Постанова № 140386301 у справі № 922/2860/24 від 30.09.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/2860/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (вх.№1222 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жигалкіним І.П., повне рішення складено 07.05.2025) у справі №922/2860/24

за позовом Харківської окружної прокуратури, м.Харків, в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації, м. Харків,

3 - я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід", м. Київ,

3 - я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-центр", м.Харків,

про усунення перешкод у користуванні,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року керівник Харківської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" з вимогами усунути перешкоди державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями державної власності історико-культурного призначення, шляхом:

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1539168963251);

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га в Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації прокурор зазначав, що державний інтерес у цій справі полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та археологічну пам`ятку, розташовану на ній (пам`ятка археології "Кургани (у кількості 6 од.)"), захист такого права шляхом повернення державі землі, що незаконно вибула з такої власності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2025 у справі №922/2860/24 позов задоволено частково.

Ухвалено усунути перешкоди державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями державної власності історико-культурного призначення, шляхом: зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2025 у справі № 922/2860/24 у повному обсязі, відмовити у задоволенні позову у справі №922/2860/24 у повному обсязі. Залучити Пісочинську селищну раду до участі у справі № 922/2860/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Стягнути з позивача на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- за даними планів встановлених меж курганів, площа кургану № 4 складає 0,1756 гектарів, площа кургану № 5 складає 0,0945 гектарів, площа кургану № 6 складає 0,2308 гектарів, разом площа курганів, якщо навіть взяти всю площу кургану № 4, хоча він і не повністю розташований на спірній земельній ділянці, складає 0,5009 гектарів. Ця площа трьох курганів становить лише приблизно один відсоток (1%) площі спірної земельної ділянки (45,6787 гектарів). Інша ж частина земельної ділянки не зайнята жодними об`єктами, які перебувають під особливою охороною держави, а також на ній не розташовані інші об`єкти, що не можуть перебувати у приватній власності. Пам`ятка культурної спадщини розташована зовсім не в усіх межах спірної земельної ділянки, бо спірна земельна ділянка була утворена (сформована) шляхом об`єднання земельних ділянок із об`єктами культурної спадщини та з більшістю земельних ділянок без таких об`єктів, що підтверджується матеріалами справи, а тому витребуванню з приватної власності у державну власність всієї земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 гектарів не підлягає, і судом така вимога була задоволена всупереч закону;

- відповідач заявляє про пропуск Харківською окружною прокуратурою в інтересах держави, в особі позивача Харківської обласної військової (державної) адміністрації строку позовної давності з вимогою про витребування земельної ділянки з державної у приватну власність, а це є окремою підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовної заяви;

- як вбачається з відомостей Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 гектарів належить до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема, із енергогенеруючим блоком. Отже, згідно офіційних відомостей Державного земельного кадастру, що є у справі, земельна ділянка не належить до земель історико-культурного призначення, а тому може перебувати у приватній власності, і висновки суду є неправомірними;

- відповідач не заперечує проти здійснення поділу спірної земельної ділянки площею 45,6787 гектарів та передачі у державну власність таких земельних ділянок, що утворяться в результаті поділу, відповідно до наявних схем у матеріалах справи, на яких будуть розташовані пам`ятки культурної спадщини (кургани № 5, № 6 та частково курган № 4). При цьому у матеріалах справи наявні копії і у третьої особи у справі Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації наявні оригінали планів встановлення меж пам`яток культурної спадщини (курганів) і охоронних зон із встановленими спеціалістами координатами меж на місцевості відповідно до правил землеустрою, а тому доцільно поділити спірну земельну ділянку і передати новоутворені в результаті поділу земельні ділянки з новими кадастровими номерами, на якій розташовані кургани, у власність держави.

23.07.2025 до суду від Харківської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№9066), в якому остання проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ "Укрсклад-Схід", проте згідно обмежень встановлених законодавством не може перебувати у приватній власності із виникненням титульного власника та титульного володільця, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо вказаної земельної ділянки підлягають захисту шляхом пред`явлення негаторного позову про зобов`язання ТОВ "Укрсклад-Схід" (презумпційного власника) повернути спірну земельну ділянку Державі (титульному власнику) в особі Харківської обласної військової адміністрації. Прокурором в рамках негаторного позову заявлено належну та ефективну вимогу про повернення спірної земельної ділянки її титульному власнику. Враховуючи, що прокурором заявлено негаторний позов до вимог за яким позовна давність не застосовується (оскільки правопорушення є таким, що триває у часі) заява про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

25.07.2025 до суду від Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9136), в якому остання проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 03.09.2020 № 2088 пам`ятку археології «Кургани (у кількості 6 од.)» внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення, присвоєно охоронний номер 5046-Ха. Відповідно до «Висновку за результатами наукового археологічного дослідження», наданого науковими співробітниками Державного підприємства Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» інституту археології НАН України від 30.05.2024 №19-в/19-24 пам`ятка археології «Кургани (у кількості 6 од.)» частково розташована на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45.6787, зокрема, кургани № 5, № 6 та частково курган № 4. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку «що на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 частково розташована пам`ятка археології «Кургани (у кількості 6 од.)». Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована. Отже, спірна земельна ділянка була передана з державної власності протиправно.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 було зупинено провадження у справі №922/2860/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/264/24 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 провадження у справі №922/2860/24 поновлено.

11.06.2026 до суду від Харківської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№6527), в яких прокурор просив долучити до матеріалів справи №922/2860/24 письмові пояснення; визнати поважними причини неподання доказів під час підготовчого судового провадження, встановити додатковий строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи №922/2860/24 - лист ТОВ "СКІФ" від 23.04.2026 №06 з додатками: план-схема частини земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 на яку накладається пам`ятка археології "Кургани (у кількості 6 од.)" (в частині кургану №4), схема прив`язки до геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі; врахувати зазначені докази та письмові пояснення під час апеляційного розгляду справи. Зазначає, що за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24 для вирішення питання у справі, що переглядається, за наявності підстав для повернення земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, така земельна ділянка має бути ідентифікована шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). При поданні позову у даній справі прокурором долучено до матеріалів позову копію «Висновку за результатами наукового археологічного дослідження», наданого науковими співробітниками Державного підприємства Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» інституту археології НАН України від 30.05.2024 №19-в/19-24, відповідно до якого пам`ятка археології «Кургани (у кількості 6 од.)» частково розташована на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038, зокрема, кургани №5 та №6 та частково курган №4. У вказаному висновку визначено координати поворотних точок та площу курганів №5-6. Водночас координати поворотних точок частини земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 на які частково накладається курган №4 під час складання вказаного висновку не визначались. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, окружною прокуратурою додатково отримано лист ТОВ «СКІФ» від 23.04.2026 №06 та план частини земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038, на яку частково накладається курган №4 та схему прив`язки до пунктів Державної геодезичної мережі. Відповідно до проведеного сертифікованим інженером-землевпорядником співставлення координат поворотних точок пам`ятки археології «Кургани (у кількості 6 од.)» з координатами поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 встановлено, що площа та координати поворотних точок частини вказаної земельної ділянки, на яку частково накладається курган №4 є наступними (система координат СК-63):

Площа та координати поворотних точок частини земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038, яка накладається на пам`ятку археології «Кургани (у кількості 6 од.)» (в межах кургану №4)

№ X Y Z Площа (га)

1 5 527 809.988 5 339 444.363 119.143 0,0131

2 5 527 810.612 5 339 444.176 119.102

3 5 527 823.055 5 339 444.201 119.001

4 5 527 831.098 5 339 447.290 118.890

5 5 527 838.053 5 339 454.093 118.982

6 5 527 839.820 5 339 458.063 119.043

1 5 527 809.988 5 339 444.363 119.143

Прокурор зазначає, що відповідно до обставин даної справи, висновки Великої Палати Верховного Суду про необхідність встановлення координат поворотних точок частини земельної ділянки, на яку накладається пам`ятка археології, були сформульовані за результатами касаційного розгляду справи №922/264/24, який відбувся 04.03.2026, що очевидно унеможливлювало їх врахування при поданні прокурором доказів у суді І-ї інстанції. Співставлення координат поворотних точок кургану №4 з координатами поворотних точок земельної ділянки з кад.№ [номер приховано]:01:002:0038 проведене сертифікованим інженером-землевпорядником з метою встановлення частини вказаної земельної ділянки щодо якої існує спір та має на меті лише уточнення відомостей, які вже підтверджені поданими прокурором доказами. Отже, в даному випадку, долучення до матеріалів справи додаткових доказів не порушуватиме принципів рівності учасників процесу, змагальності сторін та правової визначеності та в повній мірі відповідає порядку, визначеному ст. 269 ГПК України. З урахуванням викладеного, рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2025 у справі №922/2860/24 про задоволення позовних вимог прокурора про усунення перешкод Харківській обласній військовій (державній) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) у користуванні і розпорядженні землями державної власності історико-культурного призначення підлягає залишенню без змін в частині:

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (код ЄДРПОУ: 35532449) повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 0,2308 га, межі якої визначені згідно з координатами поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z

1 5 528 033.913 5 339 435.305 118.778

2 5 528 022.873 5 339 440.983 118.845

3 5 528 011.362 5 339 440.896 118.840

4 5 527 999.820 5 339 435.882 118.861

5 5 527 989.546 5 339 425.634 119.060

6 5 527 984.645 5 339 415.233 118.967

7 5 527 985.116 5 339 406.004 118.902

8 5 527 991.312 5 339 395.937 118.845

9 5 527 999.976 5 339 391.168 118.839

10 5 528 013.035 5 339 390.064 118.831

11 5 528 025.011 5 339 393.416 118.785

12 5 528 035.018 5 339 400.876 118.711

13 5 528 041.175 5 339 410.699 118.630

14 5 528 042.420 5 339 418.846 118.610

15 5 528 040.496 5 339 425.997 118.657

1 5 528 033.913 5 339 435.305 118.778

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (код ЄДРПОУ: 35532449) повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 0,0945 га, межі якої визначені згідно з координатами поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z

1 5 528 029.461 5 339 508.543 118.209

2 5 528 023.439 5 339 517.466 118.181

3 5 528 015.518 5 339 521.868 118.087

4 5 528 007.605 5 339 522.701 117.962

5 5 528 000.683 5 339 520.007 117.917

6 5 527 995.374 5 339 511.069 118.115

7 5 527 996.259 5 339 503.900 118.370

8 5 527 999.219 5 339 498.828 118.588

9 5 528 003.955 5 339 491.747 118.548

10 5 528 011.428 5 339 487.866 118.455

11 5 528 018.095 5 339 487.898 118.363

12 5 528 024.848 5 339 491.269 118.279

13 5 528 029.869 5 339 499.261 118.208

1 5 528 029.461 5 339 508.543 118.209

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (код ЄДРПОУ: 35532449) повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 0,0131 га, межі якої визначені згідно з координатами поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z

1 5 527 809.988 5 339 444.363 119.143

2 5 527 810.612 5 339 444.176 119.102

3 5 527 823.055 5 339 444.201 119.001

4 5 527 831.098 5 339 447.290 118.890

5 5 527 838.053 5 339 454.093 118.982

6 5 527 839.820 5 339 458.063 119.043

1 5 527 809.988 5 339 444.363 119.143

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (код ЄДРПОУ: 35532449) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1539168963251);

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га в Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

26.06.2026 до суду від Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) надійшло клопотання (вх.№7146) про долучення до матеріалів справи листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 7-28-0.213-8463/2-25 від 15.09.2025, який міститься в матеріалах справи № 922/264/24.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Просив залишити без розгляду клопотання про залучення Пісочинської селищної ради до участі у справі № 922/2860/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Прокурор у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) та Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації проти апеляційної скарги заперечувала, просила у її задоволенні відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-центр" у судове засідання не прибув, про причини не з`явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи ухвалою суду від 09.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 01.07.2007 №1588 "Про передачу у власність земельних ділянок" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства без зміни цільового призначення за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

На підставі вказаного розпорядження 28 громадянам видано державні акти про право власності на землю, де:

1. серія ЯД №052447 на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0064;

2. серія ЯД №052436 на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0043;

3. серія ЯД №052458 на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0065;

4. серія ЯД №052455 на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0052;

5. серія ЯД №052456 на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0063;

6. серія ЯД №052437 на ім`я ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0047;

7. серія ЯД №052451 на ім`я ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0040;

8. серія ЯД №052457 на ім`я ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0067;

9. серія ЯД №052459 на ім`я ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0056;

10. серія ЯД №052446 на ім`я ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0057;

11. серія ЯД №052460 на ім`я ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0066;

12. серія ЯД №052462 на ім`я ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0059;

13. серія ЯД №052461 на ім`я ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0049;

14. серія ЯД №039790 на ім`я ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0050;

15. серія ЯД №052452 на ім`я ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0053;

16. серія ЯД №052443 на ім`я ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0042;

17. серія ЯД №052445 на ім`я ОСОБА_17 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:00051;

18. серія ЯД №052438 на ім`я ОСОБА_18 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0045;

19. серія ЯД №052439 на ім`я ОСОБА_19 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0048;

20. серія ЯД №052453 на ім`я ОСОБА_20 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0061;

21. серія ЯД №052440 на ім`я ОСОБА_21 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0046;

22. серія ЯД №052463 на ім`я ОСОБА_22 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0060;

23. серія ЯД №052442 на ім`я ОСОБА_23 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0058;

24. серія ЯД №052450 на ім`я ОСОБА_24 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0054;

25. серія ЯД №052454 на ім`я ОСОБА_25 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0041;

26. серія ЯД №052448 на ім`я ОСОБА_26 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0062;

27. серія ЯД №052441 на ім`я ОСОБА_27 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0044;

28. серія ЯД №052449 на ім`я ОСОБА_28 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0055.

Розпорядженням голови Харківської РДА від 21.11.2008 №3475 розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 01.07.2007 №1588 "Про передачу у власність земельних ділянок" визнано таким, що втратило чинність.

Відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27.12.2007 реєстр.№№5952, 5910, 5997, 5942, 5902, 5960, 5940, 5934, 5908, 5977, 5985, 5962, 5995, 5892, 5948, 5993, 5987, 5924, 5918, 5993, 5979, 5894, 5888, 5916, 5926, 5905, 5932, 5950 ТОВ "Укрскладбуд-центр" (код ЄДРПОУ: 35590013) набуло у приватну власність вказані 28 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Пісочинської селищної ради Харківського району.

В подальшому, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 29.01.2009 №22 "Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ "Укрскладбуд-центр" на території Харківського району" затверджено проект землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок, на підставі якого вищезазначені земельні ділянки об`єднано в дві земельні ділянки, а саме земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0037 площею 48,9592 га та земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:0087 площею 6,0000 га та одночасно змінено їх цільове призначення із земель категорії сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на землі категорії промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для будівництва та подальшого обслуговування індустріально-логістичного парку.

На підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 10.03.2009 №115 "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови обласної державної адміністрації від 29.01.2009 №22" розпорядження голови ХОДА від 29.01.2009 №22 визнано таким, що втратило чинність.

Підставою для прийняття розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 10.03.2009 №115 була, серед іншого, відсутність висновку органу охорони культурної спадщини щодо вищезазначеного проекту землеустрою.

Незважаючи на втрату чинності розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 29.01.2009 №22 право власності ТОВ "Укрскладбуд-центр" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0037 зі зміненим цільовим призначенням та категорією було посвідчено державним актом ЯЖ 465937 від 10.06.2009.

В подальшому ТОВ "Укрскладбуд-центр" здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0037 на земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45.6787 га та кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0029 площею 3.2742 га.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.08.2018 № 8038 ТОВ "Укрскладбуд-центр" (продавець) відчужено земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 на користь ТОВ "Укрсклад-Схід" (покупець) (код ЄДРПОУ: 35532449).

Проте, як зазначено в позові, у межах спірної земельної ділянки, яка знаходиться на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, розташований об`єкт культурної спадщини пам`ятка археології "Кургани (у кількості 6 од.)". Оскільки відповідно до положень статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини пам`ятки археології" можуть перебувати лише у державній власності, передача спірної земельної ділянки у приватну власність є неможливою, а отже відповідач протиправно зареєстрував відповідне право.

Зі змісту Паспорту пам`ятники історії та культури СРСР вбачається, що рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20.04.1987 за №183 взято під державну охорону об`єкт культурної спадщини пам`ятку археології Курганний могильник із 6 курганів та присвоєно охоронний номер 2266 (індекс 1.3.-2.20.23). Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20.04.1987 №184 щодо вказаної пам`ятки археології встановлено охоронну зону по всій площі курганів та на відстані 50 метрів від їх меж.

Наказом міністра культури та інформаційної політики від 03.09.2020 №2088 пам`ятку археології "Кургани (у кількості 6 од.)" внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення, присвоєно охоронний номер 5046-Ха.

Відповідно до "Висновку за результатами наукового археологічного дослідження" наданого науковими співробітниками Державного підприємства Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" інституту археології НАН України від 30.05.2024 №19-в/19-24 пам`ятка археології "Кургани (у кількості 6 од.)" частково розташована на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45.6787, зокрема, кургани №5, №6 та частково курган №4.

Таким чином, як зазначає прокурор, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 підлягає поверненню Державі в особі Харківської обласної військової адміністрації.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Враховуючи набуття Харківською обласною державною адміністрацією статусу військової та продовження дії воєнного стану в Україні, уповноваженим органом у правовідносинах щодо розпорядження землями історико-культурного призначення є Харківська обласна військова адміністрація.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Харківської обласної військової адміністрації Харківською окружною прокуратурою до зазначеного уповноваженого органу скеровано лист від 17.07.2024 за №62-3130Вих24, в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства та запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень.

У відповідь на вказаний лист прокурора, Департамент культури та туризму Харківської ОВА листом від 09.08.2024 повідомив, що Департамент не звертався у судовому порядку з відповідним позовом з метою усунення порушень чинного пам`яткоохоронного законодавства стосовно вищевказаної земельної ділянки та не ініціював зазначене питання перед іншими структурними підрозділами Харківської військової адміністрації. Водночас, Департамент, в цілому, підтримує намір Харківської окружної прокуратури звернутися до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації в порядку господарського судочинства до ТОВ "Укрсклад-Схід" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення шляхом повернення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 державі та скасування її державної реєстрації. Заперечення щодо звернення прокурора з відповідними позовом до суду відсутні.

Таким чином, як зазначено в позові, прокурором було вжито необхідних заходів щодо повідомлення уповноваженого органу про виявлені порушення законодавства. Водночас, уповноважений орган протягом тривалого часу, будучи повідомленим та обізнаним про необхідність захисту інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, відповідні заходи не вжив, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, розцінюється прокурором як бездіяльність уповноваженого органу в даному випадку. З урахуванням викладеного, наявні виключні підстави для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ГПК України).

За частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права / інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права / інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Одна, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право / інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Так, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

З 1953 року збереження пам`яток історії, археології та мистецтва покладено на Міністерство культури УРСР, пам`яток архітектури - на Держбуд УРСР. Протягом 1940-х - серед. 1950-х рр. були затверджені списки історичних міст, державні реєстри пам`яток архітектури, історії, археології, мистецтва.

13 липня 1978 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон УРСР № 3600-IX «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Відповідно до статті 1 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Стаття 6 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» встановила, що до історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Починаючи з 12 липня 2000 року особливості правовідносин, пов`язаних з культурною спадщиною та її збереженням, врегульовані Законом України «Про охорону культурної спадщини» (надалі Закон № 1805-ІІІ).

У преамбулі Закону № 1805-ІІІ зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Пунктом 5 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону № 1805-ІІІ визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Тобто, Закон № 1805-ІІІ було ухвалено на заміну Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» щодо регулювання правовідносин, пов`язаних з пам`ятками історії та культури.

Нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI (далі - Конвенція 1972 року), відзначала в преамбулі, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу.

Стаття 1 вказаної Конвенції 1972 року визначає, що під «культурною спадщиною» розуміються, зокрема, пам`ятки: елементи та структури археологічного характеру, а також визначні місця: зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

Відповідно до статті 4 Конвенції 1972 року кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. Із цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Отже, охорона об`єктів культурної спадщини є завданням держави, пріоритетність цього завдання закріплена в національному законодавстві, невід`ємною частиною якого є ратифікована міжнародна конвенція.

Статтею 53 Земельного кодексу України передбачено, що до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.

За змістом статті 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

У квітні 2021 року Земельний кодекс України доповнено статтею 54-1, яка передбачає, що з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферної зони, історичного ареалу населеного місця, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону № 1805-ІІІ.

Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення.

Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону № 1805-ІІІ і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.

Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом № 1805-ІІІ.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Тобто заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 1805-ІІІ усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1805-ІІІ землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.

Пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, у зв`язку із чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно із Законом № 1805-ІІІ не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Статтею 17 згаданого Закону гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) наголосила, що частина шоста статті 17 Закону № 1805-ІІІ стосується земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, натомість частина перша статті 54 Земельного кодексу України - земель історико-культурного призначення.

Згідно із частиною першою статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Тож категорія земель історико-культурного призначення включає в себе як землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини (в тому числі і пам`ятки археології), так і охоронювані археологічні території.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 1805-ІІІ топографічно визначені території чи водні об`єкти, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, землями історико-культурного призначення можуть бути визнані, зокрема, території, на яких розташовані об`єкти культурної спадщини або на яких можлива їх наявність.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 89 постанови від 12 березня 2024 року у справі №927/1206/21 (провадження №12-31гс23) звернула увагу на відмінності категорій «об`єкт культурної спадщини» та «пам`ятка культурної спадщини».

Отже, частина перша статті 54 Земельного кодексу України, як і частина шоста статті 17 Закону № 1805-ІІІ визначає правовий режим земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Проте, на відміну від частини шостої статті 17 Закону № 1805-ІІІ, стаття 54 Земельного кодексу України стосується земельних ділянок, на яких розташовані або можуть бути розташовані об`єкти культурної спадщини, в тому числі і об`єкти археологічної спадщини.

Тож стаття 54 Земельного кодексу України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель, як землі історико-культурного призначення, незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини шостої статті 17 Закону № 1805-ІІІ стосуються окремої підкатегорії з категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2024 року у справі №927/1206/21 (провадження №12-31гс23) констатувала, що не існує колізії між приписами частини шостої статті 17 Закону № 1805-ІІІ та частини першої статті 54 Земельного кодексу України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі №751/1776/17 (провадження №61-31111св18) зазначено: «Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка, розташована на території пам`ятки археології місцевого значення ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст. поселення «Гора», в охоронній археологічній зоні № 2, взята під державну охорону і облік, паспортизована. Вказана територія є об`єктом культурної спадщини в розумінні статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і належить до земель державної власності в розумінні частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України. Суд першої інстанції, перевіривши належним чином встановлені фактичні обставини справи з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

У постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

В даному випадку, прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, в якому просить, зокрема, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України однією з категорій земель є землі історико-культурного призначення.

У статті 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь урегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини". У преамбулі цього Закону зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", який замінив Закон УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" в регулюванні питань, пов`язаних з пам`ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об`єктів культурної спадщини.

Такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абзац 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

З матеріалів справи вбачається, що у межах спірної земельної ділянки, яка знаходиться на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, розташований об`єкт культурної спадщини пам`ятка археології «Кургани (у кількості 6 од.)». З паспорту пам`ятники історії та культури СРСР вбачається, що рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20.04.1987 за №183 взято під державну охорону об`єкт культурної спадщини пам`ятку археології Курганний могильник із 6 курганів та присвоєно охоронний номер 2266 (індекс 1.3.-2.20.23).

За змістом частини першої статті 4 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» пам`ятки історії та культури (до яких відповідно до статті 6 цього Закону відносяться пам`ятки археології) перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

Згідно із частиною другою статті 8 цього Закону виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів (частина третя статті 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури»).

Згідно з частинами першою-третьою статті 29 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» з метою забезпечення охорони пам`яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронюваного природного ландшафту в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Зони охорони пам`яток історії та культури встановлюються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охорони пам`яток. Зони охорони пам`яток історії та культури включаються в проекти планування, забудови і реконструкції відповідних міст та інших населених пунктів.

У межах зазначених зон забороняються проведення земляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу відповідних органів охорони пам`яток Союзу РСР або Української РСР.

Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20.04.1987 за №184 щодо вказаної пам`ятки археології встановлено охоронну зону по всій площі курганів та на відстані 50 метрів від їх меж.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

За змістом частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів, а також порядок переміщення (перенесення) пам`ятки з березня 2013 року визначає Порядок № 158 (у редакції, чинній на час вирішення питання про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України ).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 158 облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об`єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов`язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об`єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку № 158 визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.

Для вирішення питання про занесення (незанесення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечують проведення перегляду цих списків (переліків) (далі - перегляд).

Із цією метою орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть створювати комісію з перегляду списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, до складу якої входять представники відповідного органу охорони культурної спадщини та кваліфіковані фахівці-практики відповідної спеціалізації (археологи, архітектори, історики, мистецтвознавці тощо), або укладати контракти на проведення перегляду з науково-дослідними та науково-проектними установами, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини (пункт 5.2 Порядку №158).

Згідно з пунктом 6.1 Порядку № 158 подання щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, а також занесення (незанесення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку №158, подаються за місцезнаходженням таких об`єктів органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або Українським товариством охорони пам`яток історії та культури та іншими громадськими організаціями, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, - до Міністерства культури України.

До подання додаються перелік об`єктів культурної спадщини, складений за формою згідно з додатком 2 та/або додатком 5 до цього Порядку, облікова документація на кожний зазначений у відповідному переліку об`єкт культурної спадщини, протокол відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ та пункту 5.4 розділу V Порядку № 158.

У пункті 6.2 Порядку № 158 визначено, що рішення про занесення (не занесення) щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також об`єктів культурної спадщини, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку, приймається відповідно до категорії пам`ятки:

- щодо пам`яток національного значення - Кабінетом Міністрів України за поданням Мінкультури України протягом одного року з дня одержання подання;

- щодо пам`яток місцевого значення - Міністерства культури України за поданням органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури та інших громадських організацій, до статутних завдань яких належить питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 03.09.2020 №2088 пам`ятку археології «Кургани (у кількості 6 од)» занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення, присвоєно охоронний номер 5046-Ха.

Вказаний наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 № 2088 також розміщено на сайті Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього (вилучення з реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання (пункт «б»).

Статтею 16 Закону № 1805-ІІІ визначено, що інформування про об`єкти культурної спадщини, занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, провадиться шляхом: публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесених до нього змін; надання інформації, що міститься в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, у відповідь на запит на інформацію; встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному вебсайті.

У матеріалах справи відсутнє рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, про вилучення пам`ятки місцевого значення «Кургани (у кількості 6 од)» з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому відсутні правові підстави для невіднесення спірної земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення та, відповідно, можливості розпоряджатися такими землями органом місцевого самоврядування у загальному порядку без урахування відповідного статусу.

Станом на момент прийняття наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 про внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки археології «Кургани (у кількості 6 од)» питання встановлення зон охорони пам`яток, буферні зони об`єктів всесвітньої спадщини, історичні ареали населених місць врегульовано статтею 32 Закону № 1805-ІІІ.

Відповідно до частини першої статті 32 згаданого вище Закону (у відповідній редакції) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

За змістом пункту 3 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 до прийняття в установленому порядку рішення про визначення меж території і режимів використання пам`яток культурної спадщини згідно з переліком, що додається до цього наказу, межі території визначити відповідно до абз. 2 пункту 12 розділу IV Порядку № 158 (у редакції, чинній на час прийняття наказу).

З огляду на пункт 12 розділу IV Порядку № 158 до прийняття рішення про визначення меж території пам`ятки її межі визначаються відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж або, у разі їх відсутності для городищ, - 500 метрів навколо залишків оборонних споруд (валів, ровів) за умови їх фіксації на місцевості.

Рішення про визначення меж території пам`ятки археології «Кургани (у кількості 6 од)» уповноваженим органом не приймалось.

Умовою належності земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, визначених статями 53, 54 Земельного кодексу України, статтею 34 Закону № 1805-ІІІ, з огляду на імперативність якої земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури.

Отже, не встановлення межі історико-культурного зонування пам`ятки не дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка не належить до земель історико-культурного значення.

Відповідно до Висновку за результатами наукового археологічного дослідження, наданого науковими співробітниками Державного підприємства Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» інституту археології НАН України від 30.05.2024 №19-в/19-24, пам`ятка археології «Кургани (у кількості 6 од.)» частково розташована на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га, зокрема, курган №5 площа 0,0945 га, курган №6 площа 0,2308 га та частково курган №4 площа 0,1756 га.

В свою чергу, відповідач не надав жодного доказу відсутності на спірній земельній ділянці пам`ятки археології «Кургани (у кількості 6 од.)», доказу наявності вказаної пам`ятки на іншій земельній ділянці тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 03 вересня 2020 року № 2088 пам`ятка археології місцевого значення «Кургани (у кількості 6 од.)» за охоронним номером 5046-Ха потрапляє на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038.

Таким чином, пам`ятка археології «Кургани (у кількості 6 од.)» розташована в межах земельної ділянки з кадастровим [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га. При цьому загальна площа пам`ятки археології «Кургани (у кількості 6 од.)» ~ 0.5 га.

Тобто, лише 0,5 га із загальної площі 45,6787 га земельної ділянки потенційно вважаються такими, на яких знаходиться пам`ятка археології. Ця цифра є незначною.

Розглядаючи позовну вимогу прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га, судова колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, які було викладено в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 04.03.2026 у справі № 922/264/24).

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що витребування як належний спосіб захисту в цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки. Така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. У тій справі АТ «Укрзалізниця» мала довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо.

Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні, тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 446/478/19 звернула увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним. Отже, з огляду на встановлені судами обставини належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, а саме позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається.

Вирішення таких спорів потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та є доцільним отримання висновку експерта.

Отже, для вирішення питання у справі, що переглядається, за наявності підстав для витребування земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, така земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 98-107 ГПК України). Для цієї мети може бути також призначена земельно-технічна експертиза.

Відповідно до приписів статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі №922/264/24 звернула увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, зобов`язання повернути не тільки ту частину земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, а й ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання в оренду (суборенду) якої не ставиться під сумнів, є втручанням, яке не може визнаватися законним.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19).

Тобто, лише в разі дотримання всіх критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Так, критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

За усталеною практикою ЄСПЛ, ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні цього положення Конвенції (див., зокрема, рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 41; від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункти 27-40; від 12 листопада 2013 року «Пирантієне проти Литви» (Pyrantiene v. Lithuania), № 45092/07, пункт 42; від 31 травня 2016 року «Вукушіч проти Хорватії», № 69735/11, пункт 50).

За практикою ЄСПЛ, визнання права власності недійсним як таке не суперечить положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, водночас воно повинне бути не лише передбачене законом і мати законну мету, але й відповідати вимозі пропорційності. Потрібно встановити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав людини; пошук цього балансу притаманний Конвенції загалом. Цей обов`язковий баланс неможливо встановити, якщо зацікавлена особа несе надмірний індивідуальний тягар (рішення від 12 червня 2018 року у справі «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 138).

Позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника (див. рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 45; від 09 грудня 1994 року у справі «Святі монастирі проти Греції» (The Holy Monasteries v. Greece), пункт 71, серія А № 301-А, від 10 червня 2021 року «Колишній король Греції та інші проти Греції» [ВП] (Former King of Greece and Others v. Greece) [GC], заява № 25701/94, пункт 89, ЄСПЛ 2000-XII).

Одночасно з додержанням принципу пропорційності оцінюється й дотримання принципу належного урядування.

У своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, пункт 70) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Необхідність виправлення старої «помилки» не повинна зумовлювати непропорційне втручання у нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок інших третіх осіб. У контексті позбавлення права власності на майно, передане помилково, принцип належного урядування може не лише накладати на органи влади обов`язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власнику (див., наприклад, рішення від 11 червня 2020 року у справі «Фортеця проти України» (Fortetsya, МРР v. Ukraine, заява № 68946/10, пункт 42, з подальшими посиланнями).

Помилки з боку державних органів мають слугувати на користь потерпілих осіб, особливо за відсутності конфлікту інших приватних інтересів (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, пункт 40).

Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Принцип належного урядування, як правило, не має заважати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їхньої недбалості. З іншого боку, потреба у виправленні попередньої несправедливості не має становити непропорційне втручання у право, щойно набуте особою, яка добросовісно покладалася на законність дій державного органу (рішення ЄСПЛ від 31 травня 2016 року «Вукушич проти Хорватії» (Vukusic v. Croatia), № 69735/11, § 64; від 12 червня 2018 року «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 140).

Майнове право особи можна припинити в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства і таке втручання у мирне володіння майном є пропорційним до цілей, які це втручання переслідувало.

Як вже було наведено вище, при поданні позову у даній справі прокурором долучено до матеріалів позову Висновок за результатами наукового археологічного дослідження», наданого науковими співробітниками Державного підприємства Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» інституту археології НАН України від 30.05.2024 №19-в/19-24, в якому визначено координати поворотних точок та площу курганів №5-6.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №922/264/24, окружною прокуратурою додатково отримано та надано до суду лист ТОВ «СКІФ» від 23.04.2026 №06 та план частини земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038, на яку частково накладається курган №4 та схему прив`язки до пунктів Державної геодезичної мережі.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що об`єкт археології «Кургани (у кількості 6 од.)» має наступні поворотні точки:

- курган №4 площею 0,0131 га, має наступні координати поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z Площа (га)

1 5 527 809.988 5 339 444.363 119.143 0,0131

2 5 527 810.612 5 339 444.176 119.102

3 5 527 823.055 5 339 444.201 119.001

4 5 527 831.098 5 339 447.290 118.890

5 5 527 838.053 5 339 454.093 118.982

6 5 527 839.820 5 339 458.063 119.043

1 5 527 809.988 5 339 444.363 119.143

- курган №5 площею 0,0945 га, має наступні координати поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z

1 5 528 029.461 5 339 508.543 118.209

2 5 528 023.439 5 339 517.466 118.181

3 5 528 015.518 5 339 521.868 118.087

4 5 528 007.605 5 339 522.701 117.962

5 5 528 000.683 5 339 520.007 117.917

6 5 527 995.374 5 339 511.069 118.115

7 5 527 996.259 5 339 503.900 118.370

8 5 527 999.219 5 339 498.828 118.588

9 5 528 003.955 5 339 491.747 118.548

10 5 528 011.428 5 339 487.866 118.455

11 5 528 018.095 5 339 487.898 118.363

12 5 528 024.848 5 339 491.269 118.279

13 5 528 029.869 5 339 499.261 118.208

1 5 528 029.461 5 339 508.543 118.209

- курган №6 площею 0,2308 га, має наступні координати поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z

1 5 528 033.913 5 339 435.305 118.778

2 5 528 022.873 5 339 440.983 118.845

3 5 528 011.362 5 339 440.896 118.840

4 5 527 999.820 5 339 435.882 118.861

5 5 527 989.546 5 339 425.634 119.060

6 5 527 984.645 5 339 415.233 118.967

7 5 527 985.116 5 339 406.004 118.902

8 5 527 991.312 5 339 395.937 118.845

9 5 527 999.976 5 339 391.168 118.839

10 5 528 013.035 5 339 390.064 118.831

11 5 528 025.011 5 339 393.416 118.785

12 5 528 035.018 5 339 400.876 118.711

13 5 528 041.175 5 339 410.699 118.630

14 5 528 042.420 5 339 418.846 118.610

15 5 528 040.496 5 339 425.997 118.657

1 5 528 033.913 5 339 435.305 118.778

З огляду на наведене, позовна вимога прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га підлягає задоволенню частково, а саме в частині витребування земельної ділянки, на якій розміщено безпосередньо об`єкти археології в межах поворотних точок, зазначених вище.

У позовних вимогах щодо повернення іншої частини земельної ділянки слід відмовити, з огляду на те, що позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" права власності на всю земельну ділянку не переслідує законну мету і не встановлює справедливого балансу, не здійснюється в інтересах суспільства та є не пропорційним.

Щодо позовних вимог в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1539168963251, та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га в Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК України).

Відповідно до статей 330, 387 та 658 ЦК України право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника майна.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.

За змістом частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Разом з цим, як вже було наведено вище, позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" права власності на всю земельну ділянку, зокрема, щодо якої немає спору, не переслідує законну мету і не встановлює справедливого балансу, не здійснюється в інтересах суспільства та є не пропорційним.

Таким чином, скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Укрсклад-Схід" на всю земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є втручанням, яке не може визнаватися законним.

Захист археологічної спадщини шляхом часткового вилучення землі не повинен супроводжуватися дестабілізацією господарської діяльності власника земельної ділянки на решті площі земельної ділянки, на якій не розташована пам`ятка археології.

Суд зазначає, що за загальним правилом рішення суду про повернення спірної земельної ділянки державі може бути виконане в добровільному порядку або в порядку примусового виконання, визначеному Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Щодо добровільного виконання боржником рішення суду про повернення спірної земельної ділянки історико-культурного призначення.

У випадку добровільного виконання відповідачем (боржником) рішення суду він має на підставі розробленої відповідно до статті 56 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки здійснити поділ земельної ділянки (або за домовленістю - позивач з подальшою компенсацією йому відповідних витрат відповідачем) та передати на підставі акта приймання-передачі (чи будь-якого іншого акта) спірну земельну ділянку (вже сформовану як нову ділянку) позивачу.

Для практичної реалізації цього порядку необхідними є лише наявність волі відповідача (боржника) на повернення спірної земельної ділянки, яка складає частину орендованої ним ділянки.

Щодо примусового виконання рішення суду про повернення спірної земельної ділянки історико-культурного призначення.

За відсутності добровільних дій відповідача (боржника) з виконання рішення суду про повернення спірної земельної ділянки його виконання здійснюється в порядку примусового виконання, визначеному Законом № 1404-VIII.

Подібний порядок відповідно до статті 18 Закону № 1404-VIII передбачає обов`язком державного / приватного виконавця вжиття передбачених цим Законом заходів для примусового виконання судового рішення про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу та передачу її позивачу, яке згідно з пунктом 3 частини першої статті 10, частиною першою статті 60 згаданого вище Закону здійснюється шляхом вилучення в боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні, про що виконавець складає акт передачі.

Таке вилучення може передбачати замовлення державним / приватним виконавцем технічної документації із землеустрою щодо поділу відповідної земельної ділянки (стаття 56 Закону № 858-IV), для чого виконавець вправі залучати в установленому порядку відповідних експертів, спеціалістів, яких Закон № 1404-VIII відносить до учасників виконавчого провадження (стаття 14, пункт 15 частини третьої статті 18).

Участь залучених виконавцем експертів, спеціалістів у виконавчому провадженні передбачає можливість отримання винагороди за надані ними послуги (виконані роботи), яка відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 20 Закону № 1404- VIII належать до витрат виконавчого провадження. А відповідні витрати виконавчого провадження, в тому числі пов`язані із залученням експертів, спеціалістів, згідно зі статтею 42 Закону № 1404-VIII будуть здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, а також стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Таким чином вже за наслідком добровільно вчинених відповідачем дій або вжитих виконавцем заходів щодо земельних ділянок які належать до земель історико-культурного призначення та виділення зазначених ділянок в окремі об`єкти цивільних прав, ділянки будуть зареєстровані в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1539168963251, та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га в Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Крім того колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про пропуск Харківською окружною прокуратурою в інтересах держави, в особі позивача Харківської обласної військової (державної) адміністрації строку позовної давності з вимогою про витребування земельної ділянки з державної у приватну власність, з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі №922/264/24 виснувала, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Також, у постановах Верховного суду від 17.05.2023 у справі №748/1335/20, від 17.04.2024 у справі № 922/1412/22, від 18.06.2024 у справі № 922/1976/22, від 26.06.2024 у справі № 922/1975/22, від 04.04.2024 у справі № 317/372/22 Суд зробив висновки, що зайняття земельних ділянок історико-культурного призначення із порушенням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Враховуючи те, що прокурором заявлено негаторний позов до вимог за яким позовна давність не застосовується (оскільки правопорушення є таким, що триває у часі) твердження скаржника про пропуск прокурором позовної давності є необґрунтованими.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, тому рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2024 у справі №922/2860/24 в частині задоволення позову щодо: зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме з ТОВ "Укрсклад-Схід" на користь Харківської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір за позовну вимогу щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038, а саме 1211,20 грн (2422,40 грн *50%).

Разом з цим, оскільки апеляційна скарга ТОВ "Укрсклад-Схід" задоволена частково, то з Харківської обласної прокуратури на користь ТОВ "Укрсклад-Схід" слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5450,40 грн (1 немайнова вимога щодо відмови у задоволенні позову про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га та 50% від вимоги про часткове повернення земельної ділянки (3633,60 грн+1816,80 грн).

У ч.11 ст.129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи вказану норму, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для покладення сплаченого судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з ТОВ "Укрсклад-Схід" на користь Харківської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, а з Харківської обласної прокуратури на користь ТОВ "Укрсклад-Схід" слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5450,40 грн, то на Харківську обласну прокуратуру покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4239,20 грн (5450,40 грн - 1211,20 грн).

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2024 у справі №922/2860/24 в частині задоволення позову щодо: зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (код ЄДРПОУ: 35532449) повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 0,2308 га, межі якої визначені згідно з координатами поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z

1 5 528 033.913 5 339 435.305 118.778

2 5 528 022.873 5 339 440.983 118.845

3 5 528 011.362 5 339 440.896 118.840

4 5 527 999.820 5 339 435.882 118.861

5 5 527 989.546 5 339 425.634 119.060

6 5 527 984.645 5 339 415.233 118.967

7 5 527 985.116 5 339 406.004 118.902

8 5 527 991.312 5 339 395.937 118.845

9 5 527 999.976 5 339 391.168 118.839

10 5 528 013.035 5 339 390.064 118.831

11 5 528 025.011 5 339 393.416 118.785

12 5 528 035.018 5 339 400.876 118.711

13 5 528 041.175 5 339 410.699 118.630

14 5 528 042.420 5 339 418.846 118.610

15 5 528 040.496 5 339 425.997 118.657

1 5 528 033.913 5 339 435.305 118.778

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (код ЄДРПОУ: 35532449) повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 0,0945 га, межі якої визначені згідно з координатами поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z

1 5 528 029.461 5 339 508.543 118.209

2 5 528 023.439 5 339 517.466 118.181

3 5 528 015.518 5 339 521.868 118.087

4 5 528 007.605 5 339 522.701 117.962

5 5 528 000.683 5 339 520.007 117.917

6 5 527 995.374 5 339 511.069 118.115

7 5 527 996.259 5 339 503.900 118.370

8 5 527 999.219 5 339 498.828 118.588

9 5 528 003.955 5 339 491.747 118.548

10 5 528 011.428 5 339 487.866 118.455

11 5 528 018.095 5 339 487.898 118.363

12 5 528 024.848 5 339 491.269 118.279

13 5 528 029.869 5 339 499.261 118.208

1 5 528 029.461 5 339 508.543 118.209

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (код ЄДРПОУ: 35532449) повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 0,0131 га, межі якої визначені згідно з координатами поворотних точок (система координат СК-63):

№ X Y Z

1 5 527 809.988 5 339 444.363 119.143

2 5 527 810.612 5 339 444.176 119.102

3 5 527 823.055 5 339 444.201 119.001

4 5 527 831.098 5 339 447.290 118.890

5 5 527 838.053 5 339 454.093 118.982

6 5 527 839.820 5 339 458.063 119.043

5 527 809.988 5 339 444.363 119.143

У задоволенні позову щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0038 площею 45,6787 га відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2024 у справі №922/2860/24 залишити без змін.

4. Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклад-Схід" (вул. Саксаганського, 41, м. Київ, 01033, ЄДРПОУ 35532449) 4239,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.10.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова