій" є різними за своєю суттю та змістом, тому до них застосовуються різні процедури погодження, передбачені Положенням №1482.

25. Фонд і КМУ акцентують на тому, що об`єктом спірної передачі виступав єдиний майновий комплекс Боржника, а не його нерухоме майно.

26. КМУ також зазначає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з їх ухваленням без залучення до участі у справі Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) та Державної служби статистики, які є органами, залученими до процедури прийняття КМУ оскаржуваного Розпорядження, а отже, сформовані в цій справі висновки щодо такої процедури можуть вплинути на їх права та інтереси.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

27. Боржник подав відзиви на касаційні скарги, в яких просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

28. Боржник стверджує, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів та має розглядатися у межах справи №904/284/22 про банкрутство Боржника, зокрема, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), від 27.06.2023 у справі №911/4706/15 (911/1626/21), від 28.01.2025 у справі №904/2032/16(904/1912/23). Тоді як постанови, на які посилається Фонд у касаційній скарзі, на думку Боржника, ухвалено щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

29. Боржник заперечує проти доводів скаржників щодо можливості невключення представника об`єкта передачі до складу комісії з питань передачі та відповідності Розпорядження вимогам Положення №1482. При цьому Боржник зазначає, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар тощо, а також зауважує про висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) щодо питання застосування положень пунктів 2, 5 Положення №1482, який спростовує доводи скаржників.

Касаційне провадження

30. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2026 відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами Фонду та КМУ, касаційні скарги об`єднано в одне касаційне провадження. Ухвалами Верховного Суду від 25.06.2026 і від 09.07.2026 розгляд справи відкладено, відповідно, до 09.07.2026 і 16.07.2026.

31. Боржник 16.06.2026 подав: клопотання про закриття провадження за касаційною скаргою Фонду на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, мотивоване нерелевантністю посилань Фонду на постанови Верховного Суду у відповідних справах; клопотання про закриття провадження за касаційною скаргою КМУ на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, мотивоване посиланням на наявність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23).

32. У судовому засіданні 25.06.2026 представник Фонду заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване наявністю підстави, передбаченої частиною 6 статті 302 ГПК України.

33. Ліквідатор Боржника у додаткових поясненнях, поданих 13.07.2026, проти усного клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду заперечив, зазначивши про відсутність передбачених процесуальним законодавством підстав для такого передання.

34. КМУ у письмових поясненнях, поданих 15.07.2026, заперечив проти задоволення клопотання ліквідатора Боржника про закриття касаційного провадження у зв`язку з тим, що воно відкрито Верховним Судом на законних підставах; а також підтримав клопотання Фонду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

35. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2026 справу за вказаними касаційними скаргами передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

36. Ухвалу мотивовано наявністю підстави, передбаченої частиною 1 статті 302 ГПК України, з огляду на необхідність вирішення питання про наявність або відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) щодо застосування положень статті 7 КУзПБ у подібних правовідносинах при визначенні юрисдикції відповідного спору за позовом про визнання недійсним розпорядження КМУ щодо передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо боржника у справі про банкрутство зі сфери управління одного суб`єкта до сфери управління іншого суб`єкта, спростування майнових дій відповідних суб`єктів управління щодо такої передачі.

37. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2026 прийнято справу за вказаними касаційними скаргами до провадження судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2026.

38. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 оголошено перерву в розгляді справи до 30.09.2026.

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

39. Розглянувши аргументи касаційних скарг, заперечення інших учасників справи, зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини, які формують спірні правовідносини, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

40. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатами вирішення у межах справи про банкрутство спору за позовом про визнання недійсним розпорядження КМУ в спірній частині, спростування майнових дій Агентства та Фонду щодо передачі єдиного майнового комплексу Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду, оформлених Актом, а також визнання протиправними дій Фонду щодо затвердження Акта.

41. При вирішенні цього спору перед господарськими судами передусім постало питання щодо віднесення його до юрисдикції господарських або адміністративних судів.

42. Відповідно до частини 6 статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

43. З аналізу статті 302 ГПК України можна дійти висновку, що правила частини шостої цієї статті визначені законодавцем як спеціальна норма, яка регламентує порядок вирішення проблемних питань правозастосування щодо предметної чи суб`єктної юрисдикції. У зв`язку із наведеним у разі виникнення у справі питання порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції визначення підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду має здійснюватися з огляду на приписи саме частини 6 статті 302 ГПК України.

44. При цьому справа з питань юрисдикції може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду лише якщо немає всіх трьох зазначених у цій частині статті 302 ГПК України випадків. Подібні за змістом висновки сформульовано в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2025 у справі №925/511/24, від 08.07.2026 у справі №924/780/25.

45. Проаналізувавши обставини цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною 6 статті 302 ГПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з урахуванням відсутності перелічених у вказаній нормі випадків, які виключають таку передачу, з огляду на таке.

46. За змістом касаційної скарги Фонду (з урахуванням доповнення щодо усунення недоліків касаційної скарги), однією з підстав її подання визначено порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції при розгляді цієї справи. Фонд у касаційній скарзі та зазначених доповненнях, зокрема, посилається на неврахування висновків щодо застосування статей 2, 19 КАС України та статті 7 КУзПБ, викладених у постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №160/4801/23, від 02.06.2022 у справі №910/13614/21.

47. Тобто Фонд, стверджуючи про порушення господарськими судами попередніх інстанцій правил предметної та суб`єктної юрисдикції, обґрунтував такі доводи посиланням, зокрема, на постанову Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №160/4801/23, ухвалену у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

48. У справі №160/4801/23 розглянуто спір за позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ "Деякі питання управління об`єктами державної власності" в частині включення позивача до додатка 1 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна", а також визнання протиправними дій Мінекономіки щодо підготовки та подання до КМУ проєкту зазначеного розпорядження. Позовні вимоги в зазначеній справі мотивовано порушенням процедури підготовки та прийняття оспорюваного розпорядження з причин того, що ініціатор передачі не погодив пропозицію щодо передачі єдиного майнового комплексу з державним підприємством, за яким зазначений комплекс закріплено на праві господарського відання.

49. Верховний Суд у пунктах 62, 63 постанови від 26.03.2024 у справі №160/4801/23 надав правову оцінку характеру спірних правовідносин та врахував їх відповідність таким критеріям публічно-правового спору:

- стороною (відповідачами) у спірних правовідносинах є суб`єкти владних повноважень - Кабмін та Мінекономіки;

- спірні відносини мають адміністративно-правову природу, оскільки виникли з приводу реалізації суб`єктами владних повноважень функцій щодо здійснення управління об`єктами державної власності шляхом визначення органу виконавчої влади або державного колегіального органу, до управління якого передається об`єкт державної власності - єдиний майновий комплекс державного підприємства;

- суб`єкти владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах здійснюють управлінські повноваження щодо розпорядження об`єктом державної власності - відповідачами здійснено дії щодо розробки та ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії), а саме - оспорюване розпорядження КМУ «Деякі питання управління об`єктами державної власності»;

- спірні відносини регулюються нормами законодавства, яке є визначальним для регулювання саме публічно-правових (адміністративних) правовідносин, зокрема законами України "Про Кабінет Міністрів України", "Про управління об`єктами державної власності", "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", Положенням №1482;

- підставою для звернення із позовом до суду стала необхідність захисту права позивача на участь у процедурі прийняття рішення про передачу цілісного майнового комплексу, фактичним користувачем якого є підприємство, до відання Фонду держмайна та урахування інтересів та прав позивача у процесі ухвалення відповідного рішення суб`єктів владних повноважень.

50. З огляду на таке Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №160/4801/23 дійшов висновку, що всі критерії адміністративної юрисдикції притаманні зазначеному публічно-правовому спору, а отже, спір належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки відповідачі при прийнятті спірного розпорядження та здійсненні підготовки проєкту цього розпорядження діяли як суб`єкти управління об`єктами державної власності та виконували покладені на них законами України "Про Кабінет Міністрів України", "Про управління об`єктами державної власності" та "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" публічно-владні управлінські функції.

51. При цьому Верховний Суд у пунктах 65 - 70 постанови від 26.03.2024 у справі №160/4801/23 щодо доводів про необхідність розгляду зазначеної справи у межах справи про банкрутство позивача відповідно до положень частини 2 статті 7 КУзПБ зауважив, що спірні правовідносини не пов`язані із задоволенням позивачем майнової вимоги та не стосуються захисту майнових або інших приватноправових прав позивача. Натомість відповідний спір стосується правомірності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, здійснених та прийнятих стосовно позивача у межах реалізації відповідачами публічно-владної функції щодо здійснення управління об`єктами державної власності. При цьому з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.11.2023 у справі №908/129/22, Верховний Суд наголосив, що юрисдикцію судів визначають процесуальні кодекси, а тому, враховуючи положення статті 19 КАС України, перевірка правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень, вчинених ним на виконання своїх управлінських функцій щодо особи - позивача у справі, навіть за умови відкриття господарським судом провадження про банкрутство такої особи, належить до юрисдикції адміністративних судів.

52. Порівняння предмета, підстав позову та характеру спірних правовідносин у цій справі та справі №160/4801/23 свідчить про їх подібність у тій частині, яка є визначальною для вирішення питання предметної юрисдикції. В обох справах спір виник за участю державного підприємства, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у зв`язку з прийняттям КМУ рішення про передачу єдиного майнового комплексу такого підприємства до сфери управління Фонду; підставою оскарження, зокрема, визначено порушення встановленої Положенням №1482 процедури такої передачі; а одним із питань, що підлягає вирішенню, є вплив відкриття провадження у справі про банкрутство на визначення належного виду судочинства.

53. Наявність у цій справі додаткових вимог про спростування майнових дій щодо передачі єдиного майнового комплексу та визнання протиправними дій Фонду щодо затвердження Акта не усуває зазначеної подібності, оскільки такі вимоги виникли у зв`язку з реалізацією того самого Розпорядження про передачу єдиного майнового комплексу. При цьому частина 6 статті 302 ГПК України вимагає подібності, а не повної тотожності предмета і підстав позову.

54. Водночас відповідно до статті 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Тому вирішення питання щодо предметної чи суб`єктної юрисдикції вимоги про визнання недійсним Розпорядження є необхідною передумовою для розгляду справи в цілому, зокрема, визначення наявності або відсутності підстав для застосування судом касаційної інстанції повноважень, закріплених у пункті 5 частини 1 статті 308 та статті 313 ГПК України.

55. Отже, посилання Фонду в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №160/4801/23 відповідає вимозі пункту 2 частини 6 статті 302 ГПК України.

56. Необхідно також зауважити, що ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначену справу за позовом керуючого санацією державного підприємства про: визнання недійсним розпорядження КМУ в частині передання єдиного майнового комплексу державного підприємства зі сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду; спростування майнових дій Академії та Фонду щодо передачі єдиного майнового комплексу зі сфери управління Академії до сфери управління Фонду; визнання протиправними дій Фонду щодо затвердження акта приймання-передачі єдиного майнового комплексу. Наведене свідчить про подібність справи №904/2032/16 (904/1912/23) до цієї справи.

57. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 повернуто справу №904/2032/16 (904/1912/23) Верховному Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду. Вказану ухвалу мотивовано тим, що посилання в ухвалі Верховного Суду від 12.11.2024 на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №160/4801/23 не є виконанням вимоги пункту 2 частини 6 статті 302 ГПК України, оскільки ця норма передбачає, що відповідні обґрунтування має навести учасник справи, який оскаржує судове рішення, а не касаційний суд, який передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

58. При цьому ухвала Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) не містить висновку щодо належності відповідного спору до господарської чи адміністративної юрисдикції, а тому сама по собі не утворює випадку, передбаченого пунктом 3 частини 6 статті 302 ГПК України.

59. На відміну від касаційної скарги у справі №904/2032/16 (904/1912/23), у цій справі касаційна скарга Фонду (з урахуванням усунення недоліків) безпосередньо містить обґрунтування порушення правил юрисдикції, зокрема, посиланням на постанову Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №160/4801/23.

60. Водночас зазначена ухвала Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 не містить висновку щодо неподібності правовідносин у справі №160/4801/23 до правовідносин у справі №904/2032/16 (904/1912/23).

61. Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що Фонд заявляв про порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції під час розгляду цієї справи у господарських судах попередніх інстанцій.

62. Зокрема, під час розгляду справи господарським судом першої інстанції Фонд заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що відповідний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

63. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання Фонду, оскільки розгляд цієї справи має здійснюватися саме в господарському суді в межах справи №904/284/22 про банкрутство Боржника. Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився з наведеним висновком, оскільки предмет спору безпосередньо пов`язаний зі зміною органу управління боржника, переданням всього його майна в управління іншому суб`єкту, що впливає на зміну конкурсної маси боржника, а отже, й на законні інтереси боржника та його кредиторів.

64. Наведене свідчить про відсутність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 6 статті 302 ГПК України, який виключає передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

65. Крім того, Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору саме у подібних до цієї справи правовідносинах, як це передбачено пунктом 3 частини 6 статті 302 ГПК України.

66. Зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.11.2023 у справі №908/129/22 (на які послався Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №160/4801/23), стосуються вирішення питання юрисдикції спорів, стороною в яких є платник податків, стосовно якого порушено справу про банкрутство, тобто спорів, які не є подібними до цієї справи. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) (на яку послався Верховний Суд в ухвалі від 16.07.2026 у цій справі) ухвалено при вирішенні спору за позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу. Такі правовідносини не можна визнати подібними до правовідносин у цій справі.

67. Наведені постанови містять загальні висновки щодо розмежування судової юрисдикції та значення перебування сторони спору в процедурі банкрутства. Водночас у них не вирішено питання, яке виникло в цій справі, стосовно юрисдикції спору щодо зміни суб`єкта управління єдиним майновим комплексом державного підприємства - боржника у справі про банкрутство, у якому заявлено вимоги про визнання недійсним відповідного розпорядження КМУ, спростування майнових дій щодо його виконання та визнання протиправними дій щодо затвердження акта приймання-передачі.

68. Також слід зауважити, що Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) при вирішенні питання щодо юрисдикції розгляду відповідного спору виходив із того, що відповідно до положень статей 1, 4, 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" та статей 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у правовідносинах приватизації саме Фонд виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам. З огляду на таке Верховний Суд дійшов висновку, що розпорядження щодо передачі державного підприємства як цілісного майнового комплексу у відання Фонду і спір щодо визнання недійсним зазначеного розпорядження в частині такої передачі впливають на зміну конкурсної маси боржника.

69. Верховний Суд у вказаній постанові у справі №904/2032/16 (904/1912/23) зазначив, що оскільки предмет спору безпосередньо пов`язаний зі зміною органу управління боржника, переданням всього його майна в управління іншому суб`єкту, що впливає на зміну конкурсної маси боржника, а отже, й на законні інтереси боржника та його кредиторів, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо визначення юрисдикції відповідного спору, а саме розгляду позовних вимог про визнання недійсним акта органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними у межах справи №904/2032/16 про банкрутство державного підприємства - позивача.

70. При постановленні цієї ухвали Верховний Суд враховує, що питання про наявність або відсутність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати, належить до повноважень відповідної палати, до якої входить така колегія. З огляду на таке необхідно зауважити, що посилання на постанову Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) наведено в цій ухвалі виключно у контексті наявності різних підходів щодо визначення предметної та суб`єктної юрисдикції спорів щодо правовідносин, подібних до цієї справи. Передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду обґрунтовується наявністю підстав, передбачених частиною 6 статті 302 ГПК України.

71. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2026 цю справу передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою вирішення питання про наявність або відсутність підстав для відступу від викладеного у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) висновку щодо визначення юрисдикції відповідних спорів.

72. Однак під час розгляду справи Верховний Суд у складі судової палати встановив наявність усіх передбачених частиною 6 статті 302 ГПК України процесуальних передумов для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За таких обставин вирішення Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду питання про наявність або відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23), фактично означало б вирішення того юрисдикційного питання, для розгляду якого справа підлягає передачі Великій Палаті Верховного Суду в імперативному порядку відповідно до частини 6 статті 302 ГПК України.

73. Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 302 ГПК України для вирішення питання щодо застосування правил предметної та/або суб`єктної юрисдикції спору, який виник у межах справи про банкрутство державного підприємства, за позовом про визнання недійсним розпорядження КМУ щодо передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо боржника зі сфери управління одного суб`єкта до сфери управління іншого суб`єкта, спростування майнових дій Агентства та Фонду щодо такої передачі, а також визнання протиправними дій Фонду щодо затвердження Акта.

74. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 01.06.2026 касаційні скарги Фонду та КМУ об`єднано в одне касаційне провадження, справа підлягає переданню на розгляд Великої Палати Верховного Суду за обома зазначеними касаційними скаргами.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №904/284/22 (904/1811/25) за касаційними скаргами Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Васьковський

С. Жуков

К. Огороднік

В. Пєсков

В. Погребняк