ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 766/5782/21 Головуючий в І інстанції: Шестакова Я.В.
Номер провадження: 22-ц/819/1189/26 Доповідач: Базіль Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.10.2026 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.,
суддів: Бездрабко В.О., Радченко С.В.,
секретар Манько К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області, подану представником Мирилко Віктором Вадимовичем на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2026 року ухвалене у складі судді Шестакової Я.В., дата складення повного рішення, 27 травня 2026 року у справі 766/5782/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Херсонської області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з зазначеним вище позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідачів спричинену моральну шкоду у розмірі 1500000,00 грн. за рахунок коштів державного бюджету, а також покласти на останніх судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом тривалого часу він незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з боку органів досудового розслідування та прокуратури, що спричинило йому значні моральні страждання, погіршення стану здоров`я, порушення звичного способу життя та негативно вплинуло на його ділову репутацію. Вказував, що 20.11.2009 року прокурором Високопільського району Херсонської області за результатами перевірки дотримання законодавства при реформуванні аграрного сектору економіки в діяльності ТОВ «Таврія» та ПФ «Вагрант» було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання майна ТОВ «Таврія» за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. У подальшому були порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України, які були об`єднані в одне провадження. 28.01.2011 року його було притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, а 24 березня 2011 року йому було пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209 та ч. 2 ст. 366 КК України. Надалі кримінальна справа неодноразово поверталася на додаткове розслідування, змінювалася правова кваліфікація інкримінованих діянь, частина обвинувачень була закрита або виключена з обсягу обвинувачення. Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 липня 2013 року ОСОБА_1 було визнано винним за ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання у виді штрафу. Однак ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 08 жовтня 2013 року зазначений вирок було скасовано, а кримінальну справу направлено для проведення додаткового розслідування. У подальшому кримінальне провадження неодноразово закривалося та поновлювалося. Остаточно постановою слідчого слідчого відділення Високопільського відділення поліції Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області від 17 травня 2018 року кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Позивач зазначив, що незаконне кримінальне переслідування тривало понад вісім років, упродовж яких він перебував у стані постійної психологічної напруги, був змушений доводити свою невинуватість, брати участь у численних слідчих та судових діях, що негативно вплинуло на його фізичний та психоемоційний стан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 27 травня 2026 року позов задовольнив частково. Стягнув за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 714 818 (сімсот чотирнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 67 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів належними та допустимими доказами, що внаслідок незаконного кримінального переслідування йому завдано моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач перебував під слідством та судом з 28.01.2011 року до 03.10.2014 року включно та з 04.06.2015 року до 17.05.2018 року, що становить 82 місяці 20 днів (44 місяці 6 днів + 38 місяців 14 днів). Враховуючи, що мінімальна заробітна плата в Україні на 1 січня 2026 року становила 8647 грн 00 коп. на місяць, то мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 складає 714 818 грн 67 коп. (82 місяці 20 днів х 8647,00 грн).При цьому суд зазначив, що оскільки до позивача не застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, а за результатами кримінального провадження йому було призначено покарання у виді штрафу, то підстав для відступу від законодавчо встановленого та визнаного судовою практикою розміру відшкодування моральної шкоди у бік його збільшення не має.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу.
17.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник Головного управління Національної поліції в Херсонській області, ОСОБА_2 подав до Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Херсонської області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, обмежився загальним посиланням на тривалість перебування позивача під слідством та судом, зазначивши, що він перебував у стані правової невизначеності, був змушений брати участь у слідчих діях та судових засіданнях, а також захищатися від пред`явленого обвинувачення. Разом із тим зазначені обставини є характерними для кожного випадку незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності та вже враховані законодавцем при встановленні гарантованого мінімального розміру компенсації відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Судом не встановлено жодних виняткових чи додаткових обставин, які б свідчили про особливу інтенсивність моральних страждань позивача, істотне погіршення стану його здоров`я, втрату працездатності, руйнування сімейних відносин, незворотні наслідки для його професійної діяльності чи ділової репутації, або інші негативні наслідки, які виходили б за межі тих моральних переживань, що об`єктивно притаманні кожному випадку незаконного кримінального переслідування. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів на підтвердження саме такого обсягу моральних страждань, який би виправдовував визначення компенсації у присудженому судом розмірі.
Скаржник вказує, що суд фактично не навів жодних мотивів, які б пояснювали, чому визначений ним розмір є достатнім та необхідним способом компенсації немайнових втрат позивача.
Крім того, суд першої інстанції, під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , мав би виходити з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн, а відтак рішення суду в цій частині підлягає зміні судом апеляційної інстанції із визначенням розміру відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства та застосуванням розрахункової величини, встановленої статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік
Позиція інших учасників справи.
03.08.2026 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Пошибякін Я.Є. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану, безпідставну та таку, що ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, залишити без задоволення.
Явка учасників справи в судове засідання апеляційного суду.
Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином, у судовому засіданні в режимі відеоконференції приймали участь представник позивача,адвокат Пошибякін Я.Є., представник Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Мирилко В.В., кожен з яких, надали пояснення на підтримання своїх позицій, викладених у апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2026 року у частині відмовлених позовних вимог ніким із учасників справи не оскаржується, тому рішення суду в зазначеній частині апеляційним судом не переглядається.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду в частині стягнення за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 714818 грн 67 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Херсонській області не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи.
28.01.2011 року слідчим прокуратури Високопільського району Херсонської області винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 , як обвинуваченого за ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29.07.2013 року ОСОБА_1 було визнано винним за ч. 4 ст. 358 КК України, однак ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 08.10.2013 року цей вирок скасовано, а кримінальну справу направлено на додаткове розслідування.
03.10.2014 року заступником начальника слідчого відділення Великоолександрівського РВ УМВС в Херсонській області за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201423[телефон приховано] від 27.11.2013 року, постановлено закрити кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
04.06.2015 року заступником Великоолександрівського міжрайонного прокурора Херсонської області скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 03.10.2014 року, винесену слідчим СВ Великоолександрівського РВ (з обслуговування Великоолександрівського та високопільського районів) відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1201323[телефон приховано] від 27.11.2013 року. Кримінальне провадження № 1201323[телефон приховано] від 27.11.2013 року направлено до СВ Великоолександрівського РВ (з обслуговування Великоолександрівського та Високопільського районів) УМВС України для організації проведення досудового розслідування.
17.05.2018 року постановою слідчого слідчого відділення Високопільського відділення поліції Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Із досліджених судом медичних документів ОСОБА_1 , а саме виписки з історій хвороби та довідок лікувальних закладів за період з 2010 по 2014 роки, суд встановив, що ОСОБА_1 страждає на тяжкі серцево-судинні захворювання, ішемічну хворобу серця, переніс інфаркт міокарда, проходив стаціонарне лікування у кардіологічних відділеннях, а у 2017 році йому встановлено другу групу інвалідності.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Спеціальні підстави відповідальності держави за шкоду, завдану особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.
У ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.
Згідно зі ст. 4 вищевказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У справі, що переглядається, судом першої інстанції правильно встановлено, що
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28.01.2011 року до 03.10.2014 року включно та з 04.06.2015 року до 17.05.2018 року включно, тобто 82 місяці 20 днів (44 місяці 6 днів + 38 місяців 14 днів).
При цьому судом правильно враховано, що постановою слідчого слідчого відділення Високопільського відділення поліції Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області від 17.05.2018 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
За встановленого, суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що позивач протягом тривалого часу перебував під кримінальним переслідуванням, яке завершилося його реабілітацією, а тому має право на відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Як вже зазначалось апеляційним судом, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01 січня 2026 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8647 грн 00 коп.
Таким чином, правильно установивши строк перебування позивача під слідством і судом (82 місяці 20 днів), мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (8 0647 грн 00 коп.) та, з урахуванням характеру й глибини заподіяних ОСОБА_1 страждань, тривалості перебування його під слідством та судом, взявши до уваги те, що до позивача не застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, а за результатами кримінального провадження йому було призначено покарання у виді штрафу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розмір моральної шкоди у кратному співвідношенні до мінімальної заробітної плати, що становить 714818 грн 67 коп., оскільки вказана сума є справедливою сатисфакцією ОСОБА_1 за душевні страждання, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, внаслідок якої було порушено його нормальні життєві зв`язки та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У апеляційній скарзі представник Головного управління Національної поліції в Херсонській області, ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, обмежився загальним посиланням на тривалість перебування позивача під слідством та судом, зазначивши, що він перебував у стані правової невизначеності, був змушений брати участь у слідчих діях та судових засіданнях, а також захищатися від пред`явленого обвинувачення. Разом із тим зазначені обставини є характерними для кожного випадку незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності та вже враховані законодавцем при встановленні гарантованого мінімального розміру компенсації відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Судом не встановлено жодних виняткових чи додаткових обставин, які б свідчили про особливу інтенсивність моральних страждань позивача, істотне погіршення стану його здоров`я, втрату працездатності, руйнування сімейних відносин, незворотні наслідки для його професійної діяльності чи ділової репутації, або інші негативні наслідки, які виходили б за межі тих моральних переживань, що об`єктивно притаманні кожному випадку незаконного кримінального переслідування. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів на підтвердження саме такого обсягу моральних страждань, який би виправдовував визначення компенсації у присудженому судом розмірі.
Скаржник вказує, що суд фактично не навів жодних мотивів, які б пояснювали, чому визначений ним розмір є достатнім та необхідним способом компенсації немайнових втрат позивача.
Крім того, суд першої інстанції, під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , мав би виходити з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн, а відтак рішення суду в цій частині підлягає зміні судом апеляційної інстанції із визначенням розміру відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства та застосуванням розрахункової величини, встановленої статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік
Такі доводи апеляційної скарги, є суб`єктивними, та зводяться до власного тлумачення скаржником норм закону, а тому відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що у цій справі факт безпідставного кримінального переслідування позивача протягом 82 місяців 20 днів, підтверджений належними та допустимими доказами, протилежного скаржником не надано, а відтак факт страждань позивача протягом вказаного терміну є очевидним, безумовно позивач знаходився в систематичному стресовому стані, зазнав вимушених змін у своїх життєвих стосунках, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Слід також, звернути увагу, що розмір моральної шкоди визначений судом до відшкодування позивачу є мінімальним, що гарантований державою, зменшення якого нижче рівня мінімальної заробітної плати за кожен місяць є неприпустимим.(див. постанови Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 212/7017/18 та від 16 лютого 2022 року у справі № 757/34080/20-ц).
Оскільки змін до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якою визначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, законодавець не вносив, то не має підстав для висновку, що суд під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до зазначеного Закону має керуватися розрахунковою величиною для обчислення виплат за рішеннями суду, а не встановленим Законом про держбюджет розміром мінімальної заробітної плати, на чому слушно наголошує позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що розглядаючи по суті спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не має.
Повний текст постанови складений 07 жовтня 2026 року.
Керуючись ст.ст.364, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області, подану представником Мирилко Віктором Вадимовичем залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуюча Л.В. Базіль
Судді: В.О. Бездрабко
С.В. Радченко