ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/14836/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2026
у справі за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність
Учасники справи:
ОСОБА_2 : не з`явився;
ОСОБА_1 : ОСОБА_4;
ОСОБА_3 : не з`явився;
Арбітражний керуючий Косякевич С. О.: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий зміст заявлених вимог
1.1. Фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 3 130 453,60 грн.
1.2. Ухвалою суду від 24.12.2025 відкрито провадження у справі за вказаною заявою про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
1.3. 23.01.2026 та 28.01.2026 до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника від ОСОБА_1 на загальну суму 2594120,42 грн та від ОСОБА_3 на суму 1673848 грн.
2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 за результатами попереднього судового засідання, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, визнано кредиторами боржника:
- ОСОБА_1 у загальному розмірі 1480541,49 грн (з них: 6656 грн - судовий збір (позачергово); 1473885,49 грн - основний борг (друга черга)), у решті вимог - відмовлено;
- ОСОБА_3 у загальному розмірі 1680504 грн (з них: 6656 грн - судовий збір (позачергово), 1673848 грн - основний борг (друга черга)).
2.2. Судові рішення в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_1 мотивовані невірно визначеним періодом прострочення боржника, а в частині визнання вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - обґрунтованістю та документальним підтвердженням цих вимог, які не заперечуються (визнані) боржником).
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 .
3.1. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 753/5459/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих вилученням майна (квартири) за рішенням суду на користь третьої особи.
3.2. Постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2025 вказане рішення суду першої інстанції у справі № 753/5459/24 змінено, зменшено заявлену до стягнення суму зменшено до 1418000 грн. Судове рішення набрало законної сили 28.05.2025.
3.3. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист № 753/5459/24 від 09.10.2024.
3.4. Приватним виконавцем Авторговим А.М. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, яке в подальшому було зупинено постановою від 19.01.2026 у зв`язку з відкриттям справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
3.5. Наразі рішення суду у справі № 753/5459/24 не виконано, заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у розмірі 1 418 000 грн залишається непогашеною, у зв`язку з чим ОСОБА_1 нараховано боржнику інфляційні втрати та 3 % річних на заборгованість за період з 16.04.2021 по 23.12.2025 у загальному розмірі 199 530,08 грн.
3.6. На підтвердження заявлених грошових вимог ОСОБА_1 надано суду:
- копію ухвалених у справі № 753/5459/24 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2024 та постанови Київського апеляційного суду від 28.05.2025;
- копію постанови приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження.
3.7. Грошові вимоги ОСОБА_1 арбітражним керуючим Косякевичем С.О. розглянуті та визнані частково. Боржник основну заборгованість перед ОСОБА_1 визнав.
3.8. За розрахунком суду, вимоги ОСОБА_1 підлягають визнанню на загальну суму 1 480 541,49 грн, з яких: 6 656 грн - судовий збір (позачергово) та 1 473 885,49 грн боргу (1 418 000 грн - основний борг, 31 410,42 грн - інфляційні втрати, 24 475,07 грн - 3 % річних) (друга черга).
Щодо кредиторських вимог ОСОБА_3 .
3.9. 09.07.2025 між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петровою О. М. та зареєстрований у реєстрі за № 951, за умовами якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1 673 848 грн, які зобов`язався повернути в строк до 17.07.2025.
3.10. Сторонами договору підтверджено, що зазначена у договорі сума позичальником - ОСОБА_2 отримана.
3.11. У термін, встановлений договором, ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 673 848 грн позикодавцеві не повернув.
3.12. 17.09.2025 приватним нотаріусом КМНО Сафронюк С. М. було вчинено виконавчий напис про стягнення грошових коштів (внесено до реєстру за № 780) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у сумі 1 673 848 грн, які не були сплачені ОСОБА_2 в строк на підставі Договору позики.
3.13. До цього часу ОСОБА_2 позика у розмірі 1 673 848 грн ОСОБА_3 не повернута, у примусовому порядку також грошові кошти не стягнуті.
3.14. На підтвердження заявлених грошових вимог ОСОБА_3 надано суду копії Договору позики від 09.07.2025 та виконавчого напису від 17.09.2025.
3.15. Заявлені ОСОБА_3 грошові вимоги арбітражним керуючим Косякевичем С.О. розглянуті та визнані повністю. Боржник також визнав вказані грошові вимоги.
4. Стислий зміст касаційної скарги
4.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 625, 661 ЦК України, та порушено норми процесуального права - статті 74, 86, 236, 282 ГПК України, що призвело до ухвалення суперечливих судових рішень та безпідставного зменшення заявлених скаржником грошових вимог до боржника.
5.2. Суди переплутали заявлену кредитором суму 3% річних у розмірі 199 530,08 грн із загальною сумою нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок чого заявлені кредитором грошові вимоги в частині інфляційних втрат у сумі 976 590,34 грн взагалі не розглянуті.
5.3. Суди попередніх інстанцій не застосували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, щодо правил та періоду нарахування інфляційних втрат і 3% річних, внаслідок чого безпідставно обмежили визначений кредитором період прострочення боржника, пов`язавши початок перебігу цього періоду з датою винесення апеляційним судом рішення у цивільній справі № 753/5459/24.
5.4. Щодо заявлених ОСОБА_3 кредиторських вимог до боржника, суди попередніх інстанцій формально послалися на визнання боржником наявності боргу, не застосувавши правові позиції Верховного Суду щодо підвищеного стандарту доказування у подібних правовідносинах. Поза увагою судів залишено те, що ОСОБА_3 на підтвердження своїх кредиторських вимог надала лише договір та виконавчий напис. Водночас, доказів фінансової спроможності надати позику в розмірі 40 000 доларів США (податкові декларації, довідки про доходи, виписки з банківських рахунків про зняття відповідної суми готівки напередодні укладення договору тощо) ОСОБА_3 надано не було.
6. Касаційне провадження
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у цій справі залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
6.2. 17.06.2026 на адресу Верховного Суду скаржник направив заяву про усунення недоліків, до якої долучена платіжна інструкція про сплату судового збору.
6.3. Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2026, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2026 - 14:45. Витребувано у Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/14836/25. Крім того, задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
6.4. 27.07.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/14836/25.
6.5. 03.08.2026 до Верховного Суду надійшли клопотання від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про залишення касаційної скарги без руху, оскільки заявники не отримали копію скарги.
6.6. 05.08.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 про залучення до матеріалів справи доказів повторного надіслання на адресу учасників цієї справи примірника касаційної скарги.
6.7. В судовому засіданні 08.09.2026 представник ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.
6.8. Решта учасників справи не забезпечила явку своїх представників у судове засідання 08.09.2026, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.
6.9. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, який не забезпечив явку своїх представників.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвалені судами попередніх інстанцій рішення за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника.
7.2. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
7.3. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
7.4. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ).
7.5. Виходячи з принципу диспозитивності та змагальності господарського судочинства, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, та несе ризик наслідків, пов`язаних із недоведенням обґрунтованості таких вимог.
7.6. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
7.7. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
7.8. Господарський суд зобов`язаний перевірити наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та / або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору, надати оцінку підставам виникнення вимоги, її характеру, розміру та моменту виникнення (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
7.9. У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
7.10. Для недопущення визнання у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості заяви кредиторів мають розглядатися на засадах змагальності у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення вимог, їх характеру, розміру та моменту виникнення. За наявності мотивованих сумнівів щодо обґрунтованості вимог на заявника покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20 та від 09.07.2026 у справі №920/1471/24).
7.11. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд відповідно до приписів статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та аргументам і запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
7.12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги ґрунтуються на судових рішеннях у справі № 753/5459/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (пункти 3.1, 3.2 цієї постанови).
7.13. За результатами розгляду справи № 753/5459/24 на користь ОСОБА_1 присуджено до стягнення з ОСОБА_2 збитки на суму 1418000 грн.
7.14. Виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите за виконавчим листом, виданим судом у справі № 753/5459/24, було зупинено постановою приватного виконавця від 19.01.2026 у зв`язку з відкриттям справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
7.15. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
7.16. Зважаючи на наявну заборгованість ОСОБА_2 у сумі 1418000 грн, яка не була погашена, ОСОБА_1 здійснено нарахування 976590,34 грн інфляційних втрат та 199530,08 грн 3% річних на суму боргу за період з 16.04.2021 по 23.12.2025.
7.17. Розглядаючи заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги до боржника, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх часткову обґрунтованість, а саме щодо суми основного боргу у розмірі 1418000 грн, яка визнана боржником, інфляційних втрат у розмірі 31 410,42 грн, 3% річних у сумі 24 475,07 грн та 6656 грн судового збору.
7.18. Між тим, за змістом оскаржуваних цій справі рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій при визначенні сум інфляційних втрат та 3% річних не зазначено періоду, за який судами здійснено відповідний розрахунок та не визначено конкретної дати, з якої ОСОБА_1 набула право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, тобто дати, з якої розпочалося прострочення боржника.
7.19. Крім того, в мотивувальній частині оскаржуваних рішень щодо заявлених ОСОБА_1 грошових вимог виокремлено лише нараховану кредитором суму 3% річних. Посилання на заявлену кредитором до боржника суму інфляційних втрат у судових рішеннях відсутнє.
7.20. У зв`язку з наведеним є незрозумілою застосована судами методика у перевірці правильності здійснення кредитором вказаних нарахувань за статтею 625 ЦК України, позаяк судами в мотивувальній частині не визначено конкретної дати, з якої розпочалося прострочення боржника, та періоду, за який суди здійснили власний розрахунок вказаних вимог, що унеможливлює перевірку розрахунку суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд.
7.21. Відтак, застосований судами попередніх інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів у зазначеній частині кредиторських вимог не відповідає положенням ГПК України, за змістом яких обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
7.22. Водночас, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вказані порушення з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені у статті 300 ГПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.23. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
7.24. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження аргументи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в наведеній частині вимог кредитора до боржника.
7.25. Відносно кредиторських вимог ОСОБА_3 до боржника судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані вимоги обґрунтовані з посиланням на невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за укладеним з кредитором договором позики в частині своєчасного повернення отриманих грошових коштів у сумі 1 673 848 грн.
7.26. Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
7.27. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.
7.28. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
7.29. Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування
7.30. На підтвердження заявлених вимог до боржника ОСОБА_3 надано суду примірник договору позики від 09.07.2025 та виконавчий напис нотаріуса від 17.09.2025 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 .
7.31. Боржник визнав заявлені ОСОБА_3 грошові вимоги у повному обсязі.
7.32. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи у примусовому порядку заборгованість за Договором позики з ОСОБА_2 стягнута не була і наразі борг не погашено. Протилежного учасниками справи не доведено.
7.33. По своїй суті аргументи касаційної скарги в частині визнаних судом грошових вимог ОСОБА_3 до боржника зводяться до того, що скаржник вважає ці вимоги не підтвердженими документально, зокрема, у контексті джерела надходження коштів самому кредитору.
7.34. З цього приводу колегія суддів зазначає, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
7.35. Перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку. Визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку. При цьому вирішальне значення має саме подання кредитором достатніх доказів наявності та розміру заборгованості.
7.36. Розглядаючи заявлені ОСОБА_3 грошові вимоги до боржника, суди визнали достатніми надані кредитором докази та врахували позиції боржника і арбітражного керуючого по цим вимогам.
7.37. Заперечуючи ухвалені судами попередніх інстанцій рішення в зазначеній частині, скаржник фактично висловлює свою незгоду з встановленими судами обставинами та наданою оцінкою наявним у справі доказам.
7.38. Однак колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, що відповідає приписам статей 73- 80, 86 ГПК України.
7.39. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу чи про перевагу одних доказів над іншими, про що прямо зазначено у статті 300 ГПК України.
7.40. Незгода скаржника з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів та встановленими обставинами не може свідчити про порушення судами норм процесуального права, і відповідно бути підставою для скасування оскаржуваних рішень судів.
7.41. Наведені у касаційній скарзі аргументи щодо кредиторських вимог ОСОБА_3 не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, не доводять порушення норм матеріального чи процесуального права, тому в зазначеній частині вимог касаційна скарга задоволенню не підлягає.
7.42. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
7.43. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень в частині визнаних грошових вимог ОСОБА_3 до боржника та визнаних грошових вимог ОСОБА_1 щодо основної суми боргу у розмірі 1418000 грн, у зв`язку з чим в зазначеній частині оскаржувані судові рішення не підлягають зміні чи скасуванню.
7.44. Натомість в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника щодо нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягають скасуванню з направленням справи в зазначеній частині вимог на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
8.2. За результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника щодо нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін. Відповідно касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
8.3. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства прийняти законне і обґрунтоване рішення.
8.4. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі № 910/14836/25 скасувати в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника щодо нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.
3. Справу № 910/14836/25 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі № 910/14836/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк