ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/6359/24 (910/5614/26)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Козир Т.П.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026
у справі №910/6359/24 (910/5614/26) (Мандичев Д.В.)
за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер" арбітражного керуючого Литвиненко Сергія Сергійовича
до Фізичної особи-підприємця Сиволобова Максима Марковича (відповідач-1)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер" (відповідач-2)
про визнання недійсним договору та стягнення 403 330,00 грн.
в межах справи №910/6359/24
за заявою Фізичної особи-підприємця Сиволобова Максима Марковича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/6359/24 (910/5614/26) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ліквідатор Товариство з обмеженою відповідальністю "Растер" звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу відповідача-2 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі № 910/6359/24 (910/5614/26), задовольнити; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі № 910/6359/24 (910/5614/26) та прийняти нове, яким позовні вимоги ліквідатора ТОВ "Растер", арбітражного керуючого Литвиненка С.С. до Фізичної особи-підприємця Сиволобова Максима Марковича, ТОВ "Растер" про визнання недійсним договору та стягнення 403 330,00 грн., задовольнити; визнати недійсним договір про надання юридичних послуг від 01.02.2023 № 07-23/ю, укладений між ТОВ "Патріот Трейдінг" (ТОВ "Растер") та Фізичною особою-підприємцем Сиволобовим Максимом Марковичем; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Фізичної особи- підприємця Сиволобова Максима Марковича на користь ТОВ "Растер" грошові кошти у розмірі 403 330,00 грн., сплачені на виконання договору про надання юридичних послуг від 01.02.2023 № 07-23/ю; відстрочити сплату судового збору; судові витрати покласти на Відповідача-1.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6359/24 (910/5614/26) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер" арбітражного керуючого Литвиненко Сергія Сергійовича до Фізичної особи-підприємця Сиволобова Максима Марковича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер" про визнання недійсним договору та стягнення 403 330,00 грн.; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/6359/24 (910/5614/26) до надходження матеріалів справи №910/6359/24 (910/5614/26) апеляційного господарського суду.
28.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6359/24 (910/5614/26) у 1-му томі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер" арбітражного керуючого Литвиненко Сергій Сергійович 10.09.2026 звернувся з даною апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/6359/24 (910/5614/26). Строк на апеляційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 256 ГПК України, в даному випадку сплинув 09.09.2026, із врахуванням того, що повний текст оскаржуваного рішення складено 20.08.2026. Таким чином, заявником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026, при цьому, особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. Скаржник вважає що звернувся з апеляційною скаргою до суду у 20-денний строк з дня отримання повного тексту оскаржуваного рішення, проте, не просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, передбаченою ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у розгляді справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
За ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, а ухвали - протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати підстави для поновлення строку.
Таким чином, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ч. 3 ст. 260 ГПК України та подана після закінчення строків, установлених ч.1 ст. 256 цього Кодексу, без клопотання про поновлення цього строку.
Пунктом 2 частини 3 статті 258 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення.
Розміри ставок судового збору встановлено ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно із п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, що діяла на момент подання позову (12.05.2026), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 складає 3328,00 грн.
Позивачем у позові заявлено одну майнову вимогу про стягнення 403 330,00 грн. та немайнову вимогу про визнання недійсним договору.
Отже, за подання позову до суду першої інстанції позивач мав сплатити 9 377,95 грн. (403 330,00 *1,5% + 3328,00).
Відповідно до пп. 6 п. 21 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) апеляційної скарги на рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції в електронній формі.
Таким чином, за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення, скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 11 253,54 грн. (9377,95/100*150*0,8=11 253,54).
Судом встановлено, що до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
Апелянт при поданні апеляційної скарги судового збору не сплатив, однак, в апеляційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору на строк, визначений ухвалою суду.
Розглянувши заявлене в апеляційній скарзі клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер" про відстрочення сплати судового збору заявник посилається на перебування ТОВ «Растер» у ліквідаційній процедурі та відсутність у товариства матеріальних активів, що, на його думку, унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому розмірі. Вказаного належними доказами не підтверджує. Заявник просить відстрочити сплату судового збору до закінчення розгляду справи, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про судовий збір», практику ЄСПЛ та Верховного Суду щодо забезпечення належного доступу до суду з урахуванням майнового стану особи.
Колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Растер" про відстрочення сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Так, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий перелік підстав, у разі наявності яких існує можливість для відстрочення або розстрочення сплати судового збору:
враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
В обґрунтування заявленого клопотання ТОВ «РАСТЕР» посилається на перебування товариства у ліквідаційній процедурі та відсутність у нього матеріальних активів, у зв`язку з чим, на думку заявника, сплата судового збору за подання апеляційної скарги.
Верховний Суд у постанові від 10.08.2026 у справі № 924/106/24 (924/336/26) зазначив, що пункт 4 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначає вичерпне коло судових процедур у межах справи про банкрутство, за яких може бути застосовано відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а саме процедури розпорядження майном, санації та реструктуризації боргів. Ліквідаційна процедура зазначеною нормою не охоплюється, у зв`язку з чим її положення не можуть бути поширені на боржника, який перебуває у ліквідаційній процедурі, шляхом розширеного тлумачення. При цьому сам по собі незадовільний майновий стан боржника не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору. Суд має оцінити не лише наявність фінансових труднощів, а й реальну можливість сплати судового збору у визначений строк. Якщо доказами підтверджується відсутність реального джерела надходження коштів, за рахунок якого судовий збір може бути сплачений до ухвалення судового рішення, відстрочення фактично набуває характеру звільнення від його сплати, що не відповідає положенням статті 8 Закону України «Про судовий збір». Водночас наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» підстав для відстрочення сплати судового збору. Сам факт перебування юридичної особи у ліквідаційній процедурі не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.
Крім того, відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.06.2024 у справі № 918/907/22, застосування положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» до юридичної особи можливе лише за наявності визначених законом умов; сам по собі майновий стан юридичної особи не є достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору. Заявником при цьому не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували його фактичний майновий стан, відсутність коштів чи активів, неможливість сплати судового збору в установленому законом розмірі, а також наявність інших передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» обставин. Саме посилання на перебування товариства у ліквідаційній процедурі таких обставин не підтверджує. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак, таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже, скаржнику необхідно сплатити суму судового збору у розмірі 11 253,54грн.
Таким чином, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст.258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України з метою надання скаржнику можливості усунути вищевказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі та порядку (11 253,54 грн).
Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 цього Кодексу, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, в частинні неподання доказів сплати судового збору, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
Вказаним не порушується право скаржника на доступ до суду за умови дотримання ним вказаних вимог чинного законодавства, усунення недоліків даної апеляційної скарги у строки, встановлені нормами ГПК України та судом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 174, ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Растер» про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Растер» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/6359/24 (910/5614/26) - залишити без руху.
3 Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на підтвердження викладених у клопотанні доводів та докази сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі та порядку (11 253,54 грн.).
4 Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, в частинні неподання доказів сплати судового збору, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що у випадку неподання обґрунтованого клопотання про поновлення строку особою в зазначений строк або якщо вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
Т.П. Козир