Справа № 946/5366/26
Провадження № 2-а/946/100/26
У Х В А Л А
про відмову у закритті провадження у справі
05 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря: Федорук Н.О.
представника позивача: Воронкова В.О.
представника третьої особи: Іванова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі клопотання представника третьої особи Кіосєвої А.Ф. - Іванова В.О. про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування постанови.
На адресу суду надійшла заява представника третьої особи ОСОБА_2 - Іванова В.О. про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що вказаний позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки нормою частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року не передбачено оскарження до адміністративного суду самої постанови про стягнення штрафу. До адміністративного суду можуть бути оскарженні рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби при виконанні постанов про стягнення штрафів. Не можуть розглядатись пов`язані між собою питання за правилами різних юрисдикцій, оскільки постанова про накладення штрафу прийнята саме за наслідками виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі. Вказане підтверджується ОСОБА_3 від 25.09.2024 року у справі № 2-705/11 суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Вказана Окрема Думка узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 310/2210/21, в якій, аналізуючи норми ст. 74 Закону України № 1404-VIII, суд касаційної інстанції наголосив на розмежуванні юрисдикції спору саме за об`єктом оскарження. Так, якщо оскаржується рішення, дії або бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання саме судового рішення, то спір підлягає розгляду у суді, який видав виконавчий документ (ч.1 ст.74 Закону України № 1404-VIII). У разі оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо безпосередньо виконання рішень інших органів (посадових осіб) виконавця, спір розглядається у порядку адміністративного судочинства (ч.2 ст.74 Закону України № 1404-VIII). Про те, що викладені висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 310/2210/21 повністю узгоджуються з викладеною Окремою Думкою від 25.09.2024 року по справі № 2-705/11 суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначив у своїй постанові П`ятий апеляційний адміністративний суд від 06.05.2026 року у справі № 420/29006/25.
У судовому засіданні представник третьої особи - Іванов В.О. заяву про закриття провадження у справі підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник позивачки - адвокат Воронков В.О. проти задоволення заяви заперечував, зазначавши про відсутність процесуальних підстав для закриття провадження. Додатково зазначив, що справа № 946/5366/26 прийнята Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області до свого провадження на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 420/16944/26 (суддя Стефанов С.О.) про передачу справи за підсудністю. Вказана ухвала Одеського окружного адміністративного суду набрала законної сили та не була скасована, а відповідно до процесуального закону спори про підсудність між судами не допускаються. Крім того, окрема думка суддів Верховного Суду не є джерелом права, на відміну від імперативних норм ч. 1 ст. 74 Закону України № 1404-VIII, які визначають підсудність спорів щодо дій та рішень виконавця суду, який видав виконавчий документ. Оскільки саме Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області видав виконавчий лист, дана справа підлягає розгляду саме цим судом у порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим підстави для закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України відсутні.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та подану заяву, суд дійшов такого висновку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Аналізуючи юрисдикційну належність даної справи, суд звертає увагу на первинні процесуальні обставини її надходження до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Так, 08.06.2026 року позовна заява ОСОБА_1 початково пред`явлена до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року по справі № 420/16944/26 розв`язано питання юрисдикційної та територіальної підсудності цього спору. Зокрема, Одеський окружний адміністративний суд у своїй ухвалі встановив, що оскільки позивачем оскаржуються дії та постанова Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 22.05.2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 66101742 з приводу примусового виконання виконавчого листа, виданого 23.06.2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області у справі № 2-705/11, відповідно до вимог ч.5 ст.287 КАС України та ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», зазначений позов підсудний місцевому загальному суду, як адміністративному, який видав виконавчий лист.
Частиною другою статті 30 КАС України встановлено імперативне правило, згідно з яким адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються (ч.1 ст. 30 КАС України).
Аналіз наведених норм свідчить, що прийняття цієї справи до провадження Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області відбулося на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року у справі № 420/16944/26. Зазначена ухвала набрала законної сили, є обов`язковою до виконання та у встановленому законом порядку скасована не була.
Крім того, суд враховує, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року у справі № 946/5366/26 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу про відкриття провадження у даній справі. Вказане додатково підтверджує, що процесуальні рішення суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі на даний час є чинними.
Щодо посилань заявника на окрему думку суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2024 року у справі № 2-705/11, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 34 КАС України окрема думка є письмово оформленою правовою позицією судді, у якому суддя, не погоджуючись із рішенням колегії, викладає свої особисті міркування щодо застосування норм права чи оцінки обставин справи. Окрема думка судді не є судовим рішенням, яке має обов`язковий характер, не створює нових правових норм чи прецеденту та не є джерелом права для інших судів при вирішенні аналогічних спорів.
Крім того, на переконання суду, закриття провадження за наявних обставин призведе до явного порушення права позивачки ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та судовий захист, гарантованого статтею 5 КАС України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Прийняття такого рішення фактично поставить позивачку у стан правової невизначеності, коли суди різної юрисдикції вступають у прихований спір щодо підсудності спору, що насправді призводить лише до штучного затягування судового процесу та позбавляє її реальної можливості здійснити розгляд справи по суті.
Приймаючи таке рішення суд також враховує ту обставину, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.06.2026 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова В.О., якою він просить визнати неправомірними дії заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапір А.Д. щодо винесення постанови від 22.05.2026 року про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження № 66101742, а також скасувати постанову заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапір А.Д. від 22.05.2026 року про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження № 66101742.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про закриття провадження у справі є необґрунтованим, а підстави для закриття провадження, передбачені статтею 238 КАС України, відсутні.
Керуючись ст. 238, 243, 256 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Заяву представника третьої особи ОСОБА_2 - Іванова В.О. про закриття провадження у справі, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 05 жовтня 2026 року.
Суддя: О.І.Бальжик