Справа № 357/19999/25
Провадження № 2-др/357/126/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву відповідача, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
27.11.2025 представник позивача, адвокат Римар Наталія Святославівна, звернулася до суду з позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрований судом 04.12.2025, у якому просила визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (громадського будинку) площею 55,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 25.05.2022, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федорякою О.С., реєстровий №639; стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі (громадського будинку) від 25.05.2022, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федорякою О.С., реєстровий №639, грошові кошти в сумі 29000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ від 23.11.2025 становить 1222492,10 грн та витрати на нотаріальне посвідчення 35250,00 грн; судові витрати покласти на відповідачів.
02.02.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
14.05.2026 судом постановлено ухвалу, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
21.09.2026 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів, залишено без розгляду.
22.09.2026 представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Чорний Олександр Васильович, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, шляхом направлення через систему «Електронний суд», що зареєстрована судом 23.09.2026, мотивуючи тим, що 21 вересня 2026 року, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, позов ОСОБА_1 , залишено без розгляду. Однак, у вказаній ухвалі судом не вирішено питання про розподіл інших судових витрат, зокрема витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22,00000 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги та актом виконаних робіт. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, відповідач є стороною, в інтересах якої ухвалено рішення, а тому має право на відшкодування судових витрат. Тому, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22000,00 грн.
24.09.2026 представник позивача, адвокат Римар Наталія Святославівна, подала до суду заперечення на заяву щодо відшкодування судових витрат, у якій зазначила, що вимоги відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Представник відповідача у заяві зазначає, що «в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю», а тому відповідач є стороною, в інтересах якого ухвалено рішення». Зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки судом не ухвалювалося рішення про відмову в задоволенні позову. Суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки представником позивача було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Залишення позову без розгляду та відмова в задоволенні позову є різними процесуальними наслідками та мають різні правові підстави для розподілу судових витрат. При залишенні позову без розгляду спір по суті судом не вирішується, а тому посилання заявника на статтю 141 ЦПК України як на підставу автоматичного стягнення витрат з позивача є помилковим. Згідно з частиною 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Водночас, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Для стягнення на підставі частини 5 статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. При цьому колегія суддів зауважує, що поняття «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», оскільки законодавець свідомо визначив підставою для компенсації здійснених відповідачем витрат саме дію позивача, яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору, якою є безпосередньо позов. Щодо неспівмірності та непропорційності заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Так, в Акті прийняття-передачі наданих послуг від 22.09.2026 зазначено: ознайомлення з матеріалами судової справи№357/19999/25 - 2 години 4000 грн. Однак, сам факт ознайомлення з матеріалами справи не є достатньою підставою для компенсації цієї суми позивачем. Разом з тим, заявником не доведено, чому саме ознайомлення з матеріалами справи потребувало 2 години роботи, а також на підставі яких умов визначено його вартість саме у розмірі 4000 грн. Крім того, заявником не надано до заяви договору про надання правничої допомоги, на який посилається як на підставу визначення вартості послуг. У зв`язку з цим неможливо перевірити умови визначення гонорару, погоджену сторонами вартість однієї години роботи, порядок її обчислення та інші умови, на підставі яких визначено заявлено до компенсації суму 22 000,00 грн. Представником Відповідача не надано та в матеріалах справи не міститься підтверджуючого документу, що свідчить про отримання коштів та відповідно немає підтверджень про сплату коштів за надані послуги правничої допомоги в розмірі 22 000,00 грн. Тому, просила відмовити у задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Чорного Олександра Васильовича, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22000,00 грн.
28.09.2026 представник відповідача, адвокат Чорний Олександр Васильович, подав до суду пояснення на заперечення представника позивача, у яких зазначив, що вони є повністю необґрунтованими, протиправними та підлягають відхиленню судом з огляду на наступне. Твердження позивача про відсутність у матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги є безпідставним, оскільки Договір про надання правничої допомоги № 051/2022 від 04 листопада 2022 року було належним чином додано до матеріалів справи разом із ордером на представництво інтересів разом із клопотанням про ознайомлення із матеріалами справи. Щодо відсутності необхідності надання фінансового документа про попередню сплату гонорару, то зобов`язання відповідача ОСОБА_3 зі сплати гонорару є реальним, існуючим та підтвердженим підписаним Договором та Актом виконаних робіт від 22.09.2026. Відтак, вимога Позивача надати банківські квитанції суперечить чинному процесуальному законодавству та правовим висновкам Верховного Суду. Щодо наявності необґрунтованих дій позивача, то позивачем було ініційовано складний та безпідставний судовий процес про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів, що змусило ОСОБА_3 залучити професійного адвоката для захисту своїх майнових прав та інтересів. Представником ОСОБА_3 , адвокатом Чорним О.В., було проведено значну правову роботу зі збору доказів, аналізу судової практики та підготовки правової позиції. Усвідомивши безпідставність висунутих позовних вимог та неминучість відмови у позові по суті спору, позивач скористалася процесуальною можливістю та подала заяву про залишення позову без розгляду безпосередньо перед вирішенням справи по суті. Пред`явлення позову, який позивач надалі відмовляється підтримувати, ініціювання судового процесу без належних підстав та подальше залишення його без розгляду є необґрунтованими діями позивача у розумінні ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_3 був змушений понести реальні витрати на адвоката виключно через ініційований позивачем судовий процес та позивач не повинна перекладати тягар фінансових витрат за свої процесуальні дії на відповідача. Щодо співмірності, пропорційності та конкретизації наданих послуг, то справа № 357/19999/25 стосувалася визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення значних коштів, що вимагало глибокого аналізу релевантної практики Верховного Суду щодо фіктивності правочинів, заінтересованості осіб та застосування наслідків недійсності. Час, витрачений адвокатом, є повністю обґрунтованим та розумним. Тому, просив заяву, про ухвалення додаткового рішення, задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
За обставинами цієї справи, заява про залишення позову без розгляду, була подана представником позивача, адвокатом Римар Наталією Святославівною, до початку розгляду справи по суті, яку суд ухвалою від 21.09.2026 задовольнив.
Звертаючись із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача, зокрема, посилається на необґрунтовані дії позивача, мотивуючи тим, що позивач подала складний та безпідставний позов, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, можливе лише у разі встановлення необґрунтованості дій позивача.
Водночас, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 01.04.2026 у справі №757/37432/23 від 18.09.2026 у справі №466/4631/25.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України, для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Отже, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 28.08.2025 у справі № 357/5156/23, від 23.12.2025 у справі №750/14656/24, від 12.02.2026 у справі № 404/6023/24, від 06.03.2026 у справі № 290/248/22.
При цьому, «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору - позов.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26 вересня 2018 року по справі №148/312/16-ц, у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17, у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
З викладеного убачається, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із заяви про ухвалення додаткового рішення у справі вбачається, що стороною відповідача не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були нею здійснені у ході розгляду справи, враховуючи, що розгляд справи по суті не відбувся, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні, враховуючи, що саме по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача.
Крім того, матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачем процесуальними правами чи неправильних дій позивача при звернення до суду з вказаним позовом.
Так, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Водночас, представником відповідача не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем допущено зловживання процесуальними правами, шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору, у спорі, який має очевидно штучний характер.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 137, 142, 246, 257, 258, 260, 270,353, 354, 355 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 06.10.2026.
Суддя: О. В. Бондаренко