СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
01 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/1695/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. № 1654 Х /2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 у справі №922/1695/26, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жигалкіним І.П. (повне рішення складено та підписано 14.07.2026)
за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ НІКОЛЬСЬКИЙ", м. Харків,
про стягнення 180 707 595,15 грн,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ НІКОЛЬСЬКИЙ" грошових коштів у сумі 180 707 595,15 грн (де: 94 000 000 грн - розмір пайового внеску, 72 491 704,74 грн - інфляційне збільшення, 14 215 890,41 грн - 3 % річних).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 в позові відмовлено повністю.
Харківська обласна прокуратура з рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 у справі №922/1695/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
- судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок: [рахунок приховано], банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: Повернення судового збору) за рахунок відповідача.
- справу розглядати за участі представника Харківської обласної прокуратури, про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/1695/26 та відкладено вирішення питань, пов`язане з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
06.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1695/26.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури (вх. №1654 Х /2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 у справі №922/1695/26; призначено справу до розгляду; встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
20.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "ТРЦ НІКОЛЬСЬКИЙ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 02 липня 2026 року у справі №922/1695/26 залишити без змін; судові витрати, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи, покласти на апелянта.
26.08.2026 Харківської обласною прокуратурою через підсистему "Електронний суд" подано додаткові пояснення у справі, які досліджено судовою колегією.
У судовому засіданні 01.10.2026 судом досліджувалося питання необхідності зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 903/953/25. Прокурор заперечував проти наявності правових підстав для зупинення апеляційного провадження у справі, представники відповідача вирішення питання про зупинення апеляційного провадження у справі залишили на розсуд суду.
Під час дослідження вищезазначеного питання судом встановлено таке.
За своєю суттю зупинення провадження у справі це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом (позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №910/13175/23).
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України; необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (ст. 228 ГПК України).
Законодавець у ст. 228 ГПК України закріпив як право суду зупинити провадження у справі, так і фактично визначив умови, за яких це право може бути судом реалізованим. Так, за п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З аналізу п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України вбачається, що за його змістом таке право може бути реалізовано судом за наявності таких умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи (постанови Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 05.07.2022 у справі №910/6807/21, від 04.06.2024 у справі №902/924/23).
Розглядаючи вищенаведені умови необхідно зазначити таке:
- зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц, від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц, №522/2110/15-ц та інші). Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, від 05.03.2025 у справі №910/13175/23);
- водночас, провадження у справі має зупинятись із чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження вже існує (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №906/1349/15, постанова Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №910/22479/17).
Частиною 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є "правова передбачуваність" та "правова визначеність". Принцип "правової визначеності" вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Необхідно зазначити, що зупинення господарським судом провадження у справі, за встановлених вищезазначених умов, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України свідчить про дотримання цим судом норм процесуального права та принципу "правової визначеності". Разом з тим, безпідставне зупинення провадження у справі призводить до порушення вимог процесуального законодавства, затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить і про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Суд враховує, що 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Отже, з 01.01.2020 відсутній передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок замовників будівництва у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19.
Водночас законодавець при внесенні змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом виключення статті 40 цього Закону на підставі Закону №132-IX визначив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX ) в такому порядку та розмірі:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.
Колегія суддів встановила, що в питанні визначення моменту, станом на який має розраховуватися розмір пайової участі - на дату початку будівництва чи на дату введення об`єкта в експлуатацію - існує стійка розбіжність у практиці Верховного Суду. Так, у справі №914/169/25 (після розгляду об`єднаною палатою) Суд дійшов висновку, що розрахунок здійснюється за показниками, чинними на момент початку будівництва, тоді як у постановах у справах №903/601/24, №922/1993/25, №916/67/25 та №916/1281/25 застосовано протилежний підхід - за показниками, чинними на момент введення об`єкта в експлуатацію.
Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2026 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято справу № 903/953/25.
Прийняття вказаної справи на розгляд об`єднаною палатою зумовлено необхідністю усунення розбіжностей у судовій практиці та формування єдиного правового висновку щодо застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України та абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20.09.2019 № 132-ІХ у спорах про стягнення з замовників будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі (а також інфляційних втрат і 3 % річних), а саме - щодо визначення юридично значущого моменту, станом на який підлягає обчисленню розмір такої пайової участі.
Ця правова проблема підлягає вирішенню в рамках розгляду справи № 903/953/25 і її вирішення має наслідок для рішення щодо розміру пайової участі, часу сплати і періоду прострочення.
У справі, що розглядається, позов пред`явлено прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до замовника будівництва про стягнення до місцевого бюджету коштів, які, за твердженням прокурора, відповідач безпідставно зберіг у себе внаслідок невиконання обов`язку щодо сплати пайової участі.
Відтак, подібність правовідносин у справі №922/1695/26 та у справі №903/953/25 полягає у тому, що у цих справах: 1) позивачем є орган місцевого самоврядування, в інтересах якого прокурором заявлено вимогу до замовника будівництва про стягнення до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відповідачем є відповідний замовник будівництва; 2) предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, а також похідних від них нарахувань; 3) спірне питання стосується правильного застосування положень пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX.
Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно з ч. 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, а також з огляду на те, що правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 903/953/25 можуть мати суттєве значення для вирішення питання у справі, що розглядається, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №922/1695/26 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/953/25.
Керуючись ст.ст. 234, 228-229 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Зупинити провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури (вх. № 1654 Х /2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 у справі №922/1695/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 903/953/25 з оприлюдненням повного судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
2. Зобов`язати сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження ухвали передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя П.В. Демідова